У середині березня Грузію відвідав спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер.
На думку аналітиків, однією з причин приїзду Волкера в Грузію стало невдоволення на Заході й, зокрема, у США процесами, які останнім часом розвиваються в Грузії, а саме: серйозними порушеннями під час минулих президентських виборів, проблемами, пов'язаними з медіа, бізнесом і загалом ставленням до демократії. Очевидно, К.Волкер передав Бідзіні Іванішвілі, лідеру партії влади "Грузинська мрія", меседжі США, пов'язані із цими обставинами.
Приїздом Курта Волкера "головний біль" грузинських керівників не обмежився. На другий день візиту Державний департамент США опублікував новий, 43-й звіт про стан прав людини у світі, в якому 47 сторінок було відведено жорсткій оцінці явищ, які торік розвивалися в Грузії.
У доповіді було вказано на такі проблеми як відсутність незалежності судової системи, втручання влади в роботу ЗМІ, елітарна корупція, нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження з ув'язненими, неефективні розслідування справ проти співробітників правоохоронних органів і сил безпеки, порушення прав людини в окупованих Абхазії та Цхінвальському регіоні (в Південній Осетії), включаючи утиски за етнічною ознакою, факти свавільних затримань і вбивств етнічних грузинів.
Особливо наголошується на ситуації напередодні виборів президента Грузії наприкінці минулого року. Держдепартамент США докладно описує порушення, зафіксовані до і під час виборів, особливу увагу приділено другому туру. Зокрема, в документі сказано, що напередодні голосування одна зі сторін (кандидат, якого підтримує правляча партія "Грузинська мрія") користувалася невиправданою перевагою. Мали місце "зловживання адміністративним ресурсом", "поляризація приватних ЗМІ", "недостатня прозорість Центральної виборчої комісії", "залякування держслужбовців" з метою примусити їх проголосувати за кандидата, який має підтримку правлячої партії. Перед голосуванням залякували, за даними низки авторитетних грузинських НУО, і працівників приватного сектора, соціально вразливих громадян і виборців, що мають судимість.
Водночас у доповіді Держдепартаменту сказано, що, за свідченнями грузинських НУО, є факти, які вказують на елітарну корупцію. Однією з її причин у документі названо "відсутність незалежності правоохоронних органів".
Проблема відсутності незалежності властива й роботі грузинських судів. Автори документа зазначають, що досі є "ознаки втручання в неупередженість суддів", а самі судді "вразливі для політичного тиску". На думку Держдепартаменту, головною проблемою судової системи Грузії стало створення і зміцнення "впливової групи суддів, яка в основному складається з членів Вищої ради юстиції та голів судів". Автори доповіді вважають, що зазначена група "придушувала критичні думки й перешкоджала пропозиціям щодо зміцнення незалежності", а також "маніпулювала системою розподілу справ".
Державний департамент не обійшов і справи азербайджанського журналіста й активіста Афгана Мухтарлі й звинуватив Тбілісі у "відсутності відповідальності й недостатності слідства". Нагадаємо, що журналіст, критично налаштований проти азербайджанської влади, 29 травня 2017 року несподівано зник із Грузії і наступного дня вже опинився в азербайджанській в'язниці.
Як заявив Мухтарлі, з Тбілісі його викрали грузинські спецслужби і передали азербайджанській стороні, що категорично заперечує грузинська влада, хоча й не може нікого в цьому переконати. У цій справі в Грузії ведеться слідство на підставі частини першої статті 143 Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за незаконне позбавлення волі. Не можна стверджувати, що влада взагалі не вжила жодних заходів. У зв'язку із цією справою втратили посади начальник прикордонної поліції МВС і директор департаменту контррозвідки Служби державної безпеки Грузії. Що ж до слідства, то, на жаль, воно поки що не дало конкретних результатів.
Після такого звіту, звичайно, показовою була реакція офіційного Тбілісі. Майже всі заяви були одноманітні й звучали практично в унісон. Наприклад, міністр закордонних справ Давід Залкаліані прокоментував це так: "Ми завжди беремо до відома рекомендації американських партнерів, але хочу звернути увагу на те, що ця доповідь не містить оцінок з боку Сполучених Штатів. Це доповідь, у якій представлено компіляцію оцінок різних НУО й опозиційних партій".
Ніхто не стверджує, що звіт Державного департаменту США слід сприймати як десять біблійних заповідей, викарбуваних на скрижалях. Однак міністр закордонних справ країни, безпека й фінансова стабільність якої прямо пов'язані з країною, що подала цей звіт, має робити обережніші заяви. Міністр у своєму коментарі фактично вказав на те, що Державний департамент під час складання звіту нібито керувався неперевіреною і суб'єктивною інформацією. Що ж виходить - що міністерство закордонних справ Грузії відкрито ставить під сумнів компетенцію Державного департаменту США?
Зауважу, що звіт американського зовнішньополітичного відомства аж ніяк не єдиний негативний висновок про Грузію, пов'язаний із негативними явищами, що проявилися в країні торік. За 13 днів до звіту Держдепу було опубліковано остаточний висновок ОБСЄ про президентські вибори 2018 року, в якому критики не менше. У документі поряд із багатьма проблемними питаннями увага акцентується на оголошеній урядом у проміжку між першим і другим туром "програмі списання банківських боргів", що безпосередньо пов'язана з мобілізацією голосів на користь Саломе Зурабішвілі - кандидата, якого підтримує влада.
