Паспортна криза та драматична битва за контроль над поліграфкомбінатом «Україна» потрапили у фокус не тільки вітчизняних, а й світових ЗМІ. І в центрі уваги опинилося протистояння уряду і консорціуму «ЄДАПС» (Єдина державна автоматизована паспортна система). «ДТ» на підставі вивчення діяльності консорціуму подає аналіз взаємовідносин держави і ЄДАПСу. Це показова історія про те, як створюються нові ринки і нові технології в нашій державі і як освоюються бюджетні потоки. І про агресивну бізнес-групу, яка прокладає собі дорогу, поперемінно воюючи за вплив то з Ющенком, то з Януковичем, то з Тимошенко, а також із групами і фігурами в їхньому оточенні. У чому причини цієї війни і яку небезпеку вона становить для держави?
Хазяї
Основний інвестор ЄДАПСу Юрій Сидоренко стартовий капітал збив на початку 90-х — коли його «Даміана-банк» став фігурантом гучної кримінальної справи про розкрадання 20 мільйонів казенних доларів. Сидоренко поїхав до Швейцарії і відтоді не насмілюється повертатися на батьківщину. 15-річна еміграція за таких скандальних обставин аж ніяк не заважає підприємствам Сидоренка заробляти на держконтрактах в Україні. А сам Юрій Григорович, котрий отримав, за словами друзів, швейцарське громадянство, а, за словами недругів, ще й вісім місяців швейцарської в’язниці, регулярно робить гучні політичні заяви, викриваючи з «прекрасного далекого» аморальність нинішніх українських політиків.
Сидоренко наприкінці 90-х зумів через кордон оцінити перспективи й ризики створення в Україні бізнесу з виробництва документів суворої звітності та захисних знаків. Швидше за все, в організації бізнесу та в інвестуванні брали участь також інші персони. Проте імена всіх фізичних осіб — засновників комерційних підприємств, які увійшли до консорціуму, не розголошуються. І навіть МВС, постійно працюючи з ЄДАПСом, такою інформацією офіційно не володіє.
ЄДАПС починався зі створення СП «Голографія» у 2000 році. За чутками, безпосередній стосунок до заснування підприємства має Віктор Медведчук, екс-глава адміністрації президента. Група українських фізиків одного з наукових центрів Академії наук на чолі з Георгієм Бейліним зуміла зацікавити Сидоренка проектом створення лінії з виробництва голограм. Цілком новий сегмент голографічних захисних знаків живився імпортними поставками.
Засновники «Голографії» ризикнули й інвестували значну суму в розгортання вітчизняної технології виробництва голограм. І ставка на наукові кадри, які залишилися з радянських часів, себе цілком виправдала. Після рішення президента Леоніда Кучми про запровадження обов’язкових голографічних знаків на акцизні марки «Голографія» поповнила список успішних підприємств. Фінансову основу групи склав Комерційний індустріальний банк. Команда Сидоренка розгортала проект виробництва документів суворої звітності, і 2002 року почало роботу підприємство «Зоря». Автоматизовані системи обліку та управління інформацією забезпечувала купівля ВАТ «КП ВТІ» — одного з найбільших радянських підприємств у цій галузі. Згодом до складу групи увійшов іще цілий ряд підприємств.
Починаючи з 1996 року, під контролем президента Леоніда Кучми МВС намагалося налагодити виробництво документів суворої звітності. Контроль цього бізнесу міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко поклав на свою довірену особу Юрія Дагаєва, котрий працює за допомоги ізраїльської фірми «Суперком». Коли Кравченка на посаді міністра змінив Юрій Смирнов, він вирішив передати управління цією сферою своїй людині — начальникові департаменту ресурсного забезпечення Василю Грицаку.
Своїм створенням консорціум «ЄДАПС» завдячує указам Кучми, що спричинили революційні зміни в галузі, і діям генерала Грицака, котрий організував схему взаємодії консорціуму з МВС і забезпечив необхідну нормативну базу.
Президент зобов’язав МВС забезпечити до 1 липня 2004 року створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб на базі Єдиної державної автоматизованої паспортної системи. Комплексна державна програма — ЄДАПС — передбачала освоєння переможцем тендера 56 мільйонів доларів бюджетних коштів і обіцяла ще більші прибутки надалі.
