Перший міністр: — Війська надійні? Вони захистять короля на випадок чого?
Генерал: — Погода, ваша величносте. Зранку хмарилося, і багато хто з натовпу на випадок чого взяв парасольки... Вони озброєні парасольками...
Король: — Парасольками?
Генерал: — Якщо чесно, не ручаюся я за солдатів. Відступлять! (Пошепки)Вони в мене розкладені!.. Книжок немає, агітаторів немає, дисципліна розкішна, а вони в мене з кожним днем дедалі більше розкладаються. Пробував командувати — розкладатись припи-ни! Не бере!
«Голий король». Євген Шварц
Минулого тижня президент України продемонстрував асиметричну відповідь на хвилю парламентської законотворчості Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Віктор Ющенко показав, що нинішня криза може бути вирішена зокрема й шляхом масштабних силових акцій. З 2 вересня президент видав усього два укази, що стосуються державного управління. Указ №803 — «Про перевірку стану реформування внутрішніх військ МВС України» та указ №810 — про введення до складу Ради національної безпеки та оборони начальника Генерального штабу — головнокомандуючого Збройними силами Сергія Кириченка. 3 вересня Віктор Ющенко призначив екстрену нараду в Генеральному штабі…
Указ №803 — це перший указ про перевірку стану реформування ВВ МВС України, виданий Віктором Ющенком за весь час свого правління. Навіть коли він приймав справи у свого попередника, інспекційної перевірки такого рівня не проводилося. А ось тепер, очевидно, наспів той самий час, як казав класик Жовтневої революції: «учора — рано, завтра — пізно»…
Чим важливий указ про перевірку внутрішніх військ? У 2004 році, коли Внутрішні війська були підняті за тривогою й отримали бойові патрони в готовності рушити на Майдан, це сама собою була НП. Оскільки цей бойовий похід був неплановим заходом, він став інформаційним приводом міжнародного значення. Передислокація частин ВВ, їх оснащення спеціальним екіпіруванням і бойовою зброєю завжди застерігається регламентом, потребує відповідної процедури. Війська не можуть рухатися куди їм заманеться зі зброєю в руках — будь-яке пересування з повною викладкою передбачається планом бойової підготовки. У 2007 році Ющенко був змушений скерувати до столиці Внутрішні війська без зброї взагалі — причому скеровані були тільки відносно невеликі підрозділи зі складу ряду частин ВВ.
Тепер коли що — скандалу не буде, і відповідальність за брязкання зброєю на зазначений термін із Внутрішніх військ знята. Вона покладена на Віктора Балогу. Саме він, відповідно до указу, у триденний термін сформує Інспекційну комісію з «перевірки реформування». І запропонований Балогою голова комісії сам визначить перелік частин та підрозділів, яких перевірятимуть у період із 15 по 30 вересня. Що і як перевіряти, теж визначить комісія, сформована Балогою. Коли півроку тому за аналогічним указом президента інспектували Збройні сили, їх частини й підрозділи піднімали за тривогою, ставили завдання з передислокації з місць постійного базування у вказані комісією регіони, з технікою, озброєнням і подальшим розгортанням для виконання бойових завдань.
Тому бойова тривога в будь-якій із частин Внутрішніх військ у період із 15 по 30 вересня стає абсолютно легітимною і цілком реальною. А частини у Внутрішніх військах є різні — це і спецназ (ми його вже бачили торік на стадіонах та на підступах до столиці), і механізовані бригади-полки з бронетехнікою, і авіаційні частини з бойовими вертольотами. Не жарти. Нагадаємо, командує Внутрішніми військами Олександр Кихтенко, який недавно отримав найвище військове звання генерала армії України. У зв’язку з цим акцентуємо два моменти: перший — президент надав йому звання генерала саме АРМІЇ України, а не генерала ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ України (таке звання надавалося раніше міністрам Василишину, Дурдинцю, Кравченку); другий — Кихтенко отримав найвище звання без необхідного в такому випадку представлення міністра внутрішніх справ Юрія Луценка (хай там як, але точна назва силової структури — Внутрішні війська МВС!).
Далі. Відповідно до закону, висування частин ВВ у місто можливе тільки в разі необхідності забезпечення громадського порядку і тільки за узгодженням із міліцією. Втім, у 2007-му такої згоди в МВС ніхто не запитував. До того ж є підстави думати, що керівництво МВС може підтримати нестандартні президентські акції, незважаючи на перехід Юрія Луценка в інший, непрезидентський політичний табір: навряд чи політичною гнучкістю бравуватимуть усі його заступники, а саме вони тримають у своїх руках реальні важелі управління в міністерстві.
