Найімовірніше, найближчими днями буде змінено значну частину нинішнього складу ЦВК - 13 з 15 її членів. Бо настав уже час.
Не в сенсі закінчення передбаченого законом 7-річного строку повноважень членів ЦВК - він збіг майже чотири роки тому (1 червня 2014 р.). А в сенсі того, що влада вирішила: саме нині для неї настав час провести таку зміну. Причин такого рішення кілька.
По-перше, нинішній склад ЦВК вже "вислужив" себе по повній. Він офіційно зафіксував перемогу двох президентів - диктатора і демократа. Він також забезпечив три парламентські виборчі кампанії - 2007, 2012, 2014 рр. За що й отримував "по заслугах" від кожної влади. Сім членів ЦВК, які найближчим часом мають піти "на заслужений відпочинок", отримали нагороду "з рук" В.Януковича - вони стали орденоносцями або заслуженими юристами (член ЦВК Т.Астахова була відзначена навіть двічі - у червні 2010 р. і під час придушення Революції Гідності в січні 2014-го). Ще троє з нинішніх "відставників" нагороджені П.Порошенком. Унікальною в сенсі президентських відзначень можна вважати особу М.Охендовського, якого було призначено до складу ЦВК за квотою Партії регіонів і який беззмінно "служить" у ній іще з часів Ківалова - з 2004 р. Так ось, пан Охендовський заслужив "високу подяку" одразу від обох президентів. В.Янукович невдовзі після приходу до влади в 2010 р. присвоїв йому звання заслуженого юриста України, а П.Порошенко у 2015-му нагородив орденом Ярослава Мудрого. У першому випадку нагородження відбулося за "за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм", у другому - за "за значний особистий внесок у державне будівництво… вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм".
По-друге, зі зрозумілих причин (зокрема через сумнівну легітимність пролонгації повноважень нинішніх членів ЦВК) зволікати зі зміною складу ЦВК далі нікуди. Зрештою, владі вже й не потрібно зволікати, бо вона дотягнула вирішення цього питання до потрібного їй часу. Річ у тому, що термін повноважень членів ЦВК, яких призначать саме тепер, охопить дві президентські і дві парламентські виборчі кампанії - 2019 і 2024 рр. Якби зміна відбулася вчасно (як цього вимагає закон, який встановлює, що строк повноважень члена ЦВК - 7 років), то новий склад ЦВК зміг би провести лише одні президентські і одні парламентські вибори (2019 р.). Але політичне керівництво держави, вочевидь, хоче зберегти себе при владі якомога довше, а для цього йому треба мати у своєму розпорядженні "ручний" інструмент організації виборів. Тому питання про зміну складу ЦВК влада вирішує з прицілом на майбутнє, дбаючи про свою незмінність. Саме тому зміну складу ЦВК увесь час відкладали й переносили. Цьому сприяло те, що владу повністю влаштовувала ситуація з нинішнім її складом, який через правову сумнівність такої собі "пролонгації за замовчанням" строку його повноважень з 2014 р. майже чотири роки перебував у підвішеному стані і був максимально залежним від бажання/небажання влади його змінити.
По-третє, зміна складу ЦВК стала можливою через те, що правлячі політичні сили, уособлені БПП (читай - Банковою) і НФ, змогли домовитися про "поділ" ЦВК між собою. Раніше НФ стримувало те, що пропоновані президентом до складу ЦВК кандидатури в абсолютній своїй більшості були орієнтовані на Банкову. "Фронтовики" не мали бажання віддавати на повний відкуп президентові ще один важливий орган, розуміючи, до чого це може призвести в майбутньому. Тим більше що ці дві політичні сили давно вже не довіряють одна одній на слово. Їхня спільна діяльність базується на перестраховках та гарантіях, які убезпечують від цілком можливого "кидка" (що вже не раз траплялося). Наразі Банковій і НФ вдалося збалансувати свої "апетити" як щодо персонального складу ЦВК, так і її керівництва. За попередньою домовленістю головою ЦВК стане представник БПП, а одним із заступників - представник НФ (персоналії вже також визначено). Іншими керівними посадами (ще одного заступника голови і секретаря ЦВК) поступляться тим фракціям, які "дадуть" необхідні голоси для призначення нового складу ЦВК (а за певних обставин вони можуть бути заміщені також представниками БПП). Для Банкової надзвичайно важливо "взяти" посаду голови ЦВК (як і під контроль усю ЦВК), оскільки, крім усього іншого, вона саме "запустила" кілька нових політичних проектів (партій) під наступні президентські й парламентські вибори. А реалізація цих проектів (реєстрація партій як суб'єктів виборчого процесу, реєстрація висунутих нею кандидатів, включення їхніх представників до окружних та дільничних виборчих комісій тощо) значною мірою залежить від ЦВК, підготовчу роботу щодо рішень якої організовує саме голова ЦВК.
Безперечно, політичний розподіл керівних посад ЦВК не має нічого спільного з такими принципами діяльності ЦВК, як незалежність і колегіальність. Для того щоб забезпечити незалежність ЦВК, закон, зокрема, передбачає, що голова, заступники і секретар обираються таємним голосуванням на її засіданні. На практиці ж матимемо зовсім інше - таємне голосування членів ЦВК буде лише формальним прикриттям рішення, яке вже фактично ухвалили відповідні політичні сили навіть іще до формування нового складу цього органу (парламент іще не проголосував за нових членів ЦВК, а на Печерських пагорбах уже визначили, хто в ній керуватиме). У свою чергу це означитиме, що ніякого незалежного організатора виборів в Україні у щонайменше сім найближчих років не буде - за такого підходу створять політично заангажований орган, який фактично стане "ручним" інструментом тих політичних сил і окремих осіб, які його сформують.
