Ідея на перший погляд виглядає дуже спокусливою як можливість легально завести в економіку країни гроші, нині приховані в офшорних "податкових гаванях" або в "тіні" самої країни. Але експерти одностайні: без масштабної фіскальної реформи ефект у амністії капіталів буде один - ще більша втрата довіри в трикутнику "влада-бізнес-суспільство".
Економіка як ідеологія
Позаду президентські вибори, попереду - парламентські, у темряві - економічна програма нової влади. Поки що розповідають лише про лібертаріанську платформу, про загальну відкритість і прозорість, але про тарифи та деолігархізацію вже намагаються не говорити. Але ситуація в суспільстві така, що сьогодні новою ідеологією стає саме економіка, - питання політичної незалежності країни вже не стоїть (попри агресію, що триває), питання мови, віри та культури поки що відсунуто на другий план.
Одна з найяскравіших передвиборних заяв "команди Зе" - пропозиція провести амністію капіталу, в інших термінах - податкову амністію тіньових доходів населення і бізнесу. Спочатку озвучувалося, що лише за 5% від суми цих самих доходів. Про вже готовий відповідний законопроекті згадував, зокрема, експерт команди Зеленського Данило Гетманцев. Тоді передбачалося, що новий глава держави зможе запустити податкову амністію у 2020 р. Одночасно з цим президент попросить Верховну Раду ратифікувати Конвенцію про міжнародний обмін податковою інформацією, що дасть змогу автоматично дізнаватися про рахунки та компанії українців за кордоном. Тобто передбачається, що відразу за можливістю повернути "нечисті" гроші до країни недобросовісним підприємцям закриють (або принципово обмежать) можливість нового виведення капіталів у офшори.
Усе це гарно, усе це ґрунтується на світовому досвіді (як успішному, так і не дуже), усе це виглядає дуже своєчасним, але... залишає дуже багато питань. Перш за все, наскільки запропонована амністія буде поєднана з податковою реформою? Нагадаємо, що здійснення такої реформи обіцяли нам усі лідери передвиборних перегонів, понад те, багато їх постулатів збігалися, наприклад щодо податку на виведений капітал (ПнВК). Однак тепер ми про реформу і не чуємо, - нова влада зосередилася на парламентській боротьбі. І в запалі цієї боротьби дедалі гучніше лунають припущення, скільки саме грошей зможе повернути в економіку України президентська амністія капіталу. При цьому розмова ведеться насправді про два різні обсяги грошей.
Перший обсяг - це ті гроші, які з країни і не виводилися, які просто обертаються в тіньовій (але не кримінальній - це важливо!) економіці. За різними оцінками, обсяг цієї економіки - від 30 до 45% всього ВВП України. Тобто суми там крутяться величезні, але ці гроші в економіці вже зараз, вони напівлегальні, але їх "влити в економіку" окремою статтею навряд чи вийде.
Тому для переможців президентських перегонів більш спокусливими виглядають припущення, яку суму вони можуть повернути до країни із зарубіжних офшорів через механізм амністії капіталів. Зауважу, що навіть приблизні оцінки обсягу такого капіталу досить розмиті та туманні. Згідно зі звітом TJN, який представляє єдине настільки докладне дослідження в своєму роді, відплив капіталу фізичних осіб із незалежної України в зарубіжні офшорні зони до 2010 р. досягнув 167 млрд дол. Нескладно припустити, що за роки наступних потрясінь ця цифра могла збільшитися ще приблизно в півтора разу.
Так, звичайно, частина коштів повертається "з еміграції" у вигляді інвестицій. Але все одно відплив капіталу набагато значніший. І зовсім немає підстав називати будь-які цифри, обговорюючи, який відсоток виведеного в офшори капіталу дозволить повернути амністія.
Кілька важливих запитань
Перш ніж узагалі говорити про амністію капіталів, новій економічній владі варто було б спочатку відповісти на ряд принципових запитань хоча б з чисто податкового блоку. Перше і головне з яких: яким має бути фіскальний відсоток (рівень оподаткування) у ВВП? Це запитання про те, якою буде суспільна система в державі - більш соціалістичною чи більш праволіберальною.
Мається на увазі, що соціалісти прагнуть максимально підняти частку оподаткування у ВВП, намагаючись своїм виборцям підвищити пенсії та соцвиплати. У свою чергу, політики правого спрямування обіцяють знизити податки до необхідного мінімуму, обіцяючи тим самим прискорити економічне зростання і підвищення добробуту своїх виборців.
