Розмах «розпилу» бюджету «командою професіоналів» перевершує всі очікування. Попри колосальний дефіцит бюджету Пенсійного фонду в 26,6 млрд. грн., уряд М.Азарова має намір витратити чотири мільярди на впровадження електронної соціальної картки. З огляду на те, що одержувачами картки мають стати близько 13,5 млн. людей, за грубим підрахунком, Кабмін витягне з кишені кожного пільговика на цю витівку приблизно 300 гривень.
«Дзеркало тижня» отримало проект Державної цільової програми «Створення єдиної інформаційно-аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери з використанням електронної соціальної картки на 2010—2013 рр.». Судячи з тексту, гроші буде виділено на проект того, що абсолютно не потрібне ні державі, ні платникам податків, ні одержувачам послуг, а навпаки, створює зайві проблеми. Життя ж цього проекту зупиниться в той день, коли буде освоєно і украдено останню бюджетну гривню, виділену на його реалізацію.
Місяць тому «ДТ» уже писало про широко розрекламований проект створення електронної соціальної картки (ЕСК), який лобіюють, за словами джерел у Кабміні, в інтересах російської компанії «Ситроникс», котра не має найменшого досвіду в розробці продуктів такого класу. Ми поставили низку запитань: навіщо створювати в такі стислі строки супердорогий проект, якщо в Україні немає інфраструктури для його реалізації? Як можна створити систему управління та видачі державних коштів на картку, якщо в країні немає системи захисту інформації електронної смарт-картки? Як можна контролювати роботу десятків державних відомств, пов’язаних із процесом нарахування пільг, пенсій і субсидій, якщо в цих відомствах немає електронного документообігу, немає захищеної системи обміну даними? Як можна координувати й управляти ЕСК, якщо немає електронного управлінського обліку роботи міністерств і відомств, місцевих і центральних органів фіскальної, фінансової та соціальної сфери? Запитання ми не полінувалися озвучити не тільки в газеті, а й у спеціальному запиті на ім’я прем’єр-міністра Миколи Азарова. На жаль, відповіді на запит ми не отримали.
Державна цільова програма ЕСК передбачає оснащення картками 2011 року 100% пільговиків і пенсіонерів у чотирьох регіонах України — Києві, Київській, Харківській і Чернівецькій областях. На ці цілі бюджет виділить 1,166 млрд. грн.
А всього на 100% оснащення картками всіх українських пенсіонерів і пільговиків у 2011—2013 роках заплановано 3,966 млрд. грн. Колосальна сума. Для порівняння: за шість років, з 2003-го по 2009-й, на всі програми інформатизації всіх органів влади, на побудову всіх державних реєстрів, закупівлю програмного забезпечення, закупівлю всіх комп’ютерів і мереж, у всій Україні було витрачено 3,2 млрд. грн.
Що ми отримаємо за ці гроші? Розглянемо компетентність виконання найважливішого розділу «Очікувані результати, ефективність Програми». Нижче — перелік основних завдань проекту ЕСК з нашими коментарями.
1. «Підвищення рівня охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення при раціональному використанні бюджетних коштів». Це брехня. Охоплення населення може забезпечити створення єдиного реєстру фізичних осіб і створення системи управлінського обліку в усіх органах влади, пов’язаних із процесом нарахування всіх соціальних виплат, але не тільки пенсій і субсидій. У чому виражається «раціональне використання» коштів — у яких цифрах, у яких строках окупності?
2. «Вдосконалення адресного характеру надання соціальної підтримки». Це брехня. Надання соціальної допомоги — це складний процес взаємодії різних міністерств і відомств, який може забезпечити тільки відповідна система управлінського обліку. Ця система має працювати в єдиному захищеному комунікаційному середовищі обміну даними. Для отримання права на субсидію потрібна довідка про відсутність заборгованості з оплати ЖКП, для отримання субсидії на дитину потрібне свідоцтво про народження з РАЦСу, для отримання довідки про невиплату допомоги по безробіттю треба звернутися в службу зайнятості тощо.
Таким чином, якщо користувач робить запит державі про виплату якихось коштів, він може отримати гроші на картку тільки після того, як державні органи перевірять і матимуть підтвердження, що такий-то громадянин справді має право на отримання цих грошей, і його запит на перерахування коштів можна виконати. А в Україні це неможливо, бо всі системи управлінського обліку в нас залишаються в паперовій формі, бази даних всіх органів влади не сумісні між собою, і тому надають суперечливу інформацію. І передати цю інформацію не можна, оскільки немає системи захищеної й відповідальної передачі даних навіть між самими державними органами.
Ще один приклад: за даними Держкомстату, 2009 року в Чернівецькій області померло 11665 людей. Проте Міністерством ЖКГ при цьому оприлюднено такі дані по Чернівецькій області, які грунтуються на показниках, відображених у галузевій формі звітності «Ф1-Похоронна справа»: поховано мертвих — 7 тис. осіб. При цьому реалізовано трун — 1036 шт.; викопано могил — 865 од.