Зміна складу ЦВК стала можливою ще й тому, що це питання було включено до так званого великого кадрового пакета разом із питанням призначення голови НБУ, двох суддів Конституційного суду, деяких міністрів, іншими кадровими питаннями. Обґрунтовано можна припустити, що до пакета включено також питання про звільнення міністра фінансів О.Данилюка (рішення щодо нього на Банковій ухвалено вже давно). Немає сумніву, що "на торги" виставлено також посаду голови ДФС (для цього напередодні звільнили з посади Р.Насірова). Хоча рішення з цього кадрового питання ухвалює Кабмін, але воно за визначенням не може не потрапити до "великого кадрового пакета", оскільки посада голови ДФС є надважливою і надвпливовою з погляду як економіки (бізнесу), так і політики. Логічним є включення до пакета й посади уповноваженого Верховної Ради з прав людини, бо строк повноважень призначеного 2012 року омбудсмена збіг майже рік тому. Однак, судячи з усього, вирішення цього питання зусиллями Банкової наразі заблоковане, оскільки президент не хоче посилювати своїх "соратників" з НФ, якому, як відомо, ця посада відійшла ще за попередніми домовленостями. Один раз це питання вже спричиняло перенесення зміни складу ЦВК. Зрештою, до кадрового пакета могли ввійти й інші посади, бо значною частиною державних органів (НБУ, ФДМ, МОЗ тощо) керують тимчасові виконувачі обов'язків. Не треба також забувати про те, що за так званим квотним принципом відбулося формування багатьох державних органів, у т.ч. новостворених. Так, за цим принципом призначено директора ДБР, його заступників і планується заповнити інші керівні посади в цьому органі.
З формуванням "великого кадрового пакета" з'явилася можливість задовольнити інтереси більшої частини політичного істеблішменту, інтереси інших (крім БПП і НФ) парламентських фракцій, а отже - провести результативне голосування з усіх потрібних питань. А найбільший виграш (як на цей момент, так і на майбутнє) від такого кадрового пакета отримає Банкова, яка прагне у будь-який спосіб отримати контроль над найбільшою кількістю державних органів. Як уже зазначалося, в АП не довіряють НФ, знаючи, що він веде перемовини з іншими політичними силами, з якими в потрібний момент може утворити альянс на президентські й парламентські вибори.
У демократичних правових державах формування персонального складу органу, який організовує підготовку та проведення виборів, є питанням організаційно-управлінським. В Україні ж воно завжди набуває великого політичного значення. Це відбувається з тієї простої причини, що для наших можновладців ЦВК - це значно більше, ніж орган, який виконує організаційно-технічну функцію. Вони розглядають її як засіб збереження влади та/або її отримання. "Там" (на Заході) органи, які організовують проведення виборів, створюють умови для вільного волевиявлення і фіксують його результат. У "нас" (на пострадянському просторі, зокрема в Україні) ЦВК найчастіше "грає" на боці правлячих політичних сил, створюючи для них сприятливі умови для перемоги на виборах і навіть "роблячи" для них потрібний результат. Згадайте, як це було на президентських виборах 2004 р., коли після другого туру ЦВК за відсутності підстав оголосила президентом Януковича. Тоді лише Майдан не дав йому можливість незаконно обійняти найвищу державну посаду.
Очевидно, що ЦВК відіграло свою роль і на президентських виборах 2010 р., коли Янукович "зійшов на престол" і невдовзі призвів Україну до великої біди. Часто доводиться чути, що хай там як, але Янукович тоді прийшов до влади демократичним шляхом - у результаті виборів.
На моє переконання, такі твердження є поверховими, оскільки не враховують "механізмів і способів" тих виборів, які досить предметно зафіксовані в матеріалах "чорної бухгалтерії" Партії регіонів. Передаючи у травні 2016 р. ці матеріали до НАБУ, в інтерв'ю ДТ.UA я казав, що вони докладно розкривають механізм приходу Януковича до влади. На їх підставі можна довести, що Янукович прийшов до влади незаконно і не був легітимним президентом України. По суті, у 2010 р. повторилася ситуація другого туру президентських виборів 2004 р., коли на підставі сфальсифікованих результатів голова ЦВК Ківалов оголосив Януковича президентом. Тоді ж я наголошував, що матеріали "чорної бухгалтерії" ПР свідчать про участь у становленні режиму Януковича багатьох державних інституцій, зокрема й ЦВК.
На жаль, ці матеріали до сьогодні належним чином не розслідувані. У справі "чорної бухгалтерії" НАБУ і САП спромоглися на розслідування лише одного епізоду, який, до речі, пов'язаний з діяльністю ЦВК у 2010 р. А далі цю справу всупереч закону було передано до ГПУ, де вона розчинилася у величезному масиві інших справ і, швидше за все, буде успішно "похована". Не маю сумнівів, що в такому розвитку подій у зв'язку зі справою "чорної бухгалтерії" ПР кровно зацікавлена як попередня, так і нинішня політична влада, оскільки обидві вони тією чи іншою мірою "послуговувалися" можливостями ЦВК.
Судячи з того, яким чином і за якими принципами формується новий склад ЦВК, ніхто не відмовляється від традиції "використання" ЦВК. А тому наївно сподіватися, що результатом зміни персонального складу цього органу стане зміна принципів його діяльності. Принципово нічого не зміниться - певною мірою (зокрема в частині концентрації впливу на ЦВК однієї особи) його діяльність може навіть погіршитися. При цьому не викликає жодного сумніву, що вкрай запізнілу зміну складу ЦВК на Банковій використають з піар-метою - подадуть як продовження реформ, виконання обіцянки кардинально оновити цей орган і таким чином створити передумови для вільних і чесних виборів.