У Донецьку й Маріуполі завершився молодіжний чемпіонат Європи з футболу серед юнаків до 19 років. На момент здачі до друку цього номера газети не зіграним залишився лише один матч — фінал турніру, в якому зустрінуться збірні України й Англії. Євро-2009 U-19 багато експертів сприймають як генеральну репетицію перед чемпіонатом 2012 року, коли нашій країні доведеться приймати національні команди.
Комюніке менеджерів УЄФА, які брали участь в Євро-2009, безсумнівно, вплине на рішення виконкому європейської футбольної асоціації про остаточний розподіл ролей між приймаючими країнами — Україною й Польщею. Хоча деякі офіційні особи радять не проводити кореляцій між якістю організації цих турнірів. «Євро-2012 — це в тому ж УЄФА, але інший департамент, скажемо так. Не знаю їхньої ієрархії, але в них свої комісари, котрі розглядають усе поза залежністю від того, як ідеально ми проведемо Євро-2009. Вони можуть тільки сказати: «Так, ви молодці, ви зробили це ліпше за інших. Та тепер доведіть нам, що ви зробите ще ліпше до Євро-2012». «Це лише чисто психологічно може на когось впливати», — вважає, зокрема, голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк.
Проте не можна не враховувати те, що, наразі в Києві про Євро-2012 розмірковують лише умоглядно й теоретично, «донецькі» одержали безцінний досвід проведення таких змагань. Ми сподіваємося, уроки молодіжного чемпіонату дозволять заздалегідь уникнути багатьох помилок і прорахунків, яких могли б припуститися 2012 року.
Слід уточнити, що донецький оргкомітет обійшовся практично без усякого сприяння й участі з боку центрального керівництва. Якщо урядові обіцянки так і залишаться обіцянками, а реалізацію національної програми з підготовки до Євро-2012 буде зірвано через безладдя «у верхах», то єдиним регіоном, що володіє командою «антикризових менеджерів» на цей випадок, виявиться Донбас. Після такого безсумнівного успіху місцеві чиновники навіть дозволили собі оптимістично заявити: мовляв, треба буде — ми взагалі без Кабміну все, що треба, організуємо і проведемо на вищому рівні...
Можливо, поки що такий оптимізм трохи передчасний, оскільки розбір польотів і виставляння оцінок від УЄФА відбудуться трохи пізніше. Проте деякі безсумнівні досягнення варто все-таки зазначити.
Поки що невідомо, як буде на Євро-2012, але в історію молодіжних чемпіонатів Донецьк уже ввійшов — як рекордсмен за кількістю глядачів на стадіонах. На момент підготовки цього матеріалу обнародувано офіційну статистику за підсумками групового турніру: за три ігрові дні матчі Євро-2009 відвідали понад 60 тисяч глядачів, у середньому по п’ять тисяч уболівальників на одну гру. Коли чемпіонат Європи U-19 відкривався в Празі, на стадіон прийшло 800 чоловік, на «Олімпійський» у Донецьку — у шістнадцять разів більше.
Організатори турніру також зазначають, що в приморському Маріуполі інтерес до змагань був трохи вищим, ніж в обласному центрі — Донецьку. Втім, це не дивно: донецькі аматори футболу розпещені голосними іменами та матчами високого рівня. Донецький «Шахтар» давно є учасником Єврокубків, в останні роки регулярно виступає в груповому турнірі Ліги чемпіонів, зрештою, виграв Кубок УЄФА в минулому сезоні. Ще одна команда з Донецька — «Металург» — таких вражаючих результатів поки що не досягала, але часто брала участь в іграх за Кубок УЄФА, надаючи глядачам можливість «наживо» подивитися на зарубіжні клуби. У цьому випадку слід було, скоріше, побоюватися того, що в Донецьку вболівальників на трибунах буде зовсім мало.
Високе відвідування ігор Євро-2009 — заслуга як організаторів, так і підопічних головного тренера юнацької збірної України Юрія Калитвинцева. Оргкомітет, наприклад, ухвалив дуже правильне рішення утримати ціни на квитки на максимально низькому рівні (у діапазоні 5—30 грн.). Пізніше губернатор Донецької області Володимир Логвиненко, один із співголів регіонального оргкомітету, навіть пропонував знизити верхню межу вартості до 10 грн. Саме система поширення квитків, до речі, виявилася першою слабкою ланкою в підготовці турніру. Раніше повідомлялося, що у вільний продаж квитки надійдуть 6 липня, проте розповсюджувачі зізналися журналістам, що насправді квитки почали продаватися тільки 20 липня, за день до офіційного відкриття змагань.
Значну кількість квитків на матчі Євро-2009 розповсюджували безплатно, і тут організатори також вчинили правильно: не роздавали «тікети» будь-кому на вулицях, а залучали до трибун організовані групи, для чого створили спеціальні «привітальні комітети». Завдяки цьому ігри молодіжного турніру змогли відвідати вихованці інтернатів і притулків, діти з пришкільних таборів і оздоровчих центрів. Тут, утім, також не обійшлося й без звичайного нашого головотяпства. У своїй тязі до євростандартів донецькі чиновники випустили з уваги те, що жителів Донецька, тим більше — дітей, теж слід вважати людьми. Тільки після критики на свою адресу організаторам спало на думку, що сиротам з інтернатів і притулків, крім атрибутики, слід дати ще хоча б води, бо ці діти навряд чи зможуть щось купити в стадіонних торгових точках із божевільними цінами.
До честі упорядників цього футбольного дійства скажемо, що вони прислухалися до критики й усі зазначені хиби виправляли якщо не миттєво, то з завидною моторністю.
