Продовжуючи добру традицію висвітлення діяльності високопоставлених чиновників концерну "Укроборонпром" і його підприємств-учасників у сфері торгівлі зброєю, пропонуємо увазі читачів ще одну публікацію щодо організації закупівлі Міноборони застарілої бронетехніки іноземного виробництва.
"Укроборонпром": "Ми робимо Україну сильною"
У цьому гаслі, запозиченому з офіційного сайта "Укроборонпрому", наприкінці треба опустити слово "сильною", бо так, як "роблять" Україну представники вітчизняного збройового бізнесу і наші військові чиновники, - не робить ніхто!
Лише після публікації в DT.UA статей "Тінь війни" і "Брехня, що вбиває" прем'єр-міністр А.Яценюк на восьмому місяці своєї каденції "прозрів", що органом управління державного концерну "Укроборонпром" є Кабінет Міністрів і, відповідно, він і повинен відповідати за його "бурхливу" діяльність. Це відкриття прем'єр-"камікадзе" зробив у середині вересня на черговому засіданні уряду під час розгляду питань щодо закупівель для армії за імпортом та щодо виконання оборонного замовлення.
Після вивчення статуту "Укроборонпрому" голова уряду зазначив: якщо президент призначає керівника концерну й більшість членів наглядової ради цього підприємства, то нехай і відповідає за це підприємство і результати його роботи.
А тут іще геть недоречно збунтувався трудовий колектив підприємства-учасника концерну - Державної госпрозрахункової та інвестиційної фірми "Укрінмаш", який відкрито виступив проти зміни керівництва їхнього підприємства "Укроборонпромом", надіславши лист-звернення на адресу президента, прем'єр-міністра, генерального прокурора та СБУ (текст звернення з 92 підписами див. на сайті).
Я жодним чином не обстоюю інтереси колишнього керівника "Укрінмашу" А.Майбороди, який пропрацював у цій сфері понад 20 років, а ось на тих, кого призначили керувати одним їх ключових спецекспортерів країни, варто зупинитися докладніше.
Керівництво концерну на посаду тимчасового виконувача обов'язків директора "Укрінмашу" 15 вересня призначило такого собі Леоніда Васильовича Крючкова. Так, того самого Леоніда Крючкова, одного з братів Крючкових, які засвітилися в численних рейдерських скандалах, зокрема й нещодавньому скандалі з одержанням АТ "Холдингова компанія "Енергомережа" і свіжоспеченим ТОВ "Енергомережа-Експорт-Трейд" дозволу на імпорт електроенергії з Росії. Нагадаю, що одного з заступників Продана днями було звільнено саме за видачу даного дозволу.
Яскрава біографія цього персонажа, можливо, спонукала керівників держконцерну вже 27 вересня призначити на цю посаду не менш цікаву особу - Володимира Омельянчука.
За даними джерела в уряді, буквально напередодні бунту трудового колективу "Укрінмашу" кандидатура В.Омельянчука розглядалася на посаду заступника міністра оборони і була провалена особисто Яценюком з формулюванням, що саме цей діяч брав активну участь у розвалі армії. Нагадаю: В.Омельянчук уже обіймав посаду заступника міністра під час перебування на посту міністра оборони М.Єжеля, а донедавна служив керівником департаменту військової політики апарату РНБО, куди був призначений іще при Клюєві.
Досить яскравим зразком епістолярного жанру може слугувати відповідь "Укроборонпрому" трудовому колективу "Укрінмашу", підписана заступником генерального директора концерну Денисом Гураком. Вона містить посилання на ст. 62 Конституції України, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, поки її винуватість не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним висновком суду. Отже, призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора Л.Крючкова, а потім і В.Омельянчука, на думку Д.Гурака, правомірне.
Благодійна афера
У вересні ц.р. в електронних ЗМІ зарясніли повідомлення про те, що волонтери зібрали кошти для закупівлі 50 бронеавтомобілів британського виробництва SAXON, і зазначалося, що благодійникам залишилося вирішити тільки питання з одержанням дозволу на ввезення цих виробів на територію України.
