Для південнобережних мерів, заарештованих минулої восени, наближається судний день. Уже найближчими днями першим вирок почує мер Лівадії Анатолій Мамикін. Потім перед тим-таки Ялтинським судом постануть колишній алупкінський голова Андрій Харитонов і двоє його підлеглих. Із січня в суді чекає свого часу і справа екс-мера Алушти Володимира Щербини. Прокуратура обіцяє, що до кінця місяця закінчить досудове слідство і в кримінальній справі найбільшого vip-арештанта - екс-спікера автономії Анатолія Гриценка.
Нагадаю, що всіх мерів затримали напередодні місцевих виборів, якраз після практичних кроків, спрямованих на переобрання: А.Харитонова - наступного дня після його висунення від?партії «Союз»; В.Щербини (від цієї ж партії) - кілька днів по тому; А.Мамикіна (від КПУ) - відразу після подачі документів у виборчком. Піти - у буквальному значенні! - вдалося тільки одному меру-старожилу - гурзуфському голові Віктору Гамалю, який перебуває в розшуку й досі.
За час слідства всі кримінальні справи значно розрослися і «поважчали». До смішних (знаючи розмах земельного свавілля) шести соток, за які «брали» алупкінського голову Харитонова, додалися обвинувачення в незаконному відчуженні земель дитячого протитуберкульозного санаторію ім. Боброва площею 6,4 га, протиправному наданні в користування ділянок площею шість гектарів у міському парку й півтора гектара - в охоронній прибережній зоні. Причому судитимуть екс-мера Алупки як члена ОЗУ - разом з ним на лаву підсудних сядуть головний архітектор міста й землевпорядник. Два епізоди у справі екс-голови Лівадії А.Мамикіна: незаконна передача у приватну власність майже гектара земель на території Ялтинського гірсько-лісового заповідника і здача в оренду майна Лівадійського пляжу за заниженою ставкою. Володимирові Щербині висунуто обвинувачення у зловживанні службовим становищем, перевищенні влади та перешкоджанні діяльності депутатів міськради. За версією слідства, він дав незаконні вказівки про доповнення рішення сесії пунктом, який не виносився на голосування, а також про неврахування голосів депутатів. Крім того, ГПУ повернула на перегляд у Крим стару справу проти Щербини щодо хабара, постанова про порушення якої була скасована судом рівно два роки тому.
У перспективність справ мерів мало хто вірить, хоча сумніви, чи дійдуть вони до суду, вже розвіялися. Першопричина повсюдної недовіри - та сама, що й природа самих арештів, які мали «політичний» підтекст: у такий спосіб усувалися явні конкуренти партії влади на виборах. По-друге, практично всі земельні епізоди у справах мерів стосуються рішень, ухвалених колегіально на сесіях рад, і окремо взятих депутатів і мерів раніше, як кажуть, «за це не саджали». Тепер же, за логікою подій, за афери з землями, за які нині відповідатимуть екс-мери, треба було б притягнути будь-якого їхнього наступника - з тих, хто при «лиходіях» солідарно голосував як депутат у складі найбільшої фракції Партії регіонів. По-третє, багатоепізодність кримінальних справ зовсім не обов’язково є показником повного і всебічного слідства. Буває, що туди просто вкидають усе хоч почасти перспективне, що трапляється під руку, коли виконується команда «нарити». І новий епізод завжди доречний, коли треба подовжити строки слідства й тримання під вартою, а їх подовжували в усіх арештованих екс-мерів і депутата ВР Криму А.Гриценка.
Окрема тема, до якої ще повернемося, - нараховані практично в усіх справах мільйонні суми збитку, що лягло в основу обвинувачень у земельних зловживаннях, хоча такими вони не є. Додамо до цього відомий рівень профпридатності нинішніх правоохоронців та незалежності судів - і нервове очікування вироку екс-мерові Лівадії, що спостерігається в ці дні в прокурорському середовищі, не здасться таким уже й дивним.
