Кожні чотири роки, під час надихаючого дійства Олімпійських ігор, світ традиційно забуває про конфлікти і з ентузіазмом вболіває за спортсменів. Проте цього олімпійського року на нас чекало дійство зовсім іншого штибу, коли російські танки, війська, літаки ринули через кордон на невелику сусідню державу. Хоча цим сусідом є Грузія, а не Чехословаччина, і на танках російська, а не радянська символіка, сцена до болю нагадує 1968 рік. Ці події прямо стосуються національної безпеки України і увиразнюють важливість потреби для України говорити одним голосом.
Наслідки цих подій викликають не менше занепокоєння. Російські війська досі відмовляються піти, окопавшись натомість не лише на спірних територіях Грузії — у Південній Осетії і Абхазії, — а й власне у Грузії, чим порушують територіальну цілісність країни. Як сказав Президент Буш, «із цього приводу не повинно бути жодної дискусії... міжнародна спільнота однозначно вважає Південну Осетію і Абхазію частиною Грузії, і Сполучені Штати повною мірою визнають цю реалію».
Минулого вівторка міністри закордонних справ країн — членів НАТО виступили з рішучою заявою на підтримку територіальної цілісності, незалежності та суверенітету Грузії, а також її демократично обраного уряду. Державний секретар США Кондоліза Райс наголосила, що ця заява «дала Росії зрозуміти, що виникнути новій лінії поділу в Європі між країнами, котрі є частиною трансатлантичних структур, і країнами, котрі тільки прагнуть до цього, не дозволять».
Увага світу сьогодні зосереджена на двох нагальних завданнях: перше — зупинити будь-які військові дії і зловживання в зоні конфлікту, зокрема й дії так званих добровольців на контрольованих росіянами територіях, і друге — допомогти постраждалим у конфлікті. І Грузія, і Росія підписали угоду про припинення вогню, але світ усе ще чекає, коли Росія нарешті виконає цю угоду. Тим часом є нагальна потреба доступу на зазначені території гуманітарного персоналу. Україна, Сполучені Штати, інші країни почали організовувати й надавати медичну допомогу, доставляти харчі, тимчасові укриття, інші речі для постраждалих. Хоча точні дані про загиблих і поранених ще не відомі, зрозуміло, що Грузії, через масштабні руйнування, загрожує гуманітарна криза.
Україна відіграла важливу роль у підтримці територіальної цілісності Грузії. Президент Ющенко, разом з іншими європейськими лідерами, відвідав Грузію, щоб особисто продемонструвати свою підтримку й простежити за доставкою важливої матеріальної гуманітарної допомоги жертвам конфлікту. Прем’єр-міністр Тимошенко також негайно відрядила до Тбілісі віце-прем’єра Григорія Немирю. На сьогодні Україна надіслала до Грузії 132 тонни гуманітарної допомоги, у тому числі медичні препарати, засоби першої медичної допомоги, харчі тощо. Загальна вартість допомоги оцінюється в 30 мільйонів гривень.
Сепаратистські регіони Грузії — Південна Осетія і Абхазія — мають тривалу історію напружених стосунків. Будь-хто, згадавши торішні події, не буде здивований тим, що відбулося за останні тижні. Москва постійно посилювала економічний, політичний та військовий тиск на Грузію, запроваджуючи торгові ембарго, призупиняючи повітряне та наземне сполучення. Навесні Росія видала урядове розпорядження зміцнити офіційні зв’язки із сепаратистськими регіонами — Південною Осетією і Абхазією — цілковито в обхід грузинської влади.
Виклики з боку Росії ставали дедалі зловіснішими. У квітні цього року російський винищувач збив у грузинському повітряному просторі грузинський безпілотний літальний апарат, і того ж місяця російські бойові частини та артилерія без жодних консультацій із грузинською стороною почали входити в Абхазію під приводом збільшення миротворчого контингенту. У травні Росія без належного правового мандата надіслала до Абхазії залізничні війська для ремонту залізничної колії, що веде з Росії на південь, у зону конфлікту, — нібито з «гуманітарною метою». До липня в Південній Осетії почастішали збройні інциденти, зокрема напади на авто грузинської поліції, було вчинено замах на прогрузинського керівника Південної Осетії.
Увесь цей час Сполучені Штати закликали російський і грузинський уряди — як публічно, так і приватно — виявляти стриманість і знаходити мирний шлях розв’язання протиріч. 7 серпня, після того як Грузія відповіла на обстріли грузинських сіл з території Південної Осетії, яку контролювали російські миротворці, і вирушила перебирати контроль над спірними районами Південної Осетії, російське військове угруповання, маючи істотну перевагу, вдерлося через Південну Осетію до Абхазії і власне Грузії. Росія тепер піддає сумніву територіальну цілісність Грузії — так само, як робить це й у заявах стосовно України, і натякає, що може визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії, попри численні резолюції Ради Безпеки ООН, спрямовані на врегулювання їхнього статусу дипломатичним шляхом.
Прояви російської агресії, а тепер ще й погрози, прямі й непрямі, на адресу інших країн, таких як Польща і Україна, викликають тривожні спогади та занепокоєння серед колишніх поневолених держав, котрі обрали для свого майбутнього західну модель свободи та демократії. Але світ, у якому ми живемо, сьогодні вже зовсім не той, що був у 1968 році, коли Радянський Союз вдерся до Чехословаччини. Відтоді Європа, трансатлантичне співтовариство, світ у цілому пішли вперед. Спершу Росія намагалася інтегруватися до дипломатичних, політичних, економічних та безпекових структур ХХІ століття, і Сполучені Штати всіляко підтримували її зусилля.
Але згодом Росія власними діями поставила свою міжнародну репутацію та устремління під сумнів. Наслідки цих дій уже даються взнаки, а саме: постають питання про готовність Росії стати членом Світової організації торгівлі та про престиж восьмого місця в економічному форумі Великої сімки. Деякі критики навіть піддають сумніву можливість проведення майбутніх Олімпійських ігор у Сочі, що знаходиться на відстані всього лише марафонської дистанції від спірної території Абхазії. Російський народ може відчути, що ціна агресії, вчиненої минулого тижня, може бути такою, про яку її керівництво навіть думки не припускало.
Якщо Росії йдеться про те, щоб відновити свою репутацію та відносини із рештою світу, першим її кроком має бути дотримання перемир’я, яке підписав її президент, і зупинення всіх військових дій, включно із діями добровольців на окупованих нею територіях. Відповідно до умов перемир’я Росія повинна негайно вивести з Грузії війська, введені туди після 6 серпня, дозволити більш серйозну міжнародну присутність у Південній Осетії, доставку гуманітарної допомоги і зрештою дотримуватися раніше проголошуваної нею самою політики підтримки територіальної цілісності Грузії.
Без цих кроків Росія ще більше ізолює себе від світу. Як сказала держсекретар К.Райс, «не можна, коли відбуваються такі дії, продовжувати вести справи з Росією так, як зазвичай».