Чи міг пересічний харків’янин, читаючи торік у грудні новини про спалах нового вірусного захворювання в далекому китайському Ухані, подумати, що той внесе істотні корективи у життя його міста? Навряд чи. Політична ситуація в Харкові здавалася стабільною, а становище мера — стійким як ніколи. Геннадій Кернес десять років обіймає пост міського голови. І слово «Кернес» уже сприймається як посада, а не прізвище. Його третя мерська каденція донедавна розглядалася ключовими гравцями як доконаний факт. Але життя все-таки вносить свої корективи, і COVID-19 у Кернеса став справжнім «чорним лебедем» для харківської політики.
Політ чорного лебедя над Харковом
Увечері 16 вересня харків’яни могли спостерігати кортеж карет швидкої допомоги, що їхав в аеропорт із 17-ї міської лікарні. В одному з реанімобілів перебував «пацієнт №1» — мер міста Геннадій Кернес. Уже через кілька годин міський голова був у Берліні. В уподобану пострадянськими пацієнтами клініку «Шаріте» його доправив той самий спецборт, яким до Німеччини транспортували російського опозиціонера Олексія Навального після отруєння «Новачком».
Кернес не з’являвся на публіці з 23 серпня, коли в Харкові, незважаючи на карантин, із розмахом відзначали День міста. Мер приймав вітання в мерії, вручав нагрудні знаки новим почесним харків’янам, а також брав участь у відкритті фонтана у сквері на площі Свободи в центрі Харкова.
Днів через десять після святкувань у харківських Telegram-каналах почала з’являтися інформація, що міський голова заразився коронавірусом. Відповідати на запитання журналістів у міськраді явно не горіли бажанням.
Лише наступного дня після публікації ZN.UA про госпіталізацію Кернеса, начальник інформаційного департаменту мерії Юрій Сидоренко скликав прес-конференцію й офіційно підтвердив те, про що багато хто вже дізнався зі ЗМІ: Кернес справді хворий, у нього COVID-19 і двостороннє запалення легенів. Стан мера стабільно тяжкий.
Своєю чергою, за даними ZN.UA, Кернес на тлі COVID-19 переніс інсульт. Тромбоемболічні ускладнення характерні для коронавірусу. Джерела в берлінській клініці «Шаріте» підтверджують, що ситуація серйозна. За прогнозами медиків, загрози життю немає, але його якості — є, і реабілітація пацієнта може забрати місяці.
А ось у Харкові лік іде на дні. За словами співрозмовників ZN.UA в різних політичних силах міста, Кернес захворів «дуже невчасно». Адже всі вже, практично, змирилися з тим, що результат виборів визначений: стовідсоткова впізнаваність і персональний рейтинг на рівні 60% робили чинного міського голову однозначним фаворитом перегонів. А іменний «Блок Кернеса — успішний Харків» претендував на перше місце на виборах не тільки в місті, а й в області.
Тому інші партійні штаби, відверто кажучи, не планували всерйоз боротися за мерське крісло і зосередилися на реальнішому завданні — провести якнайбільше людей у місцеві ради. Нині ж ситуація змінилася, і деякі серйозні гравці зіштовхнулися з необхідністю приймати непрості рішення. З одного боку, робити це треба швидко, а з іншого — фальстарт може тільки нашкодити. Визначитися заважає відсутність точної інформації про стан Кернеса.
Складність перебігу хвороби заскочила команду мера зненацька. Першою реакцією на ситуацію стала розгубленість. А вона зовсім не допомагає вирішувати ключові завдання зі збереження влади та активів, яким «при Кернесі», практично, ніщо не загрожувало. Саме він, Кернес, і ніхто інший, держатель рейтингу, бізнес-домовленостей і політзв’язків у владних та олігархічних верхах, часток, потоків тощо.
Саме тому мерія і «Блок Кернеса» спочатку взагалі мовчали про стан міського голови. А після його відправки до Німеччини соратники запевняють, що Кернес був і залишається єдиним кандидатом у мери Харкова від партії його імені.
