Подробиці другого Європейського конгресу підкарпатських русинів, що відбувся минулої суботи в Мукачевому, моментально опинилися в повідомленнях центральних інформаційних агентств. І це зрозуміло — журналісти просто не могли оминути увагою меморандум конгресу та «Акт возстановления русинськой государственности», пересипаних «перлами» на кшталт: «…невозможности далее сохраниться коренному русинскому народу в составе Украины со своим национальным этническим лицом; все решения и поступки украинских властей за 17 лет направлены на этноуничтожение и дискриминацию, имеющие признаки геноцида, русинского народа на его исторической земле; бесчинства нелегитимной здесь украинской власти…» і т.д. Таким чином, після березня 2007 р., коли Закарпатська обласна рада прийняла рішення про визнання окремої національності «русин» і внесення її до переліку національностей краю, русинська тема вдруге отримала всеукраїнський резонанс. І одразу викликала масу політичних заяв щодо сил, які «розігрують русинську карту як ззовні, так і зсередини України».
Іноземні держави, насамперед із числа безпосередніх сусідів України, через власні спецслужби завжди проявляли пильний інтерес до закарпатського русинства. Причому цей інтерес не обмежувався самим лише спостереженням чи збором інформації. Як Росія, так і країни, котрі межують із Закарпаттям (насамперед Угорщина), з різних історичних і політичних причин традиційно вважають найзахідніший регіон України зоною своїх особливих інтересів. Однак тепер ситуація трохи інша. Серед зовнішніх чинників, які сприяли проведенню конгресу підкарпатських русинів, чітко простежується лише російський слід. На це вказує насамперед особа співголови конгресу, одного з найбільших його активістів, голови Сойму Підкарпатської Русі (саме так русини називають Закарпаття), протоієрея православної церкви московського патріархату Димитрія Сидора. Російські телеканали нерідко виступають інформаційними спонсорами о. Димитрія, надаючи йому ефір для озвучення політичних заяв дуже радикального змісту, а в Інтернеті можна відшукати документи, які свідчать, що Росія через посередництво священика з допомогою грантових програм фінансує на Закарпатті русинські недільні школи. На інтерес Росії вказує й участь у конгресі проросійської молодіжної організації «Родина», яка прислала з Одеси в Мукачеве своїх активістів, а також той промовистий факт, що серед делегатів були помічені кілька осіб казенної зовнішності, які дуже скидалися на працівників спецслужб, причому не українських. Натомість активності з боку західних сусідок України в Мукачевому помічено не було, а представлені на Закарпатті національні меншини, які раніше неодноразово висловлювалися на підтримку русинів, тепер мовчать. Висновок напрошується один — західні сусідки України, кожна з яких має на своїй території потенційне джерело сепаратизму, зайняли очікувальну позицію: вони отримали хороший шанс поспостерігати за розвитком подій на Закарпатті і здобути досвід (правильніше — повчитися на помилках України), який можна буде використати в себе. Причому цей досвід особливий ще й тим, що маховик сепаратизму на Закарпатті розхитують не лише зовнішні (точніше — не так зовнішні), а й внутрішні сили. Що дуже чітко простежується на прикладі подій останніх півтора року.
Різноманітну підтримку ззовні, часом дуже потужну, русинські організації отримували з 1991 р., однак, незважаючи на це, ніколи не почувалися такими сильними, як сьогодні. Друге дихання рух за окремішність закарпатців отримав лише після того, як потрапив під крило В.Балоги, який через підконтрольну обласну раду провів згадуване вище рішення про визнання національності «русин». Взаємні симпатії В.Балоги та русинів давно відомі, це вже аксіома, яка не потребує доведення. Інтерес керівника президентського секретаріату помітний і в проведенні минулотижневого конгресу підкарпатських русинів. Заяви русинських лідерів, що передували цьому заходу, дивним чином виявилися співзвучними заявам обласної ради, яка засудила введення на Закарпаття підрозділів внутрішніх військ у зв’язку з відстороненням із посади начальника УМВС В.Чепака (кума В.Балоги). Саме проведення конгресу в Мукачевому навіть теоретично було б неможливим без особистого схвалення В.Балоги (до речі, 25 жовтня він і сам був у Мукачевому). Нарешті, того ж дня в місті проводився фестиваль русинської культури «Червена ружа», який широко анонсувала обласна держадміністрація, фінансувала Мукачівська мерія, а приїзд на фестиваль частини делегатів, котрі автоматично стали учасниками русинського конгресу, оплачували районні державні адміністрації.
