Що стосується виборів, Донецька область — регіон специфічний. Якщо під час попередньої президентської кампанії бігборди з зображенням Олександра Мороза тут просто зрізали автогеном, а спостерігачам ламали ребра безпосередньо на виборчих дільницях, то можна уявити собі масштабність прагнення влади до отримання потрібного результату. Але найцікавіше, що «передовий досвід» Донецька, як правило, швидко поширюється й на інші області, що сповна засвідчили результати референдуму «за народною ініціативою». Тому цей матеріал не є критикою донецької влади — влада така, якою їй дозволяємо бути ми. Це, швидше, спроба позбутися ілюзій опозиціонерів, які дивляться на життя з вікон іномарок із київськими номерами, а також дослідження виборчих технологій, до яких активно вдається влада у цій виборчій кампанії. Причому в багатьох випадках вони навіть не порушують закон про вибори, що характеризує і закон, і тих, хто його ухвалював, і політичні інститути країни, покликані його реалізовувати.
Виборчі комісії і ті,
хто їх формує
Сталіну приписують слова, що на виборах перемагає не той, за кого голосують, а той, чиї люди рахують голоси. Здавалося, новий виборчий закон створює рівні для суб’єктів виборів можливості представництва в комісіях. Але реально з’ясувалося, що українські партії ще не готові не те що до суто пропорційної системи, а й навіть до діючої сьогодні — змішаної. Бо партії в Києві і партії в регіонах — це, як кажуть в Одесі, — дві великі різниці. Лише так можна пояснити те, що Донецька обласна організація ЛПУ, яка структурно входить до блоку «Наша Україна», водночас є членом очолюваного В.Януковичем союзу «За єдність, злагоду і відродження», який публічно заявив про підтримку блоку «За єдину Україну!». Членами цього самого союзу є й інші партії, що мають конкурувати із «За єдУ!». Але випадок із лібералами показовий ще й ось чим: очолює їх начальник управління внутрішньої політики обласної адміністрації В.Демидко, який просто як підлеглий губернатора, що заявляє про підтримку блоку Литвина, повинен працювати на цей блок. Утім, мабуть, це він і робить.
За словами лідера місцевого КУНу Марії Олійник, під жодною заявою до суду з приводу відмови реєструвати блок для участі у виборах до місцевих рад ліберали своєї печатки не поставили. Вони просто відмовлялися це робити, посилаючись на те, що кампанія «Нашої України» має будуватися на позитиві.
Цікаво й те, що з десяти кандидатур від КУНу до окружних комісій туди не потрапила жодна запропонована Конгресом людина. Зате, як повідомила Марія Олійник: «У нас була координаційна рада, і заступник голови НРУ сказала, що з 22 осіб, прізвища яких вони подали, 10 — члени НРУ, а 12 їм запропонували владні структури. Отож комісії сформовано нібито від партій, але вони дуже далекі від цих партій. Як правило, їх пропонувала влада, і це дуже ускладнить роботу». Марія Олійник переконана, що влада відстежувала, в яких партій немає структур, і потім пропонувала їм своїх людей.
Те, що Марія Василівна має рацію, підтвердив авторові керівник однієї з районних організацій «Яблука». Коли він прийшов у відділ внутрішньої політики райадміністрації, йому прямо сказали: «Ви ж не антипрезидентська партія. Ось вам списочок». До честі «яблучників», вони відмовилися від такої угоди. Та, очевидно, не всі партії змогли встояти. Принаймні керівник Єнакіївської міської організації ПРП Ірина Чертовська була дуже здивована, побачивши у складі окружкому 50-го округу представника від ПРП, про якого вона ніколи не чула. Це при тому, що місцевий партосередок подавав керівництву обласної організації свої кандидатури членів партії...
Таких прикладів безліч. Є випадки, коли за поданнями «Батьківщини» (куди вже опозиційніше) до комісій потрапляли люди Партії регіонів.
Але якщо сказане вище можна зарахувати, швидше, до чорних технологій і оправдати слабкістю партійних структур, то є приклади прямого порушення закону. Обком СПУ 29 січня ухвалив заяву, у якій вказав М.Рябцю на те, що в п’яти окружних комісіях області по дві з трьох керівних посад займають представники партій, які входять у «За єдУ!».