Зусилля організаторів були б даремними, якби не збірна України. Юрій Калитвинцев і Григорій Суркіс не дарма роздавали щедрі аванси нашим футболістам. Після першого ігрового дня на стадіоні «Олімпійський» з’явилося багато вболівальників, які цілеспрямовано приходили підтримати українську команду, а не просто подивитися на матчі молодіжних команд. Сам Калитвинцев сказав журналістам, що для його підопічних це був перший досвід ігор при такій кількості вболівальників і на великих стадіонах. Свої перші в житті овації трибун юні футболісти чесно заробили.
З усіх державних установ, задіяних у забезпеченні турніру, можливість продемонструвати готовність до форс-мажорів випала тільки медикам. Місцеві лікарі врятували від інсульту хорватського арбітра Євро-2009 Робертіно Дуджело. Балканський рефері знепритомнів під час тренування, і після надання першої допомоги арбітр був госпіталізований. У Донецьку Робертіно лікувався дві доби. Після перебування в донецькій клініці його стан поліпшився настільки, що лікарі дали дозвіл на авіапереліт з України в Хорватію. Після цього інциденту інспектори УЄФА «особливо зазначили відмінну якість медичного обслуговування». Європейську популярність донецькій медицині забезпечив і головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу, котрий потрапив у лікарню через схожі проблеми зі здоров’ям. Наставник «гірників», як відомо, демонстративно відмовився від госпіталізації у швейцарську клініку й лікувався в Донецьку.
Іншим оперативним службам можна було б теж поставити хороші оцінки — за профілактичну роботу. Турнір відбувся без жодних ексцесів, і це не просте везіння. Донецькі МНСники навіть вивчили англійську, у чому неодмінно переконалися журналісти. Диспетчери, що приймали дзвінки на номер 101, не могли похвалитися швидкою мовою й оксфордською вимовою, але висловлювалися цілком пристойно. От уже кому справді пощастило, так це працівникам МНС і МВС — офіційної зарплати тамтешніх офіцерів навряд чи вистачило б на хороші курси іноземних мов.
Розслаблятися і говорити про повну готовність Донецька до Євро-2012 усе-таки зарано, попри всю безумовну цінність досвіду, винесеного з юнацького турніру. Місцевий оргкомітет за минулі три тижні, приміром, так і не зміг «потренуватися» в головному — в роботі з іноземними вболівальниками: на Євро-2009 з іноземців приїхали тільки тренерські штаби, гравці, представники УЄФА і скаути клубів. Заздалегідь підготовлені десять туристичних маршрутів на ділі перевірити так і не вдалося, так само як і всю інфраструктуру, призначену для зарубіжних фанатів. Перевірку на готовність до Євро-2012, по-хорошому, пройшли тільки служби, орієнтовані на роботу з командами, арбітрами й офіційними особами УЄФА. Проте до цих підрозділів у європейських футбольних функціонерів претензій ніколи й не було. Донецьк потрапив у програму Євро-2012 саме завдяки прекрасним тренувальним базам усіх місцевих команд вищої ліги і хорошим стадіонам, де регулярно проходять міжнародні матчі за участі донецьких клубів. Наприкінці серпня, нагадаємо, перелік спортивних об’єктів Донецька поповнить краса та гордість Ріната Ахметова — «Донбас Арена», сучасний стадіон класу «еліт», який піарники ФК «Шахтар» у розповсюджуваних матеріалах любовно іменують «донецьким діамантом».
Нині очевидно, що роботи буде чимало, і недоробок у підготовці до Євро-2012 ще вистачає. «Червона картка в нас по аеропорту, червона картка — по готелях, і якогось кольору, явно не зеленого, — транспортна логістика. Нам усім треба дуже серйозно працювати», — самокритично визнав у розмові з журналістами глава Донецької облради Анатолій Близнюк. Говорячи про очевидні успіхи «донецьких», які зуміли мобілізувати навколо футбольної тематики місцеву бізнес-еліту і всю чиновницьку вертикаль, не можна не сказати й про очевидні провали.
Наприклад, невдалі (на сьогодні) спроби заманити в Донецьк іноземних інвесторів. Більшість великих проектів по готелях — це реконструкція діючих готелів, власниками яких є місцеві бізнесмени. На двічі оголошуваний тендер з будівництва нового вантажопасажирського термінала в донецькому аеропорту не надійшло жодної заявки. Тепер йдеться тільки про те, що саме побудувати за бюджетні гроші — постійний термінал чи тимчасову конструкцію. Звичайно, позначився вплив фінансової кризи, але й до цього ажіотажу серед потенційних інвесторів не спостерігалося. Все це не відбилося на проведенні юніорського чемпіонату з його невеличкими бюджетами, але може «відгукнутися» в майбутньому.
Ні для кого не секрет, що Григорій Суркіс не палає особливою любов’ю до Ріната Ахметова й Бориса Колеснікова (останній, нагадаємо, очолює Федерацію футболу Донецької області). Проте так вийшло, що саме вони дали Григорію Михайловичу в руки хоч якісь козирі, які дозволяють сподіватися на прихильність УЄФА. «Всіма силами, всіма своїми можливостями я захищатиму статус і паритетність проведення цих змагань. Мені вдалося це зробити на засіданні виконкому в травні, мабуть, востаннє. Довіра високого журі, моїх колег із УЄФА — членів виконкому, безумовно, не безкінечна. Вони зробили останнє попередження», — казав Суркіс у червні, скаржачись на бездіяльність уряду в підготовці до Євро-2012. Наскільки допоможе керівникові українського футболу такий аргумент, як успішне проведення Євро-2009, побачимо в грудні. А щодо уряду... Давайте не будемо про сумне.