Усі спроби довести, що результати місцевих виборів на Закарпатті грубо спотворені й не відбивають реальних політичних симпатій виборців, заяви місцевих політиків від різних сил про масштабну купівлю «Єдиним центром» голосів, мітинги й акції протесту, у підготовці яких брали участь, зокрема, і обласні регіонали, — втратили актуальність одразу після призначення Виктора Балоги міністром МНС. Сказати, що рішення президента стало несподіванкою для місцевого політикуму, — висловитися не зовсім точно. Це призначення було, швидше, як удар під дих, причому насамперед обласним регіоналам, у яких «ЄЦ» украв перемогу у виборах. Однак рішення головного керманича якщо й обговорюють, то хіба на кухні.
Наразі очевидно, що вибори «на комерційній основі» зійшли новому міністрові з рук, а отже, проста схема може бути застосована і в майбутньому. Втім, у призначенні В.Балоги для інших політичних гравців є й позитив, хоч і суто символічний. Принаймні опозиційні сили тепер можуть гідно оцінити, чого варті недавні заклики керівника «ЄЦ» об’єднатися на платформі його партії і що саме він вкладає у поняття «нова партія європейського зразка».
На тлі останнього кадрового призначення в Кабміні результат виборів голови Закарпатської обласної ради був визначений наперед. У вівторок (23листопада) це крісло посів молодший брат В.Балоги Іван. «За» проголосувало 95 депутатів (загальний склад депкорпусу — 108 осіб, у залі зареєструвалися 105 депутатів), дев’ять утрималося, один бюлетень визнано недійсним. У цьому результаті дивує лише те, що проти призначення І.Балоги в раді не знайшлося жодного голосу. Адже, крім регіоналів, у яких у цьому питанні не було вибору, до облради пройшли й інші політичні сили, котрі об’єктивно розраховували отримати набагато більше голосів, а фактично перетворилися на донорів «ЄЦ». Можна було хоч у такий спосіб виявити свою незгоду з тим, що відбувається в області. Утім, закарпатська опозиція поводилася не зовсім адекватно ще задовго до вівторкової сесії… Після обрання першого заступника голови ради В.Закуреного (представник Партії регіонів) депутати затвердили зарплату І.Балозі, встановивши йому надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці (плюс 90 відсотків), а також щомісячне преміювання (плюс 60 відсотків). «За» — 100 голосів, п”ять утрималося…
Обрання нового голови мало виглядати як повернення мукачівського сімейного клану до влади на своїй вотчині після паузи, обумовленої президентськими виборами: з букетами квітів, рукостисканнями та палкими обіймами. Перед процедурою голосування І.Балогу підтримав у своєму виступі навіть новий мер Ужгорода В.Погорєлов, хоча його агітація нічого й не важила, оскільки все було вирішено задовго до початку засідання. Видно, міністр МНС таки не втримався від спокуси продемонструвати, що Ужгород нарешті теж у його кишені.
Однак насправді реванш Балоги видається далеко не таким повним, як йому хотілося. Недарма на голову ради було висунуто його молодшого брата, а не якусь другорядну фігуру (як у раді минулого скликання), котра виконувала б суто декоративні функції. Ні облдержадміністрацію, ні правоохоронні органи, ні такий ласий шматок, як митниця, В.Балозі під контроль не повернули. Тепер його становище далеко не таке міцне й непохитне, як у часи керування президентським секретаріатом В.Ющенка. Незважаючи на незадовільні для «ПР» результати виборів, головою ОДА залишається Олександр Ледида. Очевидно, серед нових завдань губернатора буде й таке — назирати і обмежувати апетити В.Балоги щодо області, які завжди відзначалися непомірністю. Однак у тому, чи зможе Ледида ефективно зіграти роль противаги для свого нового союзника, є великі сумніви…