Велетенський газовий монополіст, одне з найбільших підприємств Росії, протягом останніх років переказав сотні мільйонів доларів в активах за межі компанії. Відбувалося це в процесі укладання сумнівних оборудок із компанією, що переважно належить нинішньому й колишнім директорам «Газпрому», його керівникам та їхнім родичам, засвідчують документи.
Ці дії викликали різку критику з боку іноземних інвесторів, котрі побоюються, що цінні активи «Газпрому» — а йому належить більш ніж одна п’ята усіх світових запасів природного газу — будуть виведені з управління компанією чи використані керівництвом компанії з метою одержання особистої вигоди.
Питання з приводу «Газпрому», який частково є державною власністю, — серйозний іспит на відданість президента Володимира Путіна економічним реформам. Вони торкаються стрижня тривалих, але досі не завершених дебатів: стане російська економіка відкритою, прозорою, ринковою, де власність і права акціонерів надійно захищені, як обіцяв пан Путін, — чи в ній домінуватимуть сумнівні оборудки й політичні ризики, як це відбувається сьогодні?
Іноземних інвесторів цікавить, чи простежується конфлікт інтересів в угодах, укладених «Газпромом» із «Будтрансгазом», компанією, яка проектує і споруджує трубопроводи і яка одержала від «Газпрому» контрактів на 1 мільярд доларів. Два сини колишнього прем’єр-міністра Віктора Черномирдіна — основні акціонери «Будтрансгазу», як і донька виконавчого директора «Газпрому» Рема Вяхірєва. Пан Черномирдін був виконавчим директором «Газпрому» у минулому.
Закордонні інвестори також висловлюють занепокоєння з приводу того, що активи «Газпрому» вартістю в сотні мільйонів доларів, передусім багаті газові родовища, було передано російській газовій компанії «Ітера», що зростає швидкими темпами, або без належної компенсації «Газпрому», або під час сумнівних оборудок із цінними паперами.
Російські фінансові спеціалісти давно підозрювали, що «Газпром» або його керівники могли мати власні паї в «Ітері». Обидві компанії заперечують існування такого перехресного права власності й запевняють, що всі їхні контракти були взаємовигідними. Листи й телефонні дзвінки на адресу «Газпрому» із запитаннями про деталі аспектів, порушених у цій статті, залишилися без відповіді.
Борис Федоров, колишній міністр фінансів Росії, який нині представляє інтереси закордонних інвесторів, порушував питання з приводу ділових угод під час зустрічі з радою директорів «Газпрому» від 9 грудня. Пан Федоров сказав, що вичерпних відповідей на свої запитання він так і не одержав.
«Ми хотіли б отримати відповіді, — заявив пан Федоров, — бо основною проблемою в моїй роботі у «Газпромі» є відкритість — відкритість, відкритість, відкритість і ще раз відкритість, чого «Газпрому», одній з найбільших компаній Росії, на жаль, бракує».
«Газпром», де працює 298 тисяч чоловік і який постачає 25,7 відсотка всього газу до Європи, часто називають «державою всередині держави» через його могутній, квазі-незалежний статус. Державі належить 38,4 відсотка цієї компанії, одного з найбільших джерел податкових надходжень Росії.
Ця компанія могла б стати золотою жилою для Росії, проте закордонні інвестори стверджують, що цінність компанії значно знижують питання, які виникають з приводу управлінської активності, і сумніви стосовно всеосяжних ризиків ведення бізнесу в Росії.
Ринкова капіталізація «Газпрому» — вартість усіх його акцій — становить приблизно 7 мільярдів доларів. Для порівняння, ринкова капіталізація Exxon Mobil Corp. перевищує 300 мільярдів доларів. При цьому запаси енергоносіїв, що належать «Газпрому», вшестеро перевищують аналогічні резерви Exxon Mobil, проте в перерахунку на одиницю виміру цих енергоносіїв вартість однієї акції «Газпрому» незрівнянно менша від такої для компанії Exxon Mobil. І причина цього полягає зовсім не в енергетиці, а в тих ризиках, якими забезпечують своїх інвесторів як сам «Газпром», так і Росія в цілому.
