Полковник Джон Бойд створив усесвітньо відому доктрину — «петля Бойда», яка є однією з базових теорій управління армії США. Бойд довів, що у великій війні причина поразки або перемоги — це не набір матеріальних або моральних факторів самих по собі, не загальна кількість людей, зброї, ресурсів, не психологічний стан або соціальні умови. Перш за все це якість управління, яка дає можливість використати свої переваги та зменшувати значущість переваг противника, тобто діяти швидше та компетентніше за ворога.
«Петля Бойда» визначає, що цикл управління у війні поділяється на чотири складові:
— спостереження (організація збору даних, післяопераційний аналіз після попередніх дій);
— орієнтація (аналіз даних і створення ситуаційної обізнаності щодо стану та можливостей нашої сторони та сторони ворога);
— рішення (планування та розробка варіантів дій, вибір рішення, яке передбачає якісну перевагу й оптимальне витрачання ресурсів);
— дія (реалізація рішення).
«Петля Бойда» — це безперервний цикл планування стратегічних і тактичних кроків. У військово-політичного керівництва кожної країни існують свій цикл ухвалення рішень і порядок дій.
Подивимося на ситуацію в нашій системі управління без політичних і моральних оцінок, лише як на процес удосконалення управління в рамках діючої конструкції влади, яку нам усім треба поліпшувати. Виходимо з того, що влада нам потрібна стабільна, вона має змінюватися тільки на виборах, а керувати мають лише ті, кого вже призначив президент і кому він довіряє.
Організаційні проблеми, які послаблюють державу і особисто Верховного головнокомандувача:
- Організація. В умовах війни сотні різних органів управління у ручному режимі замкнені на кілька кабінетів в офісі Верховного головнокомандувача. Тому замість дій на випередження влада змушена реагувати із запізненням, уже після того, як ініціативу перехоплює противник. Наприклад, можна бачити, які наслідки мало запізнення із стратегічним розгортанням і підривом мостів, як на 11-му місяці війни не вирішено елементарних питань закупівлі дронів та іншого обладнання, як немає базової підготовки у мобілізованих, яких відправляють на фронт, з якими проблемами закуповуються снаряди і таке інше.
- Відповідальність. У нас відбулася централізація влади, але децентралізація відповідальності за результат. Дуже часто процес з’ясування обстановки зводиться до визначення винних, без використання і якісного спостереження, й орієнтації. Через це помилки повторюються знову і знову, а відповідальними нерідко призначають сумлінних людей, які повідомляють правдиву обстановку.
- Планування. Диктувати ініціативу — значить, випереджати у задумі. Через відсутність самостійних інституцій немає часу та можливостей для створення стратегії, доктрини бойових дій, оборонного планування на короткострокову та довгострокову перспективу.
- Люди. Берегти людей не означає їх ховати, берегти — це значить якісно готувати та керувати. У нас є великі проблеми з максимально ефективним залученням і мобілізацією людей згідно з їхніми професійними та моральними здібностями, проблеми використання унікальних компетенцій і знань.
Тож мої пропозиції до Верховного головнокомандувача спрямовані виключно на підвищення ефективності нашої влади та його особистої влади у державі, тільки це дасть нам можливість створити у 2023 році інституції, що здатні пришвидшити «петлю Бойда».
- Ставка Верховного головнокомандувача (СВГ). Повинна виконувати функцію координації та контролю між самостійними блоками влади, які відповідають за створення переваги та ефективність держави в усіх елементах циклу. Для цього президент має скоротити кількість об’єктів управління і делегувати самостійні повноваження певному колу керівників, яким він максимально довіряє. Для ефективності циклу Бойда потрібно створити організацію з розподіленими функціями, гіперконцентрація повноважень на Банковій не дає змоги швидко реагувати та діяти.
- Війна.
— Припинити конкуренцію у військовому керівництві, яка зараз заважає армії. Треба гарантувати збереження посад усім ключовим керівникам, але чітко розмежувати їхню відповідальність і повноваження.
— Припинити нездорову тенденцію — «війну доган і службових розслідувань», яка набула абсурдних масштабів і паралізує необхідну координацію та ділову співпрацю.
— Припинити карати командирів за правдиві повідомлення про тяжке становище, натомість разом шукати системні рішення.
— Запровадити негайно стандарти післяопераційного аналізу бойових дій — After action review.
— Впорядкувати організацію роботи в Міноборони, бо не може бути керованою структура, в якій 8 заступників міністра замість штатних п’яти, плюс позаштатні куратори-радники, плюс безвідповідальні т.в.о. на ключових департаментах замість штатних керівників, тому замість лідерства у формуванні оборонної політики міністерство займається фрагментованим втручанням.
- Економіка.
— Створити військовий кабінет в уряді, який має концентрувати управління ресурсами та отримати повноваження щодо вирішення всіх питань, які необхідні для фронту: дрони, снаряди, транспорт, логістика — усе це має бути у комплексі, і потрібно визначити одну відповідальну особу. Таким відповідальним і повноважним керівником цілком міг би стати віцепрем’єр Олександр Кубраков.
— Указ президента Зеленського №59 «Про основні показники державного оборонного замовлення на 2020 рік та 2021, 2022 роки», який передбачав, по суті, реформу оборонно-промислового сектору, фактично не виконаний за всіма напрямами. Потрібно врахувати досвід цього провалу після багатьох гучних обіцянок і написати реалістичну програму реформ, яка має виконуватися.
