Підготовка до Євро-2012 продовжує залишатися в центрі уваги «Дзеркала тижня». Наш тижневик уже надав кільком ключовим персонам можливість поділитися своїми знаннями, міркуваннями, сумнівами та сподіваннями. Настала черга Григорія Суркіса, глави Федерації футболу, з чиєї подачі, власне, й з’явилася вітчизняна заявка на проведення континентальної першості. Звісно, розмова не обмежилася тільки питаннями організації турніру. Гра мільйонів так тісно переплетена з іграми мільйонерів, що іноді важко зрозуміти, де закінчується футбол і починається політика.
- Григорію Михайловичу, виступаючи 9 квітня у штаб-квартирі УЄФА в Ньоні, ви сказали, що складаєте із себе повноваження «адвоката української влади». Ви настільки впевнені в новій владі? Чи вирішили за краще просто вмити руки?
- У моїх словах не було ніякого підступу. Я справді вистраждав цей турнір. Зробив усе можливе, щоб він потрапив в Україну. Зберіг його для країни, коли неодноразово виникали реальні небезпеки втратити вже завойоване право. Було б нерозумно напередодні 18 квітня, коли ми відзначатимемо триріччя нашої перемоги в Кардіффі, казати про те, що я на когось образився чи був малодушним. Я не маю ані претензій, ані антипатій до тих людей, яким сьогодні довірено супроводжувати цей проект у рамках їхніх посадових обов’язків.
У країні нарешті з’явилася реальна можливість створити інфраструктуру належного рівня для Євро-2012. Після п’ятирічної перерви відновлено безконфліктну вертикаль влади. Вперше запроваджено посаду заступника голови уряду з питань Євро-2012, якому не доведеться поєднувати свої обов’язки з функціями гуманітарного віце-прем’єра. Швидко відновлюються фінансові рейтинги України, завдяки чому ми вже отримуємо сигнали від зарубіжних інвесторів. Поновлено переговори з МВФ і з приводу четвертого траншу, намічено план співробітництва на 2011 рік.
Ухвалено рішення про створення Національного агентства. І це розумно, адже агентство наділене функціями генерального підрядчика з окремим казначейським рахунком. І тепер не треба бігати по міністерствах з приводу нескінченних погоджень. Ми заощадимо величезну кількість часу, якого катастрофічно бракує.
Попередній президент не міг знайти спільну мову з прем’єр-міністром, і УЄФА нерідко мав звертатися саме до мене як до адвоката. І я можу з повною відповідальністю сказати, що я гідно виконав цю місію. Васюник був між двох вогнів. А Колесніков має величезну перевагу - він має довірчі стосунки з усіма учасниками процесу підготовки.
Я повністю готовий підтримувати нового віце-прем’єра, готовий допомагати йому якнайшвидше розібратися в перипетіях, які його очікують на цьому непростому шляху. Він іще сам до кінця не розуміє, яку відповідальність звалив на свої плечі. Але це - чоловічий вчинок. Тому я разом із професійною командою ФФУ і Місцевого організаційного комітету готовий усіляко сприяти йому. У Ньоні Борис Вікторович змалював формат своїх дій, як на найближчі місяці, так і в більш довгостроковій перспективі, і, підтвердивши мої слова, заявив, що в Україні знайдено необхідні кошти для фінансування проекту Євро-2012. Їх закладено в державну програму, ухвалену 14 квітня. Урядова схема пояснює, як зі стану, м’яко кажучи, застою, буде виведене будівництво львівського стадіону та аеропорту. Також було показано алгоритм подальших дій щодо будівництва аеропортів у Києві та Донецьку. Словом, урядовий куратор Євро продемонстрував цілковиту впевненість у тому, що всі інфраструктурні проекти будуть реалізовані за графіком і в повному обсязі.
Все перелічене не може не викликати в мене оптимізму, впевненості в тому, що процес підготовки до Євро-2012 опинився в надійних руках. Тому я й заявив про те, що складаю із себе повноваження адвоката української влади. І нарешті маю моральне право з почуттям виконаного обов’язку переключитися на виконання тих функцій і завдань, які є безпосередніми обов’язками президента національної футбольної асоціації в проекті Євро-2012. Але я не відмовляюся в разі потреби підставити владі плече. Якщо їй знадобляться мої знання, мій авторитет.
Під сонцем Євро-2012 місця вистачить усім. Було б бажання стати членами однієї команди.