«Суперком», який облаштувався на ринку першим і навіть розгорнув виробництво закордонних паспортів (випустивши близько 100 тисяч), раптом втратив усю підтримку МВС, а той самий Грицак, котрий і уклав договір на роботу з ізраїльтянами, так само раптом став їхнім запеклим ворогом. У 2004-му діяльність «Суперкому» було заблоковано, другу лінію виробництва фірма так і не змогла розмитнити. На тендері Василь Миколайович оголосив про перемогу нещодавно створеного консорціуму «ЄДАПС», назва якого збігається з назвою держпрограми. Звісно, метою цієї схеми було не розпилювання величезного бюджетного пирога, а виключно турбота про державні інтереси. Грицак змів з ринку ізраїльських конкурентів, незважаючи на їх підтримку Дагаєвим та апаратом Кабміну Януковича. ЄДАПС отримав істотну конкурентну перевагу: Василь Миколайович від імені МВС уклав із ЄДАПСом генеральний контракт на п’ять років для реалізації держпрограми. Грицак увів до складу ЄДАПСу новостворене державне підприємство — Державний центр персоналізації документів — під керівництвом 26-річного генерального директора Юрія Стуся, з яким Грицак від імені МВС уклав п’ятирічний контракт.
Таким чином, завдяки Грицаку та його високопоставленим покровителям консорціум був забезпечений стабільним державним замовленням і інтегрований у структуру МВС. На цій базі грунтуються й нинішні суто комерційні успіхи ЄДАПСу.
Формально Василь Миколайович не є власником ЄДАПСу, і його багаторічний лобізм цієї структури, звісно ж, абсолютно безкорисливий — наскільки може бути безкорисливим генерал-лейтенант МВС і народний депутат від Партії регіонів. Проте, як на погляд збоку, складається враження, що Грицак у бізнесі ЄДАПСу — рівноправний партнер.
Грицак має величезні зв’язки в керівництві МВС завдяки своїм контактам, повноваженням у комітеті Верховної Ради і, скажімо так, особистій щедрості та комунікабельності.
Система розпоряджень, наказів, контрактів і ліцензій, яку йому вдалося створити, демонструє неабияку живучість.
Що таке ЄДАПС?
Велика кількість скандалів, пов’язаних із консорціумом «ЄДАПС», пояснюється кількістю напрямів, за якими працює консорціум, та агресивністю маркетингової політики власників.
ЄДАПС на цей час зайняв лідируючі позиції в таких галузях (які найближчими роками зберігатимуть для держави стратегічне значення):
1. Виробництво документів суворої звітності та ідентифікаційних документів.
Обсяг цього ринку щорічно зростає: тільки в 2009 році консорціум отримав замовлення від держави на 560 мільйонів гривень. Велика частина урядових установ і відомств розміщує замовлення на підприємствах ЄДАПСу.
2. Виробництво захисних елементів, насамперед голографічних, на акцизні та ліцензійні марки.
Виробництво алкоголю і сигарет — один із найбільш вигідних і високорентабельних бізнесів в Україні, з багатомільярдними оборотами. ЄДАПС просуває технології контролю, які можуть привести до повної легалізації та переділу ринку. Ліцензійних марок на диски з аудіовізуальною продукцією випускається поки що небагато — близько 50 мільйонів на рік, але якщо держава нарешті спробує навести порядок у торгівлі продуктами інтелектуальної власності, немає сумніву, що ЄДАПС займе провідне становище і тут.
3. Виробництво банківських карт.
ЄДАПС випускає близько 400 мільйонів банківських карт на рік, утримуючи 98% цього ринку в Україні і приймаючи численні замовлення з-за кордону.
4. Проекти, пов’язані з розробкою і поставкою систем автоматизованого управління, інформаційних систем, робота з базами даних.
