Парламент підтримав президентський законопроєкт №2116, яким змінювалася структура керівництва з квазіколегіальності на одноособовість, центральний орган виконавчої влади трансформувався в державний правоохоронний орган, а президент отримував додаткові важелі впливу (затвердження штатного розпису, РГК при ДБР). Окрім цього, завдяки правці №320 директор Бюро Роман Труба разом зі своїми заступниками - Ольгою Варченко та Олександром Буряком - мали бути звільнені з посад. Стосовно потреби в такому радикальному форматі змін подискутуємо окремо. Безумовним є те, що законопроєкт мав очевидні вади, включно з неконституційністю окремих його положень. Наразі ж обговоримо інше - як упорядкувати хаос у ДБР як частині системи органів кримінальної юстиції, якій не давали запрацювати бодай на третину її потенційних можливостей.
Після голосування за законопроєкт, буквально під дзвін новорічних бокалів, президент Зеленський таки визначився із кандидатурою тимчасового виконувача обов'язків директора Державного бюро розслідувань. Нею стала парламентарка Ірина Венедіктова, яка, звичайно, репрезентувала "Слугу народу". Нічого дивного, адже вона - член команди Зеленського і фігурувала в попередньому шорт-листі кандидатів на відповідну посаду. Серед інших згадували заступника очільника Офісу президента Андрія Смирнова, заступника Генерального прокурора Віктора Трепака, главу парламентського комітету з правоохоронної діяльності Дениса Монастирського. Смирнова пов'язували з "юристом Януковича" Андрієм Портновим, а сам він засвітився на сумнозвісних плівках Романа Труби. До речі, про них ми говорили в попередньому матеріалі. Керівник профільного комітету Верховної Ради, як стверджують джерела, сам відмовився. Вочевидь, не був упевнений, що треба змінювати синицю в руках на незрозумілий статус "т.в.о.", бо ж потім - відкритий конкурс на посаду "постійного" директора. Як наслідок, вибір у Володимира Зеленського лежав у площині Трепак чи Венедіктова. І він зупинився на третьому номері партійного списку "Слуги народу". Чому? Відповідь досить проста: Володимир Олександрович довіряє Венедіктовій, тим більше що вона - "з перших місяців його політичної кар'єри знаходиться поруч".
Перші кроки нової очільниці ДБР виявилися досить радикальними. Не надто зважаючи на "інституційну пам'ять", вона звільняє патронатну службу. Щоправда, ключовим гравцем там був екс-прокурор Олександр Удовиченко, що очолював відповідний структурний підрозділ і, як кажуть, відповідав за "особливо чутливі питання" Романа Труби. До речі, Удовиченко неодноразово фігурував на "плівках" з кабінету останнього. Проте другий крок здивував, адже Венедіктова швидко запустила конкурс на вакантні посади трьох заступників директора. Так швидко, що дехто побачив оголошення про цей відбір у переддень завершення "новорічного" 5-денного терміну подачі документів (фактично ж - 2–3 робочих дні).
У відповідь на наше запитання стосовно такої тривалості подачі документів Венедіктова відповіла, що вона не мала справи з органами кримінальної юстиції (робота слідчим чи оперативником), а тому конче мусила набрати відповідних професіоналів на вакансії заступників, адже Варченко і Буряк "зникали" з відповідних посад [Чому вжито слово "зникали", а не "звільнялися", пояснимо нижче. - О.Л.]. Це стосується і заслуховувань звітів територіальних управлінь, і зарахування слідчих у справах Євромайдану (до 11 січня 2020 року) тощо. Саме такий крок переважна більшість громадськості, журналістів і частина політикуму, зокрема фракція "Голос", назвали першою великою помилкою Венедіктової. До речі, автор тексту таки спробував дізнатися, хто входить до складу конкурсної комісії з відбору заступників. Спочатку було домовлено про максимально оперативну відповідь, але через чотири робочих дні нам повідомляють, що… працівникам ДБР потрібно ще 20 (!!!) додаткових робочих днів для опрацювання й консолідації інформації. Законно? Законно. Логічно? Ні.
Нагадую, ми запитували тільки про склад комісії та перелік кандидатів. Важко збагнути причину відмови, адже публікація відповідних даних жодним чином не може вплинути ні на процедуру конкурсу, ні на щось інше. У ніч на п'ятницю від ДБР було надіслано ще одну відповідь, у якій автори розкрили склад відповідної конкурсної комісії. Серед її членів: троє керівників середньої ланки ДБР - Ольга Варченко, Віталій Француз, Олександр Коваль, нардеп від "Слуги народу" Данило Гетманцев і викладачка Харківської юридичної академії Оксана Капліна, що й очолила комісію.
Що стосується кандидатів на посади, надали не перелік імен, а просто статистику, що було подано 14 пакетів документів на посаду першого заступника і 24 пакети документів на посади заступників. Допущено до конкурсу пʼять і шість кандидатів, відповідно. Обрано - по одному. Звісно, прізвищ нам не назвали зі зрозумілих причин. Тим часом я завжди знайду спосіб дізнатися, хто переміг на конкурсі. Відтак, за моєю інформацією, першим заступником стане екс-адвокат Олександр Бабіков, який захищав оточення (чи то персонально) Віктора Януковича (зі слів активістки й адвокатки Євгенії Закревської, що деталізувала це у Фейсбук-мережі), заступником - співробітник СБУ з Харківщини Олександр Соколов.
