У відносинах приватних виконавців із Міністерством юстиції України йде справжня війна. Це протистояння між професіоналами, що упродовж трьох років ефективно виконують свої обов’язки, і державними службовцями, які за певних причин не спроможні демонструвати таку ж результативність, але на боці яких виступає влада.
На жаль, у цій війні не буде переможців. Якщо цього не припинити, можна поставити хрест на реформі примусового виконання судових рішень, статусі України як правової держави та повазі до нас з боку міжнародних партнерів.
Якщо називати речі своїми іменами, Мін’юст карає приватних виконавців за те, що вони добре виконують свою роботу. Згідно з виконавчими документами, сьогодні держава має право стягнути з боржників понад 1 трлн грн. За логікою, у поверненні трильйона гривень мають бути зацікавлені всі. Проте несподівано головним гальмом для успішного стягнення боргів виступило Міністерство юстиції. Для розправи з конкурентами «державників» при Мін’юсті створили Дисциплінарну комісію (ДК) приватних виконавців, очолювану заступником міністра з питань виконавчої служби Андрієм Гайченком. Ця комісія перетворилася на справжній каральний орган, який до того ж усупереч Конституції перебрав на себе функції суду. Попри сподівання, які покладали на нове керівництво Мін’юсту — Дениса Малюську та його заступників, його структури працюють не проти тих, хто порушує закон, не повертаючи боргів, а проти тих, хто намагається ці борги стягнути.
«Міністерство юстиції України робить усе, аби боржник мав можливість ігнорувати рішення суду й уникати відповідальності. Це показово можна відчути, проаналізувавши логіку поведінки представників державної служби. Сьогодні майже всі скарги боржників на дії приватних виконавців чомусь розглядаються Дисциплінарною комісією, хоча саме її завданням є формування відповідного «фільтра» величезної кількості подань. При цьому чинне українське законодавство передбачає розгляд відповідних скарг боржників узагалі в суді, а не в спеціалізованих комісіях. Таким чином Дисциплінарна комісія при міністерстві сьогодні фактично намагається замінити собою судову владу в Україні», — вважає заступник голови Асоціації приватних виконавців України (АПВУ) Анатолій Телявський.
При цьому саме приватні виконавці забезпечують левову частку боргових стягнень. За офіційними показниками результативності, один приватний виконавець показує майже в шість разів вищу результативність, ніж його колега на державній службі. Також, за статистикою, станом на кінець 2020 року «приватники» в середньому стягнули в 23 рази більше коштів через реалізацію арештованого майна, ніж «державники». Це при тому, що державних виконавців у двадцятеро більше — 5552 проти 255.
Логічним кроком було б вивести ДК з-під юрисдикції Мін’юсту та зробити її частиною самоврядування самих виконавців. Так само, як це відбувається в інших професійних юридичних спільнотах — адвокатських, суддівських та інших. На думку дисциплінарної уповноваженої АПВУ Олени Овчаренко, таке рішення не лише позитивно позначиться на незалежності професії, а й цілком відповідає європейському досвіду.
«Питанням подальшої перспективи розвитку інституту дисциплінарної відповідальності приватних виконавців є перехід функціонування Дисциплінарної комісії до органів самоврядування приватних виконавців. Виведення дисциплінарної функції поза межі відання Мін’юсту забезпечить функціональну незалежність Дисциплінарній комісії приватних виконавців, що відповідає найкращим європейським практикам», — вважає пані Овчаренко.
От лише кілька цифр, які підтверджують, що Мін’юст усерйоз взявся за приватних виконавців. Відтоді, як міністерство очолив Денис Малюська, було проведено 28 засідань ДК приватних виконавців. На них розглядалося 280 подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності. З них задоволено — 68. Це безпрецедентна кількість, яка більш як удесятеро перевищує попередні показники.
«Якщо врахувати, що до складу Дисциплінарної комісії входять чотири представники Мін’юсту, які працюють у системі Держвиконслужби, факт відхилення основної кількості подань навіть самими представниками змушує замислитися щодо ефективності витрачання ресурсу роботи Мін’юсту. Чи варто продовжувати готувати подання, які початково приречені на відхилення?» — ставить слушне запитання член Дисциплінарної комісії адвокат Олексій Соломко.
Приватні виконавці нарікають на суб’єктивність та упередженість членів ДК. За їхніми словами, суворість рішення залежить не стільки від важкості провини, скільки від поведінки «підозрюваного» і того, чи викликає він симпатію у голови. Ці факти приводять до закономірного запитання: а які сенс і мотивація у приватних виконавців виконувати свою роботу, якщо переважна більшість спірних питань вирішується не на їхню користь?
Оскільки спроби донести свою позицію до керівників міністерства не мали успіху, в січні 2021 року спільнота приватних виконавців звернулася з офіційними листами до президента, прем’єр-міністра, голови Верховної Ради та керівників міжнародних проєктів в Україні щодо ситуації, яка склалася, із проханням відреагувати.
«У приватних виконавців і влади спільна мета — високий рівень виконання судових рішень в Україні. І якщо керівники держави дійсно вболівають за швидке і ефективне виконання рішень, то вони мають протидіяти бажанню окремих високопосадовців накинути зашморг на інститут приватних виконавців. Сподіваємося, нас почують на печерських пагорбах, і найближчим часом Мін’юст змінить своє ставлення до приватних виконавців — з необґрунтованої «інквізиції» на конструктивну співпрацю», — додає голова АПВУ Віталій Чепурний.
Це питання можна було б вважати внутрішнім, але проблема набагато глибша. Відповідно до Меморандуму про надання Україні макрофінансової допомоги на 1,2 млрд євро, Україна зобов’язалася урівняти повноваження державних і приватних виконавців, а також щомісячно звітувати про збільшення їх кількості. Жодної з обіцянок за нинішнього міністра юстиції не виконано, і це вже коштувало Україні втраченого Меморандуму про надання 1,2 млрд євро.
Приватні виконавці переконані, що за таких умов потрібно приймати радикальні рішення. Вони вимагають від міністра юстиції Дениса Малюськи, його заступника Андрія Гайченка та директора Департаменту Державної виконавчої служби Максима Кисельова негайно змінити поведінку й припинити політику переслідування приватних виконавців Дисциплінарною комісією за фіктивними приводами. У разі, якщо цькування триватиме, виконавці вимагатимуть від керівництва держави звільнення цих осіб.
Більше статей Андрія Калюжного читайте за посиланням.