Будьмо чесні самі з собою. Насамперед, констатуймо тривожний тренд і чітке розуміння: а) модернізованій армії потрібні не поштучні новинки, а серійні зразки бойової техніки; б) підприємства ДК "3" у нинішньому стані й у нинішньому форматі взаємовідносин з Міноборони не здатні переозброїти армію необхідною технікою, зрив ДОЗ "запрограмовано"; в) потрібні реальні реформи в оборонці, де сприяння роботі активних приватних компаній - лише мала частина формування нових правил гри.
Глибина проблем стане зрозумілою, якщо раптом вирішимо за рік переозброювати армію не батальйонами (що вже не виконується), а бригадами. Виявиться, що з нинішніми темпами промисловості на переозброєння новими зразками двадцяти бригад нам знадобитися майже сто років. Для очікуваного результату у вигляді мобільної сучасної армії - це катастрофа.
А тепер про все по черзі.
До середини 2017 р. для підвищення мобільності й бойової ефективності Сухопутні й Високомобільні десантні війська повинні отримати максимально можливу кількість нової і модернізованої техніки та озброєння. Таку вимогу командування Генерального штабу ЗС України озвучило наприкінці 2016 р., базуючись на прогнозах розвитку оперативно-тактичної ситуації поблизу кордону держави, де навчання російської армії "Захід-2017" були одним з серйозних викликів для безпеки України.
"Ми повинні отримувати нову техніку - і модернізовані танки, і нові бронетранспортери - батальйонними комплектами. Під час бойових дій ремонтувати її буде ніколи. Нова техніка потрібна. Я не хочу повертатися у 2014 рік", - заявив начальник Генерального штабу на одній з ключових нарад, звертаючись і до командувачів родів і видів військ, і до представників оборонної промисловості.
Зараз - майже середина 2017 року. У темпах виробництва на підприємствах "Укроборонпрому" нової бронетехніки - БТР-4, БТР-3 і тактичної колісної машини "Дозор" - особливого прогресу не помітно. Доля замовлень на ці машини в рамках поточного року - у руках військового відомства. Водночас приватні компанії, власники яких не пов'язані з владою, але здатні підставити плече армії в переозброєнні, або паралізовані з'ясовуванням стосунків з правоохоронними органами, перевірками, або мають мізерні замовлення з мінімальною рентабельністю.
На тлі всього цього виникають прості запитання. Чому все саме так? Хто винен? Що робити?
Якщо взяти до уваги загальну кількість танкових, важких, середніх і легких бригад (за всієї умовності такого поділу в їхньому нинішньому вигляді) загальна кількість техніки, яка їм необхідна, просто колосальна. Навіть за найзагальнішими оцінками модернізованих танків Т-64 уже найближчим часом потрібно не менше півтисячі. Приблизно стільки ж потрібно й нових важких БМП. Рахунок потреби в модернізованих бойових машинах піхоти на базі БМП-1/2, нових гусеничних "середніх" і нових колісних БМП йде на тисячі. Бойових колісних машин типу "Дозор" або їм подібних у різних бойових і забезпечувальних ролях для армії ("сухопутка", ВДВ і ССО), за нашими підрахунками, потрібно близько 5 тис. штук.
Нинішня реальність така, що частина нового озброєння в бронескладі - менше ніж 5%. Інша бронетехніка в нас експлуатується понад 25 років. Виконання завдань у зоні АТО неминуче спричиняє і прямі втрати, й подальше "вбивання" її ресурсу. Надійність за відсутності запасних частин знижується. З більшості позицій, необхідних для армії, промисловість повинна збільшити виробництво в рази, іноді - навіть на порядки.
А скільки ж можемо? Не виходячи за рамки зайвої деталізації, для прикладу зупинюся на трьох відомих проектах, темпи виробництва яких замикаються на потужності підприємств "Укроборонпрому".
Бронетранспортер БТР-4. Прийнятий на озброєння ЗС України. Виробляється на дослідних потужностях КБМ ім. Морозова в Харкові. У планах - налагодити випуск "четвірок" і на Житомирському бронетанковому. З відкритих даних закупівельної системи ProZorro відомо, що місяця півтора тому ХКБМ провело великий тендер на закупівлю близько 700 тонн бронесталі. За підсумками переможцем став постачальник фінської броні від виробника Miilux. Якщо поділити всю масу закуповуваної броні на масу корпуса БТР-4, виходить майже на два батальйони БТР-4. Або БТР-4 і "Дозор", враховуючи виробничий профіль ХКБМ.
