Для чого потрібен новий Генеральний план розвитку Києва? Є дві кардинально протилежні відповіді, перша - щоб узаконити незаконні забудови, друга - щоб сформулювати й окреслити в картах і розрахунках Київ 2040-го року. Яку оберемо?
1143 зміни за 4 роки
Загальна біда нашого суспільства, і Києва зокрема - тотальне недотримання законів, нормативних документів, правил та інших стандартів. Відбувається все це або прямо, через відсутність ефективного контролю та механізмів покарання, або неявно, обхідними шляхами, ухваленням додаткових документів, які просто нівелюють дію попередніх. У нашому випадку впродовж багатьох років, коли треба було "обійти" генплан, ухвалювали так зване містобудівне обґрунтування, яке оплачував… забудовник, себто на його замовлення там писали те, що йому й було потрібне.
Інший обхідний шлях - внести зміни до чинного генплану, які насправді суперечать його духу та букві. Якщо, приміром, забудовник хотів отримати шматок землі в зеленій зоні під житлову забудову (що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки) - запускався механізм "перехрестимо порося в карася": перестанемо називати цю зону зеленою, а назвемо її територією житлової забудови!
За часів Льоні-космоса (Л.Черновецького) площа зелених зон загального користування в Києві скоротилася ледь не вдвічі - з 6,6 тис. га до 3,7 тис. га! Для цього за 4 роки до Генплану-2020 було внесено… 1143 правки, якими змінювалося цільове призначення землі. А скільки було забудовано територій без таких змін - методом "ущільненої забудови"?!
У результаті площі міської забудови почали зростати небаченими темпами. Вже на початок 2019 року місто вийшло на прогнозовані показники кінця 2020-го! Під житлом замість запланованих 12,3 тис. га опинилося 12,8 тис. га, а під ТРЦ, мега- та супермаркети, що йшли під вивіскою громадської забудови, замість запланованих 4,043 тис. га зайнято 4,126 тис. га. Натомість площа зелених зон загального користування замість прогнозованих 7,6 тис. га становить нині лише 5,3 тис. га (відставання на 30%!)
Якісний обґрунтований Генплан-2020, розробники якого, до речі, отримали Державну премію України, розірвали на шматки зажерливі забудовники й продажні міські чиновники. Саме тому ще наприкінці першого десятка 2000-х виникла потреба розробити новий генплан.
Першу таку спробу зробив Л.Черновецький, а продовжив О.Попов. Маючи сумнівний статус очільника КМДА, останній зробив генплан головною фішкою своєї передвиборної кампанії: їздив по районах і показував бабусям біля під'їздів гарні картинки з нового генплану.
Однак тут обурилася вже свідома частина київської громади. Головне, про що запитували О.Попова, - де звіт про виконання чинного Генплану-2020? Хто відповість за його порушення? Було й інше запитання, юридичного ґатунку. За новоухваленим 2011 року Законом "Про містобудівну діяльність" чинні генплани стали безстроковими, це означає, що до них можна вносити лише зміни, але за тим самим законом - раз на 5 років!
Тепер усі розуміють, що законодавча реакція на свавілля "молодої команди" Л.Черновецького була певною мірою емоційною, Київ зараз саме в такій ситуації, коли "замінити прокладку" - не допоможе, треба змінювати всю систему, себто розробляти генплан з нуля.
Свобода вимагає нових підходів
Просто жилося, коли за всіх думав "старший брат", у тому числі й про генплани. Інститут прописки як частина тоталітарної системи дозволяв контролювати чисельність населення в усіх містах і поселеннях, а від цього розраховувалася потреба в житлі, школах, лікарнях, дорогах й усьому іншому. Без прописки - якщо молодь не знає - нікого на роботу не брали, а селянам до 1957 року навіть паспортів не видавали. Та що паспорти - без довідки з колгоспу їх у поїзди не пускали. Щоб не втекли з колгоспного раю… Тому кроїлися всі генеральні плани міст та поселень СРСР без особливих проблем, головне - щоб ДБН було дотримано.
