У швейцарському містечку Давос 22 січня 2014 р. відкрився черговий світовий економічний форум. Ця найбільш представницька у світі подія подібного роду щорічно проводиться з 1971 р. Впливові бізнесмени, політики, академічні й університетські дослідники з'їжджаються у швейцарські Альпи, щоб обговорити стратегічні питання глобального розвитку. Щороку дискусії об'єднуються спільною темою. Цього року обговорюється тема "Переформатування світу: наслідки для політики, суспільства і бізнесу". Як бачите, порядок денний надзвичайно широкий, що пояснюється специфікою учасників.
Цього року у форумі беруть участь близько 2,5 тис. гостей, серед яких генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, 40 глав держав та урядів, у тому числі прем'єр-міністри: Великобританії - Д.Камерон, Японії - С.Абе, президенти: Бразилії - Д.В.Роуссефф, Ірану - Х.Роухані. Російську делегацію очолює віце-прем'єр А.Дворкович.
Форум - не тільки і не стільки ярмарок марнославства, хоча й він також. У виступах учасників наводилися дуже цікаві факти. Наприклад, керівник неурядової організації Жасмін Вітбред, вимагаючи вдосконалення принципів, на основі яких працює капіталізм, зазначила, що 85 найбагатших людей у світі володіють таким самим статком, як і 3,5 млрд найбідніших.
Лунали досить оптимістичні зауваження про завершення кризи, як, наприклад, в австралійського прем'єра Е.Еббота. Росіяни, як завжди у публічних промовах, бачать світ (окрім Росії, звісно) у похмурих тонах, і Дворкович заявив про відсутність ознак відновлення світової економіки. Не обійшлося і без алармістських прогнозів: відомий своїм точним пророкуванням кризи 2008-го Н.Рубіні наголосив, що учасники форуму порівнюють нинішню ситуацію з 1914 р., коли політичні лідери також не вірили в прийдешню війну.
Схрещуються полемічні списи навколо проблем науки, у т.ч. фундаментальної і вищої освіти, старіння населення в Європі, проблем відтворення й використання робочої сили в усьому світі, міграції, легалізації наркотиків, кліматичних змін, ситуації в Південно-Східній Азії та на Близькому Сході. Прем'єр-міністр Японії С.Абе говорив не тільки про свою успішну економічну політику, а й про прозорість ВПК і врегулювання спірних ситуацій у регіоні.
Форум проводиться паралельно з конференцією в Женеві, присвяченою врегулюванню конфлікту в Сирії, і виступ Х.Роухані викликав особливий інтерес. Президент Ірану повторив відомі тези про суто мирний характер ядерної програми і бажання розвивати відносини з сусідами і Європою. Він зазначив, що умовою миру на Близькому Сході є економічне зростання, а підвищення рівня життя в країні стане черговим кроком у боротьбі з екстремізмом. Цікаве зауваження як для керівника революційного режиму, чи не так?
Не обійшовши увагою Сирійську трагедію, Х.Роухані підкреслив готовність Тегерана зробити свій вагомий внесок в енергобезпеку. Так, є про що замислитися росіянам: часткове скасування санкцій відкриває дорогу на ринок іранській нафті й газу, і президент Ірану не змарнував нагоди нагадати про це.
Про Сирію, і в цьому контексті про безпорадність Ради безпеки ООН, говорив і міністр закордонних справ Туреччини А.Давутоглу. Прем'єр Ізраїлю Б.Нетаньяху заявив про економічну дружбу з палестинцями і ключову роль інновацій.
Професор Національного університету Ірану Махмуд Саріольгалам зауважив, що проблеми Ірану часто значно краще розуміють у США, ЄС, Росії, країнах Азії, ніж в арабському світі. Складно, звичайно, пояснити цю заяву з погляду такої популярної в Україні теорії цивілізацій у різних її ізводах - від О.Шпенглера, Л.Гумільова та інших євразійців до С.Хантінгтона. Втім, а що коли оголосити Іран окремою державою-цивілізацією? Чому б і ні, точно такий самий фокус начебто пройшов з Росією?
Усі говорили про своє, але для більшості лідерів своє - це глобальні проблеми. Адже той-таки С.Хантінгтон колись зазначив, що у світі виник феномен Davos men – глобалізованої верстви громадян світу, які ухвалюють найважливіші рішення і панують над досі ще націоналістично налаштованими масами. Таке от своєрідне перевидання ситуації перед 1914 р., тільки місце спадкової аристократії сьогодні посідають давосці, які здебільшого зробили себе самі. Прогрес за 100 років очевидний.