Але де-факто БТР-4 збираються виробляти й закуповувати, використовуючи для цього механізм державних гарантій. При цьому Мінфін і Міноборони досі не дійшли однозначного розуміння, як саме слід використати механізм держгарантій і погодити нову ціну на БТР. Словом, поки що для чиновників простіше так: немає БТР - немає проблем. А передова з Києва вже проглядається не дуже…
Бронетранспортер БТР-3ДА. Випускається Київським бронетанковим заводом. "Трійка" - наймасовіший серед нових вітчизняних бронепроектів. До війни на експорт поставлено близько 300 машин. Потужності заводу - до 10 машин на місяць. У 2016 р. були поставки в армію, у рамках ДОЗ. Частина поставлених БТР-ЗДА за попереднім ДОЗ проходить дослідну експлуатацію в десантників, бо "трійка" - і легша, ніж "четвірка", і машина, яка плаває. Те що треба для високої мобільності. Вибрані машини мають пройти під час експлуатації по 20 тис. км. На заводі обурені ставленням десантників до їхніх бронетранспортерів. На нещодавніх навчаннях одна з "трійок" перекинулася, є істотні поломки ходової на кількох машинах. Чи то через дії екіпажу. Чи то через неякісні комплектуючі. Комісія розбирається.
При цьому в 2017 р. у Київського заводу замовлення на "трійки" від армії немає. Можливо, ситуація зміниться після завершення їх дослідної експлуатації і прийняття БТР-ЗДА на озброєння. Хоча злі язики подейкують, що "трійку" з ДОЗ-2017 уже викреслено.
Бойова колісна машина "Дозор". Щодо багатостраждального "Дозору" ситуація не менш туманна. БКМ у кількості 10 штук проходили в одній з військових частин дослідну експлуатацію, яка завершилася в лютому
2017 р. Було виявлено недоліки. Їх виправили. Також було запропоновано внести низку змін. ХКБМ запевнило, що всі зауваження й побажання військових будуть враховані. Виробництвом займатиметься і Львівський бронетанковий завод, і ХКБМ. Крім уже виготовлених десяти машин першої партії, на 2017 р. планувалося виробництво ще 30. Звичайно, це не 200 на рік, як раніше заявлялося на піар-акціях, але теж добре. Однак досі немає ані найменшої інформації про те, чи знайшли час військові й промисловці зібратися в складі міжвідомчої комісії і легітимувати "вдосконалені" "Дозори". Без акта цієї комісії й виготовлення двох нових машин - з реалізацією всіх технічних доробок - виробництво нових "Дозорів" не розпочнеться.
Загалом можна стверджувати: якщо до кінця року армія й отримає нові "четвірки", "трійки" і "Дозори", то йтиметься про одиниці. І то - в найкращому разі. Не прогресує й ситуація з модернізацією Т-64 та створенням важкої БМП, про актуальність якої говорять уже три роки.
Перехід до великосерійних закупівель в інтересах армії і гвардії, зміна експортної парадигми функціонування нашої "оборонки" (хоча на початку 2017 р. "Укроборонпром" повернувся до тези про важливість саме експортних завдань) і жорсткість позиції щодо ціноутворення спровокували кризу у відносинах між військовими й промисловцями. Точніше, між Міноборони і Генштабом з одного боку, і "Укроборонпромом" - з іншого.
Особливістю нинішніх програм переозброєння є вкрай низька частка видатків на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи. Генеральний штаб у багнети сприймає будь-які словесні "довгобуди". Як червона ганчірка й приклад - модернізація БМП-1 на Житомирському бронетанковому заводі. Проекту - п'ятнадцять років, а модернізованого БМП в армійських лавах так і немає.