- Були якісь неофіційні домовленості між Платіні і Януковичем у ході їхньої особистої зустрічі віч-на-віч?
- Навіть якби вони існували, і я про них знав, то не міг би про них говорити...
Я знаю Мішеля Платіні не один рік. Після розмови з Віктором Януковичем було помітно, що він дуже задоволений зустріччю. Його заяви після цього в Ньоні дають мені можливість судити: Платіні справді вірить у те, що нинішня українська влада здатна вирішити поставлені перед нею проблеми. Тим більше що нова влада дуже правильно розставляє акценти. Наприклад, ті ж таки готелі. Насамперед це стосується скасування податку на прибуток строком на десять років для готелів. До речі, це дуже мудре рішення - поширити пільги, як на готелі, що вже побудовані, так і на ті, які будуватимуться або реконструюватимуться. Якщо влада зуміє реалізувати свої плани, то отримає небачені можливості для залучення інвестиційних потоків.
- Цього тижня Кабмін затвердив директорами будівництв стадіонів у Львові та Києві іноземних менеджерів Кріса Мартіна і Житесса Аркіссандаша. З вами ці призначення погоджували?
- Ні.
- Чому?
- Це запитання не за адресою. Мої повноваження як президента приймаючої асоціації визначені Виконкомом УЄФА, а потім Конгресом ФФУ (як делегата турніру) до 2012 року. Вони не можуть бути обмежені урядом. Більше того, відповідно до корпоративної логіки УЄФА, органи влади приречені на тісне співробітництво і взаємодію з ФФУ в процесі підготовки до турніру. Це теж прописано в державних гарантіях і зобов’язаннях перед УЄФА. Тому я не бачу жодної проблеми чи трагедії в тому, що якісь кадрові рішення, що перебувають у зоні відповідальності уряду, були ухвалені без моєї думки. Раніше зі мною радилися, враховуючи досвід та ексклюзивне знання предмета. Але якщо Борис Вікторович вважає, що в цьому немає потреби - я не наполягаю. Йому видніше.
- Наскільки адекватними, з вашої точки зору, є витрати на реконструкцію НСК «Олімпійський»? І як ви вважаєте, 3,3 мільярда доларів, що виділяються в 2010 році на підготовку до Євро-2012, достатня сума?
- Я не хочу коментувати того, в чому не є профільним фахівцем. З усією відповідальністю можу сказати лише одне: Суркіс, і всі структури, пов’язані з Федерацією футболу, не мають жодного стосунку до витрачання державних коштів не лише на НСК «Олімпійський», а й на інших об’єктах Євро-2012. Це не до мене.
- Перебуваючи в Україні, Мішель Платіні був звично дипломатичним. Але деякі його заяви знову викликали нервові публікації із серії «У нас забирають Євро-2012!». Але в Ньоні були всі свої, особливої дипломатії не вимагалося. Чи відрізнялися в чомусь швейцарські оцінки Платіні від українських?
- Вони вирізнялися хіба що більшою конкретикою. Нам крок за кроком, день за днем, місяць за місяцем необхідно демонструвати прогрес.
Свого часу на виконкомі в Бордо в нас узагалі могли забрати право проведення турніру. Потім у Бухаресті була реальна загроза порушення паритету. Ви пам’ятаєте, пропонувалося провести турнір у шести (або в чотирьох) польських містах і двох українських. Я добивався, щоб ми були рівними партнерами з Польщею. Коли кількість українських міст, які приймають Євро, планували скоротити до двох, я виступив категорично проти. Я зумів пояснити, що в разі порушення паритету, цей проект в України краще забрати взагалі. Бо наші співгромадяни не повинні почуватися людьми другого гатунку. Мене почули. Тепер потрібно підтвердити нашу готовність виконати всі вимоги УЄФА.
Знаєте, крім усього іншого, нам необхідно проводити і промо-кампанію Євро-2012. Причому не тільки всередині країни, а й за її межами. Зате якщо казати про антикампанію, то вона йде повним ходом. Причому без грошей.
- За що конкретно відповідає ФФУ в процесі підготовки до Євро-2012?