ЄДАПС займається найприбутковішими проектами в цій галузі, пов’язаними не тільки з IT-розробками, а насамперед — із поставками готових інтегрованих комплексів управління та обробки інформації. Так, консорціум на цих виборах обладнав Центрвиборчком технікою для передачі даних і системою управління базами даних. Розроблена і готова до впровадження технологія виробництва біометричних паспортів та ідентифікаційних карт загальногромадянського призначення, нова система водійських посвідчень з умонтованими чіпами, багато чого іншого.
Реалізація цих технологічних рішень уже зараз створює обороти ЄДАПСу понад півтора мільярда гривень на рік. Проте мине ще кілька років, і проекти розвитку «електронної держави» помножать ці цифри.
Вітчизняні чиновники чудово вміють створювати з допомогою своєї паперотворчості штучні монополії. І ЄДАПС, створюючи систему ліцензування та відносини з органами влади, цілком домінує в обраних сегментах. Клієнтами консорціуму є більшість вітчизняних міністерств і відомств. Бюджетні кошти служать фінансовою основою добробуту консорціуму, але вплив ЄДАПСу — це аж ніяк не повітряний замок, і він має під собою цілком здорову комерційну і наукову основу.
Консорціум побудував потужну виробничу базу — інвестиції становили понад 100 мільйонів доларів. ЄДАПС, спираючись на державу, конкурує з найбільшими західними компаніями на зовнішніх ринках і бере активну участь у тендерах у десятках країн світу. Консорціум друкує паспорти відповідності якості діамантів для світового діамантового монополіста «Де Бірс», міжнародні паспорти для міжнародного поліцейського бюро «Інтерпол», робить голограми до ювілейних монет НБУ. Реалізація цих іміджевих проектів престижна не тільки для консорціуму, а й для країни в цілому.
Особливо хотілося б виділити реалізацію проекту створення демографічного реєстру в Кенії.
Ця африканська республіка закупила цілий пакет продуктів і послуг ЄДАПСу, а вартість контракту становила дуже значну суму. У той час, коли в самій Україні такого реєстру не існує, і скандали зі списками виборців та фальшивими «пільговиками» не стихають, кенійські громадяни забезпечуються ідентифікаційними картками українського виробництва з українським програмним забезпеченням, і держава здійснює облік і контроль сучасними методами.
Усі ці напрями можуть підвищити в найближчі роки капіталізацію та інвестиційну привабливість консорціуму в десятки разів. Суто з технологічного погляду «посунути» на цей момент із цих ринків ЄДАПС в Україні не може ніхто, тому що консорціум володіє відразу двома перевагами — уже готовою виробничою базою і власними науковими розробками, що забезпечують застосування технологій. Проте керівництво ЄДАПСу не задовольняється роллю бізнес-корпорації — простого постачальника послуг. Судячи з публічної активності, норму прибутку консорціум намагається підняти за рахунок прямої участі в політичних скандалах, судових конфліктах, кадрових суперечках. І тому ЄДАПС на батьківщині не так добре знають як науково-виробничий центр. Консорціум створює собі скандальну славу як тісно зрощена з лояльними державними органами бізнес-структура, що вибудувала систему впливу на бюджетні потоки, які виділяються на виробництво документів суворої звітності.
Сторінка розбрату
Причина паспортної війни ЄДАПСу з урядом — неврегульованість проблеми виробництва та видачі паспортів населенню.
Слід розповісти про полікарбонатну сторінку, яку виробляє ЄДАПС для українського закордонного паспорта, і технологію гравірування.
Полікарбонатна сторінка, про цінність якої в паспорті багато дискутували, — це новий і високоефективний засіб захисту паспортів, вона широко використовується в паспортних системах європейських країн. Полікарбонат — високоміцний полімер, тонкий і гнучкий як папір, але міцний як метал, і порвати його руками неможливо. Полікарбонат у паспорті багатошаровий. Фотографія і напис наносяться на нього за технологією лазерного гравірування. Промінь лазера випалює зображення не на зовнішніх, а на внутрішніх шарах полікарбонату. Цей процес вимагає спеціальних технологій і наукових розробок у галузі фізики і хімії. Розшарування надтонкої полікарбонатної сторінки неможливе — при розшаруванні зображення стирається, і знову запаяти сторінку не вдасться. Підробити полікарбонатну сторінку, вклеїти чужу фотографію тощо малоймовірно. Застосування полікарбонатної сторінки затверджене постановою Верховної Ради.