Кримінальна справа кримського екс-спікера Гриценка почала танути, не дійшовши до суду. Нагадаю, з самого початку йому було висунуто обвинувачення в перевищенні влади та службових повноважень щодо розпоряджання землями військового радгоспу «Азовський» 2004 року, коли А.Гриценко був головою Ленінської РДА. Він підписав розпорядження про вилучення 4,8 тис. га земель військового радгоспу з подальшою їх передачею в землі запасу трьох сільрад, а потім в оренду - підприємству дружини Гриценка Ольги та місцевому фермеру. Тема стара й загрузла в судах, де військова прокуратура протягом майже трьох років намагалася повернути землі, якими розпорядилися без погодження з Міноборони. Через чотири дні після затримання Гриценка було порушено другу кримінальну справу, за тією ж статтею 365 КК (перевищення влади або службових повноважень), але тепер уже за фактом зі спікерської біографії Гриценка - здачі в оренду за заниженою ставкою елітного корпусу парламентського санаторію «Россия» в Ялті. Факт, знову ж таки, загальновідомий: порушення кримінальної справи домагався ще три роки тому Г.Москаль, а фірма, яка отримала за дуже низькою ціною на 30 років в оренду котедж апартаментів, засвітилась у скандалах з отриманням землі та приватизацією майна будуправління головкому МВС у час, коли ним керував Анатолій Могильов. Третя й четверта кримінальні справи проти А.Гриценка знову повертають до його діяльності на посаді голови адміністрації рідного йому Ленінського району. Йому інкримінують незаконне розпоряджання землями лісового господарства при передачі в оренду фірмі майже восьми гектарів землі під приватизованими об’єктами піонертабору «Алые паруса» та незаконне нарахування матеріальної допомоги співробітникам РДА (збиток - близько 70 тис. грн.). Загалом, як пожартувала одна місцева газета, «вежу теж зруйнував Гриценко».
Тим часом із посиланням на одну з головних осіб автономії в лютому стала розповзатися кабінетами бувальщина. Сидячи в тісному колі, президент нібито запитав одного зі співрозмовників: «А що там у Гриценка із санаторієм «Россия», справді серйозно?». Йому нібито відповіли: не в курсі. «Ну, якщо ти не знаєш, значить, дрібниці», - й тут-таки зателефонував нібито генпрокурору і дав команду: щодо «России» питання зняти. І бувають же такі збіги: тижнів через три після того, як довелося почути цю історію, адвокати Гриценка вийшли на прес-конференцію й повідомили, що ГПУ ще в лютому скасувала постанову про порушення кримінальної справи щодо «России». Підставою, за словами адвокатів, слугувало те, що постанову було підписано неналежною особою - в.о. прокурора АРК, а мав підписати сам прокурор. У прокуратурі публічно не коментували, але співрозмовник DT.UA сформулював інакше: порушення справи було передчасне, тому перевірка за фактом триває. І слідство у справі в цілому триває, оскільки продовжене. І термін утримання під вартою, який минув цього тижня, теж продовжено - до 21 травня. Тож Анатолій Павлович ще не раз зможе пофарбувати камеру в СІЗО…
Тим часом обвинувачення йому висунуто тільки щодо одного, першого, епізоду з трьох, які залишилися, і слідчі дії проводяться тільки стосовно нього. Це дуже надихає захист: адвокати сподіваються, що справа до суду не дійде. «У питанні «России» розібралася ж прокуратура, думаю, розберуться і в цих справах, - каже адвокат Алла Кошенко. - Сьогодні обвинувачення у двох справах не висувають, напевно хочуть розібратися. Призначено експертизи, і, думаю, після них взагалі все стане ясно й зрозуміло. Я думаю, що прокуратура не направлятиме справу в суд, наперед знаючи, що там немає об’єктивно ні складу злочину, ні наслідків».
Щоб закінчити тему котеджу апартаментів «России», яка дуже яскраво ілюструє флюгерність дій правоохоронної системи, нагадаю, що 2008 року главк МВС таки домігся був порушення кримінальної справи. «Причому Генпрокуратурою, бо місцева прокуратура не хотіла справу порушувати, - згадує Г.Москаль в інтерв’ю «Центру журналістських розслідувань». - Гриценко тоді ходив, скаржився. Все кричав, що це політичні репресії Москаля для пониження рейтингу Партії регіонів. Їздив до Ющенка. І справу закрили через відсутність складу злочину».
