Підіймаючи завісу над діяльністю вітчизняних спецекспортерів на світових ринках озброєнь, навряд чи хтось сумнівався, що така «делікатна» тема залишиться поза увагою українських високопоставлених чиновників та ділків, котрі мають прямий особистий інтерес, прикритий турботою про інтерес державний.
Публікація на шпальтах DT.UA матеріалів про «успіхи» торговців зброєю на іракському напрямі спровокувала масовану PR-кампанію в засобах масової інформації. Замовні статті у стилі «в нас усе чудово, не треба заздрити» з рікою звинувачень на адресу журналістів мають вигляд безпорадний і непереконливий. Але ця брудна кампанія дозволила виявити багатьох персонажів, котрі беруть участь у реалізації тіньових схем виведення з українського оборонно-промислового комплексу (ОПК) колосальних фінансових і матеріальних ресурсів.
Спочатку БТРи... а грошики - потім?
Уже зрозуміло, що основною метою широко розрекламованого відвантаження чергової партії військової техніки до Іраку було зовсім не виконання Україною своїх зобов’язань за контрактом, який закінчився в березні нинішнього року. Нагадаємо, міністр оборони Дмитро Саламатін доповів президенту про «розвіяні хмари» в Іраку, запевнивши, що доповнення до контракту з поставок бронетехніки нібито вже підписані іракським прем’єр-міністром. Ми довели документально, що це неправда. Після нашої публікації команда Саламатіна розміщувала банери в Інтернеті та писала виправдувально-викривальні статті, але за цей час так і не спромоглася підписати з Іраком контракт (доповнення до контракту) - щоб поставки української зброї до цієї країни мали під собою легітимну основу. У концерні «Укроборонпром» і в компанії «Укрспецекспорт» усі розуміють, що святкове відвантаження українських БТРів до Іраку проводилося без належної правової бази, без контракту на поставку техніки, тобто фактично незаконно.
У цій ситуації постає резонне запитання: хто дозволив відправити вантаж військової техніки до Іраку без належних документів? Навіть коли припустити, що БТРи було замитнено ще в період дії контракту. Хіба можна зброю відправити за кордон без прикордонного та митного контролю? Чи в нинішній Україні вже все можливо? Тоді хто й коли за це повинен відповісти перед законом?
Якщо військова техніка так легко залишає країну і ділки збройового бізнесу анітрохи не стурбовані відсутністю контракту на її поставку, тоді потурбуватися доведеться нам із вами, країні та державі. Анітрохи не здивуюся, коли й гроші за відправлені таким чином БТРи до України не надійдуть, а осядуть на рахунках офшорних компаній, що їх так активно використовують у своїй тіньовій діяльності майстри збройового бізнесу.
Страшний суд у Техасі
У суді міста Сан-Антоніо (США, штат Техас) оголошено не тільки вирок, який зобов’язує українсько-американських брокерів, котрі супроводжують згаданий іракський контракт, сплатити бізнесменові Говарду Лоурі його частку комісійних на суму 61 млн. 750 тис. дол. Під час судового засідання стали відомі й імена (рахунки, паролі, явки :)) деяких українських чиновників, котрі отримують за торгівлю зброєю шалені комісійні. Певна річ, ці персонажі вже перебувають під пильним оком американських (і не тільки) спецслужб.
Випереджаючи скандальні події, які можуть серйозно затьмарити багатолітню історію збройового експорту України, ми вирішили оприлюднити ще один документ, який опинився в розпорядженні редакції. Аби ті, кому в Україні належить контролювати збройовий бізнес та його відповідність законові, нарешті стали це робити.
