У вересні 2020-го 32-річна Марія з двома синами — тримісячним і півторарічним — опинилася на вулиці. Після того, як орендодавець вигнав сім’ю з будинку, а цивільний чоловік, який є батьком дітей і який періодично бив Марію, зник у невідомому напрямку.
Марію мати виховувала сама, тато їх залишив ще в дитинстві. Вдома були постійні конфлікти, тому дівчина хотіла створити свою сім’ю якнайшвидше. Коли чоловік бив Марію, вона на певний час поверталася до мами…
Одного разу перехожі звернули увагу на розгублену жінку з малими дітьми, що пізно ввечері перебувала на вулиці, й викликали поліцію. Поліція влаштувала матір із малюками до кризової кімнати. Ситуацію Марії ускладнювала відсутність документів на дітей (взагалі, бо батько дітей забрав її паспорт), прописки в Києві та глибока психологічна травма: жінка не могла навіть зібратися з думками...
За час перебування у кризовій кімнаті Марія та її діти отримали екстрену психологічну допомогу, пройшли медичний огляд і за направленням були влаштовані в соціальну квартиру (мініпритулок) громадської організації «Українська фундація громадського здоров’я». Державний притулок не розглядали через відсутність документів і реєстрації.
В соціальній квартирі після оцінки потреб було складено індивідуальний план, за яким жінка з дітьми за підтримки мультидисциплінарної команди денного центру «Право на здоров’я» рухатимуться до виходу зі складної життєвої ситуації. Наразі першочергові потреби в безпечному місці перебування, засобах гігієни, продуктах харчування та одягу забезпечені. Далі жінці допоможуть оформити документи, влаштувати старшого сина в дитсадок, укласти декларацію з сімейним лікарем. Марія зараз працює із психологом. Соціальний супровід передбачає також проведення соціальними працівниками індивідуальних і групових занять із розвитку батьківських навичок, пошуку внутрішніх та зовнішніх ресурсів для вирішення проблем.
За останні кілька років в Україні відбулися великі позитивні зрушення у питанні протидії домашньому насильству. Це не лише Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 2017 року і низка підзаконних актів на його імплементацію. Указ президента «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства» від 21 вересня 2020 року свідчить, що глава держави підтримує цю роботу й очікує від уряду та громад активнішого захисту громадян від домашнього насильства. Тому систему захисту жертв домашнього насильства треба продовжувати розвивати. Та чи розвивається вона, і чи виконав Кабінет міністрів покладені на нього зобов’язання? Більше уваги зараз прикуто до муніципалітетів і новостворених громад.
Зараз муніципалітети активно створюють мережу спеціалізованих служб для жертв домашнього насильства. Так, тільки у 2020 році:
— у Львові створено притулок і кризові кімнати;
— у Вінниці готуються відкрити денний центр та кризову кімнату;
— в Одесі розширено діючий притулок, ремонтується приміщення під новий притулок;
— у Києві відкрито дві кризові кімнати;
— в Дніпрі готуються відкрити притулок;
— в Миколаєві планують відкрити притулок і денний центр.
Цей перелік не є вичерпним. Триває відповідна робота в Мирнограді, Краматорську, Кременчуку, Трускавці та інших містах.
У зв’язку з цим є нагальна потреба унормувати й затвердити стандарти роботи спеціалізованих служб для жертв домашнього насильства:
- затвердити перелік рекомендованих штатних одиниць для притулків, кризових кімнат, денних центрів;
- унормувати роботу чергових соціальних працівників;
- затвердити мінімальні нормативи забезпечення клієнтів у притулках та кризових кімнатах: клієнтка має отримати бодай мінімальний набір продуктів для приготування їжі собі та дитині.
Якщо цього не зробити, створимо мережу служб без застосування міжнародних стандартів і рекомендацій Ради Європи.
Надаючи прямі послуги жертвам домашнього насильства, спілкуючись із фахівцями в регіонах, наша організація «Українська фундація громадського здоров’я» звертає увагу на певні тенденції, які простежуються в Україні з проблематики реагування на домашнє насильство.
Окремо хочу зупинитися на проблематиці дітей, котрі постраждали від домашнього насильства або є його свідками. Під час ведення випадку чи розгляду справи таких дітей часто не беруть до уваги, наче їх немає. З ними не проводять реабілітаційної роботи, їхнього кривдника не притягують до відповідальності. Особливо коли діти стали свідками домашнього насильства. Така ж ситуація з дітьми-кривдниками. Спілкуючись із представниками регіонів, ми жодного разу не чули, що з дітьми-кривдниками працюють за корекційними програмами. Величезним кроком уперед стане створення у Вінницькій області за підтримки Вінницької ОДА, ЮНІСЕФ та УФГЗ центру для дітей, які були свідками чи постраждали від домашнього, гендерно зумовленого насильства, за моделлю Барнахус. Про це теж ідеться в зазначеному вище указі президента.
