Українські тендерники вже давно помітили: директор департаменту з держзакупівель Мінекономрозвитку і торгівлі ніколи не святкує свого дня народження на цій посаді двічі. Його швидко звільняють. Не через причетність до сумнівних афер. Через зміну керівництва міністерства або повного кадрового перезавантаження всього уряду.
Це так, якби ви будували будинок, і кожні півроку він переживав землетруси. Вартість будинку, який будує департамент, - понад 400 млрд грн на рік. Величезна відповідальність.
Тим часом протягом останніх двох тижнів департамент знову трясе. Вже укотре з 2010 р., коли було ухвалено чинний закон про держзакупівлі. 15 квітня звільнили Бориса Горбанського, досвідченого чиновника, колишнього податківця, який колись опирався появі Тендерної палати. Він протримався на посаді директора вісім місяців, із серпня минулого року.
При ньому департамент зумів загальмувати "кавалерійське" запровадження електронних аукціонів. З 1 січня 2013 р. вони мали стати обов'язковими для всіх замовників (з подачі нардепа-регіонала Ірини Горіної), однак дуже швидко з'ясувалося, що всі до цього просто не готові.
Департамент також почав налагоджувати взаємодію з громадськими організаціями у сфері держзакупівель…
Хто прийшов на зміну?
Новим директором призначений Андрій Євгенович Рубан. Як він повідомив DT.UA, у нього два дипломи Донецького національного університету за спеціальностями "облік і фінанси" і "правознавство". Кандидат юридичних наук. Кандидатську захищав у Харківському національному університеті внутрішніх справ на тему - адміністративно-правове регулювання автомобільних перевезень.
У 2000–2004 рр. працював у Слов'янській об'єднаній податковій інспекції, а потім - у податковій міліції (сам родом зі Слов'янська). Його останнім місцем роботи був Донбаський державний педагогічний університет. На позиції доцента він викладав на факультеті економіки та управління, кафедрі обліку й аудиту. І одночасно виконував обов'язки керівника спеціального підрозділу для тих, хто отримує другу освіту.
Андрій Рубан чесно признався DT.UA, що досвіду у сфері держзакупівель він не має. Ну як тут не згадати: "Жителі Донбасу бояться виходити з будинків. Регіонали хапають першого зустрічного і відправляють у Київ чимось "покерувати". Нагадаємо: з кінця минулого року Міністерством економічного розвитку і торгівлі керує Ігор Прасолов, колишній гендиректор ахметовського холдингу "СКМ".
Складається враження, що А.Рубану відводять місце зіц-голови. Усе б нічого, якби йому не треба було спілкуватися з представниками Світового банку, Делегаціями Європейської комісії в Україні тощо. У разі підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Києву доведеться виконувати зобов'язання і у сфері держзакупівель. І саме департамент має відігравати провідну роль у цьому процесі...
Однак цим кадрові перестановки не вичерпуються. Нові люди очолили держпідприємство "Зовнішторгвидав України", що адмініструє офіційний веб-портал із держзакупівель tender.me.gov.ua, який і видає "Вісник державних закупівель", а також сам "Вісник…". Директором підприємства призначений Володимир Масалітін, а головним редактором - Володимир Авдєєнко. Останнім часом ці посади поперемінно обіймав Володимир Новик, колишній голова департаменту з держзакупівель при Богдані Данилишині.
На посаді головного фахівця в Антимонопольному комітеті В.Масалітін забезпечував роботу Міжвідомчої комісії, яка давала дозволи на закупівлю в одного учасника (2007–2008 рр.). Потім він був радником голови Держспоживстандарту, а останні півроку працював начальником підрозділу цінових експертиз "Зовнішторгвидаву".
Знаєте, що об'єднує його перші дві посади? Фігура хрещеного батька Тендерної палати Антона Яценка, нинішнього нардепа-регіонала. Голова Держспоживстандарту Олег Поволоцький, при якому працював В.Масалітін, був призначений не без його участі. Згодом на базі цієї установи проштовхувалася чергова корупційна схема, про яку писали провідні українські масмедіа, включаючи DT.UA.
Однак у коментарі DT.UA В.Масалітін кілька разів повторив, що він "не має нічого спільного з Антоном Яценком", хоча й визнав, що враження складається протилежне.
Нарешті, новий редактор "Вісника…" до цього працював у системі прокуратури.
Що можуть означати всі ці кадрові пертурбації? Зрозуміло, що одномоментна зміна керівних кадрів не здійснюється "просто так". Йдеться про відродження корупційних схем під чуйним негласним керівництвом А.Яценка? Чи про якусь нову політику, натхненну І.Прасоловим і/або президентською адміністрацією? Відповідь незрозуміла.
Вікна можливостей чи чергові корупційні схеми?
