У Львові загострюється конфлікт, наслідки якого можуть відчутно вдарити по позиціях Віктора Медведчука. Ні для кого не є таємницею, що внутрішні протиріччя між гравцями президентської команди в переддень виборів загострилися вкрай. Тож охочих скористатися першою-ліпшою нагодою, аби послабити вплив керівника президентської адміністрації, у столиці на бракує. Зайвий привід для цього несподівано для брата підкинув Сергій Медведчук, що очолює податкову адміністрацію Львівської області.
Перманентна боротьба за впливи на регіон, що точилася між відомством Медведчука-молодшого та обласною владою, нещодавно стала фактичною причиною звільнення з посад губернатора Мирона Янківа, прокурора області Богдана Ринажевського та головного міліціонера області Василя Рябошапки.
Формальним приводом для такого рішення стали підсумки інспекції, проведеної керівником Координаційного комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Ольгою Колінько: всім трьом посадовцям офіційно було поставлено у провину недостатню роботу саме по боротьбі зі злочинністю і корупцією.
До речі, комітет Ольги Колінько (який функціонує при Президентові України, не знайшов) жодних (!) порушень тільки в діяльності саме податківців. Тим часом аналогічна, але парламентська комісія на чолі зі Стретовичем, яка працювала в той самий час на Львівщині, знайшла численні порушення саме в цій структурі. Проте на момент, коли робота парламентаріїв завершилася, Президент уже ухвалив відповідні рішення, а висновки комісії Стретовича виявилися просто нікому не потрібними. Поінформовані джерела в Києві стверджували, що того разу в ситуацію втрутився сам Віктор Медведчук, який пішов на серйозні поступки заради збереження при посаді свого молодшого брата.
У відповідь на таку ситуацію сесія львівської обласної ради, депутатом якої, між іншим, є і сам Сергій Медведчук (член фракції «Соціальна справедливість»), двома третинами голосів оголосила недовіру Медведчуку-молодшому. В кулуарах ходила версія про те, що саме ця обставина суттєво завадила братові глави президентської адміністрації стати новим львівським губернатором. Цікавий факт: до цього голосування супротивники Сергія Медведчука — «Наша Україна» й «Ділова Львівщина» ніколи не були союзниками й жодного разу не змогли зібрати необхідної більшості голосів із принципових питань. Але тоді Львівщина опинилася на межі відкритого бунту. В Києві відверто побоювались можливих громадських заворушень, тому після ухваленого обласною радою рішення на місце звільненого Янківа призначили Олександра Сендегу. Після цього пристрасті почали потроху вщухати.
Та новий привід не забарився дати сам Сергій Медведчук. Впродовж літньої депутатської перерви почала з’являтися інформація про те, що окремі депутати відкликають свої підписи під зверненням про недовіру Сергієві Медведчуку. Прибічники Медведчука почали стверджувати: позаяк підписи відкликані, значить, і саме рішення тепер є недійсним. І подібна, абсурдна з правової точки зору, думка збирає все більше «щирих» прихильників.
І все-таки, щоб уникнути тяганини з цим питанням, його, певне, розглянуть ще раз на наступній сесії обласної ради, яка має відбутися наприкінці вересня. Очікується, що більшістю (яка все ж таки збереглася) попри все буде ще раз підтверджено попереднє рішення. Діяльність Сергія Медведчука не обмежується політичним протистоянням. Два скандали, що вибухнули майже одночасно, лише посилили протистояння львівської громади з молодшим братом Медведчука. Перший із них пов’язаний із тиском на пресу. Планова перевірка «Львівської газети» (видання, що часто на своїх шпальтах друкувало різкі матеріали про діяльність місцевої податкової та її голови, і до якого має безпосередній стосунок автор цього матеріалу) перетворилася на відвертий тиск. Масово обдзвонювалися і запрошувалися для дачі свідчень рекламодавці газети. На друкарню було здійснено рейд озброєних працівників податкової. З редакції під надуманим приводом ледь не вилучили всю оргтехніку. Приватних розповсюджувачів, які займалися продажем газети, змушували показувати всю документацію, а у Івано-Франківській області у таких же приватників вимагали показати документи про співпрацю з виданням від 2000 року, хоча перший номер «Львівської газети» вийшов лише у вересні 2002 року. Піддали негайній перевірці фірми і підприємства, які навіть не були рекламодавцями «Львівської газети», а лише згадувалися в журналістських матеріалах. Щоб справитися з ситуацією, представники видання були змушені звернутися з листами до моніторингового комітету ПАРЄ, в організацію «Репортери без кордонів», до народних депутатів України та в генпрокуратуру.
Паралельно почалися перевірки і засновників видання. При цьому посланці податкової не тільки з’являлися без відповідних документів, але й навіть не вважали за необхідне вказати причину перевірок. Маркіян Іванишин, директор центру «Дзиґа» (що є засновником видання) заявляє, що причину такої поведінки він бачить лише в діяльності газети. На офіційні запити стосовно проведення всіх цих заходів податкової її керівництво кілька разів надсилало відписки, в яких говорилося, що на основі пунктів Закону про державну таємницю жодних даних надати вони не можуть (!).