- На сьогодні ФФУ, створивши дочірню структуру - Місцевий оргкомітет (МОК), вирішує з її допомогою цілий комплекс завдань. Ми повинні протестувати і прийняти готові арени, тренувальні табори, на нас лежить уся волонтерська програма, супровід законодавчого врегулювання деяких принципових для УЄФА питань у процесі підготовки до турніру і багато інших специфічних функцій. Ми перебуваємо в прямих робочих контактах з усіма департаментами УЄФА і суворо виконуємо їхні рекомендації. Водночас пан Лубківський, який очолює МОК, із першого дня приходу Бориса Колеснікова на пост віце-прем’єра, при всіх труднощах наших особистих стосунків, отримав від мене команду - 24 години на добу співпрацювати з новою владою. І це абсолютно логічно й природно.
Віктор Янукович, виступаючи зі своєю інавгураційною промовою в парламенті, назвав Євро-2012 одним з головних пріоритетів. Влада демонструє, що вона впорається. Хочу побажати їй у цьому удачі. Ми завжди будемо готові підставити плече.
- Наскільки персона столичного мера впливає на рівень підготовки Києва до Євро?
- Зустрічаючись і з Леонідом Черновецьким, і з його першим заступником паном Голубченком, ми розмовляємо однією мовою. Ми говоримо про те, що потрібно Києву, і виходять відповідні розпорядження. Я не можу сьогодні говорити про те, що Леонід Черновецький чи Анатолій Голубченко не в темі. Вони знають, що потрібно зробити для того, аби Київ гідно зустрів Євро. Ця моя думка.
- Так, але ще два роки тому мерія зробила презентацію з чіткою вказівкою об’єктів і строків їхньої здачі. Транспортні розв’язки, дороги, паркінги, нові станції метро... Та ж таки Московська площа... Але зроблено катастрофічно мало.
- Я хочу сказати, що з моменту інавгурації Віктора Януковича минуло неповні два місяці. Але за цей час уже вжито достатню кількість заходів для виправлення ситуації. Кілька днів тому я розмовляв з Анатолієм Голубченком. За його словами, у бюджеті закладено кошти для закінчення робіт на Московській площі. Згідно із заявами Бориса Колеснікова, передбачено достатньо грошей для того, щоб упорядкувати не лише вулиці Києва, а й кільцеві дороги. При цьому не можна скидати з рахунків, що на наповненні київського бюджету дуже серйозно позначилася криза. Інвестиційні потоки в інфраструктуру не йшли з об’єктивних причин. Але це, я сподіваюся, в минулому. Оскільки цього року, завдяки тим заходам, яких уживають і президент, і уряд, і парламент, столичний бюджет отримає додаткові кошти для того, щоб і все вами перелічене, і багато іншого стало реальністю. Тому я не став би політизувати питання і драматизувати ситуацію, пов’язану з мером. Не все залежить тільки від нього. До того ж у зв’язку із кризою, яка не оминула жодної з країн Європи, вимоги УЄФА до України і Польщі сьогодні мінімізовані. Тож і УЄФА, і його президент демонструють насамперед розуміння, терпіння і бажання співробітничати з українською владою.
- Віктор Янукович нещодавно несподівано заявив: «Якщо в когось буде бажання створити фонд на підтримку підготовки до Євро-2012, то я готовий його очолити». Наскільки це можливо з юридичної точки зору? Тобто чи може якийсь фонд, очолюваний президентом, фінансувати роботи, пов’язані з підготовкою до Євро-2012? І як ви прокоментуєте відмову уряду від тендерів при закупівлі товарів і послуг для організації турніру?
- У тій ситуації, в якій ми опинилися, це, напевно, єдино правильне рішення, яке дає можливість не гаяти часу. Адже якщо буде оголошено тендери, то вони можуть бути заморожені будь-яким рішенням суду. І так до безконечності. В УЄФА знову може виникнути тривога з приводу того, що ми не впораємося. Якщо уряд, узявши на себе таку відповідальність (і правильно зробивши), зуміє проконтролювати збереження бюджетних коштів і не допустити виникнення корупційних схем, то це піде на благо.
Що стосується фонду, то, гадаю, мені не зовсім коректно коментувати рішення президента. Тим більше що я не маю достовірної інформації, що саме казав глава держави. Знаю лише: на зустрічі з Мішелем Платіні він сказав, що особисто триматиме руку на пульсі турніру.
- Ви казали про те, що добре знаєте Платіні. Ви вірите в можливість зустрічі Платіні з Колесніковим і Ахметовим, на якій нібито обговорювалося питання зміщення президента ФФУ і невтручання УЄФА в цей процес задля забезпечення нормальної підготовки до Євро-2012 в Україні?
