Чому монетизацію субсидій потрібно починати з верифікації отримувачів і обліку споживання.
Українці отримують перші платіжки за повний місяць опалювального сезону, і на душі в них так само холодно, як і за вікном. Нам доведеться сплачувати захмарні суми за опалення, причому не лише своїх жител, а й вулиць.
Із 18,6 млрд кубометрів газу, який іде на опалення, 9 млрд "губиться" у будинкових щілинах і відкритих кватирках. Ми фактично використовуємо від сили 7 млрд кубометрів, але платимо за всі 18 млрд. А ще українським платникам податків доведеться заплатити за одержувачів субсидій, кількість яких зростає від платіжки до платіжки. При цьому немає будь-якої впевненості в тому, що всі ці люди справді потребують матеріальної допомоги. Так, за оцінками ПРООН, лише 13% субсидіантів дійсно можуть вважатися бідними. Але спрощена процедура оформлення субсидій дає можливість зовсім не бідним громадянам отримувати допомогу від держави. А сама сформована система субсидування є потужним антистимулом для енергозбереження, адже штовхає одержувачів до надмірного споживання, а не навпаки.
Тепломодернізація жител дала б змогу не тільки скоротити ці втрати, а й знизити на 20% суми в платіжках за опалення в багатоквартирних будинках і до 60% - у приватних. Однак утеплення помешкань, заміна вікон, встановлення сучасних котлів і лічильників потребують грошей, яких в українців немає. Реально знижують споживання тепла (на 30% за даними Мінрегіонбуду) ті домогосподарства, які платять за нього повну вартість. Одержувачі субсидій не економлять. По-перше, за них платить держава, і скорочення споживання чревате неотриманням субсидії в наступному опалювальному сезоні. По-друге, у них немає коштів на "утеплення", адже субсидії, які їм щедро роздають, - це віртуальні гроші, які до споживачів не потрапляють. Доти, доки їх не буде монетизовано, тобто видано на руки реальними грошима, стимулів для скорочення енергоспоживання не буде.
Це розуміють усі, і учасники процесу у високих кабінетах схвально кивають, періодично щось обговорюють, от тільки монетизації це не наближає. Уряд нині, як і рік тому, не готовий запустити механізм, який реально стимулював би енергозбереження. Зате готовий запустити монетизацію для теплокомуненерго (ТКЕ). Для тих самих ТКЕ, яких неодноразово обвинувачували, у тому числі перші особи держави, у необґрунтованому завищенні рахунків для споживачів. І саме для тих, які за попередні роки заборгували НАК "Нафтогаз України" загалом порядку 18,7 млрд грн і тепер реструктурують ці борги, списуючи пені та штрафи. Для ТКЕ, яким 2011-го вже списали 5 млрд грн заборгованостей.
У 2015 р. країна витратила 153 млрд грн на енергетичні субсидії, з яких лише 25 млрд було спрямовано на субсидування населення. Основний обсяг субсидій був спрямований теплогенеруючим підприємствам, і їхнє використання складно проконтролювати. Саме відсутність контролю є каменем спотикання енергетичної реформи. У держави донині немає розуміння, скільки енергії реально потрібно для опалення, скільки ми її споживаємо, скільки втрачаємо через зношеність потужностей. То чому раптом на Грушевського спочатку вирішили допомогти не населенню заощаджувати, а тепловикам заробити?
Бідні ТКЕ...
Викривлена система тарифікації, яка діяла до переходу на умовно ринкові (тому що ринку немає) тарифи, створила проблему, якої не вирішували роками. Держава несвоєчасно виконувала, тобто накопичувала, зобов'язання перед теплокомуненерго по субсидіях (тоді ще не масових), пільгах та оплаті різниці в тарифах. ТКЕ, природно, не могли вчасно розраховуватися за газ перед НАК "Нафтогаз України", за що остання нараховувала їм штрафи та пеню, що додавалися до боргів. Паралельно ця сама держава встановлювала для теплокомуненерго тарифи, які виключають можливість обліку обслуговування цих штрафів у вартості. І добре, інакше ми з вами давно вже платили б за безглуздо організовану систему взаєморозрахунків та обопільних маніпуляцій. Історія давня та за фактом ще не закінчилася. Природно, що масова роздача субсидій, яка розпочалася при Яценюку, виправленню ситуації не допомогла.