В "Укроборонпром" і Міністерство оборони навіть надійшли звернення від якоїсь громадської організації "Український легіон" за підписом її голови Олексія Тамразова з проханням посприяти в отриманні цією організацією сертифіката кінцевого одержувача техніки для потреб Збройних сил.
Алгоритм цієї операції був абсолютно зрозумілий і прозорий. За посередництва одного з підприємств концерну за кошти благодійників купується військова техніка, що вже була у використанні, і передається безоплатно воїнам, які беруть участь в АТО. Природно, операція має бути проведена при мінімальних комісійних державного посередника.
Вочевидь, одержавши від волонтерів реквізити продавця, керівники "Укроборонпрому" почали самостійно реалізовувати цей проект. Куди поділися волонтери, які збирали благодійні кошти для придбання даної техніки, поки що залишається загадкою. За рішенням "Укроборонпрому" посередницькі функції в цій операції було доручено тимчасовому виконувачу обов'язків директора "Укрінмашу" Л.Крючкову, який відразу ж спрямував британському підприємству WSV запит щодо можливості придбання бронемашин SAXON і почав готувати договірну базу. Питання благодійності на цей час уже якось само розсмокталося.
Відповідь компанії WSV про можливість продажу 75 одиниць зазначеної техніки за 2 млн 75 тис. фунтів стерлінгів "Укрінмаш" офіційно одержав лише 13.10.2014 р. (копію див. на сайті). А от сам контракт про купівлю бронетранспортерів у кількості 75 штук було підписано за два тижні до одержання офіційної відповіді. Підписував його вже новий тимчасовий виконувач обов'язків директора - В.Омельянчук.
Мусимо зазначити, що практично весь процес підготовки цієї оборудки рясніє численними порушеннями.
У контракті зазначено, що кінцевим споживачем цієї техніки є Міноборони і Національна гвардія (копію контракту див. на сайті).
Чи знали військові чиновники, що їх найближчим часом мають ощасливити британським брухтом минулого століття? Навіть у цій ситуації Міноборони мало б організувати процедуру прийняття на озброєння цієї бронетехніки. Нагадаю, що порушення процедури прийняття на озброєння армії БТР-4Е колишнім міністром Д.Саламатіним спричинило відкриття кримінального провадження.
А про Національну гвардію говорити не доводиться. Через чотири дні з моменту підписання В.Омельянчуком зовнішньоекономічного контракту з британською фірмою на ім'я гендиректора концерну Романова надійшов лист з Національної гвардії (№3/22/1-3463 від 6.10.2014), де вказувалося, що потреби доукомплектовувати підрозділи Нацгвардії подібним типом транспорту немає. Підписав цей лист не хто інший, як командувач С.Полторак (текст див. на сайті). Цілком очевидно, що Степан Тимофійович не припускав, що ці злощасні бронемашини виникнуть у його житті трохи пізніше й у зовсім іншому контексті.
Отже, складається ситуація, коли "Укрінмаш" підписує зовнішньоекономічний контракт на поставку бронетехніки в інтересах військових формувань, одне з яких узагалі не зацікавлене в ній, а інше навіть і не розпочинало процедури прийняття її на озброєння. Зрозуміло, і включення закупівлі цих виробів в оборонне замовлення - досить сумнівний крок.
Цікаво, на яку відповідь розраховував В.Омельянчук, спрямувавши, знову ж таки після підписання контракту з британською стороною, лист "Укроборонпрому" з проханням погодити проект комерційної пропозиції щодо імпорту цієї техніки (текст див. на сайті)? Крім того, у даному документі як основний одержувач фігурує тільки Національна гвардія, яка на той час уже відмовилася від цієї бронетехніки.
14 жовтня Полторак стає міністром оборони, і з цього моменту розпочинається нова історія угоди про закупівлю британської бронетехніки.
Чиї "пальчики"?
Цілком імовірно, лише досвід очільника військового відомства, а до цього - командувача Нацгвардії дав Степану Тимофійовичу змогу осягнути масштабність угоди, що її реалізовував "Укрінмаш" під керівництвом "Укроборонпрому".
Ще жодного разу в історії Збройних сил Україна не закуповувала застарілу техніку! Продавати - продавала. Продавала в Африку і Азію трохи "підмарафечений" мотлох, який дістався їй від армії колишнього СРСР. Не можу назвати жодного випадку в доступній для огляду історії оборонного замовлення, щоб на озброєння армії приймали застарілу іноземну демілітаризовану бронетехніку випуску 80-х рр. минулого століття.