Операція «наступник»
Тим часом ZN.UA стало відомо, що всерйоз обговорювався й варіант висунення іншого кандидата від «Блоку Кернеса». Зокрема йшлося про першого заступника мера, його праву руку Ігоря Терехова. Саме Терехова Кернес готував зберігати місце на випадок арешту мера. Але бути призначеним і обратися — дві великі різниці. Терехов є фактичним керівником міського і обласного виборчих штабів, контролює їхні бюджети й медіакампанію. Понад те, останніми роками мерія регулярно замовляла закриту соціологію, якою не тільки замірювався рейтинг міського голови, а й оцінювалися потенційні результати Терехова, якщо Кернес не братиме участі у виборах. За результатами тих (уже неактуальних сьогодні) опитувань, віцемер, позиціюючись як «людини Кернеса», лідирував у перегонах, але на перемогу в першому турі, на відміну від свого шефа, розраховувати не міг.
Свіже дослідження, проведене вже після госпіталізації харківського мера, спонукало його соратників усе-таки робити ставку на фігуру Кернеса. Ще в аеропорту, на імпровізованій нараді після відльоту медборту, Терехов заявив, що в нього є доручення від Кернеса, яке дозволяє реєструвати його кандидатом у мери. На 23 вересня заплановано партійну конференцію «Блоку Кернеса». Геннадій Адольфович, зі зрозумілих причин, брати участі в ній не зможе (навіть відеозв’язком). Але це не завадить активу одноголосно підтримати його як кандидата в мери.
Рішення коли не цинічне, то вже точно прагматичне. Команда Кернеса усвідомлює: він уже не зможе виконувати обов’язки мера. Але річ у тому, що «Блок Кернеса» без самого Кернеса виборцям цікавий набагато менше, і за такого сценарію частина голосів перетікає до конкурентів мерської партії. До того ж персональний рейтинг Кернеса Терехову не передається. І шанси віцемера на цих виборах — нижчі, ніж у шефа. Навіть у його нинішньому стані.
Для більшості виборців Кернеса мерія — це персонально він. Кандидати від його партії, хоч би як вона називалася, — теж він. Геннадій Адольфович свідомо добирав кадри і вибудовував відносини з підлеглими так, аби ніхто з них не виділявся на його тлі. А будь-які натяки на вибудовування публічного іміджу або піару на досягненнях міської влади когось іще, крім мера, жорстко припиняв.
Для розуміння рівня впливу Кернеса не тільки на свою команду, а й на інших харківських політиків наведемо невеликий приклад. Мер особисто(!) затверджує дизайн і розміщення білбордів з усією політичною рекламою в місті. Саме тому в Харкові, практично, немає зовнішньої реклами «Блоку Світличної «Разом!» та ОПЗЖ, які претендують на частину електорату Кернеса. Зате є борди «Блоку Кернеса» (зі зрозумілої причини), «Слуги народу» (харківський мер воліє не конфліктувати з центральною владою і на зустрічі з Зе навіть пропонував сина на голову обласного списку від СН, правда безрезультатно), «Європейської солідарності» (її виборці за Кернеса й так не голосують) і «За майбутнє» (з Коломойським мер Харкова теж не свариться).
Для перемоги на виборах Кернесу вже не треба ходити на ефіри, зустрічатися з виборцями, записувати агітаційні ролики тощо. До того ж подавати документи до ЦВК особисто він теж не зобов’язаний: за нього як кандидата від партії це зробить довірена особа. Зручно.
Як повідомив журналіста голова інформаційного департаменту міськради Юрій Сидоренко, рішення про вивезення мера до Німеччини приймали його родичі. Тепер же виходить, що рішення про, фактично віртуальну участь Кернеса у виборах прийматимуть члени названої на його честь партії.
«Фактор Авакова» і «фактор Ярославського»
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який уже давно має підстави вважати себе політиком національного масштабу, зберігає присутність у Харкові. Як у бізнесі, де інтереси Авакова представляє його давній партнер Ігор Котвіцький, так і в політиці. Глава МВС підтримує робочі відносини з облдержадміністрацією та більшістю харківських відділень партій. Насамперед зі «слугами», а також з Ігорем Райніним та Юлією Світличною. На майбутніх виборах ставку на котрогось із кандидатів у мери він не робив через передбачуваність їх результату.
