Проте сьогодні мова піде про більш важливу річ, а саме - потенційне перезавантаження керівництва Бюро. Може здаватись фантастикою, але більше місяця ходять чутки, що "слуги" шукають директору ДБР заміну. І чутки залишались би чутками, якби не одне але - після ухвалення законопроекту № 2116 в першому читанні, відбулось доопрацювання драфту нормативно-правового акту і внесено правку #320. Це розгойдало стілець під Романом Трубою не на жарт. Вочевидь, в ЗеКоманді зрозуміли, що нинішній директор ДБР не може послідовно "служити" одним людям. Спочатку його кандидатуру Пашинський (!) запропонував Турчинову; потім НФ пролобіював Трубу за своєю квотою на посаду говови ДБР; потім Порошенко його призначив і "перевербував", щоб нині голова Бюро став зброєю Портнова. І гріх, і сміх…
Раніше мова йшла ще про один законопроект (щодо парламентського контролю, куди був закладенний механізм дострокового звільнення директора ДБР). Але навіщо ускладнювати собі життя? Просте рішення було знайдено і про нього нижче.
В середу, 13 листопада, парламентський комітет з питань правоохоронної діяльності створив прецедент, якого, в принципі, не очікували ні профільні експерти, ні активісти. Звідкілясь у "слуг народу" виникла ідея доповнити президентський законопроєкт №2116, місяць тому ухвалений у першому читанні. Згодом на комітетському засіданні точилися непересічні дебати між більшістю складу та двома "друзями по зброї", а саме - представником "Слуги народу" Максимом Бужанським і репрезентантом "Опозиційної платформа - За життя" Іллею Кивою. Спершу здавалося дивним, що двоє парламентаріїв відчайдушно намагалися захистити директора Державного бюро розслідувань Романа Трубу від потенційної відставки. Мова про "поправку 320" у вищезгаданому законопроєкті, яка перевертає цей драфт змін з ніг на голову. Якщо раніше Труба ставав одноособовим керівником без запобіжників, то наразі ці повноваження можуть бути передані вже новопризначеному керівникові.
Нагадаємо, законопроєкт №2116 у першочерговій версії передбачав стосовно ДБР "слова "центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність" замінити словами "державним правоохоронним органом" (фактично, за аналогією з НАБУ) і переформатувати спосіб керівництва Бюро, - квазі-колегіальність замінювалася на одноособовість, без обов'язку з боку директора погоджувати рішення зі своїми заступниками. Як наслідок, гарантії незалежності, передбачені в нинішньому варіанті закону, для заступників анулювалися. Їх, обраних конкурсною комісією, могли звільнити, як і звичайних співробітників. Територіальні органи ДБР офіційно ставали територіальними управліннями, а директор замість патронатної служби "здобував" свій власний апарат, із втричі вищою зарплатнею для підлеглих, ніж це встановлено Кабміном для працівників патронатних служб у державних органах. Гранична чисельність розмивалася до невизначеності, хоч наразі вона становить 1500 співробітників. Безумовно, збільшити в ДБР кількість слідчих, оперативників і просто держслужбовців варто. Проте спочатку треба розібратись, де саме не вистачає співробітників. Бо скидається на просту "хотілку" директора Бюро, коли останній організовує подання, а Кабмін встановлює ліміт, наприклад - 5000 працівників. Крім того, за рішенням директора, могло бути утворено не більше 10 територіальних управлінь (наразі їх лише 7). Дисциплінарні стягнення - ставали виключною компетенцією директора Бюро, але тільки після рішення дисциплінарної комісії. Не важко здогадатися, хто саме мав би монопольний вплив на рішення зазначеної комісії. Проте одна з найгірших новел у законопроєкті - можливість переведення співробітників у ДБР без конкурсного добору в порядку, визначеному Законом України "Про державну службу". Ще одна "централізація" - у разі фіксації керівником підрозділу внутрішнього контролю правопорушення в ДБР, він не тільки має повідомити Генерального прокурора чи його заступника, а й відзвітувати директору Бюро. Цікаво, до кого саме в такому разі спочатку піде звітувати керівник підрозділу внутрішнього контролю ДБР?