— Має впроваджуватися послідовна та логічна оборонна політика: визначення пріоритетом закупівлі та виробництва засобів ураження. Стовідсоткове авансування закупівель засобів ураження, довгострокові контракти, створення спільних підприємств у країнах НАТО для виробництва боєприпасів і дронів.
— Мають бути створені сервісні центри та політика обслуговування тих сотень типів техніки, які хаотично завозяться та ставляться на озброєння. Співробітники цієї мережі мають бути мобілізовані без відриву від їхніх робочих місць.
- Безпека.
СБУ повинна координувати роботу всіх відомств у плані боротьби з російським впливом, для цього вона має отримати повноваження з координації дій МВС, ДБР, БЕБ, ОГПУ, НАБУ, фінансової розвідки. Дивно, чому діючий т.в.о. голови СБУ Василь Малюк, що показав волю до боротьби з проросійською агентурою в СБУ, яку завів на найвищі посади Іван Баканов, досі не може отримати статус повноцінного голови СБУ. І це після успішної операції СБУ на Кримському мосту. Це не завдасть шкоди повноваженням Татарова, це лише війни стосується, а не контрабанди, там хай кожен залишається за себе.
- Дипломатія.
У майже 30 країнах немає призначених послів, у тому числі у деяких стратегічно важливих країнах НАТО та Китаї. Як таке може бути під час війни, коли там працюють росіяни на найвищому рівні? Бажано, щоб у країни, які постачають нам зброю, призначались або фахові дипломати, або військові. Прошу міністра закордонних справ Дмитра Кулебу всіх подруг чернівецьких контрабандистів і банкірів, яких йому доручили працевлаштувати, призначати послами у ті курортні країни, де питання озброєння не вирішуються.
- Розвідка.
Після скандального звільнення на початку війни російського агента Руслана Демченка з посади керівника комітету з питань розвідки при президенті нині цю посаду взагалі ніхто не обіймає. Але ж нам потрібна координація всіх розвідувальних структур — ЗСУ, ГУР МО, МВС, СБУ, ДПСУ, СЗР і величезного обсягу вхідної інформації від наших союзників. Це великий обсяг роботи, і керівник зазначеного комітету має бути призначений. Нагадаю, що до призначення Демченка розвідку координував секретар РНБО Олексій Данілов. Було б логічно, якби РНБО знову отримала належні повноваження та почала виконувати цю масштабну кропітку і неполітичну роботу. Ні, це не спроба перехопити інформаційні потоки у Єрмака, хай тільки він ходить на доповіді, але дайте комусь створити координацію та аналітичну роботу у розвідці.
- Оборонне планування.
Треба розуміти, яку армію ми будуємо, які системи підготовки, управління, озброєння знадобляться завтра і будуть потрібні через три роки. Щоб встигати на війні, треба випереджати. «Петля Бойда» потрібна, щоб готувати якісні рішення, а рішення будуються саме на плануванні. А саме планування і немає, тому у нас самоорганізація і хаос і в логістиці, і в закупівлях, і в будь-якому розподіленні ресурсів. Нам потрібне короткострокове та довгострокове оборонне планування.
- Люди.
— Ключовий критерій оцінки якості військ — боєздатність, створення вмотивованих бойових колективів і організація людей має включати їх у цикл Бойда як повноцінних учасників на їхніх щаблях.
— Для цього потрібно створити стандарти бойової підготовки, які є обов’язковими при направленні на фронт, ухвалити стандарти базової підготовки, обов’язкові для всіх.
— Організувати масштабну підготовку командирів — сержантів і офіцерів виключно з числа військовослужбовців, які продемонстрували у бою лідерські якості, припинити практику призначення на посади командирів людей без досвіду та без лідерства, тільки завдяки записам у військовому квитку.
— Для підвищення якості підготовки створити навчальні підрозділи у кожній бойовій бригаді, завдання яких — відповідати за якість підготовки солдатів і сержантів військової частини, готувати людей за участі бойових лідерів без відриву від ведення бойових дій, на другій-третій лініях.
— Автомеханіки, електрики, зв’язківці, будівельники, медики, логісти, юристи, фінансисти — дефіцитні та важливі професії, які треба застосовувати за призначенням для посилення боєздатності. Майстри СТО, наприклад, узагалі мають мобілізовуватись і проходити службу у тилу, без відриву від виробництва, закріплюватися на своїх посадах, щоб продовжувати системно працювати в інтересах військ на обладнаних робочих місцях.
— Створити військову юстицію, суди, поліцію та слідство для того, щоб зняти з командирів підрозділів тягар особистого вирішення питань правопорушників і вести самостійні дії на фронті.
— Створити інститут уповноваженого з прав військовослужбовців, щоб отримувати якісний зворотний зв'язок і допомагати захищати права військовослужбовців.
— Для оцінки лідерських якостей і просування вищих командирів аналізувати результати бойових дій, втрати противника та наших військ, боєздатність і мотивацію підпорядкованих військ, опитування підрозділів морально-психологічного забезпечення серед військовослужбовців.
«Петля Бойда» існує у кожній системі. У системі, яка прагне перемоги, ця петля вдосконалюється та давить ворога, у системі, для якої перемога не є головною мотивацією, петля душить своїх. Сподіваюся, що влада усвідомить, яку ціну ми платимо кожної години за перемогу та за майбутнє, і почне вдосконалювати себе за стандартами НАТО та практиками найкращого військового менеджменту.
Більше матеріалів Юрія Бутусова читайте за посиланням.