Віктор Пінчук — один із найкрупніших бізнесменів України, член парламентської більшості й зять чинного Президента — продовжує дивувати політичну громадськість. Можливо, його співучасть в організації візиту Джорджа Сороса в Україну не стала б на якийсь час важливою темою розмов у політтусовці, якби голова адміністрації Президента Віктор Медведчук не організував із свого боку бізнесмену та громадському діячеві світового масштабу специфічний прийом на українській землі. Діаметрально протилежні підходи до появи Джорджа Сороса в Києві та Криму, продемонстровані людьми з найближчого оточення Леоніда Кучми, дали підстави говорити не тільки про існуючий конфлікт, а й про наявність різних методик, покликаних забезпечити світлі перспективи чинного Президента. Стратегія команди глави АП полягає в будуванні мостів між Банковою та Кремлем і зведенням стін між Банковою та Заходом. Пінчук, маючи тісні зв’язки з російським бізнесом, активно намагається налагодити відносини з Європою та Сполученими Штатами. На його запрошення в Україну приїжджав не лише Джордж Сорос, а й інші відомі західні політики, котрі входять у впливові неурядові організації.
Щойно вщухло обговорення спільних юридичних проектів Сороса й Пінчука, а також організованої останнім зустрічі Сороса з Леонідом Кучмою, Пінчук ще раз здивував спостерігачів: його канали — «Новий», СТБ й ICTV — дуже об’єктивно й компетентно висвітлили конфлікт, пов’язаний із мукачівськими виборами. Країна вперше за останні кілька років одержала яскраву можливість дізнатися про новину, замовчувану центральними каналами.
І ось нове повідомлення — Віктор Пінчук вийшов із лав партії «Трудова Україна», зберігши за собою членство в однойменній парламентській фракції. На наше запитання, чим викликано такий крок, Віктор Михайлович відказав:
— Певний час тому я визначив для себе, що рішуче правильним буде розмежування бізнесу й політики. Я повинен був передусім сам визначитися, що я, власне, й зробив: по суті, я не політик, а бізнесмен. Я можу себе назвати громадським діячем, але політикою займатися мені нецікаво. А позаяк такі рішення потрібно не тільки усвідомлювати і приймати, а й реалізовувати, то я хлопцям на політвиконкомі сказав: «Ви мої соратники, ви мої друзі. Я вірю, що у вас усе може вийти. Ви можете розраховувати на мою підтримку, а я — на вашу».
Я вважаю рішення, запропоноване Сергієм Тігіпком щодо реорганізації партії, абсолютно правильним. І мені дуже не хотілося б, щоб мій вихід із «Трудової України» хтось розглядав як якийсь жест або наслідок конфлікту. Нічого схожого. Я поділяю всі грамотні й виношені плани стосовно майбутнього розвитку партії. Але при цьому я не вважаю для себе правильним залишатися в її політичних лавах.
— Але ж ваше членство в партії — це лише дещиця причетності до політичної діяльності. А що робити з вашим статусом депутата? Ви й від нього відмовитеся? Як бути з вашими медіа, які мають вплив на політичну ситуацію в країні, та й ваш власний вплив на процеси не залежить від наявності партійного квитка?
— Для мене медіа — це бізнес. Непростий, із своєю специфікою, але я намагаюся щоб він був чесним. Прагну того, щоб медіа приносили прибуток.
Стосовно моєї присутності в парламенті, якщо в країні все буде складатися нормально, то я не повинен бути в наступному скликанні. Бізнесмен має займатися бізнесом. І думаю, що багато моїх колег-бізнесменів приймуть для себе аналогічне рішення. Сьогодні я залишуся в парламенті, бо в мене є зобов’язання перед виборцями мого округу, ці зобов’язання я виконую і виконаю до кінця. Проте мушу зазначити, що після ухвалення пропорційного закону про вибори бізнесменів у Верховній Раді повинно стати набагато менше, оскільки ще якось можна зрозуміти зв’язок заможної людини з округом. А коли на вибори підуть партії, зв’язки між політиками й виборцями будуть іншими.
— А що означають слова «якщо в країні буде все нормально»?
— Якщо в країні настане період, коли будуть переслідувати бізнесменів, — це одне, якщо ж нормально розвиватимуться і держава, і суспільство, якщо ми підемо демократичним шляхом, то бізнесменам у парламенті не місце. Вважаю, що зробити оцінку перспективи та прийняти для себе рішення щодо ситуації та дій у ній я зможу через рік. Тоді вже буде ясно — куди ми йдемо. При демократичних умовах повинно відбутися дистанціювання великого бізнесу від політики.
P. S. На жаль, на момент розмови ми ще не мали інформації, одержаної від західних дипломатичних джерел: 22 травня на запрошення Віктора Пінчука Україну відвідає Джордж Буш-старший. Треба думати, що його зустріч із Президентом України не виключається. Що, у свою чергу, може виявитися значимим не тільки для глави Української держави та його майбутнього, а й для всього внутрішньоукраїнського політичного процесу...