Сергій Медведчук на одній з прес-конференцій, відповідаючи на запитання стосовно цього випадку, почав говорити не про саму перевірку, а про необхідність перевіряти всіх без винятку засновників цього видання, оскільки в нього «є питання». Тим часом редакція готує крок у відповідь: уже підготовлений судовий позов проти ДПА та персонально Сергія Медведчука.
Іншим гучним скандалом стали перевірки податківцями одного з найбільших банків Львівщини — «Кредит-Банк Україна». Озброєні представники податкової міліції ввірвалися в приміщення банку. Це було зроблено без попередження та без пред’явлення будь-яких звинувачень. Сьогодні «Кредит-Банк Україна», крім усього іншого, це ще й найбільша західна інвестиція у банківську систему України. На місце події виїжджали представники не тільки банку, але й польського дипломатичного корпусу, однак це не зупинило податківців. Станом на сьогодні, внаслідок того, що тиск на банк із застосуванням цих й інших методів не припинявся, оголошено продаж контрольного пакету «Кредит-Банку Україна».
Банк, який має найбільшу довіру на Західній Україні, який виграв усі суди з податковою, змушений був значні зусилля відволікати на протистояння, що, ясна річ, не сприяє бізнесу, тим паче такому специфічному, як банківський. Гіпотез про те, чим зумовлено таку активність Сергія Медведчука, яка, до речі, уже стала предметом розмов на найвищому рівні між президентами Кучмою та Квасьнєвським, не бракує. Одне з них полягає у тому, що керівник одного зі структурних підрозділів банку був в складі комісії депутатів обласної ради, що здійснювала перевірку діяльності ДПА у Львівській області, яка виявила деякі, м’яко кажучи, зловживання.
Навіть після звільнення з посад начальника обласної міліції та прокурора області не скінчилося протистояння ДПА з керівництвом області. Поінформовані джерела стверджують, що свого часу Сергій Медведчук мав намір піти на підвищення до Києва — в ДПА України або міста Києва. Однак Олександр Омельченко (із цілком зрозумілих причин) переконав керівництво країни не робити цього. Водночас голова ДПА України Юрій Кравченко нібито мав розмову з начальником обласної міліції генералом Рябошапкою на предмет того, чи погодився б останній обійняти посаду голови львівської ДПА. Наслідками цих двох розмов і стали наступні «розбори польотів» на місцях.
Сьогодні тривають звільнення тих працівників, які свого часу працювали під керівництвом Василя Рябошапки. Близько 20 осіб, що займали керівні посади, відправлено на пенсію, звільнено «за власним бажанням» та за «неефективну роботу» з оголошенням не вельми обгрунтованих доган. Один із них — колишній начальник управління дослідних перевірок управління податкової міліції ДПА у Львівській області Володимир Бірецький — був звільнений з роботи за виконання доведеного до нього плану на 105,8%! Надіславши листа про цей факт на адресу керівництва ДПА України, він отримав обнадійливу відповідь від заступника голови Шитрі. Той зауважив, що керівництво львівської ДПА зобов’язане поновити його на роботі й покарати винних у тому, що сталося, оскільки жодних порушень із його боку виявлено не було. Попри це Сергій Медведчук знехтував листом свого безпосереднього керівництва (!), і тепер Володимир Бірецький доводить свою правоту в Сихівському суді. В тому самому, який, після відомого рішення щодо виборів мера Мукачевого, отримав у Львові неофіційне звання «найсправедливішого у світі».
Володимир Бірецький, до речі, не єдиний податківець, який потерпів від «податкового свавілля». Сьогодні на розгляді у судах перебуває кілька справ стосовно поновлення на роботі від звільнених працівників податкової. За словами Володимира Бірецького, нещодавно було звільнено ще кількох працівників податкової виключно через те, що вони продовжували контактувати з ним, «опальним».
Є підстави вважати, що скандальними подробицями діяльності молодшого брата глави АП уже зацікавилися в Києві. Те, що об’єднані соціал-демократи мають ворогів серед опозиції, і так всім зрозуміло. Але найбільша загроза для Віктора Медведчука полягає у тому, що цією справою можуть скористатися численні «партнери» з провладних партій, яких сильний Віктор Медведчук аж ніяк не влаштовує. Тому «своєчасний «регіональний скандал є для них дуже вигідним.
Тим більше що (як стверджують джерела, близькі до керівництва львівської податкової) часто-густо скандали, пов’язані з прізвищем Сергія Медведчука, виникають не з його ініціативи. Оглядачі відзначають факти різкого збільшення впливу на Сергія Медведчука з боку деяких його підлеглих і відвертого маніпулювання «гнівом» керівника місцевої податкової. Є підстави вважати: представники його найближчого оточення кревно зацікавленні в тому, щоб «підставити» свого безпосереднього керівника. Адже дехто з них сам не проти очолити цю структуру...