Ідеться про свіжий лист (текст див. тут) від 7 вересня 2012 року, надісланий адвокатом Петером Шнуром на адресу керівника концерну «Укроборонпром» Сергія Громова. У листі міститься претензія на виплату українською стороною комісійних іноземному посередникові. Мова йде про певну частину суми від 120 млн. дол., яка вже переведена комусь на рахунки у швейцарських банках (що зафіксовано в стенограмі судових слухань у Сан-Антоніо), але так і не дійшла до жодного з офіційних посередників. Перший посередник, котрого українська сторона вивела зі схеми поставок, свій позов уже підкріпив вердиктом Техаського суду, але й другий, пов’язаний з одним із сенаторів, теж опинився в прольоті. Тому адвокат контори і виставив свої вимоги до «Укрспецекспорту» документально.
Нечувані суми комісійних, зафіксовані документально, ще раз підтверджують зроблений нами висновок: торгівля українською зброєю - це Клондайк для тіньових посередників і залучених до схеми чиновників!
Що буде далі після листа від 7 вересня? Передбачити неважко. Ще одне звернення в американські і швейцарські суди, як це й передбачено посередницьким контрактом. У листі пану Громову посередник дає десять робочих днів на перерахунок грошей і попереджає: якщо цього не буде зроблено, українській стороні доведеться відповідати в судовому порядку. Американці вже втомилися писати листи, не отримуючи ні грошей, ні навіть відповідей із України. Зрештою багатомільйонні доларові рахунки муситиме оплатити українська компанія «Прогрес», яка, хоч і перебуває, за рішенням Саламатіна, у стадії ліквідації, однак змогла отримати гарантійний лист на контракт від уряду Януковича. Хто заплатить американському посередникові? Звісно, гарант угоди: уряд, тобто ми з вами, платники податків!
А може, хтось сподівається не виконувати, ігнорувати рішення судів Америки і Швейцарії? Коли йдеться про сотні мільйонів доларів і чітко зафіксовані в контракті зобов’язання, то прогнозувати результат невиконання Україною рішень іноземних судів не візьметься навіть найдосвідченіший юрист.
«Ой, Дим! Смотри, какие клоуны!»
Агресивна реакція українських чиновників на публікацію в DT.UA матеріалів, які розкривають корупційні схеми збройового бізнесу, дозволяє припустити: влучили в «десятку».
Цілком очевидно, що тут ми маємо справу з банальним виведенням значної частини валютного виторгу в процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів із продажу озброєнь Україною.
Автори і покровителі тіньових схем не потрудилися поміркувати над тим, що вони створюють загрозу дестабілізації фінансово-економічної ситуації в оборонно-промисловому комплексі країни, а підприємства концерну «Укроборонпром», які виробляють продукцію на експорт, ними поставлені на межу банкрутства. Однак таємне з часом стає явним. І рано чи пізно комусь доведеться відповісти за багатомільйонні втрати. Очевидно, саме з цієї причини екс-керівник «Укроборонпрому» Саламатін щосили намагається зберегти контроль над діяльністю концерну і на своїй новій посаді міністра оборони.
Намагання торговців зброєю отримати у своїх особистих інтересах якнайбільші суми за посередницькі послуги створюють реальну загрозу зриву виконання самих контрактів. Загальний обсяг таких проблемних контрактів сьогодні перевищує 2 млрд. дол. - це 55% від загальної суми діючих зовнішньоекономічних контрактів України у сфері поставок зброї.
Прикметно, що при зменшенні валютного виторгу від контрактів агентська винагорода анітрохи не зменшилася, навпаки - вона зросла майже удвічі. Так, у 2011-2012 роках витрати на виплату винагород посередникам зросли з 11% до 19% від загальної суми виторгу (у 2002-2010 роках цей показник перебував у межах 5-8%). При цьому збільшення виплат за агентськими угодами жодним чином не посприяло зменшенню проблем із виконанням контрактів.
Невтримне прагнення до особистого збагачення учасників тіньових схем швидко руйнує налагоджену раніше систему роботи спецекспортерів із закордонними партнерами, чимало яких упродовж 10-15 років активно співпрацювали з Україною, рухаючи продукцію наших підприємств на світовий ринок. Іноземні посередники, яких витіснили зі збройового бізнесу, переорієнтувалися на інші країни, зокрема на Росію. Україна вже втратила ринки Лівії, Перу, Сирії, Ємену, Єгипту та Конго. Під загрозою подальша співпраця з Азербайджаном, Іраком, Ефіопією та Китаєм.