Впливовий харківський бізнесмен, засновник групи DCH Олександр Ярославський і Геннадій Кернес не спілкувалися сім років через конфлікт навколо ФК «Металіст». І їхнє публічне примирення на початку цього року стало ледь чи не найбільш значущою подією в політичному житті Харкова. Щоправда, сам Ярославський неодноразово заявляв, що політика йому нецікава. При цьому певну участь у цих процесах він усе-таки бере. Можна згадати й підтримку (нехай і непублічну) кандидатів у депутати на минулих парламентських виборах, і конфлікт, що прогримів на всю країну (уже публічний), із губернатором Олексієм Кучером з подальшим умовним примиренням.
І сьогодні він, за даними ZN.UA, спостерігає за розподілом «спадщини» живого Кернеса, який, однак, поки що не при справах, з неприхованою огидою, самоусунувшись від цих процесів.
От тільки навіть якщо Ярославському, за його словами, політика не цікава, то політикам усіх рівнів явно цікавий він. З урахуванням його ресурсності та гарних відносин із президентом Володимиром Зеленським. Та й публічна підтримка бізнесмена — це потенційні голоси виборців. До того ж досить імовірно, що у разі розбалансування системи влади в Харкові саме у бік Ярославського дивитиметься чимало людей. Сподіваючись побачити в ньому того, хто зможе остудити апетити багатьох претендентів, які бажають чимось поживиться в місті, що залишилося без хазяїна.
І цей сценарій уже почав реалізовуватися. Адже систему відносин у мерії вибудувано у тому числі на персональних домовленостях із Кернесом. Крім того, мер, якого навряд чи можна назвати взірцем чесності та добропорядності, все-таки стримував апетити своїх підлеглих. Його ймовірний вихід із гри здатен порушити рівновагу та провокує конфлікти на ґрунті переділу сфер впливу. І йдеться не лише про владу, а й про близький до неї бізнес.
Чи можливий у Харкові «луцький сценарій»
Рішення команди Кернеса використовувати його віртуальний образ і відмову від походу на вибори будь-кого з потенційних «наступників» може свідчити про спробу реалізації в Харкові «луцького сценарію» з поправкою на місцеву специфіку.
Міський голова Луцька Микола Романюк помер у лютому 2017 року, і відтоді місто живе без мера. Ні при президенті Порошенку, ні при президенті Зеленському у Верховної Ради все бракує часу, щоб призначити в Луцьку дострокові мерські вибори. Імовірно, на Банковій не змогли опиратися посиленню впливу Ігоря Палиці в базовому для нього регіоні.
І от уже більш як три роки обов’язки мера Луцька тимчасово виконують «укропівець» Ігор Поліщук і Григорій Пустовіт із «Батьківщини», змінюючи один одного в кріслі секретаря міськради. В обох, зрозуміло, прекрасні робочі стосунки з Палицею.
Згідно з законодавством, саме секретар міськради виконує обов’язки міського голови під час відпустки, хвороби або ж у разі смерті мера. Сьогодні в.о. мера Харкова є секретар міськради Олександр Новак, але фактично «за головного» у мерії залишився вже згаданий вище Ігор Терехов.
За даними джерел ZN.UA, саме Терехов має намір претендувати на посаду секретаря в міськраді наступного скликання. Це дасть йому можливість офіційно стати в.о. мера, поки шеф на лікарняному, і нарощувати свій персональний рейтинг, старанно граючи роль Кернеса.
Такий сценарій вигідний і Банковій: напівлегітимний в.о. мера має бути більш згідливим і уважним до побажань центральної влади. Тримати ж його в підвішеному стані можна нескінченно довго: як мінімум до завершення каденції цього скликання Верховної Ради, в якої завжди можуть знайтися важливіші питання, ніж розгляд постанови про позачергові вибори в Харкові.
Активізація конкурентів Кернеса
На ситуацію, що склалася, не можуть не реагувати й конкуренти/опоненти Кернеса. Помітно пожвавився штаб харківського губернатора Олексія Кучера, якого президентська партія «Слуга народу» висунула кандидатом у мери. Завдання, яке ставилося перед командою кандидата від початку, — посісти друге після Кернеса місце.
Проте сьогодні, якщо на вибори йде важкохворий Кернес або ж не Кернес зовсім, зростає ймовірність другого туру. Цим вікном можливостей команда Кучера має намір скористатися та вже серйозно поборотися не за другий результат, а за перемогу. В активі у кандидата - підтримка партії влади й особисто президента Володимира Зеленського.
Сам губернатор у публічних коментарях бажає Кернесу якнайшвидшого одужання, називаючи себе і його лідерами виборчих перегонів.