Пан Путін протягом останніх місяців здійснив кілька спроб узяти під більший контроль цю величезну компанію. Дмитра Медведєва, першого заступника глави президентської адміністрації, було призначено на посаду голови.
В останні місяці Медведєв визнав, що ринкова капіталізація «Газпрому» «жахливо низька», і висловив думку, що вартість компанії може становити «сотні мільярдів доларів». Проте Кремль, схоже, не збирається робити різких рухів щодо зміни керівництва компанії і воліє почекати, поки мине термін контракту з паном Вяхірєвим (нинішнього року).
The Washington Post має у своєму розпорядженні документи стосовно оборудок «Газпрому» з «Будтрансгазом» та «Ітерою», частково надані паном Федоровим, який поширював їх після грудневої зустрічі з радою директорів, а частково взяті з доповідей російської федеральної комісії з ринку цінних паперів.
Федоров запідозрив можливий конфлікт інтересів в оборудках «Газпрому» з «Будтрансгазом». «Будтрансгаз» має контрактів на 1,2 мільярда доларів і заодно повідомив представникам комісії, що його бізнес на 81 відсоток забезпечується замовленнями «Газпрому».
Відповідно до тверджень Федорова і документів, наданих комісією, понад 50 відсотків акцій «Будтрансгазу» належать членам ради директорів «Газпрому», його колишнім і нинішнім керівникам, а також їхнім родичам.
Це стосується Вяхірєва, чия дочка, Тетяна Дедікова, володіє 6,4 відсотка «Будтрансгазу»; Черномирдіна, чиїм синам, Віталію та Андрію, належить по 5,96 відсотка компанії кожному. Самому ж Арнгольту Беккеру, президенту «Будтрансгазу» і члену ради директорів «Газпрому», належить 20 відсотків акцій компанії, а троє його дітей володіють частками від 2,6 відсотка до 6,9 відсотка кожен.
Родич ще одного члена ради директорів «Газпрому» і заступника його виконавчого директора, В’ячеслав Шеремет, володіє ще 6,4 відсотка «Будтрансгазу».
Пан Черномирдін, який за часів Радянського Союзу обіймав посаду міністра газової промисловості, став першим головою «Газпрому» після його приватизації, а потім був прем’єр-міністром Росії з 1992 по 1998 рік, після чого знову повернувся в «Газпром» як його голова. Пішов він з цієї посади лише торік і зараз — депутат нижньої палати російського парламенту, Державної думи.
Пан Федоров у письмових запитаннях, адресованих «Газпрому», цікавився, яким чином родичі керівників «Газпрому» виявилися власниками «Будтрансгазу».
Відповідно до документів, наданих комісією з цінних паперів, «Будтрансгаз», схоже, провів 1995 року оборудку з цінними паперами на винятково вигідних умовах, коли йому вдалося придбати 4,8 відсотка акцій «Газпрому». Хоча ринкова цінність цього пакета тоді становила 191 мільйон доларів, «Газпром», як засвідчують документи, продав його лише за 2,5 мільйона доларів.
Федоров каже, що оборудка є «ще одним прикладом дивної кооперації» з «Газпромом», винятково вигідної «Будтрансгазу». Російська ділова газета «Ведомости» за 10 листопада цитувала Беккера, президента «Будтрансгазу», який запевняв, що ці акції пішли на оплату контрактних робіт.
Запитання, що виникають із приводу взаємин «Газпрому» та «Ітери», стосуються контролю над прибутковими активами «Газпрому», передусім над газовими родовищами. «Ітеру» заснував Ігор Макаров, колишній велосипедист світового класу з Туркменістану, що почав свій бізнес із бартерних оборудок. У 1990-ті роки «Ітера» стала брокером між «Газпромом» та споживачами, які часто були не в змозі оплатити свої рахунки.
Згодом «Ітера» стала виходити на внутрішній російський газовий ринок. Президент «Ітери» Валерій Очерцов нещодавно в Бостоні повідомив інвесторам, що «Ітера» планувала виробити торік 18 мільярдів кубічних метрів газу, і це виведе її на друге місце серед російських постачальників природного газу. Компанія налічує сім тисяч службовців у 24 країнах.
