UA / RU
Підтримати ZN.ua

Дербі в аграрній науці

Іронія долі: на території колишнього столичного іподрому — Печерського згодом виросла прекрасна споруда, з флігельком і мезоніном.

Автор: Володимир Чопенко

Іронія долі: на території колишнього столичного іподрому - Печерського згодом виросла прекрасна споруда, з флігельком і мезоніном. Саме у ній квартирується Національна академія аграрних наук України. Поки що… Бо приміщення через хитру схему відчуження вже перейшло у власність впливової комерційної структури.

Так от, 15 березня у цих стінах відбудуться «скачки» за головний приз - президентство НААНУ. Боротьба не обіцяла бути захоплюючою, бо у перемозі нині діючого президента Михайла Зубця над Миколою Безуглим, першим заступником міністра аграрної політики та продовольства, донедавна - заступника самого Михайла Зубця, мало хто сумнівався.

Однак подальший перебіг подій із корінного зробив Зубця припряжним, а в останній момент, як співав Висоцький, «пристяжной моей волк нырнул под пах». За кілька днів до голосування Михайло Зубець зняв свою кандидатуру.

Щоби стати президентом НААНУ, Миколі Безуглому за таємного голосування потрібно набрати дві третини голосів. Непросто, позаяк переважна більшість із 235 науковців, котрі опускатимуть бюлетені до
скриньки, вбачають у Безуглому «диригента» торгівлі ріллею. А точніше - «наукового» супроводжувача консолідації українських сільгоспземель у руках кількох кланів.

Напередодні щорічних зборів, на яких раз на п’ять років обирають президента, Михайло Зубець подав у відставку. Для проформи, щоби не докоряли, що він тисне на президію і т.ін. Так було і в попередні рази: заява про відставку і… тихе-мирне переобрання на черговий термін.

Можливо, і цього разу обійшлося би без ексцесів, якби міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк не зібрав у своєму кабінеті членів президії НААНУ. На закритому засіданні «протягли» рішення: голосувати за Безуглого! Втручання органу виконавчої влади у власне структуру Академії аграрних наук, підпорядкованої не МінАП, а Кабміну, Михайло Зубець розцінив як зухвалий адміністративний тиск. Він рішуче заявив колегам: балотуватимуся на президента!

У структурних підрозділах, за статутом, почали збирати підписи за Зубця. І він дістав підтримку в усіх відділеннях, тоді як кандидатуру Безуглого навіть не розглядали. А вже 9 березня Михайло Васильович обдзвонював ледь не кожного з лаконічним: я знімаю свою кандидатуру. Найвідданіші цікавилися: «Чому?» - «Так треба!»

Кажуть, Зубцю на 8 Березня вручили суто чоловічий подарунок: спілкування з котримсь із найвпливовіших в Україні. Найвірогідніше, зачіпкою для «умовляння» відпочити від президентства став саме будинок із флігельком і мезоніном, що за часів головування Зубця став надбанням бізнесової структури з оточення Юлії Тимошенко. Не тим продав!

Але ж Зубець, як і Безуглий, в одній партійній колисці! Воно то так, але двом орлам в одному гнізді завжди затісно. А тут і привід підвернувся…

Між тим в активах Академії аграрних наук ще багато чого залишилося. Скажімо, «царська стежка» у Криму, не до кінця приватизований Нікітський ботанічний сад, унікальні виноградники… На півдорозі перебуває процес відчуження близько 100 тис. гектарів найродючіших земель (державних!) 38 наукових установ НААНУ і передачі їх, причому цілісним масивом, комерційній структурі. На 49 років! Прихована форма приватизації… Задля цього в Академії аграрних наук створили навіть закритий альянс, який курує один з віце-президентів.

Та навіть ці 100 тис. гектарів - крихта порівняно із загальною кількістю української ріллі. Візьміть бодай половину - 15 млн. гектарів, перемножте на нинішню вартість - 25 тис. грн. за гектар. Скільки вийшло? Нашим газовим і металургійним королям пнутися й пнутися до земельних магнатів.

Та це лише перший етап - вилучити паї і сформувати банки землі. Черговий - вихід на вторинний ринок і продаж «земельних пакетів» маєтним покупцям. Якщо забракне своїх, змінять законодавство і допустять на торги нерезидентів. Тим більше, якщо керівництво держави бачить спасіння сільського господарства виключно у ринку землі!

Тому ті, хто поставили аграрного міністра, прагнуть завести в агронаукове «стійло» теж свого. До того ж остання посада - стабільніша, з гарантією на п’ять років. Та найголовніше, за чинним законодавством саме Українська академія аграрних наук наділена правом розробляти методичні рекомендації щодо приватизації земель. Кому, скільки і почім… От чому Присяжнюку та його єнакіївському патрону потрібна своя людина на посаді президента НААНУ. Отож забіг тільки починається!