У корпусах військового 3, які відбулися в листопаді та грудні минулого року, - не просте бажання привернути увагу до проблем, навіть не крик про допомогу, це виклик державі. Хоча борги почали стрімко зростати більш як рік тому, до активних дій працівників санаторію спонукали посилені чутки про нібито планований продаж лікарні. «Санаторій спеціально доводять до банкрутства, щоб приватизувати» - ця теза лунає тут не перший місяць.
Військовий санаторій «Хмільник» розрахований на 450 місць і розташований у місті, яке є бальнеологічним курортом державного значення. Його основним лікувальним фактором є природна радонова вода. А ще озеро, дендропарк (із загальної площі санаторію в 65 га він розкинувся на 55 га), ліс, озоноване повітря - усе це теж позитивно впливає на успішний перебіг лікування. По допомогу до військового санаторію у Хмільник їдуть люди з патологіями нервової та серцево-судинної систем, захворюваннями опорно-рухового апарату, гінекологічними захворюваннями, хворобами шкіри, хронічними захворюваннями органів дихання, патологіями печінки та жовчних шляхів, цукровим діабетом першого та другого типу.
Звичайно ж, цей ласий шматочок не міг не привернути уваги. Втім, назвати прізвища гіпотетичних претендентів на таке цілюще місце не ризикнув ніхто. До слова, усі дії щодо санаторію, які трохи змінили характер після мітингів протесту, нагадували одну зі схем, відпрацьованих у нашій країні на багатьох об’єктах, - довести до банкрутства і продати за копійки. Близько року галузеве міністерство обіцяло колективу розв’язати проблеми з фінансуванням. Але далі обіцянок справа не просунулася, нагадуючи відоме: я вам кажу, приходьте завтра, а ви увесь час сьогодні приходите. Складалося враження, що нагорі не хотіли показати свого наміру закрити санаторій і подавали все так, ніби це бажання походить від самого лікувального закладу.
Коли відключили газ, працівники закладу написали про те, що в такій ситуації не можуть приймати хворих. Реакція Києва була уповільнено-байдужою: не можете - не працюйте, треба - закривайтеся. У цей непростий період наприкінці минулого року санаторій перевіряла безліч різних комісій: КРУ, СБУ, прокуратури, МВС. Підняли документацію ще за 2007-2008 роки, шукали, куди поділися гроші. Але… криміналу так і не знайшли. Грошей просто на все не вистачало. Наприклад, на опалення взимку виділялося 50 тис. грн. на місяць, а фактично воно обходилося в 450 тис. За три місяці зими - понад мільйон. От і доводилося розраховуватися за тепло на шкоду зарплатам працівників. Торік тепло відключали чотири рази. Уся енергосистема перебуває у приватних структурах, а приватник вимагає передоплати. І за борг у 2-3 тис. грн. (на думку фахівців, це невелика сума боргу для організації) відключали тепло. Зрозуміло, ніхто з «володарів тепла» і чути не хоче про те, що бюджетна організація не в змозі зробити передоплату. Вийшло замкнене коло.
Деякі відпочивальники з останнього торішнього заїзду, причому з різних регіонів країни, ділилися, що напередодні дати від’їзду - на початку листопада - їм телефонували з військкоматів відповідальні за видачу путівок і переконували не їхати в Хмільник. Мовляв, там щось відбувається, санаторій закривається і краще здати путівку. Проте офіцери у відставці приїжджали, лікувалися і разом з медиками виходили на акції протесту. Що не дивно, адже багато з них приїжджають сюди протягом 15-20 років. В ефективності лікування сумніватися не доводиться. Про це свідчать записи в книзі відгуків. За словами медиків, до 97% пацієнтів їдуть із санаторію зі значним поліпшенням стану здоров’я і повертаються до повноцінного життя.
Найчастіше тут згадують історію лікування матері народного артиста України - композитора і співака Павла Дворського. Колись він на руках заніс маму в санаторій - самостійно вона не могла навіть стати на ноги. Після лікування вийшла з санаторію без сторонньої допомоги.