Ще обурливіша ситуація з виборами до обласної ради. Тут із п’ятнадцяти осіб, затверджених сесією облради до складу обласної виборчої комісії, дванадцять — представники партій — членів уже згадуваного союзу «За єдність, злагоду і відродження», який оголосив про підтримку блоку «За єдину Україну!». Один — від Компартії, чиї депутати голосували свого часу за незаконне суміщення В.Януковичем посад голови адміністрації й голови облради. І двоє — представники трудових колективів. Причому голова і секретар комісії були членами обласної комісії з квітневого референдуму, що для автора, приміром, досить показово.
Кандидати й імітатори
У деяких округах в Донецькій області зареєстровано понад 35 кандидатів. Причому самовисуванців завжди вдвічі-втричі більше, ніж кандидатів від партій і блоків. Таке враження, що народові (у шахтарському краї!) грошей дівати нікуди, крім як оплачувати кандидатські застави. Причому, в основному, проблемою витрачання своїх кревних стурбовані якраз «найзабезпеченіші» — пенсіонери та працівники бюджетної сфери. Ще більш дивними видаються масові самовисування членів Партії регіонів та інших партій, які входять у блок «За єдину Україну!», на округи, де балотуються узгоджені кандидати від цього блоку.
Приміром, у 45 окрузі Донецька, де балотується один із лідерів ПР, мер шахтарської столиці В.Рибак, одночасно з ним самовисунулися ще шість членів Партії регіонів, три бюджетники, з яких двоє — вихователі дитячих садків, і дев’ять пенсіонерів та непрацюючих... Ну, безпартійні, ясна річ, — із жиру казяться. Але де партійна дисципліна членів ПР, які конкурують з лідером своєї партії?
Кандидат В. Яковлєв спробував знайти відповідь на це запитання. Він почав обдзвонювати колег, аби з’ясувати серйозність їхніх намірів і можливість співпраці. Цікава розмова вийшла з вихователькою дитсадка. Почувши суть запитання, вона попросила почекати. Потім трубку взяла завідувач дитсадка, яка виявилася довіреною особою кандидатки, але розмовляти по суті вона відмовилася.
А скринька відмикається просто. Кожен кандидат має право на свого представника в дільничних комісіях. Липові кандидати — липові члени комісій. Точніше, реальні, але працюють вони не на свого кандидата, а на того, хто його найняв і заплатив реєстраційну заставу... Цікаво, що в округах, де при владі (так себе називає блок «За єдУ!») кандидати відверто слабкі, члени Партії регіонів і їхні колеги по блоку виявляють особливу активність. Приміром, у 51-му окрузі, де балотується герой програм убитого журналіста І.Александрова, колишній краматорський вбозівець О.Солодун, із 17 зареєстрованих кандидатів — шестеро члени ПР. У 50-му окрузі, де реальними є шанси у не залежного від влади й успішного (всупереч їй) підприємця В.Кулішова, також зареєстровано 6 самовисуванців — членів ПР, але вже на 15 кандидатів. І це окрім лібералів, які теж балотуються на ці округи.
11 лютого на запитання про кандидатів-клонів Віктор Янукович сказав, що «це стосується саме сфери брудних піар-технологій». І заявив, що «не допустить, аби у Донецькій області людям вносили в душі всяке лайно і чвари тут були». Нормальна реакція нормальної людини. Хоча те, що клони «самовисунулися» саме в тих округах, де є серйозні противники ставленикам «За єдУ!», дозволяє припустити, що не всі прибічники цього блоку так само праведні, як губернатор. Наприклад, біля прізвища вищезгаданого Олега Солодуна, який звинуватив разом з іншим колишнім вбозівцем Михайлом Сербиним своє міліцейське начальство в низці тяжких злочинів, у бюлетені стоятиме прізвище ще одного Солодуна, теж Олега і навіть теж міліціонера. Тільки цей міліціонер не колишній, а діючий, який підкоряється наказам. І що ще цікавіше — працює він у слідчому відділі Макіївки, яка з 51-м округом далеко не по сусідству.