Оптимістична картина, що описує надходження в Україну мільярдних коштів, про які Саламатін періодично оповіщає пресу й доповідає Януковичу особисто, швидше за все, базується на ще одному ноу-хау нинішніх торговців зброєю. Йдеться про систему укладання контрактів «для звіту». Суть цієї PR-ідеї геніальна й проста: на великі суми підписуються зовнішньоекономічні контракти з «керованими» закордонними фірмами, хоча обидві сторони заздалегідь знають, що ці контракти виконано не буде. Однак керівникам держави і країні заявляють про збільшення обсягів торгово-посередницької діяльності у сфері озброєнь. Розрив у часі між заявленими обсягами угод та їх виконанням вимірюється роками, багато що забувається, на чому і будується розрахунок.
Є й витонченіші тіньові схеми вимивання коштів. Наприклад, із 2011 року - вперше за всю історію торгівлі озброєннями - впроваджено практику підписання агентських угод за контрактами, і так укладеними з фірмами-посередниками, тобто, по суті, в ланцюжок розрахунків включається певна додаткова ланка. При цьому, по-перше, оплачуються послуги, яких агент ніколи не надавав і не надаватиме, по-друге, в Україну не надходить близько 40-50% реальної вартості контракту.
В результаті впровадження таких схем знижуються надходження на вітчизняні оборонні підприємства. Відбувається вимивання обігових коштів, обнуляється прибуток, що призводить до падіння рентабельності виробництва, неможливості покрити собівартість продукції, і, як наслідок, до зростання заборгованості із виплат зарплати, комунальних та обов’язкових платежів до бюджету.
Здавалося б, зі зростанням експорту зброї та військової техніки підприємства оборонно-промислового комплексу мали б розкошувати в достатках. Насправді сьогодні ситуація прямо протилежна: Саламатін постійно декларує зростання надходжень від експорту, а підприємства оборонки не менш постійно перебувають у глибокій кризі.
Замість прибутків і зростання виробництва підприємства-виробники від експорту зброї за закритими від контролю тіньовими схемами найчастіше отримують лише збитки та проблеми. Для зниження гостроти фінансових і соціальних проблем оборонні підприємства вимушені залучати кредити, просити в держави дотації та списання заборгованості, збільшуючи тим самим навантаження на бюджет, який наповнюємо ми з вами.
Не перекривши тіньового обороту у сфері торгівлі зброєю, оздоровити фінансовий стан підприємств ОПК практично неможливо. Бо будь-яка бюджетна підтримка, як і списані вже не один раз рішенням Верховної Ради борги оборонних підприємств, покращують насамперед фінансове становище осіб, котрі контролюють фінансові потоки, а не самих оборонних підприємств і тих, хто на них працює.
Що маємо в сухому залишку від роботи саламатінської команди торговців зброєю? Країна вже зазнає іміджевих втрат, уже втрачає ринки для продажу зброї, вже покриває з бюджету величезні борги підприємств ОПК, які невпинно зростають, а незабаром буде змушена ще оплатити й сотні мільйонів доларів за судовими позовами американських посередників. Оборонні підприємства цілком усвідомлено і впевнено виводяться на межу банкрутства (а може, в цьому й полягає початковий задум?) А що ж армія, розвитком якої поставлений керувати Саламатін-міністр і для якої насамперед і повинна працювати оборонна промисловість? В армії все тихо й спокійно. Хіба що контрольно-ревізійна комісія адміністрації президента недавно зчинила галас: виявилося, що при Саламатіні основні показники бойової підготовки, порівняно з періодом 2006-2007 років, упали втричі! Галас разом із актом перевірки Міноборони донесли до Банкової. Янукович документ вивчить. Якщо покажуть...