"На сьогодні діє система взаємозаліків, тобто кліринг, - спільне підписання протоколів НАК "Нафтогаз України" і постачальниками. Що породжує будь-який кліринг? Непрозорість. Потенційно на кожному етапі підписання створюється ґрунт для зловживань. Ви ж розумієте, що якщо від когось залежить, чи підпишуть вам протокол і чи зарахуєте ви свої зобов'язання, це вже корупційний ризик і можливість для маніпуляцій. Вони на сьогодні існують, і їх багато. Недарма свого часу економіка почала йти від бартерів і переходила на грошові розрахунки. А тепер уявіть, у нас половина домогосподарств - одержувачі субсидій. За них платить держава й платить не живими грошима, а підписанням протоколів із ТКЕ. Тобто можливості для маніпуляцій колосальні", - пояснила DT.UA голова Проектного офісу реформ при Мінфіні Яна Бугримова.
Хто саме зловживає кліринговими розрахунками, чиновники говорити не хочуть, посилаючись на відсутність доказів. Але якщо врахувати, що "Нафтогаз" є єдиним постачальником для всіх теплокомуненерго України, список "маніпуляторів і спекулянтів" різко звужується. По-перше, маніпуляції можливі ще на рівні уряду, який обіцяє, та що там, заганяє населення в програму субсидій, але не має достатнього ресурсу для їхнього забезпечення. З огляду на те, що йдеться про папірці-протоколи, для Мінфіну нічого не варто відкласти їх у довгу шухляду. По-друге, спекулювати може "Нафтогаз України", у якого традиційно напружені відносини з ТКЕ через накопичені в попередні роки борги. Наприклад, НАК може відмовлятися підписувати протоколи доти, доки постачальники не підпишуть договори зі штрафними санкціями (нещодавній скандал із сумами штрафів, які у рази перевищують обсяги заборгованості за сам газ, - цьому підтвердження). І, звичайно ж, можуть маніпулювати самі ТКЕ на рівні "постачальник-споживач", адже їхній інтерес у тому, щоб показники споживання завищувалися, очевидний.
Утім, на думку Яни Бугримової, є й цілком об'єктивні фактори, які обумовлюють відхід від клірингових розрахунків із ТКЕ. Насамперед ідеться про відкриття ринку для інших постачальників. Наприклад, на ринок хоче зайти виробник альтернативної енергії. Нині він ніяк не може продати свою продукцію споживачам, навіть якщо ті вже організували ОСББ і готові піти від нав'язаного їм державою постачальника. Адже частина мешканців, які входять у це ОСББ, - одержувачі субсидій. І для того, щоб постачальнику держава ці субсидії компенсувала, його мають включити в діючу систему клірингових розрахунків. Цього на сьогодні жоден нормативний акт не передбачає. Доти, доки нинішня система діє, будь-які розмови про відкритий і конкурентний ринок залишаються лише розмовами.
Звичайно, це почасти дуже далекий приціл, черги з охочих зайти на ринок постачальників немає. З погляду бізнесу поставки для домогосподарств, половина з яких - одержувачі субсидій, невигідні. Ринок неліквідний і нецікавий. На сьогодні тільки одного гравця на ньому можна назвати великим - "Київенерго". Але навіть компанія, яка входить у ДТЕК і належить Ахметову, теж систематично скаржиться на заборгованості підприємств ЖКГ та ОСББ і незадоволена системою "взаємозаліків". Хоча, спираючись на досвід та усвідомлюючи ступінь впливу власника цієї структури на чинну владу, резонно припустити, що відмову від клірингових розрахунків ініційовано лише на догоду одному гравцю. У цій країні навіть корисні та правильні рішення дуже рідко приймають без урахування чиєїсь особистої вигоди. Але цілком імовірно, що цього разу враховані особисті побажання не тільки Ріната Леонідовича.
Якщо від клірингових розрахунків відмовляться, ситуація на ринку може змінитися. На відміну від уже "розподілених" і розпроданих облгазів та обленерго, ТКЕ в масі є комунальними підприємствами й поки що не входять до сфери інтересів великого бізнесу. Але за умов підвищених тарифів і переходу на розрахунок "живими" грошима, а не протоколами, цей бізнес "заграє новими барвами" в очах потенційного інвестора.
…і багаті громадяни
Тож який це все має стосунок до власне монетизації субсидій? Виходить, що монетизацію використовують як ширму для внутрішньосекторальних "розбірок" і вирішення проблем ринку. Монетизація субсидій для ТКЕ, хоч би який позитивний ефект вона дала, не має будь-якого стосунку до монетизації субсидій для населення, не є першим етапом реалізації цього проекту, понад те, дарує владі можливість тільки і обмежитися відмовою від клірингових розрахунків, забувши про монетизацію для населення, як про страшний сон.