Згідно з договором №10 від 17 лютого 2009 року між ЄДАПСом і МВС, який є в розпорядженні «ДТ», відпускна ціна паспорта ЄДАПСу, яку сплачує МВС, становить 120 гривень. У цій ціні 103,51 гривні йде на виробництво полікарбонатної сторінки та її складання з паспортом, а 15,37 гривні — на власне матеріал для книжечки паспорта та поліграфію. Однак на якій підставі керівництво МВС затвердило такі параметри вартості закордонного паспорта України, ми не знаємо. Принаймні до договору закупівлі паспортів чомусь не додається якихось фінансових обгрунтувань, і які глибокі роздуми змусили МВС погодитися із цифрою 103 гривні — невідомо. Чому міністр МВС Ю.Луценко і його заступник В.Хоменко, котрий безпосередньо підписав договір із розрахунками ціни, виявили таку дивну, скажімо так, довірливість і не залишили слідів своєї, ми не сумніваємося, глибокої аналітичної роботи в договорі — невідомо. Так, вартість закордонного паспорта України з полікарбонатною сторінкою нижча, ніж зарубіжних аналогів, як свідчать відкриті джерела. Проте дивує, чому держава не проводить офіційного аудиту договірних відносин.
Критики ЄДАПСу вважають, що достатньо замінити виробника полікарбонату, і вартість паспорта можна буде знизити. Можливо. Проте ціни на паспорти не диктуються ЄДАПСом одноособово — ціну закупівлі за договором визначає МВС. Об’єктивності заради слід зазначити, що в реальності закупівля полікарбонату навряд чи обійдеться дешевше при імпорті — таку сторінку мало купити, треба мати технологію лазерного гравірування. Цією технологією володіє ЄДАПС, а освоєння її іншим підприємством вимагатиме, за висновком урядових експертів, не менше року підготовчої роботи та значних капіталовкладень. Центр персоналізації документів МВС має у своєму розпорядженні техніку для лазерного гравірування, але самі технології і наладку обладнання реалізовує консорціум.
У чому виключно юридична природа конфлікту на комбінаті «Україна»? У складній і заплутаній схемі закупівлі паспортів. ЄДАПС не має ліцензії на виробництво паспортів. Такою ліцензією володіє державний поліграфкомбінат «Україна», який друкує безпосередньо самі книжки паспортів, замовляючи в консорціуму спеціальну полікарбонатну сторінку і передаючи готові бланки для гравірування особистих даних до Центру персоналізації МВС, який знову ж таки входить у консорціум. Виходить, що це підприємство є кінцевим постачальником продукції органам МВС. Але виробник самої книжки паспорта — «Україна» — в консорціум не входить. А МВС як замовник бланків і виготовлення паспортів укладає договори не з комбінатом «Україна»... а з ЄДАПСом! При цьому впадають в око цікаві деталі родинних стосунків керівництва комбінату з консорціумом. Так, Ольга Жабченко, донька начальника служби безпеки ЄДАПСу Сергія Жабченка, працює на «Україні» головним бухгалтером.
Додаткова угода між МВС і ЄДАПСом від 8 жовтня 2009 р. передбачала різке підвищення відпускних цін на паспорти підприємствами консорціуму у разі виготовлення паспорта терміново. Замість 120 гривень за паспорт, погоджених у лютому, консорціум тепер мав отримувати 150 гривень, якщо виконував замовлення за 30 днів, 300 гривень — за 10 днів і 450 гривень — за три дні. Кабмін аж ніяк не зміг вплинути на МВС і розірвати договір, обгрунтованість якого для уряду незрозуміла. А ще більш незрозуміла для громадян України, які зі своєї кишені такі послуги оплачують. Дуже дивно, що Кабмін не вжив жодних заходів до керівництва МВС, яке відповідальне за укладення цього договору. Це викликає великі питання щодо логіки та послідовності дій уряду в зазначеній ситуації.