Загалом, із президентського законопроєкту випливало, що директора ДБР треба зробити всемогутнім. І здавалося, що Роман Труба, доганяючи по ділу і без екс-президента Петра Порошенка, виторгував для себе "святу індульгенцію" на можливість керувати Бюро одноосібно, не позираючи у бік заступників - Ольги Варченко та Олександра Буряка. Саме так здавалося, правда - до певного моменту. Думаю, після позитивного голосування за поправку 320 до вищезгаданого законопроєкту цю цифру ще довго згадуватиме Роман Труба. Показове авторство поправки - за нею керівник профільного комітету Денис Монастирський, який входить до фракції "Слуга народу". Більше того, саме цей нардеп входив до складу комісії, яка обирала Романа Трубу на посаду директора ДБР. Як наслідок, малоймовірно, що Монастирський без погодження з керівництвом фракції та без подальшого плану зробив би такий крок.
Отож, згідно з поправкою 320 від Дениса Монастирського, повноваження директора ДБР та його заступників припиняються достроково. Президент України упродовж п'яти робочих днів з дня набрання чинності змінами призначає тимчасового виконувача обов'язків директора ДБР. Цій особі на час виконання відповідних обов'язків за кошти держбюджету виплачується грошова компенсація на суму посадового окладу директора ДБР. Повноваження т.в.о. директора Бюро припиняються у день призначення на посаду нового очільника цього органу досудового розслідування. Парламент і Кабмін у 30-денний термін від дня набрання чинності поправками призначає (швидше за все, відбудеться проста заміна нинішнього складу "зовнішньої" конкурсної комісії, яка обирає керівництво ДБР) своїх представників до комісії, що обиратиме нового директора Бюро. Всі адміністративні питання проведення конкурсу візьме на себе Офіс президента України. Загалом, на обрання нового очільника ДБР відведено 60 днів від дня формування персонального складу комісії, що є значним і досить логічним часовим обмеженням. Нагадаю, попередній склад ДБР (директора та двох заступників) через торги між НФ і Порошенко не могли обрати півтора року. Фактично, в день публікації цього тексту народні обранці проголосували правку №320, яка дозволяє перезавантажити керівництво ДБР. Між тим, голосувати за законопроект в цілому у пʼятницю відмовились і перенесли його затвердження. Вирішили не підтримувати ідею перезавантаження: "Батьківщина", ОПЗЖ, депутатська група "За майбутнє". Уявили собі постаті спонсорів та акціонерів цих політоб'єднань? Такі заможні люди мають час на хоббі. Наприклад - гру на трубі.
Насправді в законопроєкті після комітетського доопрацювання з'явилися ще десятки важливих правок. Безумовно, в наступному тексті автор деталізує їх за важливістю змін, якщо документ буде ухвалено. Слід зрозуміти тільки одне: без закону, прийнятого в цілому і з правкою 320, решта - просто звуки окремих музичних інструментів. І Роман Труба у такому разі стане диригентом без жодних запобіжників. Проте якщо буде підтримано і вищезгадану поправку, яка дозволяє звільняти керівництво дочасно, - дуже скоро ми матимемо новий ансамбль. Як він звучатиме - покаже лише час. Але це точно не буде какофонія, що нині долинає з ДБР. Дивно спостерігати, як директор, у прямому сенсі, воює зі своїми заступниками упродовж двох років. І причина - не в особистих характеристиках Романа Труби, Ольги Варченко чи Олександра Буряка. Бомбу вповільненої дії заклали ще представники Блоку Петра Порошенка та Народного фронту, коли "розписали гру на двох", а потім - з тріском програли вибори. Решта є тільки наслідками фундаментальної проблеми.
Далі буде…