Глобальна фінансова криза сильно вдарила по Україні. Однак тепер, більше ніж будь-коли, саме час для розсудливості та об’єднаного підходу до основоположних реформ.
Тиждень тому я зустрічалася з президентом і прем’єр-міністром України на міжнародній інвестиційній конференції, присвяченій майбутньому газової інфраструктури України. Завдяки їхній наполегливій роботі та їхньому спільному підходу відкрилися нові перспективи для покращення енергетичної безпеки Європи та здійснення значних інвестицій у газотранзитну систему України. Для мене їхні спільні зусилля стали прекрасним прикладом єдності та рішучості перед лицем політичних викликів, а також показали, що можна досягнути єдиним фронтом.
Сьогодні, як ніколи очевидно, що 2009-й обіцяє бути роком складних рішень для політиків у всьому світі, незалежно від їхнього місця в політичному спектрі.
Особливих зусиль потребує ситуація в Україні, де дефіцит платіжного балансу, негативне зростання та зменшення доходів бюджету ставлять під загрозу політичну, економічну та соціальну злагоду.
Україна досягла видатних звершень за роки незалежності, особливо після помаранчевої революції, у демократичному розвитку та виконанні позитивної ролі в сусідньому з ЄС регіоні. Багато партнерів України, як усередині Європейського Союзу, так і поза його межами, визнають сукупність вимірів нинішньої кризи: на макроекономічному рівні, у банківському секторі, у державному бюджеті, у фінансуванні комунальних підприємств та місцевих органів влади. На карту справді поставлено багато, і є реальні ризики погіршення стану наших власних фінансових інституцій та підприємств, багато з яких здійснили значні інвестиції в Україну, якщо ситуація швидко не стабілізується.
На щастя, є якір, який дає можливість стійко утримувати корабель під час шторму: це домовленість про надання Україні резервного кредиту МВФ, досягнута у 2008 році, на суму 16,5 млрд. доларів, що має допомогти стабілізувати нагальні проблеми платіжного балансу. Однак для того, щоб Україна могла отримати ці гроші, мають бути цілком впроваджені ключові реформи, рекомендовані Міжнародним валютним фондом та іншими партнерами. У довгостроковій перспективі ці реформи, можливо, важливіші, ніж самі кошти. У короткостроковій перспективі впровадження таких реформ може виявитися непростим завданням: збалансування державного пенсійного фонду, збільшення акцизних зборів і реструктуризація фінансів НАК «Нафтогазу» вимагатимуть прийняття дискусійного й інколи непопулярного законодавства. У будь-якій демократичній країні і для будь-якого уряду це один із найбільших парламентських викликів, який тільки може бути. Однак це дуже важливі заходи, у яких — ключ до майбутнього відновлення: створення належних умов для повернення до зростання, збалансованих бюджетів, передбачуваності та впевненості інвесторів. І, нарешті, ці важливі реформи в економічному управлінні можуть відчинити двері до збільшення міжнародної допомоги, так само як реформи, які ми обговорюємо, у газовій сфері можуть каталізувати інвестиції в модернізацію транзитної системи України.
У вівторок 31 березня Верховна Рада України розглядатиме законодавчий пакет, який має особливу вагу в історії України. Він включатиме в себе питання бюджетної та пенсійної політики (як цього вимагає МВФ) і скасування 13-відсоткової надбавки на ставку ввізного мита, що стала джерелом стурбованості усіх основних торгових партнерів України. Парламент має прийняти суверенне рішення, але я сподіваюся, що всі депутати згадають уроки історії й візьмуть до уваги довгострокову цінність антикризових заходів, а не короткострокові політичні інтереси своїх партій.
Неможливо переоцінити важливість демонстрації Україною злагодженого підходу до відновлення рівноваги бюджету. Насправді Україна робитиме перший крок до переходу від кризового управління до довгострокового розвитку.
Єдність у питанні життєво необхідних елементів для повернення стабільності в Україну є знаком демократичної зрілості і не підриває плюралізму української демократії, як декому хотілося б, щоб ми так вважали. Добре спланований та чітко структурований бюджет є рамками, в яких можна продовжувати дискутувати на тему політичних пріоритетів. Це — також інструмент, який може допомогти пріоритезувати і спрямувати зовнішню допомогу, відчутне свідчення солідарності, на якому наголошує Європейська комісія у своїх пропозиціях щодо Східного партнерства. В України є багато партнерів, і кожен має зробити свій внесок, щоб допомогти Україні подолати нинішню ситуацію — стосовно макроекономічної допомоги, інфраструктури, рекапіталізації банківського сектору, розвитку інституційної спроможності.
Саме тому моє звернення сьогодні таке: як справжній друг України, я не можу ще більше наголосити на потребі відкласти політичні розбіжності для того, щоб вирішити нагальні та критичні питання, які стоять сьогодні перед нами. Надзвичайно важливо зберегти те, чого Україна досягла за часи незалежності, створити належну основу для майбутнього та зміцнити проєвропейський вибір України. Я хотіла би, щоб народні депутати України пам’ятали про це, розглядаючи законодавчий пакет, поданий до Верховної Ради.