Логічно, якщо виробничий ланцюжок основної системи захисту національного закордонного паспорта контролюватиме вітчизняний виробник. Проте уряд має вивчити вартість паспорта на закордонних аналогах, провести переговори з ЄДАПСом і дати офіційне обгрунтування ціни закупівлі паспорта — потім побудувати договірні відносини на прозорій і довгостроковій основі!
У січні Кабмін завдав удару по технологічному ланцюжку ЄДАПСу, вирішивши всі договори з виробництва паспортів замкнути на комбінат «Україна», а консорціум використовувати максимум як підрядника. Здавалося б, уся договірна база в руках, де тут місце для скандалу? Проте на практиці МВС Юрія Луценка — структура самостійна і рішення першого віце-прем’єр міністра, вочевидь, сприймає своєрідно. МВС порядок закупівлі паспортів не змінило, мотивуючи це тим, що остаточно готовий паспорт їм усе-таки поставляє консорціум — після гравірування в Центрі персоналізації МВС. Генеральний директор комбінату В.Музика також вирішив не змінювати діючої схеми і відмовився виконувати рішення Кабміну щодо розриву відносин із консорціумом. Хоча, як підказує логіка, йому було б набагато вигідніше підтримати Кабмін і замкнути виконання програми закупівлі паспортів на рахунки свого підприємства. Проте бліцкриг Кабміну провалився. Музику прибрати не вдалося. Схема закупівель паспортів не змінилася — і вартість теж.
Зв’язки МВС із ЄДАПСом виявилися міцнішими, ніж розпорядження уряду. І, відверто кажучи, у цьому випадку сторонами конфлікту є не ЄДАПС і Кабмін, а Кабмін і керівники МВС, тісно пов’язані з ЄДАПСом. Публічним адвокатом дій МВС вирішив виступити консорціум. Щоб перед виборами не влаштовувати скандалу в уряді й не воювати з міліцією, Кабмін також вирішив зробити об’єктом критики ЄДАПС, який, попри те, що до його складу входять підприємства з державною часткою власності, не посоромився виступити відкритим опонентом уряду.
Дії ЄДАПСу у зв’язку зі спробами уряду змінити керівництво комбінату «Україна» з юридичної точки зору — безпідставні. Органом управління «України» є Міністерство фінансів. Тому позиція консорціуму із захисту генерального директора В.Музики має суто політичну мотивацію. Звинувачуючи уряд у корупції та бажанні перерозподілити бюджетні потоки на «кишенькові» фірми, ЄДАПС випускає з уваги, що спроба комерційної структури вплинути на політичне рішення Кабміну є не менш сумнівною, з правового погляду, дією.
Зрозуміло, у державі, де закон і право — не порожнє слово, оцінку діям і уряду, і МВС, і консорціуму у такому випадку дали б слідчі органи. Проте в нас слово «корупція» давно стало фігурою мови, а не предметом судової оцінки.
Як засвідчили події на комбінаті «Україна», вплив, здобутий консорціумом у державних підприємствах, і лояльність керівних кадрів ЄДАПС використовує для прямої участі в конфліктах між дирекціями держпідприємств і органами управління. Керівники ЄДАПСу, репутація яких, м’яко кажучи, небездоганна, чомусь не соромляться особисто поливати обвинуваченнями своїх численних ворогів. І дуже ніяковіють, коли після чергової зміни політичної кон’юнктури їм доводиться домовлятися з тими, кого ще зовсім недавно ЄДАПС паплюжив останніми словами. Це методи не цивілізованого підприємства зі світовим ім’ям і науковою базою, а якоїсь базарної контори початку 90-х.
Сьогодні будь-які рішення Кабміну та Антимонопольного комітету з перевірки консорціуму наштовхуються на судові заборони — по суті, держава наразі ситуацію не контролює. МВС — основний замовник послуг консорціуму, докладної інформації про роботу ЄДАПСу не надає. ЄДАПС не допускає жодного втручання у сферу своїх інтересів, куди входять, зокрема, й державні підприємства.