Ну а як же Україна, адже її президенти брали участь у форумі ще з далекого 1993-го, а глобалізованість української еліти може не помітити тільки сліпий? І от із цим, з інтегрованістю у вершки глобального суспільства, виникли проблеми, масштаб яких оцінюється різними коментаторами від катастрофічного до досить помітного.
Виявляється, що звуки боїв на вулиці Грушевського долинають не тільки до Оболоні й Троєщини. Їх відлуння докотилося і до Давоса. Форум розпочався з хвилини мовчання на вшанування пам'яті про загиблих в Україні - у День соборності і свободи. Уперше за дев'ять років скасовано український ланч В.Пінчука, точніше, він набув неофіційного характеру, не пов'язаного з форумом нічим, крім місця і часу. Однак свій круглий стіл бізнесмен попросив також розпочати з хвилини мовчання за українцями, загиблими в Києві на вулиці Грушевського. І нормальна людська реакція в українських реаліях уже виглядає як громадянський вчинок. "Я не хочу долучати сюди політику, однак я прошу вас приєднатися до хвилини мовчання, протягом якої ми подумки з українським народом молимося за мир, розважливість, компроміс і примирення", - сказав В.Пінчук.
Прем'єр-міністр України не значиться в списку офіційних промовців на форумі, хоча й представлений серед тих, хто зробив свій внесок у проведення заходу. На момент верстки номера серед його офіційних зустрічей готувалися бесіди лише з двома керівниками держав - президентом Швейцарської конфедерації Д.Буркхаальтерром, який виступає насамперед у ролі глави держави - голови ОБСЄ, що запропонувала посередницькі послуги, а також президентом Гани Д.Бахамою. Дав згоду на зустріч і І.Гарібашвілі, прем'єр-міністр Грузії. Що ж, після того, як українській стороні відмовив навіть Пакистан, МЗСівські африканісти і фахівці з питань Кавказу довели, що можуть, якщо їм скажуть "рішуче треба".
У четвер увечері відбулася зустріч прем'єра з генеральним секретарем Ради Європи Т.Ягландом, з яким М.Азаров обговорював ситуацію в Україні. Він також зустрівся з керівництвом Shell і власниками "АрселорМіттал Кривій Ріг".
Скасування ж основної української панелі на форумі, схоже, не надто засмутило голову уряду: "У мене настільки насичена програма, що я сам не розмовляв з керівництвом цього форуму. У них була можливість вислухати точку зору офіційного керівництва України, тому ми сюди приїхали". На думку Азарова, поїздка була корисною хоча б тому, що в середу і четвер українська делегація активно спілкувалася з європейськими й світовими ЗМІ і висловлювала свою позицію з приводу ситуації в Україні.
У кулуарах дискусії на українські теми були значно гострішими, а їх учасники - відвертішими. Екс-глава АП С.Льовочкін обговорював ситуацію в Україні й можливі шляхи виходу з кризи з К.Більдтом, П.Коксом та А.Квасневським.
Український бізнесмен і політик Петро Порошенко, котрий невимушено презентував себе в Давосі як одного з лідерів української опозиції і масових протестів (що й викликало легке здивування, мовляв, що ж він у такому разі робить кілька днів у Давосі, коли в Україні в цей час відбуваються такі події?), написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що "фактично представникам влади вже поставлене клеймо "персон нон-ґрата" на найвищому рівні. Відтепер кожен банківський перерахунок, який може бути пов'язаний з політичними особами чинної влади України, ретельно перевірятиметься і перебуватиме під подвійним контролем у Європі і США".
До речі, про санкції. Посольство США офіційно оголосило про анулювання американських віз ряду громадян України, які є відповідальними політичними персонами. Ведуться активні дебати в ЄС. Канцлер Німеччини, продекларувавши свою "розлюченість", викликану подіями в Києві, поки що не підтримує запровадження персональних санкцій проти представників української влади. Серед основних публічно озвучених аргументів - сумний досвід Білорусі, в якій санкції не тільки не сприяли демократизації, а й прискорили процес консолідації авторитаризму імені О.Лукашенка.
Втім, уся тема санкцій надзвичайно сумна, бо навіть найточніші персональні санкції б'ють не тільки по їхньому адресатові, а й по країні його громадянства, у нашому випадку - по Україні. Сьогоднішня катастрофа спричинена конкретними людьми з політичного класу і силових органів, а постраждають, безперечно, усі 45 мільйонів. Наша країна дедалі глибше занурюється в кризу, яка, цілком очевидно, не закінчиться із завершенням Майдану, хай яким буде цей кінець. Усе ще тільки починається, і зовнішньополітичні наслідки "локальних зіткнень" - також.