- Мені нічого не відомо про таку зустріч. Тому я не хотів би сьогодні розмірковувати про якусь віртуальну змову, та ще й з участю президент УЄФА. Добре, що у Мішеля Платіні від народження дуже тонке почуття гумору...
- Проте сьогодні власники деяких клубів готові ініціювати проведення позачергового конгресу ФФУ, на якому може бути порушено питання дострокового переобрання президента. Наскільки, на ваш погляд, реальне проведення такого конгресу, і як це (незалежно від результатів) може позначитися як на відносинах між Україною та УЄФА, так і на перебігу підготовки країни до Євро-2012?
- Ініціювати можна все що завгодно. Але логіка участі в проекті Євро-2012 диктує свої жорсткі умови кожному, хто взявся за гуж. Суть їх полягає в тому, що вся управлінська
команда, яка готує країну до чемпіонату Європи, у 2012 році муситиме публічно відповісти перед суспільством за виконання взятих на себе зобов’язань. Тоді й буде доречно поіменно назвати героїв і антигероїв. Тоді ж і повернемося до питання про відставки. А поки що, чесно кажучи, немає часу дискутувати на цю тему і потурати чиїмсь провінційним амбіціям.
- Останнім часом суддівські рішення в матчах з участю київського «Динамо» стають причиною регулярних скандалів. З’явився навіть жарт, що Ахметов стимулює арбітрів підсуджувати «Динамо», аби було за що критикувати Суркіса. А якщо серйозно, то суддівські історії, схоже, пересварили вас з усіма, хто вважався вашим союзником. На тему «Суркіс і необ’єктивне суддівство» висловився спочатку Коломойський, потім Ярославський. Нещодавно про це заговорив Рабинович. Складається враження, що незабаром, окрім брата, вам спертися буде ні на кого.
- Близько двох років тому, коли Віталія Данилова обирали керівником прем’єр-ліги, ні Ахметов, ні Ярославський, до речі, за нього не голосували. Через кілька днів після цього ми з Даниловим зустрічалися з арбітрами вищого дивізіону, інспекторами, делегатами, особами, відповідальними за організацію суддівства у професійному футболі. Там було близько сто чоловік. Я закликав учасників зустрічі відновити авторитет вітчизняного суддівства. І висловив надію, що президенти клубів готові розглянути питання підвищення суддівської зарплати. Але для цього вони повинні побачити готовність арбітрів повернути собі добре ім’я.
Після цього на сцену вийшов пан Данилов і сказав приблизно таке: «Коли я був президентом ФК «Харків», я вам давав хабарі. А тепер не буду». Після цього в мене з ним відбулася дуже жорстка розмова. У результаті Даниловим зацікавилися люди, які давно плетуть інтриги у вітчизняному футболі. Він став інструментом боротьби в руках цих людей, котрі хочуть приватизувати право на футбол і котрі приписують таке бажання мені.
Торік пан Данилов пішов далі. Він заявив: траплялися випадки, коли він пропонував арбітрам гроші, а йому відповідали, що конкуренти пропонували більше. То назви конкретно, хто, кому, скільки. Подивися в очі президентам клубів, які обрали тебе, і скажи, кого саме з них мав на увазі. У європейському футболі таке не пройшло б.
Які у Федерації футболу є інструменти боротьби з суддівською непорядністю? Якщо арбітр допускає дві результативні помилки, які вплинули на хід матчу, його відправляють судити матчі в нижчий дивізіон. Робить аналогічне діяння там - ще раз понижується у класі. Не виправиться - врешті-решт судитиме аматорів.
- Багато хто саме і вважає такі заходи інструментом тиску на арбітрів...
- Та ну? Наші арбітри, навіть незважаючи на загрозу такого жорсткого покарання, все одно примудряються брати гроші й підсуджувати. Це ж які, вибачте, суми треба пропонувати, щоб суддя нехтував ризиком вилетіти з професійного футболу? Як кажуть, ідеться про десятки тисяч доларів. Іноді навіть про сотні.
Я з 1996 року, з часу приходу у Професійну футбольну лігу, борюся за чистоту суддівства. Повідомлю не дуже відомий факт: я домігся дискваліфікації деяких арбітрів, які з власної ініціативи намагалися «допомогти» київському «Динамо». Я й тоді давав це зрозуміти, і тепер моя позиція не змінилася: «Київському «Динамо» допомагати не треба».
