UA / RU
Підтримати ZN.ua

БІПАТРИД ПО-ЧЕРНІВЕЦЬКИ

Поки українські чиновники марно намагаються домовитися з ЄС про скасування візового режиму для в...

Автор: Альона Гетьманчук

Поки українські чиновники марно намагаються домовитися з ЄС про скасування візового режиму для власників дипломатичних і службових паспортів, тисячі жителів Чернівецької області одержали свій пропуск в шенгенську зону й без допомоги офіційного Києва. Ним став паспорт сусідньої Румунії. Попри те що бум на румунське громадянство Північна Буковина пережила два роки тому, заповітний Pasaport Romanesc користується серед місцевого населення не меншою популярністю і сьогодні. Зникли хіба що оголошення в газетах із телефонами посередницьких фірм, готових за певну суму переоформити вас на громадянина Румунії. Співрозмовники «ДТ» у дипломатичних колах підтверджують, що піти в підпілля Бухарест змусила жорстка реакція Брюсселя на масову видачу румунських паспортів.

Скільки чернівчан уже мають ці документи, вам не скажуть у жодному відомстві: новоспечені румуни досконально оволоділи технікою паспортної безпеки. Адже румунське громадянство вони мають додатково до українського, а законодавство України подвійне громадянство виключає.

Зовсім інакші справи в законодавстві Румунії. У статті 37 її закону про громадянство, яка передбачає біпатрид, записано: «Іноземні громадяни й особи без громадянства, котрих було позбавлено румунського громадянства до 22 грудня 1989 року з різних, незалежних від них причин, а також їхні нащадки, мають право на повернення громадянства Румунії». По суті, йдеться про те, що отримати румунське громадянство мають право всі жителі Чернівецької області (до Дністра), чиї батьки чи предки до 28 червня 1940 року мали паспорт громадянина Румунії. Особливо доводити цей факт у Бухаресті потреби немає: власник румунського паспорта в розмові з кореспондентом «ДТ» поділився інформацією, що в тамтешньому міністерстві юстиції мають у своєму розпорядженні спеціальну комп’ютерну базу даних, де є прізвища всіх «потенційних румунів». Досить надати стандартний набір документів. Та ще, відповідно до нових правил, особисто відвезти їх у румунський мін’юст або його представництва на місцях.

Мотивація українських здобувачів румунського громадянства цілком зрозуміла: із румунським паспортом у кишені відпадає необхідність стояти в черзі біля консульств Італії, Португалії чи Греції — улюблених маршрутів українського трудового мігранта. «Ті українці, котрі одержують румунський паспорт, роблять це не з любові до Романіа Маре. Ці люди керуються стовідсотково меркантильними інтересами», — спробував заспокоїти автора цих рядків голова Держкомнацміграції Геннадій Москаль.

Проте ризикнемо припустити — причини, через які тисячі буковинців добровільно позбуваються статусу апатриду, цікавлять румунських політиків щонайменше. Компетентні джерела стверджують: куди важливіший для Бухареста сам факт наявності румунського громадянства в жителів Північної Буковини — багаторічного каменю спотикання в двосторонніх відносинах. Мету політики нашого південно-західного сусіда в Чернівецькій області експерти, знайомі з тонкощами румунської дипломатії, пояснюють просто: «роздати» таку кількість паспортів, яка дозволила б прибічникам Великої Румунії заявити про перегляд статусу Північної Буковини. Доводилося навіть чути, що до реалізації цього курсу залучено й церкву: нібито румунських священиків за рубежем сьогодні прирівняно в статусі до дипломатичних працівників. За це, відповідно, вони, мовляв, отримують зарплату з державного бюджету й доносять до румунських громад «правильні» месиджі. До слова: служби румунською мовою проводяться в Україні в 106 парафіях.

У посольстві Румунії в Києві, куди ми звернулися за коментарем, нам порадили ознайомитися з веб-сайтом тамтешнього уряду. Свою інтернет-підкованість продемонструвало й Генконсульство в Чернівцях: правда, там запропонували шукати всю інформацію, що цікавить, на електронній сторінці румунського МЗС.

Утім, є підстави вважати: висока ідея відновити історичну справедливість супроводжувалася в Бухаресті ще однією, приземленішою метою — поповнити за рахунок масової роздачі паспортів власний бюджет. Те, наскільки серйозним джерелом доходу була паспортизація сусідніх територій, засвідчує той факт, що деякі посередницькі фірми, запевняють очевидці, за оформлення румунського громадянства брали по 1000 доларів із людини. Варто зауважити, мода на румунські паспорти зачепила не лише Україну. Точнісінько такими самими об’єктами політики румунізації стали Молдова (котра згодом просто змушена була узаконити подвійне громадянство), деякі райони Болгарії і Сербії.

За столом переговорів, ясна річ, подібні версії ніхто не озвучує. Хоча аргумент «відновлення історичної справедливості» українські дипломати чули від своїх румунських колег неодноразово. А деякі члени нашої делегації навіть відповідним чином на нього реагували: мовляв, хочете історичної справедливості? Давайте пригадаємо, кому належала більша частина Трансільванії на початку Другої світової війни (натяк на Угорщину). А якщо в реалізації курсу на масову паспортизацію українських територій немає нічого недостойного, чому, запитується, так різко відреагував Бухарест на ухвалений угорським парламентом закон «Про угорців, котрі проживають у суміжних країнах»? У заяві румунської влади з цього приводу не було нічого спільного з риторикою дружнього сусіда: «Закон про статус угорців, котрі проживають за кордоном, має антиєвропейський, екстериторіальний і дискримінаційний характер».

Узагалі в Києві вважають, що жителі Чернівецької області мають занадто багато ілюзій стосовно вигод румунського громадянства. Причому деякі з них можуть бути розвіяні вже незабаром. Йдеться про нові вимоги ЄС до документів країн-членів: вони мають містити біометричні дані. Це означає, що Румунії — майбутньому члену Європейського Союзу — також доведеться «підігнати» нинішні паспорти до євросоюзівського стандарту. А багатьом українцям — залишити нинішній румунський паспорт собі на пам’ять.

У законодавстві України передбачено і правові способи запобігання випадкам множинного громадянства. Приміром, порядок виходу з громадянства України виписаний у ст.18 закону про громадянство, а в ст.19 цього документа вказано підстави для його втрати. Хоча саме рішення про втрату громадянства України громадянином України має право прийняти лише Президент.

А ось для заповнення правової прогалини в двосторонніх відносинах із Румунією Київ передав Бухаресту проект угоди «Про спрощений порядок зміни громадянства, запобіганні випадкам без громадянства і подвійного громадянства». За словами начальника відділу з питань громадянства МЗС України Людмили Протасової, підписання цього документа дозволило б максимально спростити процедури виходу з одного громадянства та набуття іншого. Попри те, що цей договір є типовою двосторонньою угодою, румунська сторона так і не поінформувала про результати його розгляду. Хоча до Бухареста проект угоди направлено понад рік тому (14 лютого 2003 р.), в МЗС Румунії українським дипломатам пояснюють, що передали цей документ на вивчення в Міністерство юстиції — такі угоди поза їхньою компетенцією.