Давно час звернути увагу і на той факт, що відповідного обгрунтування держзамовлення немає не тільки на паспорти, а й на інші види документів суворої звітності. Гаразд, захист паспорта. Але наскільки обгрунтована ціна на голографічні захисні знаки, які затверджує МВС і виробляє ЄДАПС, наприклад, для водійських посвідчень? Адже голограма становить 75% собівартості таких посвідчень. Доки такі обґрунтування, які повинні додаватися до договору, не з’являться, доки міністр МВС не почне підписувати договори на держзакупівлі на сотні мільйонів самостійно, переставши уповноважувати вирішувати таке «незначне» питання своїх заступників, — корупція у сфері закупівель документів суворої звітності нікуди не дінеться. Даруванням іменних пістолетів корупцію перемогти не можна, швидше — навпаки.
Наведемо позицію Служби безпеки України, викладену в листі від 26 листопада 2009 року, щодо проблеми виготовлення бланків документів суворої звітності: «…аналіз ситуації свідчить про втрату державою дійового контролю за цією сферою».
ЄДАПС проти Турчинова
У Кабміні Тимошенко проблемою стосунків із ЄДАПСом відав перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. Займався цим відносно недовго, по суті, з літа 2009-го, і нездатність уряду встановити свої порядки на комбінаті «Україна» пояснюється такими чинниками: нестачею часу для грамотного аналізу ситуації та шляхів вирішення; впливом виборчої кампанії та пріоритетністю інших завдань; залученням ЄДАПСу у виборчу кампанію на боці Партії регіонів, що дозволяло включати політичні механізми захисту; децентралізацією влади та хаотичністю її роботи, — з’ясовує стосунки з ЄДАПСом тільки секретаріат Кабміну; конкуренцією гілок влади — президента й уряду, що залишало ЄДАПСу можливості для широкого маневру і дозволяло отримувати підтримку з різних джерел.
Перший виток конфлікту виник, коли Кабмін вирішив реорганізувати систему управління паспортною системою.
Уже не один рік керівництво МВС виношувало плани створення самостійного органу управління — Державної міграційної служби.
Проект, представлений МВС Кабміну, передбачав створення спеціального інструменту для забезпечення ефективної роботи ДМС — реєстру громадян, який дозволив би перевести карткову та паперову системи роботи паспортних служб в електронний формат. Наразі понад 90% паспортних даних громадян зберігається на папері. Для підвищення можливостей впливу ДМС планувалося передати їй Центр персоналізації документів МВС, який побудований на території консорціуму ЄДАПС і повністю інтегрований у систему роботи консорціуму. По суті, паспортна система на основі міграційної служби була реструктурована, і такі зміни повністю ламали плани ЄДАПСу, оскільки нова система управління могла означати і переділ сфер впливу та фінансових потоків.
Власники ж консорціуму давно лобіювали свій законопроект про Державний реєстр фізичних осіб. Цей законопроект дозволив би саме ЄДАПСу як носію відповідних ліцензій розраховувати на створення такого реєстру, особливо з огляду на унікальний досвід та технології, що вже використовуються на практиці у Кенії.
Створення державного реєстру має життєво важливе значення для бізнес-стратегії ЄДАПСу, оскільки саме на цій системі в «електронній державі» майбутнього мають бути зав’язані всі системи комунікації та управління персональними даними громадян. Системний інтегратор проекту набуває вигідних конкурентних переваг. Створення ДМС — об’єктивний процес, який буде реалізований якщо не цим, то наступним урядом.
Відкрито виступивши проти створення міграційної служби, ЄДАПС вперше зайшов у пряме протистояння з Кабміном. Тому уряд був стурбований можливостями впливу консорціуму задовго до скандалу на комбінаті «Україна». Так, генеральний контракт на роботу з МВС, який діяв п’ять років, не був подовжений, на вимогу уряду. Це стало приводом до жорсткої політичної сутички.
Спроби поставити на місце ЄДАПС не могли увінчатися успіхом без участі екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Саме МВС має найбільший вплив на команду Грицака—Сидоренка. У рамках генерального контракту з ЄДАПСом МВС уклало понад 200 договорів! На словах критикуючи ЄДАПС, на практиці Луценко нерідко підтримував його своїми діями.