Разом зі свободою пересування, як основоположної європейської цінності, все стало набагато складніше - прорахувати чисельність населення міста, особливо такого великого, як Київ, стало неможливо.
Проект генплану зразка 2010 року відштовхувався від 3,2 млн чисельності постійного населення й 3,7 млн фактичного, яке мало бути в Києві 2025 року. Однак за оцінкою "Інституту міста" фактичне населення міста ще 2006 року становило 4,1 млн людей! Кризового 2009-го, коли багато хто поїхав зі столиці, Інститут демографії НАНУ оцінив чисельність містян у 3,1–3,3 млн. Так чи інакше, але вже тоді число жителів Києва сягнуло величини, яку розробники запланували на далекий 2025 рік!
Окрім того, чисельність населення прямо пов'язана з хвилями економічної активності. Того ж таки 2009 року обсяги будівництва в столиці впали до 61% від рівня 2008-го, і, відповідно, кількість перевезених пасажирів у метро скоротилася на 35%! Робоча сила покинула місто… Як тут прорахувати навантаження на інженерну і соціальну інфраструктуру?!
Нові підходи…
Зрозуміло, що нині треба докорінно змінювати принципи й підходи до розробки генплану Києва. До цього розробники всіх попередніх генпланів сміливо домальовували нові території до столиці - хто там питав село, хоче воно до столиці чи не хоче!? Генплан-2020 передбачав зростання території міста за рахунок земель області ледь не вдвічі - з 836 кв. км до 1434 кв. км, однак цього разу виконання генплану вперше спіткнулося об небажання навколишніх борщагівок та калинівок входити до складу столиці!
28 населених пунктів і 600 кв. км до складу столиці, як це планувалося 2002 року, так і не ввійшли. Формально Київська обласна рада не погодила нових меж Києва, а Верховна Рада - не затвердила, але ж ми розуміємо, що причини набагато глибші, а мотиви - складніші.
Тепер уже очевидно, що розробники нового генплану (КО "Центр містобудування та архітектури") повинні кардинально змінити вектор розвитку Києва, при тому що в презентації основних положень Генплану-2040, яка відбулася 16 грудня ц.р., з'явилася нова тема - компактне місто. (Ідея залучити до розробки фахівців з Німеччини, які мають досвід планування таких міст, належить, між іншим, меру столиці
В.Кличку.) Отже, екстенсивний вектор розбудови Києва слід розвернути на 1800 і змінити на інтенсивний - спрямований усередину міської території.
Окрім того, розробникам генплану слід покласти в основу планування не чисельність населення, яку складно, ба більше - неможливо прорахувати на 20 років уперед, а площу житла, яку можна збудувати не руйнуючи базової структури міста, що склалася історично. Футуристичне місто хмарочосів можна збудувати в пустелі, наприклад як Дубай в ОАЕ, що має вигляд міста з фантастичних романів, однак у Європі, де міста стоять тисячоліттями, збудувати таке з нуля - неможливо.
Розробники генплану оцінюють площу житла, що може бути збудована до кінця 2040 р., у 28,6 млн кв. м, тобто 1,43 млн кв. м щороку. Це доволі оптимістичний прогноз, але цілком реальний, якщо країна, звісно, не переживатиме внутрішніх економічних катаклізмів чи зовнішніх політичних потрясінь. У найкращі часи Київ будував 1,5 млн кв. м. У цьому разі в місті буде 96,234 млн кв. м житла з рівнем забезпеченості 29 кв. м на особу, нині це - 23,5 кв. м, себто приріст планується 0,25 кв. м на рік.
Узявши за основу не прогноз чисельності населення, а величину 96,234 млн кв. м і середню за 20 років забезпеченість житлом 26,25 кв. м, можна розрахувати чисельність майбутнього населення міста - 3,67 млн жителів. Це ті умовні жителі, яким жити в Києві буде комфортно.