Я не перший рік працюю в міжнародних футбольних структурах. Я - член виконкому УЄФА, член комітету національних асоціацій ФІФА. Я дорожу своєю репутацією. Кидати на неї тінь заради дуже примарних цілей?
Проблема суддівства є. І її коріння глибоке. Візьмімо кричущий випадок у Запоріжжі. Напередодні матчу до молодого арбітра Яблонського підходять якісь люди і погрожують йому, сім’ї фізичною розправою. Не дивно, що у грі Яблонський не ризикнув призначити очевидне пенальті у ворота місцевого «Металурга». І це не єдиний такий випадок.
Хіба нормально, коли президенти клубів у спілкуванні з арбітрами дозволяють собі натякати, що вони колишні боксери або борці. Я теж регулярно ходжу в тренажерний зал. Але коли мене хтось критикує, я не кажу, що я йому, вибачте, наб’ю морду. Хоча інколи дуже хочеться.
Ми самі створили у футболі нездорову, агресивну атмосферу, в якій повністю забувають про повагу, гідність, мораль, етику, порядність.
Хіба це нормально, щоб, незважаючи на нинішні проблеми у вітчизняному футболі, президенти клубів за останніх два роки збиралися чи то чотири рази, чи то п’ять? Проблеми є? Збираймося й вирішуймо. Проблеми суддівства у тому числі. Я відкритий для дискусії, але я не сприймаю ультиматумів.
Адже я пропонував вихід. Федерація футболу багато років ініціювала питання про одночасне посилення відповідальності арбітрів і збільшення суми суддівського гонорару. Я впевнений: тоді любителі отримати конверт під столом будуть винятком, а не правилом.
- Віце-президент ФФУ Стороженко озвучив ідею запросити іноземця на місце голови суддівського комітету.
- Це, до речі, моя ідея. А Стороженко її справді озвучив. Я веду переговори з провідними світовими фахівцями, авторитетними арбітрами, щоб знайти людину, котра приїхала б в Україну й очолила суддівський комітет. Якщо є необхідність, хай приїжджає зі своєю командою. Федерація разом із прем’єр-лігою, сподіваюся, зможуть створити всі необхідні умови.
До речі, у мене відбулася на цю тему розмова з Ахметовим. Я йому прямо сказав: «Рінате, ми шукаємо спеціаліста. У тебе ж є Любош Міхал, у недавньому минулому арбітр з ім’ям, запропонуймо йому очолити суддівський комітет». Але Ахметов відповів: «Ні, він мені в клубі потрібен».
Відмовив, так само, як і в історії з можливим призначенням Луческу на посаду наставника збірної. Хоча мені Луческу передавав через свого агента, що він готовий, що він знає, як виграти першість Європи.
Ганьба, що в країні з такими футбольними традиціями поки що немає арбітрів, котрі заслуговують право обслуговувати матчі Євро, яке пройде в нас на батьківщині. Тому я ініціював питання про відмову від практики запрошення закордонних арбітрів. Хоча для матчу «Шахтар» - «Динамо» (Київ), що відбудеться 5 травня, ми зробимо виняток. Його обслуговуватиме бригада іноземних арбітрів. Аби не було розмов про адміністративний тиск Суркіса на суди.
«Барселона» торік перемогла в усіх турнірах, у яких брала участь. Президент іспанської федерації футболу пан Вільяр одночасно ще й очолює суддівські комітети ФІФА та УЄФА. То що, будемо його підозрювати в упередженому доборі арбітрів на матчі каталонців? Вбачатимемо його лиху волю у суддівстві Авребе в матчі «Барселони» з «Челсі», яке не всім сподобалося? Вважатимемо Вільяра «співавтором» перемоги збірної Іспанії на Євро-2008? Увесь світ обговорював гру рукою француза Тьєррі Анрі, який позбавив Ірландію путівки на південноафриканський чемпіонат світу. А перша ж людина в європейському футболі - француз. Може, це він «попрацював» із рефері, щоб той не побачив очевидного порушення?
- Але Вільяра чи Платіні ніхто не звинувачував. А вас звинувачують публічно. Причому ті люди, котрі вас до цього захищали. Той-таки Ярославський, приміром, який після історії з видаленням Девіча у грі «Динамо»-«Металіст» заявив, що ніколи не проголосує за Суркіса.