26 грудня 2008-го міністр МВС видав наказ про зміну статуту держпідприємства «Державний центр персоналізації документів». Наказ змінював статус генерального директора на простого директора і передбачав підзвітність директора департаментові МВС у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який мав стати основою міграційної служби. Проте 7 квітня 2009 року міністр скасував свій наказ і повернув попередній стан речей. У вересні Луценко подовжив контракт із генеральним директором центру персоналізації ще на п’ять років. Одночасно МВС розширює номенклатуру документів, які друкуються на підприємствах ЄДАПС.
Резонанс від скандалу на комбінаті «Україна» був таким великим, а роздратування діями керівництва ЄДАПСу, спрямованими на політичну дискредитацію Тимошенко й Турчинова, та його відмовою виконувати рішення Кабміну — такими серйозними, що Кабмін не припиняє спроб змінити керівництво поліграфкомбінату навіть напередодні відставки.
І в найближчій перспективі під нинішнє монопольне становище ЄДАПСу Кабмін зробив цілу низку підкопів, які можуть змінити розклад сил на ринку. По-перше, Конституційний суд ухвалив рішення про долю Державної міграційної служби. Право ДМС на включення до свого складу Центру персоналізації МВС суд не оскаржив. По-друге, Кабмін цього тижня передав права на друк паспортів від МВС до ДМС. Таким чином, напрями фінансових потоків у паспортній системі можуть радикально змінитися. По-третє, Кабмін знову спробував замінити керівництво комбінату «Україна» і розпочав процес зміни статусу цього підприємства — з державного в казенне, щоб уряд мав повноваження вільно замінювати керівництво. Навіть якщо ці рішення Кабмін Тимошенко не встигне ввести в дію, є підстави вважати, що їх захоче реалізувати нова влада.
2 березня Кабінет міністрів змінив статус комбінату «Україна». Проте хто призначатиме директора новоствореного на базі поліграфкомбінату казенного підприємства — під великим запитанням. Немає сумнівів, що ЄДАПС постарається зберегти на цьому місці лояльну фігуру, аби не випустити «Україну» з орбіти свого впливу.
ЄДАПС проти Льовочкіна
Попри тактичні успіхи у війні ЄДАПСу проти команди Тимошенко і Турчинова, після формування нової моделі влади керівництво консорціуму, очевидно, розуміє: війна тільки починається. Річ у тому, що в скандали з ЄДАПСом прямо чи опосередковано втягнуте все керівництво Партії регіонів.
Є вагомі підстави вважати, що певні органи влади, сформовані регіоналами, не стануть відкладати розгляд із власниками ЄДАПСу до наступних виборів, а займуться цією проблемою невдовзі після набуття необхідних повноважень. Річ у тому, що ЄДАПС із 2007 року веде відчайдушну політичну війну проти Сергія Льовочкіна — заступника голови Партії регіонів і нового глави адміністрації президента України.
За словами Грицака, у часи другого уряду Януковича Льовочкін підтримав проект виведення на ринок голограм державного підприємства «Укрелекон», створеного з ініціативи податкової та Мінфіну. За словами джерел, близьких до нової АП, сам Льовочкін цим бізнес-проектом податкових генералів не займався взагалі. Хай там як, «Укрелекон» так і не вийшов на ринок — підприємство втратило навіть ліцензію. А Сидоренко і Грицак дозволили конфлікту з Льовочкіним стати особистісним і публічним, перевівши його з бізнесової площини в політичну.
«У нас зараз два зрадники — Чорновіл і Грицак, — заявив Льовочкін в інтерв’ю журналу «Фокус» в лютому 2009-го. — Ось приклад: після голосування за відставку уряду на табло висвічується цифра «203», і я бачу, як через голови міністрів Грицак лізе поздоровляти Тимошенко, і це бачу не тільки я, а й лідер ПР. Або прямо на політраді Грицак каже нам: «Хлопці, я з вами не голосуватиму, тому що в мене є фірма, мене цікавить прибуток». І його не виганяють із партії!».
Грицак відповів на сайті «Bagnet» так, щоб резонанс був максимальний: «Нехай В.Ф.Янукович відкрито скаже партії, на чому заснована їхня дружба з Льовочкіним? Чому інтереси Льовочкіна понад усе?.. Просто чоловіча дружба, ніякого бізнесу? Можливо, у всіх інших є бізнес, а в них бізнесу немає?».