«Опозиційна платформа — За життя», яка претендує на частину електорату Кернеса, серйозної кампанії в місті не веде. Вочевидь, сподіваючись практично виключно на вплив центральних телеканалів Віктора Медведчука та Сергія Льовочкіна. Кандидат у мери від цієї політсили — бізнесмен Олександр Фельдман, як і Кернес, має майже стовідсоткову впізнаваність у місті та низький антирейтинг. Однак персональний рейтинг Фельдмана може впертися в стелю рейтингу партії, попутником якої він став у цьому політичному сезоні.
До того ж для повноцінної участі в перегонах в нього нині немає ресурсу: ні фінансового, ні медійного, ні організаційного. Голова обласної організації ОПЗЖ Ігор Райнін навряд чи зацікавлений у посиленні Фельдмана, який сьогодні є міноритарним акціонером цього політпроєкту.
Однак на тлі подій останніх днів Фельдман усе-таки помітно пожвавився й став наполягати на збільшенні своєї квоти в списках кандидатів у депутати місцевих рад. Підстави для оптимізму у Фельдмана є: його давній конфлікт із мерією за ринок «Барабашове» — це перш за все персональний конфлікт із Кернесом. Сьогодні ж харківському меру явно не до війни з давнім опонентом і соратником. А це відкриває Фельдману можливість залагодити проблему або ж у черговий раз відкласти її вирішення.
За місце мера також могла б поборотися Юлія Світлична, яка обіймала посаду голови облдержадміністрації між Райніним і Кучером. Однак її іменний політпроєкт «Блок Світличної «Разом» уже висунув кандидата — депутата міськради, активіста «Харківського антикорупційного центру» Ігоря Черняка. Сама ж Світлична очолює список кандидатів у депутати обласної ради та, згідно з новим законодавством про вибори, не може балотуватися в мери обласного центру. У її штабі запевняють, що вона не планувала й не планує йти на вибори міського голови. Утім, джерела ZN.UA у близькому оточенні Ігоря Райніна повідомляють, що він усе-таки обговорював зі Світличною цей сценарій. У результаті, довідавшись, що команда все-таки висуне Кернеса, вирішили не стерв’ятничати.
Ім’я Кернеса в списку кандидатів приглушить око Михайла Добкіна та Євгенія Мураєва, що спалахнуло. Перший давно вже проводить більшу частину часу в Києві й навіть заявив про наміри балотуватися в мери столиці. У другого в активі власний телеканал і потенційна підтримка Ріната Ахметова та Вадима Новинського. Участь Добкіна, Мураєва або їх обох у харківських виборах могло б завадити кандидату, який позиціонуватиме себе як єдиний «наступник» Кернеса. Але навряд чи — Кернесу. Тому гарячкові консультації щодо бліц-кампанії нині заморожено.
Штаб «Європейської Солідарності» зосередився на завданні провести максимальну кількість депутатів до міської та обласної рад. Кандидату в мери від ЄС волонтеру Олегу Абрамичеву на виборах мера приділяється технічна роль. Його головна функція — бути одним із облич кампанії та першим номером у списку кандидатів до міськради.
Інші партії та кандидати, згідно з результатами опитувань, не мають серйозних шансів отримати депутатські мандати в місті. Не кажучи вже про те, щоб претендувати на крісло мера. Беручи участь у виборах, вони вирішують інші завдання.
* * *
Після нищівного розгрому на торішніх парламентських виборах, коли жодний «кандидат Кернеса» не зміг устояти перед тиском «зелених» кандидатів, харківський мер зміг відіграти ситуацію. На тлі всеукраїнського зниження рейтингу «Слуги народу» Кернес зумів повернути підтримку електорату, який почав було дивитися в інший бік. Однак виведення чинного мера з цього рівняння робить результат виборів непередбачуваним.
Сьогодні дуже складно змоделювати, як на ситуацію відреагують виборці, наскільки хвороба або навіть невисування Кернеса деморалізують його електорат і мобілізують виборців альтернативних кандидатів. Явка на місцевих виборах у Харкові традиційно суттєво нижча, ніж на парламентських або тим паче президентських.
У кожному разі вирішувати, хто очолить місто, мають самі харків’яни.
Усі статті Сергія Жукова читайте тут.