- Я вважав Ярославського людиною, якій можна довіряти. Тепер так не вважаю. І річ навіть не в тому, що він не хоче визнавати очевидного...
- Але експертний розбір показав, що Девіч, видалений суддею, не бив Михалика.
- Експертна комісія виясняла, чи бив Девіч Михалика по обличчю. З’ясувала: по обличчю не бив. Але на відеозапису чітко видно, що він ударив Михалика по руці.
А тепер згадаймо, що сталося до цього. Впав форвард «Металіста» Коельо. Гравці «Динамо» Єременко і Да Сілва, очікуючи свистка судді про зупинку гри, просто перекочували один одному м’яч. У цей момент з’являється Девіч і двома ногами стрибає на Да Сілву. Той, щоб уникнути травми, перестрибує через Девіча. Після цього суддя зупиняє гру і йде до Коельо, аби дізнатися, чи потребує той медичної допомоги. У цей момент Девіч підскакує до Михалика і б’є його по руці. Причому б’є з такою силою, що рука Михалика вдаряє самого Тараса по обличчю. Оцініть усе, що сталося, і скажіть, чого заслуговує такий гравець. У світлі останніх вимог ФІФА та УЄФА, відповідь однозначна - червоної картки.
І якщо Суркіс такий уже всемогутній, то що мені в такому разі заважало викликати главу експертної комісії Костянтина Вихрова і вимагати від нього винести відповідне рішення? Але я вважаю негідним чинити тиск на суди. І експертна комісія виносить уже згадане мною рішення - Девіч Михалика по обличчю не бив.
Потім збирається прем’єр-ліга і, спираючись на рішення комісії Вихрова, вирішує: дискваліфікацію з Девіча зняти. Але вони не мали права цього робити. Їм це регламент забороняє.
Історія з «Арсеналом»? Я був на цьому матчі і чув мат Богдана Шершуна на весь стадіон.
- За мат можна було по півкоманди вигнати у кожній зі сторін. До того ж захисник отримав ушкодження в сутичці з динамівцем Артемом Мілевським. Ніхто не виправдовує лайку, проте в такій ситуації багато хто вдається до міцного слівця.
- Відновімо події. Шершун і Мілевський боролися за м’яч на другому поверсі. Форвард «Динамо», приземляючись, зачепив обличчя захисника «Арсеналу» і розбив йому брову. На записі чітко видно, що це була не відмашка і, тим більше, не навмисний удар. Ішлося про суто ігровий епізод. Суддя гру не зупиняє, і тільки через півтори хвилини Шершуна видаляють за нецензурну лайку на адресу арбітра.
Ви згадували про Коломойського? Так, мені не зрозуміло, як людина, котра у ФФУ відповідає за суддівство, може дозволяти собі вриватися в суддівську й розказувати, що він - колишній боксер.
Я не намагаюся виправдовуватися, бо за мною немає жодної вини. Я не намагаюся захищати київське «Динамо», бо йому не потрібні захисники. Я просто не люблю несправедливості.
УЄФА все моніторить. І нескінченними чварами, інтригами та розбірками ми тільки знижуємо авторитет вітчизняного футболу.
Я не можу зрозуміти, що заважає заможним дорослим людям сісти за стіл і зняти всі питання, а не перекидатися образами.
Річ не в Девічі й не в Шершуні. Річ у спланованій акції, спрямованій проти Федерації футболу та її президента. Люди, які давно намагалися приватизувати футбол у нашій країні, вочевидь, вважають, що тепер для цього настав вдалий момент. На тлі підготовки країни до Євро-2012 безвідповідальні люди втягують національну асоціацію у війну, в якій не може бути переможця, а програти ризикує весь футбол.
Що я сьогодні чую від своїх опонентів? «Засилля Суркісів заважає розвиткові українського футболу». Як саме? Суркіс перешкодив «Шахтарю» тричі за останніх п’ять років стати чемпіоном?
Мені ось кажуть, що я схуднув від журби, від того, що з Ахметовим перестав обійматися. Згадайте моє слово: якщо «Шахтар» виграє чемпіонат, Рінат Леонідович зі мною і з Ігорем цілуватиметься. А я не схуднув, я просто набрав добру форму, - у тренажерному залі успішно спалюю негативну енергію, що накопичується.