Ще цікавіша ситуація в 41-му донецькому окрузі. Тут основними суперницями будуть дві жінки. Одна — подруга Людмили Кучми, екс-міністр охорони здоров’я і діючий нардеп Раїса Богатирьова.Друга — її колега по парламенту, член КПУ Любов Федоренко. Не братимемо до уваги самовисунутих пенсіонерів, медиків і 22-річного студента Інституту внутрішніх справ, зареєстрованих в окрузі. Але наявність, окрім Л.Федоренко, ще двох жінок із таким самим прізвищем і однієї Федорченко — свідчить сама за себе. До того ж одна Федоренко — викладач того ж самого Донецького інституту внутрішніх справ...
Агітація і профанація
Знайомий редактор однієї з районних газет розповів, як в облраді на семінарі редакторів навчали прийомів, що дозволяють не публікувати матеріалів конкурентів блоку «За єдУ!». Ось дев’ять таких способів:
1. Зволікати з процесом укладання договору.
2. Запропонувати клієнту найменш читабельне місце в газеті.
3. Забракувати текст і знімки.
4. Посилатися на завантаження газети до кінця виборів.
5. Укладати договори не з довіреними особами, а особисто з кандидатом у депутати, який не завжди має час для цього.
6. Запропонувати клієнту опублікувати матеріал у газетній вкладці.
7. Уникнути зустрічі з клієнтом, пославшись на надмірну зайнятість.
8. Вимагай кошторис витрати виборчого фонду кандидата, доведи, що в нього перевитрата коштів.
9. Перевіривши документи у клієнта, знайди в них елементи неточностей і відмов у вирішенні питання.
Судячи з інформації від представників різних виборчих штабів області, вони вже зіштовхнулися з такою схемою відмов у редакціях місцевих ЗМІ.
Минулого четверга на засіданні Донецького прес-клубу, куди було запрошено лідерів найбільш рейтингових у Донбасі партій та блоків, автор цих рядків поцікавився у начальника обласного штабу «За єдУ!» Сергія Ларіна, чому у ЗМІ регіону простежується майже монопольна присутність його блоку і відсутність інших партій. Сергій Миколайович почав не дуже зрозуміло відповідати, що вони уклали договори з усіма ЗМІ області, «але є рекламна кампанія, а є інформаційні приводи...» Чи є опитування жителів Донецька, в якому далеко не перехожі розповідають, чого вони очікують від приходу в парламент кандидатів від «За єдину Україну!», інформаційним приводом? Чи телеграма дніпропетровського губернатора донецькому з поздоровленнями з нагоди презентації блоку влади? Однак такими речами активно «балують» свої аудиторії придворні газети і ТРК «Україна». Достатньо елементарного моніторингу ЗМІ, щоб зрозуміти, хто в Донбасі, як проголошує його девіз, «перший серед рівних». До того ж, знаючи розцінки на рекламу, що виставляються іншим суб’єктам виборів, для яких інформаційних приводів просто не існує, важко уявити собі, скільки потрібно виборчих фондів, аби оплатити договори з усіма ЗМІ області?
Цікава ситуація і з банерами, або, як їх назвали, транспарантами «За єдину Україну!», якими обвішаний весь Донецьк. На прес-клубі порушили питання, хто їх оплатив. Ось який вийшов діалог між журналістами та С.Ларіним:
— Транспаранти... штаб не оплачував. Виборчий штаб не оплачував... Питання конкретизуйте.
— Хто оплатив ці банери?
— Уся реклама, що є в Донецьку і в Донецькій області, оплачена виборчим штабом.
— Тобто ці банери теж оплачено вами?
— Так, напевно.
— «Напевно» чи оплачено?
— Усе оплачено.
Представники інших партій лише багатозначно посміхалися. Не витримала місцева Ірина Онищенко — кандидат від блоку «Команда озимого покоління». «Чотири дні я тут (в області. — Авт.), — заявила вона, — і практично щодня наштовхуюся на те, що люди, з якими були домовленості про надання мені можливості для зустрічей, кажуть: «Ми дуже хочемо вас послухати, але ми маємо пряму вказівку — окрім кандидатів від «За єдину Україну!», нікого не пускати. Ми не хочемо залишитись без роботи». Місцеві на такі речі вже не звертають уваги.
Сергій Ларін заявив про намір його блоку взяти в області до 80% голосів. Цілком можливо.