UA / RU
Підтримати ZN.ua

Елтон Джон і мозаїчність української свідомості

Весь тиждень громадськість хвилювала тема «невдалої спроби» Елтона Джона всиновити українського малюка з Макіївського будинку дитини для ВІЛ-позитивних дітей...

Автор: Алла Котляр

Весь тиждень громадськість хвилювала тема «невдалої спроби» Елтона Джона всиновити українського малюка з Макіївського будинку дитини для ВІЛ-позитивних дітей. Варто було знаменитому британському співакові потримати 13 вересня на руках 14-місячного Левка, як ЗМІ відразу зробили висновок про те,?що він хоче його всиновити. А ще через два дні вже подейкували про невдалу з вини злих українських чиновників спробу; обурювалися неморальністю міністра зі справ сім’ї, молоді і спорту, який «через заздрощі» ставить палиці в колеса і тим самим позбавляє малюка щасливого майбутнього; розпалювали тему гомофобії; обговорювали навіть питання введення мораторію на міжнародне усиновлення (законопроект уже лежить у ВР). Ну а наостанок ЮНІСЕФ закликав Україну — «найбільш уражену СНІДом країну в Європі», як було зазначено в заголовку в одному з російських ЗМІ, — ратифікувати Гаазьку конвенцію з усиновлення дітей.

Мені, чесно кажучи, не дуже зрозуміло, яким чином вищезгадана конвенція зможе змусити Україну визнавати одностатеві шлюби чи прибрати вікові рамки для потенційних усиновителів. Але наразі це, мабуть, питання другорядне. Точніше — то лише один із фрагментів мозаїки, яка через випадкові, погано підігнані одне до одного шматочки намагається скласти малюнок з безлічі різних людей. Картинка не виходить, тому що, по-перше, ніхто не готовий сприймати чіткий текст, яким є відповідь Елтона Джона на не надто делікатне запитання журналістки, чи хоче він усиновити дитину. І з цієї відповіді ясно випливає, що всиновлювати Елтон Джон нині не готовий, хоча маля йому дуже симпатичне й він намагатиметься зробити все можливе, аби забезпечити йому гарне майбутнє.

Тим часом ЗМІ розсмикують відповідь британського співака на дрібні цитати. І з них кожний складає власну думку, рефлекторно реагуючи на ключові слова незалежно від контексту, а просто тому, що слова ці викликають у пам’яті певні асоціації. І далі на підставі цих асоціацій роблять певні висновки, порушують теми гомофобії, корумпованості чиновників і недосконалості законів...

Усі ці теми справді актуальні для українського суспільства, і, мабуть, будь-який привід не буде зайвим для їхнього обговорення. І все-таки галас, що зчинився навколо Елтона Джона, Левка і Юрія Павленка, вкотре яскраво продемонстрував, на мій погляд, інше. По-перше, надзвичайну недбалість ЗМІ в подачі фактів. А по-друге, пануючий у суспільстві абсолютний правовий нігілізм, який проявився цього разу в громадській реакції на слова міністра.

Дивовижно, але небагато ЗМІ згадували про те, що заява Ю.Павленка стала відповіддю на доволі гіпотетичну ситуацію, оскільки намір Елтона Джона всиновити українську дитину, м’яко кажучи, сильно перебільшений. Цей факт зазначив міністр, котрий сказав, що співак до відповідних інстанцій з проханнями про всиновлення не звертався, але якби звернувся, то, відповідно до українського законодавства, йому, найшвидше, змушені були б відмовити, оскільки він не відповідає як мінімум двом критеріям. По-перше, вік, адже різниця між усиновителем і дитиною не може бути більш ніж 45 років, а Елтону Джону, як відомо, 62; по-друге, в нього статус самотнього іноземного громадянина, оскільки Україна не визнає одностатевих шлюбів. І відповідь ця, на мою думку, не привід у чомусь звинувачувати або схвалювати міністра. Ю.Павленко просто поінформував про чинні правила, ухвалені українським парламентом. Понад те, додав: норми ці вже оскаржувалися Н.Карпачовою у Конституційному суді України, і останній підтвердив їхню конституційність, визнавши такими, що діють в інтересах дітей.

Закон є закон. Це прописаний і затверджений алгоритм дій, єдиний для всіх. Закон можна обговорювати, домагатися перегляду, але його потрібно виконувати, допоки він діє. І, безперечно, законослухняність є однією з опор, на яких тримаються демократичні суспільства. Галас же навколо нібито усиновлення, що не відбулося, продемонстрував готовність українців ці закони порушувати.

А що ж Елтон Джон? Він мовчить. Та й що йому сказати у відповідь на цю хвилю, яка незрозуміло від чого й як здійнялася? Адже від симпатії до дитини, бажання потримати її на руках і якось допомогти до наміру назавжди прийняти у свою сім’ю ще дуже далеко.

Отже, перед тим як щось сказати чи написати, давайте все-таки задумаємося... І навіть не стільки про почуття співака Елтона Джона, котрий приїхав в Україну з благородною місією. Зрештою, він доросла людина, яка відбулася. Елтон Джон, напевно, не став би тим, ким став, коли б не вмів за себе постояти. Задумаймося над тим, як наше слово відгукнеться на долі маленького українця. З одного боку, добре, коли зайвий раз привертається увага до дітей-сиріт, тим паче до проблеми тих, хто живе з ВІЛ-позитивним статусом. З другого — весь цей галас надовго приклеїть до Левка ярлик «той самий хлопчик».

«У цій ситуації виявлена нетолерантність стосовно дитини, — розповів «ДТ» Ю.Павленко. — ЗМІ не мали права показувати її, розголошувати ім’я і прізвище, і вже тим паче приклеювати маляті ВІЛ-позитивний статус, який на цей момент, підкреслюю, не підтверджений.

Крім того, розібравшись у ситуації, ми з’ясували, що в цієї дитини є старший брат і біологічна мама, яка не позбавлена батьківських прав. Тобто хлопчик не підлягає усиновленню, тим паче іноземцями. У його мами складна доля, соціальні служби працювали з нею понад півроку. Вона погодилася на всі запропоновані програми з реабілітації та пройшла їх. Сьогодні вона вже вийшла на роботу, намагається соціалізуватися, почала відвідувати своїх дітей. Мама дуже хоче повернутися. І політика Української держави націлена на сприяння збереженню біологічних сімей. Тому ЗМІ явно поспішили віддавати хлопчика на всиновлення.

А взагалі ми дуже вдячні фонду О.Франчук «АнтиСНІД» і серу Елтону Джону за їхню громадянську позицію, піклування про дітей і допомогу, яку вони подають. Своїми діями вони показують приклад суспільству. І тут я хочу зазначити, що за останні два роки 20 українських сімей усиновили дітей із ВІЛ-позитивним статусом. 25 дітей із таким статусом сьогодні виховуються в українських прийомних сім’ях, іноземними громадянами за минулий рік було усиновлено тільки одну дитину. Тобто в Україні ставлення до таких дітей змінюється»...