Як же в такому разі може відбуватися автоматичне перерахування на картку адресних субсидій органами соцзахисту на похорон громадян і розпоряджання цими коштами, якщо звітність абсолютно не дозволяє державі автоматично контролювати правомірність перерахування субсидії? Автоматизація виплат і нарахувань на ЕСК передбачає автоматизацію контролю та автоматизацію систем управління між різними відомствами.
3. «Забезпечення повноти обліку осіб, що мають право на отримання соціальної підтримки». Це брехня. ЕСК, яку розробляє Міністерство фінансів, не забезпечує і не може забезпечувати повноту обліку, оскільки облік пільговиків і пенсіонерів здійснюється на підставі баз даних відповідних органів Міністерства соціальної політики.
4. «Отримання громадянами соціальних послуг на всій території країни з забезпеченням у кожному регіоні обліку послуг, наданих за допомогою електронних соціальних карток як мешканцям цього, так і інших регіонів». Це брехня. В Україні немає Національної системи конфіденційного зв’язку, передбаченої законом, і не впроваджено інформаційно-телекомунікаційної системи «Фінанси», передбаченої постановою уряду. І тому ніяких послуг в інших регіонах громадяни отримувати не зможуть — немає системи обміну даними між держорганами, і без паперових довідок держструктури нікому гроші ні на які картки не перераховуватимуть.
5. «Зниження на третину частки небідного населення серед одержувачів соціальної підтримки». Це брехня. Визначити, хто бідний, а хто не бідний, можна тільки в разі, якщо створено систему зв’язку, електронний документообіг та уніфікований управлінський облік у всіх фінансових і фіскальних структурах, в органах соціального захисту.
6. «Спрощення взаємодії громадян з органами соціального забезпечення та процедури ідентифікації громадян і підтвердження їх права на отримання соціальної підтримки». Це брехня. Спростити взаємодію громадян з органами соцзахисту може тільки спрощення управлінського обліку та організації роботи самих органів соцзахисту. Картка — це всього лише один з інструментів цієї взаємодії. Підтвердити право на соцдопомогу можуть тільки довідка і паспорт. Автоматизувати процес можна тільки впровадивши єдиний реєстр фізичних осіб на основі єдиного електронного цифрового підпису.
Згідно з міжнародними зобов’язаннями України, нашій владі доведеться протягом найближчих двох-трьох років реалізувати програму біометричного паспорта — і ця система однозначно стане основою інтеграції будь-яких баз даних. Таким чином, потреба в обліку громадян на основі ЕСК у принципі відпаде. І проект картки, навіть якщо його реалізують за планом, тихо спишуть і забудуть... От тільки гроші не повернуться.
7. «Підвищення до 50% питомої ваги коштів на соціальну підтримку, що надаються бідному населенню». Це брехня. ЕСК не спроможна визначити сама по собі, хто бідний, а хто не бідний. Для цього треба впровадити систему електронного документообігу між зацікавленими державними відомствами. А з кишені кожного бідняка ЕСК витягне 300 гривень.
8. «Надання інформації для своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат надавачам послуг за надані пільговикам послуги, що підтверджені звітними даними». Це брехня. Але дуже цинічна брехня, на яку варто звернути особливу увагу. Функція картки тут прямо визначена як суто інформативна. Тобто це ще один інструмент для збирання інформації. Але ж сенс створення ЕСК не в тому, щоб оптимізувати витрати держави, а в тому, щоб навісити на соціальні служби ще одну статтю витрат і зайнятості! Ніхто не користуватиметься статистикою ЕСК, оскільки все одно всі системи обліку можуть офіційно грунтуватися тільки на своїх існуючих паперових системах документообігу, для яких дані карток ніякого значення не мають!
9. «Створення єдиного середовища електронної взаємодії для органів Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду, інших органів державної влади та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування». Це брехня. Державі немає ніякого сенсу створювати самостійну систему «електронної взаємодії» між зазначеними органами тільки для цілей соцзахисту. Державі необхідна електронна захищена система документообігу та організація коректного управлінського обліку в органах влади всіх рівнів, достовірна робота єдиних баз даних та обліку фізичних, юридичних осіб і об’єктів власності.
Панове, нарахування пенсій і субсидій вимагає повної реорганізації роботи всіх державних органів, а картки тут — питання 101-ше.
10. «Створення ефективної інфраструктури публічного (громадського) доступу громадян до створених державних інформаційних ресурсів та інших засобів інформаційно-довідкової підтримки і соціального обслуговування громадян». Це брехня. Чому це проект ЕСК зможе забезпечити такий доступ? Жодна база даних і жоден орган держуправління не спроможні виконувати свої функції і надавати державні послуги населенню через електронний доступ. Інфраструктуру слід створювати тому, хто володіє інформацією та організаційною структурою.
11. «Зміцнення основи для надання електронних державних та муніципальних послуг населенню». Про яку основу взагалі написали тут розроблювачі? Основою надання електронних державних і муніципальних послуг населенню може бути тільки Національна програма інформатизації, а також інші закони та нормативні акти України, узгоджені та ухвалені за останні 10 років. «Зміцнити основи» можна лише в тому разі, якщо не дерибанити гроші на реалізацію державних програм!