До речі, Грицак за те, що засумнівався в моральній порядності Януковича, не отримав ніяких партійних стягнень.
Однак тепер, аби відбивати атаки, Грицак має готувати великі ресурси. Тому що можливості для маневру дуже звужені: із кожною новою війною ЄДАПС плодить кількість непримиренних ворогів і обмежує число потенційних союзників. По суті, Василь Миколайович підводить ЄДАПС до необхідності розширювати число власників і вводити в політичний «дах» у вигляді пайової участі одну або відразу дві «донецькі» групи в Партії регіонів. І яку частку власності збереже Сидоренко в новому раунді боротьби за ЄДАПС — велике запитання. Втім, не виключено, що Юрій Григорович і Василь Миколайович знову зуміють усіх переграти, і чергова криза піде ЄДАПСу тільки на користь.
Висновок
Очевидно, що держава не має прозорої стратегії у сфері виробництва документів суворої звітності. Очевидно, що відсутність чітких правил гри дає можливості ряду бізнесменів при владі і навколо влади вирішувати свої тактичні та матеріальні питання. Відносини з ЄДАПСом не вигідні для держави не тому, що продукція консорціуму не актуальна, а тому, що ці відносини будуються на складній і суперечливій безлічі розпоряджень, постанов і наказів, яка повністю залежить від волі кількох чиновників.
Після перетворення ЄДАПСу на найбільшу науково-виробничу компанію, консорціум прив’язується чомусь не до ринкових реалій, а насамперед до політичної кон’юнктури. Наскільки відповідає інтересам держави монополізація одним консорціумом державних засобів виробництва стратегічно важливої документації, якщо своє унікальне становище на ринку ЄДАПС використовує в тому числі для політичних ігор?
Керівники ЄДАПСу, мабуть, розраховують, що наступний прем’єр-міністр і його команда миритимуться з особливими інтересами консорціуму в плані розставляння кадрів і керування найважливішими державними підприємствами, але навряд чи монополія ЄДАПСу в такому форматі влаштує держструктури і бізнес-спільноти.
Є багато заяв, які говорять про корупційний вплив ЄДАПСу на державні структури. У країні, де продаються судові рішення, саме МВС — оплот боротьби з корупцією — по суті є «комерціалізованим» групами впливу. І тому формальних підстав звинуватити ЄДАПС у корупції немає. Тільки аналіз фактичного стану справ дозволяє казати про загрозу монополізації консорціумом низки ключових для держави галузей.
Україні необхідне ухвалення законів про державний реєстр фізичних осіб, про державну міграційну службу, комплексні та конкретні рішення щодо проектів створення «електронного уряду», розробка та затвердження парламентом концепції і стратегії дій держави щодо організації роботи на основі сучасних цифрових технологій та автоматизованих систем управління.
Необхідне повне усунення всіх форм паперового обороту з державного управління на всіх рівнях; створення єдиного інформаційного та комунікаційного поля через Інтернет; максимальне скорочення готівкового обігу коштів і розвиток електронних платіжних систем у всіх сферах; створення біометричних паспортів; ідентифікаційних та платіжних документів з електронним цифровим підписом, які супроводжують кожну людину з моменту народження до самої смерті; захист усіх видів товарів і послуг на внутрішніх ринках від контрафактного виробництва та контрабанди.
Однак застосовуватися ці системні технологічні рішення мають на основі інтегрального аналізу компетентних органів. Подальший розвиток безлічі самостійних баз даних та систем контролю призводить до хаосу, до війн за доступ до тих чи інших сегментів влади.
Процес приватизації окремих ласих шматків влади бізнес-структурами має в сучасній Україні необоротний і закономірний характер. А відсутність у держави інформаційної та комунікаційної стратегії, інструментів роботи в новій технотронній ері призводить її деградації держави. Хто володіє інформацією — той володіє світом. А той, хто не володіє, приречений виконувати чужі замовлення й оплачувати інтереси окремих осіб, бізнесу, бюрократії та інших держав...