Премія Йохана Шютте є найпрестижнішою щорічною нагородою в галузі політичних наук. Її присуджують починаючи з 1995 року, вона становить 500 тис. шведських крон (приблизно 50 тис. євро); серед лауреатів такі класики сучасної політичної і соціальної теорії, як Роберт Даль, Сідней Верба, Теда Скокпол, Рональд Інглгарт.
Цього року лауреатом Премії Йохана Шютте став відомий соціальний мислитель і аналітик зі Стенфордського університету (США) Френсіс Фукуяма. Премію він отримав за книжки "Виникнення політичного порядку" (2011) та "Політичний порядок і політичний занепад" (2014). Як зазначила голова комітету з присудження Премії Йохана Шютте професор Університету Уппсали (Швеція) Лі Бенніх-Бьоркман, "ці дві роботи є захопливою спробою осмислити прагнення людства створити ефективну політичну організацію, яка б сприяла людському спільному життю, захищаючи кожного окремого члена суспільства". Церемонія нагородження відбулася 3 жовтня 2015 року в Університеті Уппсали. Будучи в числі запрошених іноземних гостей, я скористався нагодою, щоб наступного дня зустрітися з паном Фукуямою і записати це невелике інтерв'ю.
- Освальда Шпенглера називали "Занепад Європи". Вас, за аналогією, можна було б називати "Кінець Історії". Зараз, через 25 років після виходу цієї відомої в усьому світі праці, що ви можете сказати з приводу викладених у ній підходів та ідей?
- "Кінець історії" означає закінчення періоду модернізації, його основних процесів. Тобто наприкінці історії ми повинні чітко ідентифікувати оптимальну й найбільш привабливу модель політичного і державного устрою. Такою є демократична держава з ринковою формою економіки. Навряд чи хтось із серйозних аналітиків стверджуватиме, що взірцем такої моделі можуть виступати сучасні ісламські держави або ж Китай. Що реально змінилося за ці 25 років, то це те, що маємо факт зниження престижу демократії, і причина цього, насамперед, економічні кризи в США і ЄС. Крім того, спостерігаємо процес конструювання "антидемократичного меседжу", своєрідного виклику демократії з боку, наприклад, Росії і Китаю. Я не думаю, що цей меседж стане панівним, але демократія, на жаль, переживає зараз далеко не найкращі часи.
- Вінстон Черчилль казав, що демократія - це погана форма правління, але нічого кращого людство не вигадало. Ви згодні з ним, і якщо так, то чому?
- Я думаю, що процес управління державою має підтримуватися, він передбачає відповідальність перед усім населенням країни, а демократія - оптимальний механізм для цього. Альтернативою може бути тільки використання правителями свого становища для особистого збагачення. Прикладом подібної держави є сучасна Російська Федерація. Навряд чи це та країна, в якій хотіла б жити більшість людей. Тому демократія і є зараз оптимальним політичним механізмом. Однак тут можуть включатися й інші механізми, наприклад націоналізм, який використовує демократичні форми й процедури. Гадаю, сучасна Росія переживає величезну ностальгію за радянським минулим і великою імперією. Небезпечно, коли подібні тенденції камуфлюються демократичною риторикою і процедурами.
- Які, на вашу думку, основні виклики сучасної демократії?
- Про це можна багато говорити. Насамперед, це економічні проблеми. Так, ЄС тільки нещодавно пережив серйозну економічну кризу. Наступна група проблем пов'язана з міграцією - зараз вони в усіх на слуху. Це, так би мовити, внутрішньополітичні виклики. Є й зовнішньополітичні, пов'язані передовсім із Росією і Китаєм та зростанням їхніх територіальних амбіцій. І подібні виклики мають отримувати рішучішу, ніж зараз, відсіч з боку світового співтовариства.
- У лекції ви сказали, що доля сучасного світу вирішується нині в Україні, бо саме тут змагаються демократичні моделі управління державою та їхні альтернативи. Не могли б ви детальніше прокоментувати цю тезу?
- Вважаю, що сучасна держава імперсональна, тобто правителі обстоюють інтереси суспільства, а не свої власні. Виразниками цих підходів є еліти. І зараз ми спостерігаємо відверте протистояння Заходу та Росії в цій сфері. Путін побудував режим клептократії, який працює на інтереси впливових людей системи, а не всього суспільства. Для такого режиму характерний високий рівень корупції. Це той тип режиму, який намагався побудувати в Україні Янукович. І я думаю, що ті, хто свого часу вийшов протестувати на Майдан, розуміли, що Європейський Союз є іншим, сучаснішим політичним режимом, і вони хотіли собі такий самий. І тут ми бачимо вразливість демократії, адже Янукович був демократично обраним президентом. Те саме спостерігається й у сучасній Росії - більшість населення підтримує Путіна. Тобто формально ці правителі легітимні, але водночас їхнє правління провокує небачену корупцію і самозбагачення уряду.
- У ХХІ столітті в Україні відбулися дві потужні соціальні мобілізації -Помаранчева революція і Євромайдан. Як ви оцінюєте ці події з погляду встановлення демократичного політичного порядку?
- Це надзвичайно важливі, позитивні й необхідні події. Але проблема в тому, що відбувається після встановлення нового політичного режиму. Головною проблемою України після Помаранчевої революції стали проблеми й протиріччя між силами, які прийшли до влади, насамперед між Ющенком і Тимошенко. Вони були зайняті виключно боротьбою одне з одним, що призвело до розквіту корупції. Тому вони й не змогли подолати впливу олігархів, які поступово повернули собі контроль над країною. Наслідки Євромайдану я оцінюю більш оптимістично. Вашим нинішнім керівникам, на мою думку, вдалося трохи знизити рівень корупції, а також імплементувати принципи публічного менеджменту у процес управління.
- Я знаю, що ви неодноразово відвідували Україну. Ваші враження від нашої країни і чого б ви хотіли побажати нашим політикам?
- Я дуже стурбований перспективами розвитку України - у вас справді проводяться серйозні реформи, є безліч неурядових організацій, які активно розвивають громадянське суспільство. У цьому зв'язку я вважаю, що США і Європейський Союз надають недостатню підтримку здоровим силам в українському суспільстві, особливо в умовах, коли воно наражається на серйозні проблеми, що зачіпають інтереси всього світового співтовариства.
У мене багато хороших друзів у вашій країні. Я вважаю Євромайдан грандіозною історичною подією, однією з найзнаменніших у наш час. Його значення виходить далеко за межі України. Це грандіозна битва за розширення сучасних форм демократичного правління. Хочу побажати тим, хто прийшов до влади в цей час, навчитися використовувати її в інтересах країни і всього суспільства.