У ситуації, що склалася, військове відомство прагне якнайшвидше оновити збройовий парк за рахунок готових до серійного виробництва зразків. Працювати з приватними компаніями, які готові підписувати спільні рішення й створювати макетні зразки за свої гроші - заманливо. Приватний бізнес справді демонструє дедалі більшу гнучкість і відповідальність при реалізації проектів в інтересах силових структур. Але кількість зразків, доведених до держвипробувань, а тим більше прийнятих на озброєння в такому форматі взаємодії з Міноборони - дуже незначна. Проте керівники Міноборони стверджують, що "помітне зростання активності приватних підприємств у виконанні держоборонзамовлення порівняно з минулими періодами". У 2016 р. частка держоборонзамовлення, що виконувалося в інтересах ЗС України підприємствами державної форми власності, становила 55%. Відповідно, приватними підприємствами - 45%. У 2017 р. Міноборони продовжило (з різним ступенем успішності) робити ставку на приватні компанії.
Що стосується модернізації танків і створення важкої БМП - то ситуацію в армії могли б істотно поліпшити й проекти, пропоновані Інженерною Групою "Арей". Для мене нинішня ситуація з ІГ "Арей" (раніше вона називалася ІГ "Азов") - одна з найпоказовіших. Наша консалтингова компанія Defense Exprеss два роки тому активно долучилася до підтримки ініціатив інженерної групи "Арей", оцінивши їх як досить перспективні, такі, що технічно надаються до реалізації й в умовах дефіциту справної техніки - украй необхідні для Збройних сил. Ці оцінки пізніше збіглися з висновками Центрального бронетанкового управління й Центрального науково-дослідного інституту озброєння і військової техніки.
Фахівці ІГ "Арей" запропонували програму створення бронетехніки - як важких, так і легких бронемашин різної категорії за масою. Усі проекти, щодо яких були підписані спільні рішення з Міноборони, - танк з виносним озброєнням "Тірекс", важка бойова машина піхоти, модернізація БРДМ-2 - за короткий проміжок часу мали підвищити кількість боєздатної техніки в складі ЗС України. "Важкі" машини - танк "Тірекс" і БМП - розроблені з використанням вузлів і агрегатів танка Т-64, що здешевлює і прискорює виробництво. Але при цьому вони мають високу прогнозну ефективність - на рівні якісно нових машин. Ще один проект - БКМ "Геккон" як варіант модернізації БРДМ-2 - у металі показали на виставці "Зброя та безпека-2016". Це був, до речі, один з найбільш бюджетних зразків, що, втім, є відмітною рисою всіх пропонованих для армії проектів ІГ "Арей". Модульний принцип компонування й виконання бронекузова дозволяє в найкоротший термін створювати на базі стандартного шасі машини різного призначення. Машина залишилася плаваючою, що критично важливо для Збройних Сил України. Уперше в Україні у військовій техніці було використано гідростатичну трансмісію, яка забезпечила високі динамічні характеристики й підвищену прохідність. При цьому орієнтовна вартість серійної бойової машини в базовій комплектації становить близько 3-х млн грн. В Україні на сьогодні аналогічних машин такого рівня й у такому ціновому діапазоні немає.
Украй важливим було й те, що ІГ "Арей" сформувала в країні ще один центр конструкторської думки в галузі створення бронетехніки. Команда генерувала нові, часом незвичні ідеї, розрахунками й документацією доводячи їх реалістичність. Розробки "Арея" - важка БМП і танк з виносним озброєнням "Тірекс" - увійшли до державного оборонного замовлення на 2017 рік. Маючи на руках довгостроковий договір оренди столичного заводу "АТЕК", арейці викупили його борги й контрольний пакет акцій, завезли гідрорізи та інше обладнання для добудовування технологічної лінії танкового виробництва й почали відновлювати завод. Але потім відбулося несподіване - рейдерське захоплення площ ІГ "Арей". Вісім місяців на територію підприємства не можуть потрапити ні працівники "Арея", ні військпреди, ні представники ЗСУ. Керівництво ІГ "Арей" поточну ситуацію прокоментувало так: "Цехи руйнуються. Відкрито, серед білого дня вивозиться обладнання. Випробування БКМ "Геккон", які були призначені на листопад 2016 року, зірвано. "Арей" не може взятися і за створення важкої БМП, хоча робочо-конструкторська документація й креслення готові. Разом із заводом захоплено військову техніку Міноборони. За фактами диверсії, знищення оборонного підприємства й крадіжки військової техніки СБУ відкрила кримінальне провадження, але воно ніяк не заважає розграбовувати виробничі потужності заводу й готувати будівельний майданчик під багатоповерхівки. 11 квітня 2017 р. начальник ГШ ЗСУ В.Муженко звернувся до голови СБУ В.Грицака з вимогою вирішити проблему з виконанням державних оборонних замовлень інженерною групою "Арей". Але вимогу В.Муженка проігноровано".
