На високому стільці в оточенні своїх учнів сидів Курремкармеррук, записуючи слова, які потрібно було запам’ятати до настання темряви, тому що опівночі чорнило зникало і пергамент знову ставав чистим.
Урсула Ле Гуїн.
«Чарівник земномор’я»
Нинішні вибори напевно ввійдуть в історію, серед іншого, й небаченою раніше кількістю спостерігачів. Я, звичайно, не про багатотисячні групи донецьких «спостерігачів» та львівських «туристів», які в потягах та «Ікарусах» мігрували по осі схід—захід і навпаки. Та й понад чотири тисячі закордонних спостерігачів за президентськими виборами — такого ще не було ніде й ніколи. Чи пішла на користь прозорості процесу волевиявлення українських громадян їхня присутність — інше питання. Головним чином тому, що, схоже, побачити вони хотіли різне, залежно від сторони світу, яка делегувала їх.
Ось і народилися протоколи про такі порушення, як недопущення спостерігачів у палату з... особливо буйними хворими Вінницької психіатричної лікарні. Лікарі і деякі журналісти знають, що це таке. А переміг, до речі, у цій лікарні саме Віктор Андрійович. Та найоригінальнішими виявилися два депутати Державної Думи Російської Федерації (прізвищ не називатимемо). Вони повідомили на підсумковій прес-конференції у Вінниці про ручки з чорнилом, що зникає, які нібито було виявлено в опозиційних членів виборчої комісії в селі Баланівка Бершадського району.
Скандал обіцяв прогриміти на весь СНД. Адже якщо раніше результати виборів, незалежно від їх результату, залишалися лише на папері, то нині, виходить, частину виборців позбавили навіть можливості висловитися бодай ручкою у виборчій кабінці?!.
Та щойно журналісти встигли розбігтися з почутою сенсацією, як шановні депутати Думи забрали свої слова назад із незрозумілими поясненнями — мовляв, здалося. Упс! А перехреститися, якщо здається?