За даними Федорова, «Ітера» стала однією з найбільших газових компаній світу саме протягом останніх трьох років, володіючи запасами в 1,2 трильйона кубічних метрів. Це трохи менше, ніж запаси всього Кувейту з його 1,49 трильйона, але більше, ніж Норвегії, — 1,17 трильйона кубічних метрів. Федоров та інші інвестори цікавляться, яким чином «Ітера» змогла так швидко наростити свої обороти. Вони підозрюють, що активи «Газпрому» вартістю в сотні мільйонів доларів були передані «Ітері» на дуже сумнівних умовах.
За словами Федорова, на раді директорів «Газпрому» домовилися, що міністр економіки уряду Герман Греф, який також входить до складу ради директорів компанії, збиратиме всі спірні питання стосовно «Ітери» для можливого розслідування.
«Ітера» заперечує факти «обдирання» «Газпрому». Очерцов сказав в інтерв’ю газеті, опублікованому 5 грудня, що компанія інвестувала 400 мільйонів у розвиток своїх газових родовищ.
«Цей факт повністю анулює всі обвинувачення в «обдиранні» «Газпрому», — заявив він. — Про які активи ми взагалі говоримо?»
Проте Федоров стверджує, що «Ітера» одержала 472,5 мільйона доларів кредитів, гарантованих «Газпромом», у період з 1997 по 2000 роки. «Це свідчить, що фактично «Газпром» фінансує всі «інвестиції «Ітери», — пише Федоров.
Віце-президент «Ітери» Володимир Мартиненко запевняє, що «Ітера» виплатила свої борги «Газпрому» і більше не звертається до газового велетня по кредити.
Федоров сказав, що «Ітера» всі свої активи одержала від «Газпрому», у прямій чи в непрямій формі.
Федоров та інші запитують, чому «Газпром» дозволяє скорочуватися своїй частці цінних активів. Приміром, каже він, 51 відсоток дочірньої компанії «Роспан» було продано «Ітері» за номінальною вартістю, 286 доларів, тоді як власний відділ цінних паперів «Газпрому» оцінив вартість компанії в 104 мільйони доларів. На тоді «Роспан» глибоко загрузнув у боргах в основному все тому ж «Газпрому».
В іншому прикладі, із «Таркосейлнафтогаз», газовою компанією, розміщеною в Тюменській області на заході Сибіру, 46 відсотків її акцій 1994 року належало «Газпрому». Проте під час кількох транзакцій компанія збільшила кількість акцій, внаслідок чого частка «Газпрому» скоротилася до 24 відсотків, тоді як частка «Ітери» зросла до 30 відсотків, станом на 1998 рік. Відтоді частка «Газпрому» скоротилася до 8 відсотків. Частка «Ітери», схоже, також скоротилася, тоді як частка іншої компанії, TNG Holding, нині становить 48 відсотків.
Документація з цінних паперів вказує, що було проведено п’ять емісій і сплітів за період між березнем 1994 року та квітнем минулого. Ці дані свідчать, що «Газпром» не скористався зі своїх можливостей для збереження відсоткової частки в «Таркосейлнафтогазі», коли це можна було зробити без надмірних витрат.
У транзакції за листопад 1997 року частка «Газпрому» скоротилася з 46 відсотків до 27, хоча збереження своїх прав власності коштувало б «Газпрому» 175 тисяч доларів.
У серпні 1998 року відсоткова частка «Газпрому» знову скоротилася до 24 відсотків, хоча «Ітера» самостійно придбала акції дочірньої компанії. Подальше зниження частки «Газпрому», до 19 відсотків, відбулося в червні 1999 року, хоча зберегти свою частку недоторканою «Газпром» міг би за 1,3 мільйона доларів.
У квітні минулого року, коли під час чергової транзакції частка «Газпрому» скоротилася до 8 відсотків, збереження свого статусу могло коштувати компанії вже 6,6 мільйона доларів.
Дві транзакції 1997 і 1999 років скоротили частку «Газпрому» до 21 відсотка, як свідчать звіти. «Ітера» нині володіє 38 відсотками, за словами пана Мартиненка.
Федоров сказав, що йдеться не про висування претензій до «Ітери», а лише про виникнення низки запитань до «Газпрому».
«Ми бачимо, як одна компанія розростається, — сказав він, — а друга зморщується».
Переклад з англійської
Оксани ПРИХОДЬКО