А взагалі, в нас є проблеми. Але нам є й чим пишатися. Тільки про це чомусь не кажуть. Ми торік отримали шість зірок у конвенції УЄФА «Масовий футбол». Крім нас, такого удостоїлися тільки шість країн у світі. Олександр Каденко, керівник комітету аматорського футболу ФФУ, на останньому виконкомі УЄФА в Тель-Авіві отримав премію «Людина року» у масовому футболі.
- Дійовою особою ще одного скандалу виявився головний тренер збірної.
- Маркевич у статусі тренера збірної ще не провів жодної гри, а скільки навколо нього галасу. У збірної вже був емоційний, експансивний тренер - Блохін. Але таких конфліктів не було. Були складнощі між наставником і футболістами. Я вам скажу по секрету: тертя існували навіть під час чемпіонату світу-2006. Після першої гри Блохін у роздягальні сказав багато образливого, і пристрасті спалахнули. Я тоді зробив усе можливе, аби за три дні залагодити проблеми, що виникли. І це вдалося.
Що ж до Маркевича. Так, він не підписав контракт. Але зарплату за лютий у повному обсязі отримав.
- Але якщо контракт не підписаний, на підставі чого він отримав зарплату?
- Підставою стало бажання пана Маркевича цю зарплату отримати. Її розмір був узгоджений нами в розмові віч-на-віч. Про яку саме суму йшлося, сказати не можу, бо це конфіденційна інформація. Після розмови він потиснув мені руку і сказав «Дуже дякую!» Зазначивши, що гроші на цій посаді не є для нього найголовнішим.
- А чому контракт із Маркевичем не підписаний?
- Тому що Маркевич його не підписує. Хацкевич контракт підписав. Калитвинцев, наскільки мені відомо, теж. Контракт Мирону Богдановичу надісланий. Хай вивчає. Щось не влаштує - домовлятимемося. Думаю, найближчим часом він документ підпише.
- Ярославський заявив, що Маркевич контракту не підпише доти, доки там фігуруватиме зобов’язання виграти чемпіонат Європи.
- Там не було зобов’язання виграти чемпіонат Європи. Тренеру пропонувалося пообіцяти докласти всіх зусиль до досягнення максимального успіху на першості Європи.
- Ярославський вважає, що неможливо знайти тренера, готового дати таку обіцянку.
- Я знайшов. Його прізвище Маркевич. 4 лютого під час прес-конференції його запитали, як він сприймає заяву Григорія Суркіса про те, що перед новим тренерським штабом буде поставлено завдання виграти Євро. Мирон Богданович відповів: «Так, я вважаю, якщо не ставити перед собою максимальних цілей, виходити на поле і взагалі брати участь у якихось змаганнях немає сенсу...»
- Все-таки, як у контракті сформульований пункт про виграш континентальної першості?
- Ось Маркевич підпише контракт, довідаєтеся. Хоча інколи, чесно кажучи, не розумію, хто повинен підписувати контракт - Ярославський чи Маркевич.
Пани Ярославський і Ахметов так піклуються про інтереси збірної, що навіть готові заснувати власний преміальний фонд. Якщо вони так дбають про збірну, то чому ж не підтримують прохання наставника національної команди Маркевича про перенесення фінального матчу на 5 травня, а останнього туру першості - на 16 травня? У такому разі перед серією товариських ігор футболісти прибудуть у табір збірної в нормальних кондиціях. 25 травня нас чекає Литва, 29-го - Румунія, 2 червня - Норвегія. У збірну футболісти приїдуть 22-23, а останній матч зіграють 9-го. Як ви гадаєте, в якій формі вони з’являться до Маркевича? Чого ж Ярославський не піклується про інтереси Маркевича?
Зате його сильно турбує прозорість бюджету збірної. Турбує? Я розповім.
Проживання, харчування, фармація, екіпірування, перельоти - всі ці витрати не можуть бути непрозорими. На зазначені витрати йдуть кошти з офіційних рахунків ФФУ та її уповноваженого агента компанії «УФІ».
Тепер про зарплату. Маркевич висловив бажання, щоб у його тренерському штабі були Калитвинцев, Хацкевич, Альтман. Без питань. Захотів, щоб у збірній працювали лікар і масажисти «Металіста». Будь ласка. Але вони на ставці у своєму клубі. Хоче бачити їх у команді, нехай приїжджають, платитимемо їм за фактично відпрацьований час.