Тим часом народні депутати нової Ради, громадські організації і чиновники з початку року напрацювали цілу серію ініціатив. Вони можуть стати як вікнами можливостей для проривного розвитку, так і сумнівними схемами.
Спочатку про хороше. Опозиційні фракції або їх окремі представники вже запропонували кілька законопроектів у двох сферах. Перша стосується розширення доступу до тендерної інформації, друга - спрощення участі в торгах.
Керівники всіх трьох фракцій, а також М.Головко ("Свобода"), Л.Оробець ("Батьківщина") і В.Чумак (УДАР) стали авторами законопроекту №2207, який зобов'язує держпідприємства публічно звітувати про закупівлі за власні кошти. Нагадаємо, що влітку минулого року Партія регіонів вивела їх з-під дії тендерного законодавства. Тобто закрила інформацію про те, як витрачають керівники цих підприємств близько 200 млрд грн.
Законопроект №2207 уже був схвалений профільним комітетом Ради з економічної політики.
Згадані депутати утворили неформальну депутатську групу боротьби з корупцією у сфері держзакупівель. Благо, що Віктор Чумак очолює комітет Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До речі, при комітеті планується створити громадську раду, яка могла б проводити антикорупційну експертизу законопроектів, у тому числі у сфері держзакупівель і держфінансів.
Крім того, розглядається ідея запровадження Реєстру недобросовісних учасників державних тендерів. І позбавлення компаній права брати у них участь протягом одного-двох років у разі занесення до реєстру. Критерій - участь у змовах. Торік понад 300 компаній були викриті Антимонопольним комітетом у подібній поведінці. За деякими з них стоять дуже відомі імена політиків, нардепів і олігархів…
Показово, що ці ініціативи розробляються в тісній взаємодії депутатів з журналістами і громадськими організаціями. Законопроект №2443 "фронтовиків" А.Яценюка, П.Петренка та А.Іванчука намагається попередити участь у тендерах компаній, які так чи інакше пов'язані з членами тендерного комітету замовника ("конфлікт інтересів"). Утім, його автори пропонують повернути видачу дозволів на закупівлю в одного учасника департаментом Мінекономрозвитку. Цю норму було скасовано кілька років тому на настійну вимогу експертів ЄС. Тоді ж колишній міністр економіки В.Цушко (нині - голова АМКУ) публічно зізнавався, що співробітники департаменту беруть 5–10% за таку видачу.
У сфері спрощення участі в держторгах депутат "Батьківщини" Тетяна Слюз пропонує скоротити строки проведення процедур закупівель (проект №2455).
Громадські організації та ряд органів місцевого самоврядування також рухаються у бік більшої відкритості державних закупівель. Центр політичних студій і аналітики розробив законопроект "Про публічність використання податків". Він пропонує запровадити загальнонаціональну систему оприлюднення інформації про використання бюджетних коштів і коштів держпідприємств.
Минулого тижня мер Львова А.Садовий і депутати-свободівці Львівської міськради офіційно оголосили про бажання впровадити в роботу міської влади стандарт відкритості і прозорості держзакупівель місцевого самоврядування. Він був розроблений Transparency Ukraine і передбачає значне розширення доступу до тендерної інформації порівняно з чинним законодавством.
А що ж Партія регіонів?
У рамках фракції ПР нещодавно було створено робочу групу з реформування держзакупівель на чолі з І.Богословською. Чи приєднається вона до згаданих ініціатив опозиції, громадянського суспільства або місцевого самоврядування? Надія вмирає останньою.
Тим часом на "виїзному" засіданні нардепів-регіоналів у кінозалі на Банковій було "ухвалено" законопроект №0884. Це реінкарнація азаровського бажання підтримати вітчизняного товаровиробника шляхом забезпечення йому преференцій на держтендерах. DT.UA уже писало про сумнівність цієї ідеї (див. №2 від 18 січня 2013 р.) - через ризик появи посередницької корупційної схеми. Адже законопроект не описує механізму підтвердження того, є компанія "вітчизняною" чи ні.
Насторожує, що недавно Рахункова палата виступила з ініціативою, щоб "учасники торгів обов'язково подавали довідки про відповідність їхніх цінових пропозицій середньоринковій ціні" (лист у Кабмін
№10-611 від 13 березня 2013 р.). Ми це вже проходили у 2010 р. Тоді заступник міністра економіки Ю.Вітренко почав вимагати, щоб переможці закупівель в одного учасника брали подібну довідку в Держінспекції по цінах. Головою інспекції була Тетяна Рудь (як повідомляли мас-медіа - ставлениця А.Яценка). Довідку видавали обрані приватні фірми за винагороду. Вибухнув скандал. Згодом суд дав Т.Рудь умовний строк за одержання хабарів...
Країну очікує повторення цієї схеми?