Ця величина відрізняється в більший бік від прогнозу розробників (3,26 млн) на 400 тис. Однак це буде лише так зване постійне населення Києва, де не враховано тих, хто приїхав, винайняв житло і працює в місті невизначений і необмежений час, себто не враховано його фактичного населення, а воно буде значно більшим.
Розробники оцінюють постійне населення Києва 2019 року в 2,91 млн осіб, а фактичне в 3,36 млн, однак до цього слід додати ще приблизно 560 тис. тих, хто щодня приїздить до Києва на роботу й у справах. Отже, в столиці щодня на 1 млн людей більше, ніж рахує офіційна статистика, і це навантаження на інфраструктуру конче треба ураховувати.
…та нові небезпеки
Отже, місто планує використовувати внутрішні резерви для розбудови. Які?
Перше - зростання щільності населення в середньому на території житлової забудови з 224 до 240 осіб/га, а в районах багатоквартирної та громадської - з 320 до 330 осіб/га. На перший погляд - небагато, у нових ДБН допускається 450 осіб/га, однак тут є небезпека, що в окремих районах щільність істотно відрізнятиметься від середньої, і це слід брати до уваги.
Друге - реконструкція частини хрущовок площею 2,5 млн кв. м, де нині живуть 112 тис. мешканців. Усі вони, зрозуміло, отримають нове житло. Однак проблем тут цілий віз - не врегульовано порядку ухвалення рішення про відселення, нікуди не поділася квартирна черга, де є багато мешканців хрущовок, а їх мешканці вимагатимуть по 2–3 сучасні квартири в обмін на свою "елітну". Крім того, поява на місці старих 5-поверхівок нових хмарочосів на 25–40 поверхів (що нині вважається звичайною висотністю), вимагатиме нової інженерної (та й соціальної) інфраструктури, а де взяти кошти, якщо 80% мереж потребують заміни? Можливо, доцільніше піти шляхом Німеччини, де 70% тамтешніх хрущовок реконструйовано без відселення? Це в рази дешевше, й над цим нам треба ще добре подумати.
Слід звернути увагу на ще одну позитивну новацію генплану - масивів малоповерхової забудови вирішено не чіпати. Понад те, дачні кооперативи планується також перевести в розряд малоповерхової забудови, хоча там свої проблеми - відсутність соціальної та інженерної інфраструктури (водогонів, каналізації, газопроводів тощо).
Третє - новим генпланом передбачено зменшити площі промислових та комунально-складських територій на 1200 га (з 8% до 6,5 % площі міста). Зрозуміло, що тут також слід дуже виважено розпоряджатися цими резервами. Якщо забудувати їх лише житлом (найбільш фінансово привабливий варіант), то Київ ризикує перетворитися на багатомільйонне село, де роботи всім не вистачатиме, а жити буде просто нецікаво.
У підсумку, розробники нового генплану відійшли від концепції "гумового Києва" (нарешті!) і намагаються "перезаснувати" місто в нинішніх межах. Від цієї відправної точки в генплані йде розбудова міського середовища, де можна комфортно жити й ефективно працювати.
Решта новацій - доволі прогнозовані: акцент на розвитку громадського транспорту як альтернативи автомобілю, введення в експлуатацію двох станцій метро щорічно (вже 2020-го дві!), запуск автомобільної складової "Троєщинського" мосту (теж 2020 р.), розбудова системи нових аеропортів навколо столиці тощо. Тому, щоб не було фатальних помилок у майбутньому, дуже важливо ухвалювати генплан не формально, а провести широке його обговорення в експертному середовищі й відповідальному громадянському суспільстві. Для того, щоб зберегти історичний центр і провести по місту зелені коридори. Добре, що є для цього можливість. У цьому запорука його якості.