П’ятого липня Дунаєвецький районний суд Хмельницької області засудив колишнього міського голову міста Кам’янця-Подільського Анатолія Нестерука до чотирьох років позбавлення волі. Колишній керуючий справами виконкому міськради Микола Нечай отримав три роки умовно з випробувальним строком - один рік.
Від початку цієї резонансної історії минуло понад дев’ять місяців. 20 вересня 2010 року співробітники СБУ затримали у службовому кабінеті Миколу Нечая в момент, коли місцеві підприємці принесли йому пакет, у якому правоохоронці виявили 60 тисяч гривень. За їхньою версією, це була остання частина 300-тисячного хабара, що призначалася міському голові Анатолію Нестеруку - начебто за його сприяння у виділенні цим підприємцям, Геселєву і Костинському, в оренду півторагектарної земельної ділянки для спорудження станції техобслуговування та гаражів.
Дивно, але факт: попередні «частини хабара» надходили на рахунки комунальних підприємств і використовувалися на потреби міста. Тобто були типовою для українських населених пунктів практикою посильної участі бізнесу, який використовує місцеві ресурси, в забезпеченні соціальних, культурних потреб населеного пункту, його благоустрою та розвитку. В Кам’янці це також стало неписаним правилом, і сума внеску підприємців Геселєва і Костинського була відома всім депутатам міськради. От лише мічена готівка в пакеті виявилася повною несподіванкою.
Однак телеканал «Інтер» негайно повідомив усій країні про те, що кам’янець-подільського голову взяли «на гарячому». За матеріалами СБУ проти Нестерука і Нечая було порушено кримінальну справу за статтями 368 (отримання хабара) і 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України.
Суд не знайшов доказів хабарництва у діях Нестерука і Нечая («потерпілі» плутались у показаннях, пропускали судові засідання), проте визнав їх винними у зловживанні владою. Засуджені винними себе не визнають. Їхні адвокати заявили про намір оскаржити рішення суду. Захисник Нестерука львівський адвокат Лев Картушин рішенням суду здивований: «За статтею, за якою засудили Нестерука, він міг бути засуджений тільки тоді, коли б довели, що він дійсно отримав хабар. Та суд виправдав його в цьому, а залишив статтю 364, яка в судовій практиці взагалі ніколи не застосовується окремо. Суд не зміг обґрунтувати умислу, корисливого мотиву чи іншої зацікавленості Нестерука для того, щоб звинуватити його у зловживанні службовим становищем».
Зате кам’янець-подільська громада з мотивами арешту міського голови визначилася відразу. Восени вона була переконана, що Нестерука просто брутально усунули з місцевих виборів - як незаперечного лідера перегонів на посаду міського голови. Тоді місто почало боротися за свого мера - пікетами, мітингами, висуненням його кандидатури на вибори. Проте виборча комісія не зареєструвала Нестерука (а згодом не визнала переможцем і «єдиноцентриста» Ростислава Ярему і продовжувала «підрахунок» голосів, аж поки він не став на користь Михайла Сімашкевича, якого висунула «Сильна Україна» за підтримки Партії регіонів).
Наразі містяни знову впевнені: Нестерука засудили, щоб він не зміг узяти участь у майбутніх виборах до Верховної Ради. Бо в його перемозі можна не сумніватися. Авторитет екс-голови міста за цей час тільки виріс. На захист Нестерука стали громадські, релігійні організації, трудові колективи Кам’янця-Подільського - понад 30 тисяч містян: брали на поруки, просили змінити запобіжний захід з ув’язнення на підписку про невиїзд (про те, що в Нестерука слабке здоров’я, і раніше було відомо). Слідство і суд залишалися глухими до прохань. Однак сотні земляків підтримували свого голову на кожному судовому засіданні - дарма що відбувалися вони за три десятки кілометрів від Кам’янця.
Люди не згаяли жодної нагоди продемонструвати віру у порядність свого лідера і повагу до нього. В листопаді минулого року, приміром, коли Анатолію Нестеруку виповнилося 55 років, шпальти міських та обласних видань рясніли привітаннями від його друзів, колег, трудових колективів Кам’янця - з підписами, прізвищами. Така публічна солідарність з людиною за ґратами - велика рідкість у нашій країні і в наш час. Вона, щоправда, не впливала на суд - проте, без сумніву, додавала мужності підсудному та гідності - співгромадянам.