"Ризик того, що монетизація обмежиться зміною правил розрахунків із ТКЕ, існує. Такий ризик існує в будь-якому питанні державної політики через відсутність послідовності та наступності. Цілком можливо, що до того моменту, як ми дійдемо до етапу монетизації субсидій для населення, уряд зміниться, - вважає Яна Бугримова. - У цьому разі може допомогти лише одне - виробити якусь стратегію, план дій, формальний документ, які я особисто не люблю, але який може допомогти, якщо буде затверджений Кабміном і стане обов'язковим для виконання. Як мінімум це дасть нам єдиний погляд на ті процеси, які мають відбутися. На сьогодні у кожного учасника обговорень різне розуміння того, до чого ми маємо прийти в підсумку. З узгодження позиції у питанні монетизації й слід розпочати".
Однак узгодженої позиції немає, як і натяків, що вона з'явиться в недалекому майбутньому. Мінфін і НАК "Нафтогаз України" підтримують монетизацію для населення, зазначаючи, що це єдиний реальний механізм, який стимулює економію енергоресурсів населенням. Погоджуються вони і з необхідністю відмовитися від клірингових розрахунків із ТКЕ, але зазначають, що цей процес може бути пов'язаний із певними ризиками. І про це варто розповісти докладніше. Є наявний конфлікт інтересів: ТКЕ зацікавлені в завищенні показників споживання, громадяни, яких вони обслуговують, навпаки, у їхньому скороченні. Але реального обліку, як і прозорого механізму тарифоутворення на сьогодні в країні немає. Субсидії перераховуються постачальникам не за фактичні обсяги споживання, а за планові. Нормативи переглядають і знижують, але реальної картини споживання це все одно не дає. Домогосподарства оплачують рахунки за тепло за фіксованими нормами щодо опалюваної площі. І хоч би як вони заощаджували, споживання не знижується, адже метраж квартири незмінний. Понад те, у рахунки закладається близько 20% понаднормових втрат, які ніким не враховуються, і їхній тягар лягає повністю на споживача.
"Ми дотримуємося думки, що монетизація має проходити на рівні кінцевих споживачів. Це приводить ринок до зрозумілої системи відносин. Нині звичайний споживач, який субсидії не отримує, платить безпосередньо ТКЕ за надану послугу. Те саме робитиме й одержувач субсидії, просто в нього джерелом надходження коштів буде не зарплата, а допомога держави. Але він зможе сам регулювати свої відносини з ТКЕ, контролювати нарахування, якість наданих послуг. Це нормальні цивілізовані відносини між споживачем і постачальником. Система почне сама себе регулювати, - вважає заступник голови департаменту НАК "Нафтогаз України" Олексій Хабатюк. - Щодо переходу до монетизації для ТКЕ, то спочатку діюча система нормативів має бути переглянута, оптимізована, приведена до фактичних обсягів споживання".
Проте лічильниками тепла оснащено лише 60% багатоквартирних будинків. Уряд гучно оголосив про доведення показника до 88% до Нового року, але на місцях заклик із Грушевського не почули. Воно й не дивно. Адже якщо ти спочатку роздаєш усім субсидії, а потім розраховуєшся за них із постачальниками "папірцями", та ще й невчасно, до тебе й не будуть прислухатися. При переході на розрахунок реальними грошима стимули для впровадження повсюдного обліку реального споживання в ТКЕ взагалі пропадають. Адже вони набагато більше зацікавлені в збільшенні компенсацій з держбюджету, ніж в економії...
І замість того, щоб налагодити дисципліну та забезпечити виконання завдань, що клопітно й довго, прем'єр знайшов швидке, "об'єктивне й справедливе", рішення - обліковувати тепло в будинках без лічильників за середнім показником будинків із лічильниками. Але будинок від будинку відрізняється. Навіть мешканці двох під'їздів одного будинку можуть споживати різну кількість тепла тільки тому, що на сходових клітках одного під'їзду вікна цілі, а сусіднього - розбиті. Ну й звичайно, навіщо при такій методиці обліку витрачатися на лічильники та їхню установку, теж навряд чи хтось знає.