Також не застосовуються корекційні програми і щодо дорослих кривдників. З іншого боку, суди не посилають кривдників на такі програми. Таким чином, ми пропонуємо низку послуг жінці, а з кривдником робота не ведеться.
Якщо говорити про судову систему взагалі, то фахівці і клієнти спеціалізованих служб відзначають випадки толерування проблематики домашнього насильства з боку суддів. Буває, що судді закривають справу у зв’язку з примиренням кривдника та жертви, і тоді кривдник уникає покарання, а це недопустимо, коли йдеться про домашнє насильство. Потрібно більше уваги приділяти навчанню суддів з питань особливостей і доказовості вчинення домашнього насильства.
Що стосується поліції, то кількість винесених кривдникам термінових заборонних приписів значно збільшилась, і це слід відзначити. Так, працівники поліції за дев’ять місяців 2020 року винесли орієнтовно 34 тис. термінових заборонних приписів щодо осіб, котрі вчиняли домашнє насильство. Крім того, поліція склала 102,9 тис. адміністративних протоколів за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). Загалом за дев’ять місяців минулого року правоохоронці зареєстрували 157, 8 тис. заяв і повідомлень щодо домашнього насильства. Оскільки поліція першою реагує на випадок домашнього насильства, важливо створити в кожній громаді карти перенаправлення, щоб її працівники могли надати постраждалій жінці адреси та телефони служб для наступного звернення по послуги чи захист своїх прав.
Крім того, в кожній громаді мають бути затверджені алгоритми перенаправлення між службами і алгоритми міжвідомчої взаємодії на випадок домашнього насильства. Це ключове завдання для місцевої влади, яке необхідно виконати, щоб система реагування та надання послуг працювала і притулки та кризові кімнати не стояли порожніми.
Пандемія вказала на необхідність розвивати регіональні лінії довіри для жертв домашнього насильства, — люди можуть отримати не тільки психологічну допомогу, а й інформацію про послуги, які надаються в місті чи громаді. Такі лінії вже створили в Києві, Херсоні, Одесі, Дніпрі.
Зараз, у період пандемії, слід використовувати різні інноваційні варіанти для підтримки жінок — жертв домашнього насильства. Наприклад, розвивати соціальне підприємництво, куди залучати постраждалих жінок задля підвищення їхньої економічної спроможності. Зараз УФГЗ отримала можливість таким чином підтримувати жінок, які перебувають у притулках, денних центрах, завдяки співпраці з Фондом народонаселення ООН. Ця ініціатива впроваджується у Львові, Херсоні, Вінниці, Полтаві, Миколаєві.
На часі розвиток послуг через інтернет-ресурси, скайп, телефонні консультування, посилення соціальних служб психологами та фахівцями соціальної роботи. Я розумію, що одномоментно неможливо розширити штати, тому є інший шлях, який чомусь місцева влада ігнорує. Це соціальне замовлення послуг у громадських організацій. Ми провели невеликий аналіз сайтів обласних, міських рад та громад: там майже не знайти інформації про соціальне замовлення послуг у 2020-му та 2021 роках у громадських організацій та інших надавачів соціальних послуг, про програми, про конкурси, про виділені на це кошти. Чомусь легше інвестувати в ремонт і відкриття нового центру, кризової кімнати чи притулку, ніж замовити цю послугу в громадської організації, яка в громаді працює роками. Є багато клієнток і клієнтів в особливо складних життєвих обставинах, які звернуться насамперед до громадської організації.
Крім того, важливо розпочати закуповування послуг громади в громади: це можуть бути послуги притулку чи надання соціально-психологічних послуг, послуги проведення реабілітаційної чи корекційної роботи. Що дозволить системі протидії і запобіганню домашньому насильству розвиватися якісно та відповідати запитам і потребам клієнтів, надаючи послуги навіть тим, хто не має реєстрації в громаді, в якій мешкає і де зіштовхнувся з насильством.
При цьому важливо пам’ятати, що ми — «люди можливостей», а не «люди причини», які шукають прогалини в законодавстві чи в системі надання послуг задля виправдання своєї бездіяльності. Обстоюйте ваші права сьогодні!
Інші матеріали автора читайте за посиланням