Перспективність нинішньої справи щодо екс-спікера головний «гриценкознавець» генерал Москаль називає мізерною: «Якби його заарештували за якісь справи нові, невідомі, але його заарештували за давно напрацьовану макулатуру, що лежала в ГУ МВС Криму як нереалізована безперспективна справа».
Слабкі ланки епізоду, за яким висунуто обвинувачення, - стосовно розпоряджання землями військового радгоспу «Азовський», у принципі, на поверхні. Названа слідством сума збитків - 23 мільйони гривень. Проте експерти запевняють: це не збитки, а грошова оцінка майже п’яти тисяч гектарів землі, які до того ж не відчужувалися, а, як і до того, залишаються в держвласності. Друге питання, на яке немає відповіді: якщо Гриценко порушив порядок, встановлений Міноборони, то чому він сидить, а колишній директор військового радгоспу, який самоправно відмовився від землі, а потім, уже 2008 року, напряму підписав із дружиною Гриценка ще два договори оренди землі, - на волі, і його не притягують до відповідальності? Чи ці збитки - без нього?
Без однозначної відповіді поки що залишається й головне запитання: чому (насправді) Анатолія Гриценка заарештували? Залишивши осторонь популярні «політичні» версії, варто подивитися на землю, навколо якої стільки пристрастей, буквально. У військовому радгоспі «Азовський», як і раніше, не сіють і не орють. Але скоро почнуть. Кажуть, міністр оборони рекомендував інвестора з Донецька, він допоможе і насіннями, і технікою. Сільгосппідприємство Ольги Гриценко «Грант», як і раніше, вирощує на радгоспних землях зернові. Причому цілком законно - запевняють і в радгоспі, і в Багеровській сільраді. 462 гектари земель військового радгоспу, на яких тепер ростуть озимі, вона використовує за договором про спільну діяльність, укладеним торік уже з новим директором радгоспу. Але ж ішлося, якщо пригадуєте, про п’ять тисячі гектарів. І абсолютно справедливо було б знати: хто і як використовував їх усі ці роки, а також завдяки кому і чому з 21 тисячі гектарів земель військового радгоспу, які він мав у 1996 році, на сьогодні залишилося тільки близько восьми? І не треба нікого садити, - хай просто заплатять...
Поясненням такого суворого поводження з Анатолієм Гриценком почасти може бути його видатна роль у цьому регіоні. Місцеві підприємці розповідають, що в Багеровому, Щолкіному, не кажучи вже про рідне для екс-спікера Чистопілля, інакше як Хазяїном його не називали. Він контролював усе (сам, із допомогою родичів та друзів-наглядачів) і бажав більшого. Більшого, кажуть, хоче й суміжний Хазяїн - мер Керчі Олег Осадчий, і конкуренція мала досить жорсткий характер. Тим часом у регіоні почали активізуватися цікаві процеси. Раз у раз виникає тема будівництва мосту через Керченську протоку, яка бентежить усіх кримських чиновників перспективою участі в мільярдному проекті. Зрушилася з мертвої точки ідея будівництва електростанції на місці недобудованої АЕС у Щолкіному, в переговорах із китайськими інвесторами вже дійшли до етапу узгодження ТЕО. У зв’язку з цим перспективним стає й проект створення в Щолкіному технологічного парку, під який піде кілька сотень гектарів. Так, усе це починалося при Гриценку-спікері, але втілюється при Джарти-прем’єрі. І хто тут головний - питань бути не повинно.
Тепер про цікавий збіг, котрий цілком може виявитися випадковим. Кілька років тривали судові позови військових прокурорів за повернення земель військового санаторію. Фінал несподівано настав наприкінці минулого року. Тоді ж ВР Криму дає одне за іншим погодження Мінприроди України на продаж спецдозволів на користування надрами з метою вивчення та розробки двох нафтогазоносних площ, розміщених у Ленінському районі, - Чистопільської та Алагодської. Прогнозні ресурси нафти і газу цих площ, зазначені в пояснювальних документах, що є в розпорядженні DT.UA, на думку експертів-геологів, до яких ми звернулися, досить скромні. Проте розвідка тут велася кілька десятиліть тому, отож насправді все може бути набагато перспективнішим. Не даремно ж хтось ці ліцензії купує, врешті-решт!