Зокрема, на 27-й сторінці документа читаємо: "Програма, оголошена урядом Грузії, в рамках якої 600000 громадян спишуть наявні заборгованості різним фінансовим інституціям на суму 1,5 млрд ларі, розцінена багатьма спостерігачами БДІПЛ (Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. - Ред.) як одна з форм купівлі голосів, за що, згідно із законодавством Грузії, настає відповідальність. Зазначена програма ще більше стерла межу між державою і політичною партією, що суперечить принципам ОБСЄ та міжнародній практиці. Після вказаних дій відповідні відомства не розпочали своєчасного розслідування і не надали оцінки". У висновку ОБСЄ також підкреслюється, що фінансова інституція, яка здійснила всю цю програму, безпосередньо пов'язана з головою правлячої групи.
Обидва висновки (Державного департаменту й ОБСЄ) доволі критичні і кидають тінь на грузинську демократію, яка протягом багатьох років була прикладом для наслідування в усьому регіоні. Такі оцінки також можуть виявитися серйозною перешкодою на обраному країною складному шляху євроатлантичної інтеграції.
Ще одним фактом, що кидає тінь на стратегічне партнерство двох країн, є те, що США вже понад рік не мають свого посла в Грузії. Після закінчення строку Яна Келлі Вашингтон планував призначити послом у Тбілісі Бріджит Брінк, хоча цей процес чомусь затягнуся. За неофіційною інформацією, що циркулює в Тбілісі (озвученою також і поважними іноземними виданнями), її кандидатуру заблокував уряд Грузії. Офіційний Тбілісі це пояснення категорично заперечує, хоча деякі джерела стверджують, що причиною блокування кандидатури Брінк стало, напевно, її позитивне ставлення до колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі. Наскільки ця версія відповідає реальності, стверджувати важко, однак фактом залишається те, що Вашингтон Бріджит Брінк не замінив іншою кандидатурою, і в листопаді 2018 року тимчасовим повіреним у справах США в Грузії направив Росса Вілсона.
Грузія, 20% території якої окуповані РФ, а російські війська розташовані за якихось 40 кілометрів від столиці, не може дозволити собі розкіш розкидатися підтримкою західних авторитетних інститутів і країн-партнерів. Тим більше якщо Кремль як і раніше веде свою агресивну політику. Допомога США для Грузії надзвичайно важлива.
Як повідомляє грузинська опозиційна телекомпанія "Руставі-2", ще однією метою візиту К.Волкера в Грузію було з'ясувати ситуацію навколо будівництва нового глибоководного порту в Анаклії на Чорноморському узбережжі Грузії.
Волкер провів низку зустрічей із вищим керівництвом Грузії. Зокрема з прем'єром Мамукою Бахтадзе, а потім - із головою і засновником правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіною Іванішвілі.
Зустріч у палаці Іванішвілі тривала півтори години. Після цього Волкер заявив: будівництво і розвиток глибоководного порту Анаклії стратегічно важливі для майбутнього розвитку Грузії та її безпеки.
"Захід покладає великі надії на Грузію. Порт Анаклії насамперед входить у стратегічні інтереси Грузії. Коли ми думаємо про її безпеку, звичайно ж, маємо на увазі й військову безпеку, але важливіше за це - посилення демократії, реформи, зростання економіки, перевезення вантажів, торгівля. Відповідно, цей порт має потенціал бути стратегічно важливим для майбутнього Грузії та її безпеки", - заявив Волкер.
Він також торкнувся і теми підозр Росії, що порт може прийняти американські підводні човни. Не зважаючи на очікуване обурення Росії, він зазначив, що порт існує саме для того, щоб приймати як кораблі, так і підводні човни. Тепер головна інтрига полягає в тому, як відреагує Москва на цю заяву.
Анаклія розташована на ділянці адміністративного кордону між Грузією і Абхазією, тобто там, де нині дислокуються російські окупаційні війська. Наприкінці лютого в Празі заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін попередив грузинську сторону про "неприємні несподіванки". Правда, він не конкретизував, що має на увазі під цими словами, але з огляду на політичну реальність, можна припустити, що він мав на увазі саме будівництво анаклійського порту.
Таким чином, візит Волкера ще раз підкреслив, що як для Грузії, так і для Америки Анаклійський порт є довгостроковим проектом стратегічного значення, що його здійснюють США в Грузії. Водночас це будівництво категорично неприйнятне для Росії, оскільки з одного боку він може стати для Грузії найважливішим елементом економічного відродження, а з другого - росіяни бояться, що зазначений порт американці можуть використати й у військових цілях, що фактично прискорить процес інтеграції Грузії в НАТО. А ця обставина прямо суперечить російським інтересам. Тож є виправдані побоювання, що росіяни можуть окупувати й цю територію. На жаль, Росія має таку можливість. Тим більше що вона безперешкодно здійснює це стосовно ще одного неконтрольованого регіону Грузії - так званої Південної Осетії.
Тому в цих умовах після холодного душу міжнародної критики уряд країни якнайшвидше має розпочати роботу у сфері посилення захисту прав людини та зміцнення демократичних інститутів, щоб відновити на міжнародній арені підмочену репутацію і зберегти життєво важливу підтримку стратегічного партнера.