Але далі починаються питання. Маркевич приносить штатний розпис збірної, у якому значаться спортивний директор «Металіста» Красников і гендиректор клубу Голик. А поруч - суми зарплати. А ось це - вибачте. Такого я, зрозуміло, не затвердив. Нікому не потрібна у збірній філія «Металіста». У нас у національній команді ніколи не було спортивного й генерального директорів. Я б радо запровадив посаду технічного директора збірних і з задоволенням узяв би на цю посаду кваліфікованого іноземного фахівця. Але його ще потрібно знайти, і я, до речі, нині над цим працюю.
- Ми відхилилися від теми прозорості бюджету...
- Є люди, які допомагають збірній. А є люди, котрі люблять тільки поговорити на цю тему. Хочуть допомогти? Питань немає. Створіть фонд. Підіть до Маркевича, поцікавтеся, чим можна допомогти.
Наводжу приклад. Найуспішніший тренер останніх років - Олег Блохін. Виграв відбір, дійшов до чвертьфіналу першості світу. Перед матчами фінальної частини Ігор Коломойський запитав, чи не заперечую я, щоб він узяв участь у матеріальному стимулюванні гравців. Я сказав: «Сідай із Блохіним і домовляйся». Домовилися. Група «Приват» витратила на преміальні гравців і тренерів вісім із половиною мільйонів доларів. Авторитетно заявляю, такої системи заохочення не було в жодній команді, які брали участь у Чемпіонаті світу-2006. Якби хлопці виграли першість, отримали б близько тридцяти мільйонів доларів. І ніякого PR-галасу в пресі.
Існує стандартна процедура. Посадові оклади для тренерів встановлені виконкомом УЄФА. А з огляду на той факт, що Маркевич сумісник, він може отримувати у федерації футболу тільки 50% від цієї суми.
Є також практика спонсорських контрактів. Зарплату Хіддінку фактично виплачував Роман Абрамович. І, до речі, сьогодні пан Хіддінк позивається з Російським футбольним союзом за належні йому гроші.
А взагалі, впродовж багатьох
років преміальний фонд збірної поповнюється переважно за мій рахунок. Виймаю з бюджету сім’ї й плачу гравцям та тренерам. Цю інформацію я адресую тим, хто так наполегливо вимагає від мене прозвітувати про витрати збірної. Я теж небідна людина, маю право займатися добродійністю...
- І ви вважаєте такий підхід правильним?
- А ви запитайте в гравців і тренерів. У Сабо, Михайличенка, Блохіна, Яковенка, Калитвинцева. В останнього, до речі, були додаткові стимули виграти молодіжний чемпіонат Європи. Хоча, зрозуміло, він працював передусім не за гроші. Та все ж за перемогу хлопці отримали півмільйона доларів. Не з фондів Федерації футболу, а з сімейного бюджету Суркіса.
Про яку непрозорість бюджету йдеться, якщо ми щорічно (на відміну, до речі, від прем’єр-ліги і ПФЛ) проводимо аудит. І публікуємо звіти. Кому які ще відомості потрібні?
- Багатьох цікавить, як витрачалися кошти, отримані в рамках програми Солідарності УЄФА й заплановані на будівництво бази збірної в Гореничах. Бази немає.
- У 2003-му я придумав цей проект і вибив у президента Кучми дозвіл передати нам під забудову територію танкового полігона. Він дав доручення тодішньому міністрові оборони Євгену Марчуку. І там давно б уже була побудована сучасна база з десятьма полями. Але прийшла нова влада й сказала цьому проекту «Ні!» І все, чого я зумів домогтися за ці п’ять років, - це зміни вивіски проекту. Було вирішено під егідою Національного олімпійського комітету й Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту побудувати тренувальний спортивний табір для всіх гральних видів спорту. Але далі розмов не пішло. Усе, на що спромоглася влада, - це передати територію з балансу Міністерства оборони на баланс Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Тепер власними силами охороняємо ту дещицю, яку ми все-таки
встигли зробити.
- А що, власне, зробили?
- Після того як було отримано дозвіл від Марчука, ми знесли старі будівлі, вийняли з землі величезну кількість п’ятдесятисантиметрових плит. Як дбайливі господарі, ці плити склали.
- Тобто цей проект буде похований?
- Ні. П’ять років поневірянь остаточно переконали мене в тому, що з владою краще не зв’язуватися. Ми домовилися в місцевій раді, що візьмемо чотири гектари землі на прилеглій ділянці і побудуємо все, що задумали, там.