Виборча стратегія політичних сил у столиці не залишає останній жодних шансів. На якісну селекцію мізків у вищий законодавчий орган країни. Головне - «Батьківщина» і «УДАР» не змогли домовитися й висунути єдиного кандидата на кожному з тринадцяти столичних мажоритарних округів. Як наслідок у правлячої партії достатній люфт для конструювання своєї гри. Таким чином, можна констатувати кілька основних тенденцій у столиці.
По-перше, влада з цілої низки причин (на поверхні - низький партійний рейтинг у столиці, глибше - власна стратегія однієї з груп оточення Януковича) прикрила своїх технічними кандидатами від ПР. При цьому відомі прізвища самовисуванців (Довгий, Супруненко, Пабат, Миронов…), які вже написали заяви про вступ у ПР, говорять і за себе, і за владу. Про що нижче.
По-друге, партія Кличка (зазначимо, яка має більше, ніж будь-хто, право представляти Київ і вигравати тут, зберігши більш-менш чисту репутацію в Київраді) представила в округах нікому не відомі прізвища. Чому? Схоже, це питання хвилює лише сторонніх спостерігачів і маловтаємничених рядових партійців «УДАРу».
По-третє, «Батьківщина», виставивши на ряд округів досить сильних мажоритарників (Терьохін, Бондаренко, Андрієвський і Бригинець усі ці роки працювали на своїх округах), на ключових, де проходять найбільш одіозні постаті з колишньої команди Черновецького або особливо цікаві - нинішньої влади, прийняла кілька, м’яко кажучи, несподіваних рішень. І це тоді, коли коштів катастрофічно бракує й на рахунку кожен щит у майбутньому парламенті. Не кажучи вже про принципові речі для опозиції - вибити з ряду політиків людей, котрі взяли особисту участь у розграбуванні Києва. Питання про мотиви об’єднаної опозиції в цій історії теж актуальне.
Спробуємо пошукати відповіді.
Влада. Партія регіонів і Київ ніколи не славилися взаємною симпатією. 15% ПР на позачергових виборах до парламенту в 2007 році проти 46% БЮТ, звісно, не комільфо. У 2010-му другий тур президентських виборів: лідер БЮТ - 65%, ПР - 35% відповідно. Дальша політика влади в столиці (і країні) тільки посилила антипатію з боку киян. (На сьогодні зведений рейтинг ПР у столиці становить 8-12%. При цьому ми не говоримо про досить високі рейтинги кандидата в мери від влади Олександра Попова, який, до речі, позиціюється виключно як добрий господарник, але не як член ПР. Що тільки підтверджує той факт, що влада усвідомлює всі ризики, пов’язані з партійною репутацією.) Таким чином, бажання Банкової нейтралізувати чинник партійності в столиці (особливо на мажоритарних округах, які, власне, й з’явилися в законі про вибори для виконання цього завдання по всій Україні) цілком логічне. Питання тільки в допустимих межах обраних рішень. Ну або принаймні в бажанні громадян вчасно їх фіксувати й робити відповідні висновки. Що ми тут, власне, і робимо.
Київ, як відомо, курирує група Фірташа-Хорошковського-Кравця. Списки мажоритарників складала безпосередньо адміністрація президента на чолі з Сергієм Льовочкіним. І яке ж якісне рішення прийняли стратеги майбутньої перемоги? Відмовилися від звичних прізвищ і запросили в кандидати відомих учених, лідерів громадської думки чи ще когось? Саме так - ще когось! Партію регіонів у мажоритарних округах Києва на сьогодні представляють два кандидати - технічний і прохідний. Що стосується маловідомих технічних фурсових, рижових, годунових і куташевих (усі списки дивіться в таблиці на сайті DT.UA), підібраних у районних організаціях, які дали згоду на ганебний рядок біографії, то вони нам малоцікаві. До речі, така участь у виборах пропонувалася ряду відомих столичних регіоналів, включно з Володимиром Дейнегою, Олексієм Омельяненком, Сергієм Барановим-Мохортом. Тобто всією гвардією відлученого від Києва екс-глави столичної організації ПР Василя Горбаля. (Останній, до речі, не тільки випав з партійного списку у ВР, а й не о тримав округу. Кажуть, що може балотуватися як самовисуванець у Печерському і Солом’янському районах (округ №221.) Але гвардія прикривати людей Черновецького відмовилася. Хоча колись активно з ними й співпрацювала.
