Для того, щоб перетворити на золото будь-що, включно зі старим ганчір'ям, зовсім не обов'язково шукати Філософський камінь. Звісно, з його допомогою можна було б взагалі не вставати з дивана. Але й без нього спокійно можна обійтися. Принаймні якщо у вас у запасі є організація, гордо йменована "Благодійний Фонд", і трішки фантазії.
Звичайно, це не зовсім казка. А точніше - зовсім не казка. Але хто повірить у те, що Люди з Добрими Очима наживаються на дитячих будинках? Або що Відомий Фонд продає медичне обладнання? Або що Великий Добродійник замість одягу для жебраків завозить у країну брендові речі? Ніхто. Тому вважатимемо це казкою. Просто казкою про якийсь абстрактний Добрий Фонд. Ну і про всяких-різних його друзів-партнерів.
Одного разу Хтось передав Доброму Фонду для Дитячого Будинку яблука. Небагато. Десять ящиків. За умовну вартість одна золота монета за ящик. Про що є цілком офіційний папір. Добрий Фонд сумлінно задекларував подарунок із формулюванням "яблука смачні, на суму 10 золотих монет". Потім Добрий Фонд передав Дитячому Будинку два ящики яблук, зазначивши в акті приймання-передачі ціну 5 золотих монет за ящик. І у звітність вніс графу "передано яблук смачних на суму 10 золотих монет". На цьому частина офіційна скінчилася. Яблук на 10 монет надійшло, на 10 монет пішло. За паперами - все чудово. Решту 8 ящиків можна нудно з'їсти разом із друзями. Можна обміняти на груші в Іншого Доброго Фонду. А можна й продати в овочевій крамниці. Не особисто, звичайно. А то наступного разу хто ж тобі яблук дасть?! Через знайомого крамаря. У якого й так на прилавку яблук завалися. І хто відрізнить - які з них зі свого саду, а які з ящиків Доброго Фонду.
Виручені 8 золотих монеток можна поділити порівну. Ну або вже як домовилися.
Можна зробити складніше. Тоді й золотих монеток можна накопичити більше. Належно постаравшись - кілька важких мішків. Але це вже для тих, хто не перший рік возить ящики з яблуками для дитячих будинків і має таку-сяку репутацію.
Припустімо, Добрий Фонд уже багато років пропускає через себе всяку всячину для нужденних. У нього чудові звіти, громадська вага й Дуже Шанований Громадянин у наглядовій раді. Міністерство соціальної політики вже не особливо вдивляється у його папери. А якщо і вдивляється, то завжди отримає ящик-два умовних яблук, ну або там апельсинів. Просто по дружбі.
Добрий Фонд подає документи на отримання двох машин ношених черевиків для бездомних від Чудового Донора, який зареєстрований у Європі. Насправді Чудовий Донор існує тільки на папері, а всі його фірмові бланки й печатки лежать у Доброго Фонду в сейфі.
Приблизно тоді ж у Далекому Китаї сидить Розумний Торгаш, який у маленьких брудних цехах купує дві машини "лабутенів". Як і годиться - з гарною червоною підошвою й акуратним написом. От просто не відрізниш від справжніх. Отримавши їх за умовні 1000 золотих монет, він одразу перепродує їх Другові Розумного Торгаша у Спекотних Арабських Еміратах. Але вже за 10 000 умовних золотих монет. Після цього вантаж, що сильно подорожчав, потрапляє в Добру Стару Європу, де з 10 000 золотих монет знімається 20% ПДВ. Якщо хтось переживає за гаманець Розумного Торгаша, то він може не хвилюватися, - ці ж 20% йому повернуться на кордоні з боку Польщі, куди вантаж приїде як комерційний.
А ось на відтинку між польським і українським кордонами відбудеться справжнісіньке чародійство. Дивним чином зникнуть документи на прекрасні фірмові "лабутени" і з'являться - на старі черевики. Таке собі перетворення карети на гарбуз. При цьому не буде ніякого опівнічного бемкання годинника та інших спецефектів. Цілком буденне диво, без надмірного драматизму.