Окрім цього, повернемося до моменту старту перезавантаження, коли Романа Трубу та його заступників мали звільнити. Мали, але не звільнили. Точніше - звільнили, але не всіх. Роман Труба пішов шукати нове місце роботи, тоді як Ольга Варченко спустилася на рівень нижче і стала керівницею Другого слідчого управління центрального апарату ДБР (злочини, вчинені правоохоронцями та суддями). Олександр Буряк - очолив новостворений відділ із розслідування справ Євромайдану. За словами Венедіктової, вони обоє обрані на відкритих конкурсах, зголосилися показати свій професіоналізм у ДБР як правоохоронному органі. І всі зможуть оцінити результати їхньої праці. Згодом президент затвердить нову організаційну структуру, - неефективним працівникам там не буде місця. Зазначимо також, що у Бюро було повернуто колишнього радника Романа Труби Руслана Бірюкова. Як повідомили наші джерела, своїм comeback'ом він завдячує частині президентської команди, з якими свого часу грав у КВН. Бірюков із 2017 року входив до команди екс-директора, згодом намагався утримати баланс між директором Бюро та його заступниками. Не вдалося, став жертвою боротьби двох правоохоронних кланів і був звільнений Трубою.
Загалом же це схоже на історію про те, що в новоствореному органі правопорядку за рік війни заступників із директором не з'явилося нікого, хто б міг передати бодай мінімальну інституційну пам'ять, окрім "учасників бойових дій". Звісно, Романа Трубу неможливо було не звільнити. А ось екс-заступників - Варченко і Буряка - просто спустили на кілька сходинок нижче. Яка доля їх чекає? Прогноз давати не берусь, але назад до високих посад у Бюро їх точно ніхто не допустить. Бо директор, хто б ним не став у майбутньому, формуватиме свою власну команду. Та й навіщо конкуренти з інституційною пам'яттю і своїми людьми в центральному апараті?
Звісно, в переліку запитань від автора цього тексту фігурували не тільки моменти перших кроків, а й більш особисті питання. Наприклад, чи знайома Ірина Венедіктова з Андрієм Портновим. Відповідь - не знайома, не спілкується, вважає його професійним юристом, позицію якого треба чути. Чи планує претендувати на посаду директора ДБР? Так, планує, вона для цього досить амбітна. Стосовно потенційних конкурентів їй важко відповісти. І насамкінець - стосовно перспектив кримінальних проваджень, у яких потенційно підозрюваним може стати попередній президент України Петро Порошенко, Венедіктова зазначила таке: "У нас відкрито багато проваджень, зробити їхню ефективну оцінку мають мої заступники, конкурс на посади яких триває. Щоб чесно і правдиво відповісти вам на це питання, мені потрібна не тільки думка слідчих, які ведуть цю справу, а й "свіже" і гостре око заступників. Особисто я бачу в деяких із цих справ [Стосовно Порошенка. - О.Л.] швидку судову перспективу".
Я навмисне не коментую вищезгаданих прямих відповідей тимчасової виконувачки обов'язків директора ДБР Ірини Венедіктової. Бо деякі оцінки в мене кардинально інші, особливо щодо Андрія Портнова. Але ж ми обговорюємо хаос у Бюро впродовж 2019 року, позицію нової очільниці та перспективи на майбутнє, а не мою власну позицію, правда? І кожен нестиме відповідальність за обраний шлях.
Тим часом, поки ми очікували витік у публічну площину імен переможців вищезазначеного конкурсу на посади заступників, профільний комітет парламенту вирішив провернути свою оборудку. Зранку, 17 січня, в Раді мали розглянути три кандидатури на членство в конкурсній комісії з обрання вже директора ДБР. Проте члени комітету згоди не дійшли. Лунали прізвища депутатів Павлюка, Неклюдова, Яцик, Бакумова. Представниця "Голосу" запропонувала активістку й адвокатку Закревську. Ухвалення рішення перенесли на пополудні, оскільки зранку домовитися не вдалося. Там до "гри в номінування" долучились ще й представники "Батьківщини". І, як ми розуміємо, обідня перерва в Раді не дала жодних результатів, щоб чітко вказати три прізвища…
Зрештою, дійові особи української політики, включно з усіма без винятку органами публічної влади, поступово скотилися до своєрідного відображення орвелівської мудрості "Війна - це мир, свобода - рабство, незнання - сила". Поточний стан справ ґрунтується на злиднях електорату і його ж невігластві, тож важко перемагати на виборах, апелюючи до верховенства права, прав людини і тому подібних фундаментальних речей. Пояснення розумними словами складних правових матерій не можуть конкурувати з хаосом політичного популізму, відвертого кумівства й епохи пост-правди. Ті, хто зумів торік красиво двічі перемогти на виборах із фантастичними результатами, потім шукатимуть способів задовольняти нові й нові потреби та забаганки електорату. І якщо свого часу іронічно казали, що "вівці поїдають людей" (примат інтересів бізнесу, а саме вирощення шерсті, над інтересами простого люду), "кози - Грецію" (бо траву з'їдають під самий корінь, і там уже ні для кого не буде паші), то зародки української демократії знищить політичний популізм на пару з небажанням молодої еліти розібратися в цьому хаосі, а також узяти участь у його впорядкуванні.