І останнє щодо указу №803. У парламенті та уряді обізнані люди дуже недвозначно зрозуміли вказаний президентом термін перевірки Внутрішніх військ. Саме 15 вересня депутати зберуться на погоджувальну раду для планування роботи Ради, а наступного дня, 16 вересня, спікер Арсеній Яценюк повинен офіційно оголосити вирок нинішній коаліції й послати її в історію. Розпочнуться консультації, як жити далі, кому з ким блокуватися... Може, хтось вважає, що маневри Внутрішніх військ допоможуть політикам швидше зорієнтуватися у правильному напрямку?
Чи не перебільшуємо ми ймовірну небезпеку? Цілком можливо. Але ми точно знаємо, що від нашої влади можна чекати чого завгодно, і абсолютно точно знаємо, що президент Ющенко ніколи не обтяжував свою діяльність дотриманням Конституції та законів України.
Для того, щоб розвіяти сумніви й підозри, секретаріатові президента потрібно оприлюднити список частин Внутрішніх військ, які планується перевірити, і вже точно утриматися від їх передислокації, тим більше зі зброєю й технікою.
Указ президента №810 про введення начальника Генерального штабу до складу РНБО теж підписаний «своєчасно». Рік тому генерал Сергій Кириченко вже був членом РНБО. Потім його рішенням Ющенка вивели зі складу Ради безпеки. І ось тепер знову ввели, в один день із виходом указу про перевірку ВВ. Чого тут більше — турботи про боєготовність армії, бажання напружити силові м’язи чи простого збігу в часі двох указів — сказати важко.
Проте привертає до себе увагу одна обставина. На наш погляд, винятково важлива, особливо якщо порівняти події квітня-травня минулого року з нинішніми. Нагадаємо, тоді президент кілька разів на тиждень, під камери телеканалів, збирав усіх силовиків і щоразу починав свою промову словами: «Це політичний конфлікт, його створили політики, і саме політики повинні знайти вихід із конфлікту. Я прошу і вимагаю від усіх силових структур не втручатися в політичний конфлікт». І далі в тому ж мирному дусі... У той період, щоб утримати силовиків під контролем, їхню діяльність на цілодобовій основі моніторили дві структури — апарат РНБО під керівництвом Віталія Гайдука та секретаріат Кабміну під керівництвом Володимира Радченка. Будь-які переміщення військ, уся щоденна діяльність контролювалися, доповідалися письмово, аналізувалися на щоденних нарадах. Сьогодні цього немає. Питання — ЧОМУ? Може, тому, що, на відміну від мирної риторики Ющенко зразка минулого року, тепер у його заяві домінують сталеві ноти, та й ключові фрази стали іншими — «зрада», «диктатура», «переворот», «антидержавні дії»?
І ще одне «чому» у цій логічній низці аргументів: за даними «ДТ»,
3 вересня Верховний головнокомандувач Віктор Ющенко зненацька терміново призначив у Генеральному штабі нараду з участю вищого командного складу Збройних сил. Порядок денний не оголошувався, але для проведення заходу було доручено підготувати захищену від можливого просочування інформації «ситуаційну кімнату» Генштабу. Інтересу до роботи Генштабу президент Ющенко не виявляв жодного разу за весь період діяльності. І жодного разу він не заслуховував планів застосування
військ та сил. Чому інтерес виник сьогодні, коли в президента — море питань, які потребують негайного рішення: розвал коаліції, саміт Україна—ЄС, візит віце-президента США…
Того дня закрита нарада у Генштабі не відбулася. Протягом дня її постійно відкладали в часі, а ввечері дали відбій — із перенесенням на наступний тиждень. Почекаємо до понеділка...
Не можна виключати, що причиною такої раптової перевірки боєготовності і керованості силових структур може бути демонстрація готовності до застосування силових інструментів надзвичайного характеру. Сам по собі це дуже небезпечний намір, і якщо президент зважиться на силові дії, то наслідки можуть бути непередбачуваними. Насамперед непередбачуваними для президента. Не можна не враховувати, що парламентська більшість сьогодні, хай поки що ситуативна, — це не торішні 246, а більш як 360 голосів! Їх достатньо для прийняття будь-якого закону, Конституції, як і для імпічменту глави держави. І про це говорять у кулуарах Верховної Ради — хто упівголоса, хто жартома. Але якби Віктора Ющенка штовхнули на силові дії, неважко припустити, що заговорять на повний голос. То, може, краще не гратися у війнушки?
Олександр Скибинецький, народний депутат і генерал-лейтенант СБУ, у 2004-му зіграв відому роль у подіях на Майдані:
«Вважаю, що зараз ситуація 2004-го року не повториться. Тоді були інші умови. Інший стан державних органів. Зараз політична ситуація в суспільстві цілком інакша. І внутрішні війська, як і збройні сили, не виконуватимуть якихось авантюрних наказів. Бо виконавці — це не ті, кому влаштували зорепад на погони. Проте до яких наслідків для державного апарату призведе сама спроба застосування надзвичайних сценаріїв, спрогнозувати важко».