Зрозуміло, що розробляли бронетранспортери SAXON іще в далеких 60-х, коли ніхто й гадки не мав, яка зброя з'явиться в XXI ст. Ніхто не знав, який тип війни буде в майбутньому, а відповідно й тактико-технічні характеристики для такої бойової техніки визначалися досвідом тогочасних бойових дій.
За тактико-технічними характеристиками SAXON AT-105 - це, швидше, поліцейський бронетранспортер з правим кермом, а його броня досить слабенька і рятує екіпаж лише від кулі калібру 7.62. Та ще прийняття цієї техніки на озброєння армії потребує виділення додаткових коштів з держбюджету на організацію на базі військових частин елементарного обслуговування, не кажучи вже про ремонт.
Далі продовжувати немає сенсу, оскільки отримано відповідь на головне питання: використання цієї техніки в зоні АТО - крок дуже сумнівний.
31 жовтня 2014 р., уже після закінчення робочого дня, прем'єр-міністр збирає екстрене засідання уряду і ставить на порядок денний питання про внесення змін до оборонного замовлення. На настійну вимогу очільника оборонного відомства в оборонне замовлення пропонують включити закупівлю 20 бронетранспортерів SAXON АТ-105 за ціною за одиницю 1 млн 225 тис. грн, на загальну суму 24,5 млн грн державного бюджету.
За даними джерела в Кабміні, під час засідання уряду прем'єр-міністр А.Яценюк заявив, що йому з приводу закупівлі цієї техніки телефонував президент.
Послухавши обґрунтування міністра оборони, подивившись промовисті картинки в Інтернеті, А.Яценюк зажадав від "Укроборонпрому", керівників якого на засідання уряду не запросили, терміново надати йому обґрунтування необхідності закуповувати за кордоном саме ці вироби. За його словами, "Укроборонпром" має "залишити свої пальчики" у цій справі. Але "пальчики" концерну виявилися досить непереконливими. Голова концерну Романов у своєму листі зазначив, що ініціатива закупити бронетранспортери SAXON походить саме від Міноборони, а не від "Укроборонпрому" (текст див. на сайті).
Того ж дня, попри досить слабке обґрунтування концерну, Яценюк секретну постанову Кабінету Міністрів №588-9 підписав.
Автора!
Щоб не було інсинуацій з приводу розголошення автором секретної інформації щодо оборонного замовлення, відразу зазначу, що виклав більшу частину інформації в контексті запиту Генпрокуратури України №10/2-4349 від 21.11.2014 р., який адресовано концерну "Укроборонпром" (текст див. на сайті). Крім того, за наявною інформацією, аналогічні за змістом запити вже одержали керівники органів виконавчої влади, які проводили підготовку згаданого вище засідання Кабінету Міністрів.
Заради справедливості зазначу, що прокуратурі знадобився лише 21 день, щоб відреагувати на цю оборудку. Понад те, військові прокурори вважають, що "Укрінмаш" разом з "Укроборонпромом" на цій оборудці за свої послуги отримає понад 7,8 млн грн прибутку. І все це - в умовах війни! В умовах дефіциту бюджету! І ця схема реалізується тоді, коли нашим воїнам у зоні АТО не вистачає елементарних речей. Йдеться не про якісь ефемерні кошти. Це гроші платників податків.
Основне запитання, яке найбільше турбує в цій історії: коли "здується" Генеральна прокуратура? За моєю інформацією, "Укроборонпрому" вже надіслано документ про відкликання цього запиту Генеральної прокуратури.
Адже цілком очевидно, що в кабінетах Полторака і Яценюка подібної афери задумати не могли. Природно, слідчі рано чи пізно повинні будуть почати з'ясовувати питання авторства цієї сумнівної закупівлі іноземної техніки.
Можливо, це лише верхівка айсберга? Скільки ще подібних закупівель приховано за секретними постановами уряду? На що витрачено мільярди бюджетних асигнувань? Хто продовжує в умовах війни "пиляти" держбюджет?