Отже, проект ЕСК на даний час — це просто ще один вид банківської картки, створений для контролю руху фінансових коштів на рахунках Пенсійного фонду та інших соціальних служб. Але вибачте, а навіщо давати пенсіонерам і пільговикам ще одну картку, якщо вони й так користуються послугами 80 комерційних банків для отримання пенсій?
Найголовніше: система управлінського обліку Міністерства соціальної політики не дозволяє найближчим часом вирішити завдання організації електронної картки та електронної взаємодії між Пенсійним фондом, Фондом зайнятості, Чорнобильським фондом, Фондом соцстрахування з тимчасової втрати працездатності, Фондом страхування від нещасних випадків! Електронної взаємодії між цими органами немає, і організація такої взаємодії вимагає радикальної перебудови держапарату, що зовсім нереально вирішити впродовж 2011 року.
Бази даних, на яких Мінфін сьогодні намагається побудувати соціальний процесинг, для цих цілей не призначені. Наприклад, у Мінсоцпраці працює Єдиний державний автоматизований реєстр пільг (ЄДАРП), у базі даних якого значиться більш як 13,5 млн. осіб. Але цей реєстр не включає чорнобильських пільг, субсидій, компенсаційних виплат. Ці дані сьогодні відображаються в інших інформаційних системах, які побудовані на несумісних програмних продуктах. Усі ці системи Мінсоцпраці намагається об’єднати за рахунок кредиту Світового банку в нову систему — Інформаційно-аналітичну систему соціального захисту населення, яка будується вже на окремому програмному продукті, не сумісному з іншими. Така картина. Будуємо різні системи, а хочемо обслуговувати єдину соцкартку...
При цьому в державі паралельно реалізовуватимуться десятки інших карткових проектів — і теж за бюджетні кошти. Наприклад, у проект бюджету закладається близько 1,5 млрд. грн. на проведення реформи охорони здоров’я. У рамках проекту планується впровадити в п’яти регіонах електронні медичні картки для всіх пацієнтів.
Карткова «епідемія» вразила органи влади на всіх рівнях. Покажемо на доступному прикладі, що запровадження електронних карток сьогодні в Україні — реформа, започаткована просто для дерибану бюджетних коштів. Наприклад, у кожному виді комунального транспорту існують свої картки. Так, у Києві у вересні 2010-го влада запровадила електронні картки для проїзду виключно в трамваях. Незважаючи на запровадження електронної картки, пільговики (більшість пасажирів трамваїв), як і раніше, їздять за посвідченнями, без карток, а в трамваях додатково встановили не тільки термінали для зчитування карток, а ще й касові апарати. Тобто замість того, щоб шляхом запровадження електронного проїзного скоротити кондукторів і спростити контроль, київська влада завантажує кондукторів додатковою роботою, витрачає величезні гроші, які ніколи не повернуться і ніколи не окуплять інвестицій.
Але і це ще не весь абсурд: картки для трамваїв проживуть зовсім недовго. Тому що вже через кілька місяців столична мерія збирається запроваджувати нову систему обліку пасажирів і нові картки для всього комунального транспорту!
На жаль, прем’єр-міністра України чомусь не турбує питання, а навіщо взагалі будувати за рахунок бюджету таку кількість самостійних і не пов’язаних між собою карткових систем, якщо всі ці процеси може без проблем вирішувати ОДНА картка, точно такої самої вартості.
Для порівняння: у Росії, досвід якої з упровадження ЕСК президент В.Янукович доручив 4 червня ц.р. вивчити уряду, третю частину витрат з упровадження ЕСК беруть на себе комерційні банки — учасники проекту.
У Росії цілями проекту називають конкретне скорочення бюджетних витрат. За заявою глави «Сбербанка» Германа Грефа, реалізація проекту ЕСК у РФ має привести до скорочення 60—70% працівників соціальної сфери. Греф назвав конкретні терміни окупності проекту ЕСК, узято зобов’язання забезпечити чотири-п’ятивідсоткову дохідність. У проекті ЕСК в Україні ніяких цифр не вказано! Де економія? Які функції управлінського обліку в яких конкретно структурах мають бути автоматизовані? Які технічні вимоги до каналів зв’язку, до захисту інформації? Де інтерес держави і суспільства?
Кабмін за місяць не знайшов можливості хоч якось і хоч щось відповісти на запитання «ДТ» про порушення проектом ЕСК численних законів і нормативних актів, діючих програм інформатизації, про порушення логіки побудови електронної держави, про відсутність технологічної бази для реалізації цього рішення тощо. Жодних коментарів. Жодних спростувань. В уряді Миколи Яновича, судячи з роботи над Податковим кодексом, виробився фірмовий стиль — не зважати на думку платників податків та ігнорувати будь-які критичні зауваження. До того моменту, поки не починаються демонстрації протесту.