Завдяки споживанню за нормативами та прив'язці до квадратних метрів ТКЕ й удається перекладати на споживачів додаткові витрати на енергоресурси, які реально не поставляються, одержуючи від держави компенсації у вигляді субсидій. І нехай із затримками та маніпуляціями, але постачальники отримують мільярди з державного бюджету. При цьому верифікація одержувачів соціальних виплат, яку розпочато браво й бадьоро, судячи з усього, згортається. Мінфін від явного протистояння з Мінсоцполітики відмовляється та починає шукати "компроміси", кількість одержувачів субсидій зростає, як і бюджетні кошти, що їм виділяються, а впевненості в тому, що всі їхні реципієнти - справді малозабезпечені та нужденні, дотепер немає. Вимоги для отримання субсидії мінімальні - заява і декларація про доходи. З 9 млн офіційно працевлаштованих українців мінімальну заробітну плату отримує більш як половина - 5 млн осіб. Усі вони цілком законно претендують на субсидію. Але чи всі вони живуть лише на мінімальну зарплату в 1600 грн? Ступінь тінізації оплати праці в країні колосальна. При цьому всього працездатних українців - 16 млн, тобто ще 7 млн або не працевлаштовані (про що ми знали б від служби зайнятості), або не отримують офіційних виплат узагалі, отже, також можуть претендувати на субсидії.
То чи вчасно ми вирішили відмовитися від клірингу? І чому не хочемо до цього вирішити питання з обліком споживання та верифікацією одержувачів? Щоб дати ТКЕ заробити?
Що ж у результаті одержують люди, крім платіжок з астрономічними цифрами? З одного боку, домогосподарствам не гарантують надання тих послуг, які їм обіцяні, з іншого - їх не мотивують знижувати споживання та не дають ресурсу для енергомодернізації.
Мінсоцполітики продовжує наполягати на тому, що монетизація субсидій для населення неможлива - тільки залишків і не найближчим часом. Посилаються на технічні складнощі. Стверджують, що на це знадобиться мінімум рік. Якщо врахувати, що вже рік витрачено на безпредметні обговорення, уже могли б і закінчити.
Ми звернулися із запитом в Ощадбанк і поцікавилися, чи справді для сучасної банківської системи відкриття 7 млн рахунків (саме стільки домогосподарств у перспективі одержуватиме субсидії) - нездоланна перешкода для монетизації, а виробництво потрібного програмного продукту для обліку та контролю виплат неможливе? Відповідь держбанку засмутить чиновників Мінсоцу: на сьогодні майже 3,4 млн українців уже одержують соціальні виплати через "Ощад", і, ймовірно, частина з них є й одержувачами субсидій на оплату ЖКГ, тобто відкрити доведеться не 7 млн рахунків, а вдвічі менше. Але навіть якби йшлося про відкриття саме 7 млн, то Ощадбанк, у якого є понад чотири тисячі відділень у країні, упорався б із цим завданням за кілька місяців.
Більш того, банк готовий і до технічних викликів монетизації. Йдеться про те, що субсидії, які надходять на рахунки громадян, мають контролюватися державою, щоб тільки залишок коштів після оплати комунальних послуг міг бути доступний одержувачу. На думку Мінсоцу, це якщо не неможливо, то дуже складно. На думку банкірів, більш ніж реально.
"Банк опрацьовував можливість і строки реалізації подібного функціонала на картковому рахунку. Це можливо й потребує, за нашими прогнозами, 2–3 місяці. Ми вважаємо, що це має бути не просто субсидіарна картка, а повноцінна соціальна карта, на яку будуть зараховуватися всі без винятку необхідні клієнту соціальні виплати. Такий підхід дасть змогу монетизувати всі виплати, заощаджувати бюджетні кошти, дати клієнту зручний інструмент використання, а державі - необхідний контроль цільового використання відповідних виплат, - зазначається у відповіді "Ощаду" на запит DT.UA. - Вважаємо, що слід детально розглянути та вирішити питання монетизації субсидій, перетворивши їх на інвестиції й ефективний кредитний ресурс для українців та української економіки. Зі свого боку, Ощадбанк готовий удосконалити фінансову модель і мультиплікувати цю практику в масштабах країни".
Тобто в уряду є Міністерство фінансів, готове здійснити реальну та ефективну верифікацію одержувачів соцвиплат, і є державний банк, готовий ці виплати монетизувати, перетворивши на реальний ресурс, який стимулює зниження енергоспоживання. Але на Грушевського свідомо відмовляються від переходу до прозорих і чесних механізмів, воліючи роздавати ТКЕ субсидії живими грошима наосліп, орієнтуючись на непрозорі нормативи споживання та непідтверджену кількість громадян, які на субсидії претендують.
Механізм реформування сфери, простий і зрозумілий, перевертають із ніг на голову. Розпочинають не з обліку реального споживання, не з прозорого тарифоутворення, не з верифікації одержувачів, а відразу з переходу на монетизацію субсидій для ТКЕ. Кому це вигідно? Точно не держбюджету. І ціна питання, нагадаємо, - 51 млрд грн на рік.