Самі медики рятували свій заклад як могли. Хоча пізніше лікарі й медсестри пошкодували про той час, коли свідомо відмовлялися від своїх зарплат, аби тільки погасити борги за спожитий газ (не буде газу - зупиниться все лікування). Треба було забирати зарплату, оскільки сподівання виявилися марними. Довелося активізуватися, протестувати, що не прийнято у військовій сфері. І восени минулого року працівникам санаторію вдалося частково «вибити» борги з виплати зарплати. Ефект несподіванки працював недовго. Після мітингів з вимогою погасити річну заборгованість із зарплати у Міноборони пообіцяли вирішити проблему. Але минув місяць, і списки співробітників подали до центрів зайнятості. Оскільки час терплячого очікування сплинув, колектив подав до суду на військову частину, чиїм структурним підрозділом є санаторій, і на рідне Міністерство оборони, щоб отримати зароблене. Крім того, якщо політика стосовно санаторію не зміниться, працівники оздоровниці готові пікетувати Міністерство оборони в Києві, аж до оголошення безстрокової голодовки.
- Ми сьогодні не хочемо порпатися в минулому, шукати винних. Набагато важливіша зараз матеріальна підтримка, щоб устигнути до 1 березня - початку нового оздоровчого сезону, - каже начальник медслужби санаторію Валерій Мізяківський. - Електроенергія в нас уже є. Тепер би відремонтувати корпуси і підключити теплопостачання.
Сьогодні в корпусах горить світло, і санаторій в основному розрахувався за газ. Але тепла таки немає. Кажуть, давно треба було поміняти котел, хоча застаріла система опалення тут ні до чого. Річ у тому, що коли подали газ, вище столичне начальство скомандувало запускати систему опалення. А при 24-градусних січневих морозах котел, звісно, не витримав, вийшла з ладу вся система опалення, полопалися батареї. Спробуй тепер розберися - була це чергова міністерська диверсія проти санаторію чи - де тонко, там і рветься.
Налагоджувати систему теплопостачання мала чомусь дніпропетровська фірма. Виходить, у Вінниці немає таких умільців. Дніпропетровців чекали 9 лютого. Але ні того, ні наступного дня вони не приїхали і на зв’язок не вийшли. Може, тому, що договори підписані, а гроші за роботу не перераховані? А можливо, тому, що саме напередодні помінявся міністр оборони? Ворожіння на кавовій гущі не допоможе відповісти й на запитання, як «нова мітла» дасться взнаки в подальшій життєдіяльності санаторію? І чи означатимуть хоч щось попередні запевнення директора військово-медичного департаменту Міноборони Рафіка Камалова в тому, що Міноборони не планує перепрофілювати або продавати санаторій «Хмільник», а, навпаки, хоче поновити роботу закладу, причому на повну потужність.
Поки що ясно одне: навряд чи хтось устигне запустити систему опалення до початку березня.
14 лютого працівники санаторію вийшли на роботу зі змушених відпусток і… знову написали заяви на відпустки за свої кошти. Тільки де їх брати, ці свої кошти?
Виконувач обов’язків начальника санаторію Олександр Савченко налаштований досить оптимістично:
- Гроші на роботи, пов’язані із заміною системи опалення, є, просто міністерство, очевидно, визначається з бригадою. Міноборони цього року на березень запланувало 350 місць для відпочивальників, це більше, ніж зазвичай, що обнадіює. Тож усе в нас буде нормально.
У тому, що в планах вищого керівництва не значиться продаж санаторію, переконував днями вже колишній начальник військового санаторію Юрій Цвигун. За його словами, зараз у міністерстві розглядається питання про те, чи переводити всі військові санаторії у статус держпідприємства. І вирішуватиметься все це… до 2018 року. Скільки води, у тому числі й радонової, спливе за цей час!
Словом, в успішний результат не надто віриться. Особливо коли згадати, що останні півроку керівництво санаторію по двічі-тричі на місяць нагадувало рідному міністерству про свої проблеми. Так, зверталися і до спонсорів. Але в обхід Міноборони як власника ніхто не зможе виділити санаторію навіть копійки. Проте зрозуміло ще й те, що там, нагорі, своя кухня, передвиборна, а отже, й зі своїм меню.
Довідка
ЦВКС «Хмільник» - лікувально-профілактичний заклад Міністерства оборони України бальнеологічного профілю. Призначений для лікування, медичної реабілітації військовослужбовців, пенсіонерів МО України, членів їхніх сімей, працівників Збройних сил України, інвалідів Великої Вітчизняної війни та цивільних осіб з використанням природних лікувальних факторів (клімату, радонових вод) у комплексі з фізіотерапією, психотерапевтичними та нетрадиційними методами лікування, лікувальною фізкультурою, дієтичним харчуванням.