А тепер увага! З регіоналів, які не мають на своєму окрузі технарів, можна назвати тільки Ігоря Лисова (округ №212, Голосіївський район), Максима Луцького (округ №222, Солом’янський район) і Валерія Борисова (округ №213, Деснянський район). Вони давно працюють на округах. Мають достатній фінансовий ресурс. З ними легко домовитися. Завдяки бізнесу, який мають. У списку прохідних також Галина Герега (округ №215, Деснянський р-н. Безумовно, хоче утримати «Епіцентр»); такий собі, завжди готовий кількісно забезпечити мітинги ПР головний лікар 1-ї лікарні Ігор Чермак (округ №212, Дарницький р-н); колишній заступник міністра екології, відомий у Києві бізнесмен Ігор Вільдман.
Решту округів (!) розібрали:
- Олесь Довгий (округ №214, Дніпровський район, екс-секретар Київради, найближчий соратник Черновецького. За даними закритих соцопитувань низки компаній, зайшов на округ із антирейтингом понад 80% і рейтингом три відсотки. Що означає: народ розумів, із ким має справу. Однак після п’яти місяців шоу кандидата з дитячими майданчиками, новорічними спектаклями та продуктовими наборами втричі знизив антирейтин і тепер не має конкурентів в окрузі (рейтинг понад 20%). До речі, ви здогадалися, хто співавтор заголовка статті? «ДОВГОГО життя» вигравіював Олесь Станіславович на тонометрах, які масово роздає в окрузі);
- Олександр Супруненко (округ № 216, Дніпровський р-н; народний депутат ПР, брат колишнього зятя Черновецького),
- Олександр Пабат (округ № 219, Святошинський р-н; глава ГАКу - організації з продажу честі та совісті);
- Лев Парцхаладзе (округ № 218, Святошинський р-н, великий забудовник, умів домовлятися з Черновецьким, автор законопроекту про містобудівну діяльність, в якому було нівельовано роль громадських рад при ухваленнях рішень про будівництво);
- Алла Шлапак (округ
№ 221, Печерський р-н; тримач соціальної мережі Черновецького. В асортименті - гречка, консерви, борошно та ін.);
- Валерій Миронов (округ № 220, Подільський р-н, був заступником Черновецького);
- Віктор Пилипишин (округ № 223, Шевченківський р-н; екс-глава Шевченківського району, фігурант кримінальної справи про розкрадання державного майна).
Принцип один: у кожного реального кандидата є свій гачок. За який у будь-який момент можуть потягнути п. Льовочкін із товаришами. Цих людей не хочуть примусити ділитися з містом за законом, а хочуть примусити ділитися з ким потрібно - під загрозою закону. Учора вони розорили Київ. Завтра візьмуться за країну.
«УДАР». Тут узагалі морок. І річ навіть не в тому, що партія Кличка не домовилася з опозицією. (У Кличка і Яценюка свої версії того, що сталося. Кличковці говорять про відмову об’єднаної опозиції провести праймериз по Києву, в Яценюка - про надто великий апетит лідера «УДАРу», який захотів аж чотири(!) округи). Але навіть якби Яценюк погодився на праймериз, то скажіть, будь ласка, кого б виставив Кличко? Вабенко, Сокур, Опадчий, Крикунов, Федорченко, Фіщенко, Брицький… Ви їх знаєте? Отож… Із тих, кого хоч трохи знають, лише Кирило Куликов, який перманентно мігрує з НУНС у ЄЦ (хоча тема Києва - справді його коник), телеведуча Рена Назарова (дружина Юрія Збитнєва - колишнього технічного кандидата Медведчука), Олексій Давиденко (колишній бютівець Київради) та Олександр Сергієнко (директор Інституту міста). Що ж стосується більш досвідчених Анатолія Коваленка (екс-глава Печерського району часів приватизації), Людмили Закревської (член земельної комісії часів Черновецького), Андрія Странникова (має свою бізнес-історію), то вони відмовилися йти в округи без статусу єдиного кандидата від об’єднаної опозиції.
І тільки не треба казати, що в молодої партії надто коротка лава запасних. Нонсенс (!), але партія, лідер якої шість років боровся за Київ, не спромоглася виставити сильного кандидата навіть в окрузі Довгого. Проти якого, до речі, колись мав намір виходити за мажоритаркою сам Віталій Кличко. Що змінилося з тих героїчних часів, тільки Віталію відомо. Ми ж можемо лише припускати, чому з ресурсним і вже рейтинговим (о люди-люди!!!) екс-секретарем Київради боротиметься якийсь маловідомий політолог Віктор Чумак. Чому авторитетними представниками «УДАРу» не закриті позиції по Шлапак, Супруненку, Пабату? Адже є в столиці молоді громадські діячі, котрі завжди були на барикадах. Ті ж таки Ігор Луценко, Єгор Соболєв тощо. Кажуть, такі пропозиції звучали на політраді партії. Лідер не чує? Чи не хоче чути?