І український кордон машини перетнуть уже як Великі Рятівники Бездомних, з відповідними паперами від Доброго Фонду й Чудового Донора на борту. І вже, певна річ, гуманітарний вантаж не обкладається ніякими податками. Якось навіть незручно про це згадувати.
З моменту перетину кордону в дивовижним чином перетворених машин буде 5 або 10 днів на те, щоб доїхати до митного складу. І ось, дивна річ, на шляху їм обов'язково трапиться склад Розумного Торгаша, на якому відбудеться остаточне перетворення модного взуття на діряві черевики. Тепер уже не на папері, а насправді. Хоча для стороннього спостерігача все матиме цілком безневинний вигляд: дві машини із взуттям заїхали, дві й виїхали. А хто й що перевантажував за зачиненими ворітьми - це не для сторонніх очей.
А на митному складі можна вже влаштовувати будь-які перевірки - під тентами справді буде гора не дуже цілого, але безкоштовного взуття на допомогу соціально незахищеним Бідним Людям.
До речі, швидше за все, Добрий Фонд не обмежиться тільки чесно заробленою порцією золотих монет. Репутація в цій справі - опорний стовп бізнесу. І через кілька днів у кількох газетах з'являться зворушливі фотографії, на яких сам особисто Дуже Шанований Громадянин разом із волонтерами фонду роздає черевики погано одягненим людям із сумними очима.
Ці фотографії потім дуже допоможуть йому під час виборчої кампанії. Вони матимуть досить гармонійний вигляд вкупі з популістськими гаслами й докорами у бік чинної влади.
Інколи посеред усього цього свята життя виникають спантеличені Молоді Фонди. І намагаються розібратися, чого від них хочуть ці дивні люди навколо.
Наприклад, чому головлікар шанованої лікарні цікавиться, скільки йому заплатять грошей за те, що він прийме у Молодого Фонду десяток госпітальних ліжок і хірургічний мікроскоп. Насправді ж усе просто: за законом, Молодий Фонд, як і сотні інших фондів, має право залишати собі на адміністративні витрати до 20% зібраних коштів. Отож, щоб Фонд не просто значився на папері, а й працював, йому потрібно кудись передавати ці ж таки ліжка й мікроскопи, які він отримав від Донора. А куди їх подіти, крім як у лікарню? Хочете, щоб ми їх прийняли - давайте ділити ваші 20%. Не хочете - як хочете. Не залишите ж ви їх у себе у Фонді. У вас все одно немає ліцензії на ведення медичної діяльності. А в нас є. То що? Дасте грошей?
Або що робити з людьми, які на кожному кроці скаржаться, що ні на що купити фізрозчин і шприци, але пропонують досить солідні суми за те, що діагностичне обладнання потрапить до них, а не в прифронтову зону. І вже, коли говорити чесно, навіть Молодий Фонд, який не має жодного досвіду на цьому полі, і той розуміє, що обладнання це буде використовуватися не для всіх пацієнтів, а виключно на комерційній основі. І золоті монетки, якими будуть оплачені обстеження, підуть зовсім не на закупівлю шприців та фізрозчину.
Після трьох-чотирьох таких розмов Молодий Фонд починає здогадуватися: те, що він наївно сприймав за доброчинність, насправді - давно й добре налагоджена система бізнесу, зі своїми правилами й великими гравцями. А далі у Молодого Фонду залишається зовсім небагатий вибір. Можна перетворитися на ще один Добрий Фонд і накопичувати потихеньку капітал - у золотих монетках або в правильних знайомствах, тут уже справа смаку. Або спробувати перетворитися на білу ворону й почати грати не за правилами. Бо Філософський камінь - це, звісно, вельми заманливо, але дуже вже погано пахнуть ці золоті монетки. Хоча й блищать зовсім як справжні…