Як вдалося дізнатися автору, рішення надати підсумковим заявам конгресу крайнього радикалізму виникло місяць-півтора тому, за дивним збігом обставин, саме тоді, коли «Наша Україна» вирішила остаточно порвати з «Єдиним центром», а під В.Балогою захиталося крісло. Висловлюючись фігурально, керівник СП готує для себе на Закарпатті барліг, а русинство має стати своєрідним щитом і фактором стримування від численних недругів, які, безсумнівно, спробують дістати В.Балогу після його зміщення з посади керівника секретаріату.
З приводу русинського конгресу в Мукачевому вже висловилися різні політичні сили. Наведемо уривки із заяв колись близької до В.Балоги «Нашої України», руками якої той і створив проблему, яку нині обговорює чи не вся Україна. «Цілком очевидно, що сепаратистська провокація 25 жовтня була б неможливою без підтримки з-за меж України, а також без сприяння з боку окремих закарпатських чиновників, які цілеспрямовано підтримують політичне русинство», — йдеться у повідомленні прес-служби блоку НУНС. «7 березня 2007 р. Закарпатська обласна рада прийняла рішення «про визнання національності «русин» на обласному рівні, — заявляє, своєю чергою, Закарпатська обласна організація НСНУ. — Думаємо, це рішення й спровокувало нинішні події. Прикро, що за нього голосувала фракція «Наша Україна». Тому просимо цих нашоукраїнців, котрі нині вже не є партійцями, зібратися з рештками національної свідомості, відмовитись від вищезгаданого ганебного антиукраїнського рішення та змови проти українського народу, ініціювавши перегляд даного питання в обласній раді». І жодного слова персонально про В.Балогу, про те, як депутатів облради викликали в кабінет до губернатора або його першого заступника, і навіть вихідців із Галичини нагинали через коліно, примушуючи голосувати за офіційне визнання русинів. Очевидно, як центральні, так і обласні нашоукраїнці не позбулися страху перед В.Балогою навіть після офіційного розриву стосунків. Що ж стосується обласної держадміністрації та облради, то вони ні на проведення русинського конгресу, ні на обвинувачення «в бесчинствах нелегитимной здесь украинской власти» жодним чином не відреагували.
Наскільки можна судити, підкарпатські русини не збираються збавляти темпів своєї активності, а діятимуть у нинішньому дусі й надалі. Одне з громадських об’єднань, очолюване колишнім співробітником російської спецслужби, проводить зараз в області опитування щодо ставлення до русинства та на підтримку прийнятих русинськими організаціями «державотворчих актів». По завершенні опитування — збиратиметься «народне віче, рішення якого русинські активісти намагатимуться хоч частково легалізувати через лояльну обласну раду. І той факт, що переважна більшість русинських лідерів — гротескні персонажі, які видають «на гора» епатажні заяви, — не привід для, того, аби не сприймати їх всерйоз. Насправді вони лише маріонетки, а ляльководи — дуже серйозні особи, котрі добре знають, що роблять. І те, що одна з цих осіб діє в унісон із закордонними центрами, які відверто працюють на дестабілізацію в Україні, і при цьому очолює президентський секретаріат, не може не вражати.
Найгірше, що момент, коли політичному русинству можна було безболісно покласти край не різкими, а рішучими діями, компетентні органи і центральна влада проґавили, точніше — вони просто самоусунулися від вирішення проблеми, наче її й немає. А тепер наділений великими повноваженнями виходець із невеликого закарпатського села, для кого єдність і стабільність України — всього лише порожній звук, заради досягнення особистих політичних цілей та керований інстинктом самозбереження, на очах у всіх закладає на Закарпатті міну вповільненої дії. Якщо навіть вона не вибухне й не призведе до непередбачуваних наслідків, то знешкоджувати її доведеться десятиліттями.
P.S. Коли номер уже готувався до друку, стало відомо, що проти глави Сойму підкарпатських русинів Д.Сидора та голови Народної ради русинів Є.Жупана (котрий, до речі, є депутатом обласної ради від «Нашої України») порушено кримінальну справу за підозрою в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. На допиті в обласному управлінні СБУ обоє, звісно, заперечили фінансування русинського руху В.Балогою. А в.о. голови СБУ В.Наливайченко на прес-конференції в Донецьку заявив, що «сепаратистські організації в Україні (в тому числі русинські — Авт.) не несуть серйозної загрози, оскільки є малочисельними і не підтримуються передусім ні місцевою, ні центральною владою». Кого п.Наливайченко намагається в цьому переконати — самого себе?