Насправді Віталій Кличко здав Київ задовго до формування, хоч як не крути, але зручного для влади столичного списку мажоритарників від «УДАРу». Сьогодні вже можна констатувати, що єдиним досягненням Кличка у столиці була фракція в Київраді, яку везла на собі Наталя Новак (навіть не потрапила в десятку списку). Жодної партійної роботи в столиці «УДАР» не вів. Столичний партійний осередок за сумісництвом курирує заступник голови партії п. Ковальчук. Але хіба багатомільйонний Київ - не окремий фронт роботи? Хіба немає в партії гідних кандидатур на цю ділянку? Не за сумісництвом. Як наслідок - жодних газет і листівок, які б роз’яснювали позицію партії, Київ останні два роки не бачив. Не кажучи вже про якусь глобальну кампанію. У цьому ж ряду й позиція лідера «УДАРу», яка стосується виборів мера столиці. Точніше - відсутність позиції.
«Складається таке враження, що Кличка ніби видавлюють зі столиці. А він не опирається. Ми розуміємо, що це політика. Іншої країни й інших політиків у нас немає. При цьому важко стовідсотково говорити про якісь домовленості з владою, однак ми всі люди грамотні й не можемо не помічати очевидного», - поділився один із учасників з’їзду «УДАРу», який побажав залишитися невідомим.
Днями Кличко заявив, що готовий знімати своїх мажоритарників у столиці в округах, де кандидат від об’єднаної опозиції виявиться сильнішим. Благородно. І знаєте, виконання такої обіцянки може допомогти опозиції виграти й поламати гру Банкової. Однак хіба не уражена при цьому честь лідера «УДАРу», адже БЮТ ніколи не був опозицією в Київраді. І для Тимошенко Київ ніколи не був принциповою позицією. Втім, як і для НУ-НС, члени якого (Ляпіна, Черноволенко) заявлені від об’єднаної опозиції. І чому, власне, ці кандидати мають виявитися сильнішими й конкурувати зі стабільним опозиційним Блоком Кличка в Київраді?
«Батьківщина». Досить сильних і досвідчених кандидатів від об’єднаної опозиції ми окреслили вище: Терьохін може змагатися з Лисовим, Бондаренко - з Пабатом, Андрієвський - з Луцьким, а Бригинець - із Вільдманом (хоча останній - не факт). Стосовно інших є запитання. Найбільше - щодо того ж таки 214-го округу, де креативить п. Довгий. А допомагати йому в цьому Олександр Турчинов (він же займався списками) послав народного депутата Юрія Ганущака. Хорошого насправді депутата, до речі, нашого автора й активного члена парламентського комітету з місцевого самоврядування. Але ж у нього, вибачте за подробиці, «нуль» ресурсів. І він із Хмельницька. Ось там у нього напевно залишилися зв’язки й електорат, - Ганущак уже перемагав у Хмельницьку за мажоритаркою. Ось там без ресурсів ще можна поборотися, а тут… тут із Довгим - не можна.
Читаємо: у Хмельницьку висадили немісцевого представника «Фронту змін». А Ганущака кинули на Київ. Проти Довгого. А штаб організовувати потрібно, листівки й газети друкувати потрібно, людям платити потрібно, грошей взагалі багато потрібно… Цікаво, вони вже надійшли на його рахунок від імені партії чи як? Та й, взагалі, навіщо, коли кожна копійка полічена, робити такі багатоходові комбінації, витягуючи місцевого з материнського регіону і закидаючи його на повністю заміноване чуже поле? Без зброї. А якщо навіть і озброїти, поле все одно мінне. Ляпіна в такій самій ситуації проти Супруненка. Яворівський, кажете, спробує перемогти Борисова? А Ар’єв - Парцхаладзе з «його Святошинським». Не сперечаюся, досить досвідчені депутати. І з іменем. Але не бізнесмени. Тут одразу згадуємо, з яким антирейтингом торік зайшов у Дніпровський Довгий і який рейтинг у нього тепер.
А як вам квота «Свободи» в Києві? Безумовно, Андрій Іллєнко та Юрій Шевченко - активні партійці. Але столиця якось ніколи не була лояльна до викличного радикалізму цієї політичної сили. Рейтинги свідчать про це. На попередніх виборах аж 1,25% набрала «Свобода». А тут Іллєнку треба перемогти Герегу з адмінресурсом і «Епіцентром», а Левченку - Пилипишина з державною власністю. Оце завдання… Помилки в розрахунках? Кого ще можна було поставити? Отож-бо. Складно знайти кандидатуру, яку відразу підтримає Київ, якщо партія всі ці роки не мала принципової позиції щодо Києва.
…Взагалі, складається враження, що видавили зі столиці не тільки Кличка. Що здавати столицю входить у традицію в наших політичних армій.