Є побоювання, що ситуація навколо ІГ "Арей" може позначитися й на перспективі надання військової допомоги США. Оскільки лінійка бронемашин ІГ "Арей" розглядається як технічна база програми "Страйкер", що реалізується у ВДВ і підтримується військовими консультантами США. Уся правова й доказова база в цьому конфлікті, якщо оцінювати всю документальну базу, - на боці ІГ "Арей". Про ситуацію навколо "Арея" і зриви держзамовлень важкої бронетехніки знає і президент, і міністр оборони, і начальник Генерального штабу, і Генеральний прокурор, але 8 місяців проблема не вирішується. Європейські юристи ІГ "Арей" готують позов до британського суду. Хоча, напевно, дивно звучатиме в заморському суді: українські зброярі в чужій країні й чужих судах намагаються відвоювати право на захист своєї ж держави.
Інший приклад - з київським НВО "Практика", яке посіло позицію лідера у створенні бронеавтомобілів. Машини "Козак-2" закуповують Нацгвардія й Прикордонні війська. У березні 2017 р. міністр оборони України підписав наказ №158 про прийняття на озброєння ЗС України броньованого автомобіля "Козак-2". Але проривом компанії може вважатися виріб "Козак-2М". Усього одна буква в назві, але принципова різниця в конструкції. Її створено за тактико-технічним завданням, погодженим з ВДВ і Силами спеціальних операцій. Це - броньована бойова колісна машина з несучим корпусом і незалежною підвіскою. Здатна долати брід в 1 м і з низкою інших вражаючих "наворотів". Це та сама легкоброньована платформа 4х4, яка, в разі закупівель, проходитиме вже по лінії бронетанкового управління. "Козак-2М" нещодавно успішно завершив увесь цикл відомчих випробувань на Чернігівщині. Потім машину старанно й майже безуспішно "убивало" командування ВДВ. Два тижні тому "Козак-2М" узяв участь у навчаннях з перекиданням по повітрю на різні полігони, форсуванням водних переправ і їздою по місцевості, яку не всі БТР долали. У підсумку - ВДВ, Сили спеціальних операцій і Генштаб машиною, як стверджують на "Практиці", задоволені. Така машина на тлі пробуксовки "Дозору" військовим справді потрібна.
Отут би порадіти за "Практику" і армію, якби не одне "але". Міноборони отримало запит від прокуратори підготувати відповіді на запитання (а їх там під три десятки) про всі технічні, інженерні, й фінансові деталі проекту "Козак-2М". А керівництву "Практики" натякнули, що є ризик втратити дозволи на роботу зі спеціальною технікою. Причому цей натяк був уже не від прокурорських. Чому такий ажіотаж - чи то Міноборони пристрахати треба, чи то зменшити заповзятливість "Практики" вирішили - поки що незрозуміло.
Крім цих, є й інші приклади тиску на приватників в "оборонці" - включаючи тих, хто займається постачанням і розробкою систем зв'язку, систем РЕБ, зразків стрілецької зброї. Чи є це системою, чи просто бажанням окремих осіб нажитися? Залишимо питання як риторичне.
P.S. 10 липня відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на якому обговорювались "невідкладні заходи щодо фінансування потреб національної безпеки і оборони України у 2017 році". У підсумку ухвалено, що за рахунок зі спеціального фонду держбюджету Міноборони отримає ще 4 млрд грн, у тому числі - 1 млрд на закупівлю озброєння та військової техніки; 1,4 млрд - на закупівлю та виробництво боєприпасів; 300 млн - на виконання дослідно-конструкторських робіт з розробки новітнього ракетного озброєння і ще 300 млн - на поставку бронетанкового озброєння (танк БМ "Оплот"). Все це, звісно, потрібно, проте бракує одного - впевненості у тому, що наміри та заяви завершаться збільшенням кількості нових зразків у війську в зрозумілій перспективі. Доля й досі невиконаного контратаку від 2007 р. на поставку десяти "Оплотів" для армії - яскраве тому підтвердження. Нині ризики ті ж самі. Контроль над процесом, як і раніше, важить і коштує більше, ніж результат. І війна тут - не завада…