Це запитання про те, яку саме кількість грошей буде відібрано у підприємців у вигляді податків, а яку вони залишать у себе на руках і зможуть інвестувати (в т.ч. у створення нових робочих місць). Звідси вже випливає запитання: коли та на яких умовах буде запроваджено податок на виведений капітал, про який в експертному співтоваристві так багато говорили ще півроку тому?
Нагадаємо його головну ідею: ті кошти, які підприємства інвестують у свої засоби виробництва і основні фонди, не обкладаються корпоративним податком. При цьому підприємства самі визначають терміни амортизації основних фондів і прибуток поточного періоду. Вважається, що хоча такий податок спочатку, звичайно, сильно підірве базу оподаткування, в подальшому виявиться найдієвішим засобом для залучення в економіку внутрішніх інвестицій.
Ну й третє запитання "фіскального блоку": якими мають бути прибутковий податок та ЄСВ на зарплату? Тут, знову ж таки, ми побачимо чіткий розподіл політиків на правих і лівих. Шанувальники прогресивної шкали оподаткування переконані, що вона спроможна привести суспільство до більшої "рівності" та "справедливості". Однак навіть у сусідній квазісоціалістичній Білорусі прийнято плоску 13-відсоткову шкалу прибуткового податку. І хоча там особисто Олександр Лукашенко хвалиться відсутністю в країні олігархів і заявляє, що "багаті мають платити більше!", навіть він розуміє, що нерівний податок на особисті доходи різко знизить будь-яку економічну ініціативу громадян.
Зрозуміло, що це все запитання не стільки до нещодавніх переможців у президентських перегонах, скільки до переможців у майбутніх - парламентських. Але відповіді на них мають прозвучати до того, як хтось - президент або прем'єр - проголосить в Україні початок амністії капіталів.
Зайти з іншого боку
Неповернені гроші мають стати головною ідеєю амністії капіталів, а нормалізація економічних відносин усередині країни. До такої міри, щоб виводити, ховати гроші не було потреби у тих, хто з криміналом не пов'язаний.
"Дуже складно оцінити розмір коштів, які можуть бути заведені в економіку завдяки амністії капіталу. Адже це залежатиме від конструкції амністії, наприклад, від розміру ставки податку на амністований капітал. Амністія має бути пов'язана з кардинальною реформою в оподаткуванні громадян, - сказала в коментарі DT.UA експерт Реанімаційного пакета реформ, голова Інституту громадянських свобод Галина Третьякова. - Така реформа пов'язана з декларуванням доходів усіх громадян. Робити подібну реформу без перезавантаження адміністрування податків фізосіб не можна. Крім того, на мою думку, вона має стимулюватися поверненням податків, якщо громадяни виберуть суб'єктом оподаткування сім'ю. У цьому разі потрібно запроваджувати неоподатковуваний мінімум на кожного члена такої сім'ї. На мій погляд, такий мінімум має бути на рівні середньої зарплати, тобто близько 9 тис. грн на кожного. Така конструкція тягне за собою необхідність перерозподілу публічних фінансів, включно з місцевими бюджетами. Що, у свою чергу, дає можливість ввести патентну оплату на багато видів діяльності та нарешті дозволить зблизити оподаткування ФОПів і фізосіб".
Подібний погляд загалом поширений серед експертів, які намагаються дивитися на економіку не з точки зору держави, а з точки зору "живої" економіки, тобто інтересів економічно активної частини населення, перш за все людей самозайнятих, а також малого бізнесу.
"З приводу можливої податкової амністії та амністії капіталів я не відчуваю якогось особливого натхнення. Чому? Досить послухати і почитати аргументацію влади з цього приводу. Основна мета, яку вони, за їхніми ж словами, переслідують, - це отримати додаткові гроші до бюджету і взяти під моніторинг ті капітали, про місцезнаходження і величину яких їм зараз нічого не відомо. Взяти під моніторинг, щоб з доходів від цих капіталів поповнювати бюджет постійно, а не тільки в момент амністії, - зазначає директор Інституту вільної економіки Михайло Чернишов. - Виникає просте запитання: навіщо вам додаткові гроші в бюджеті? Ви що, не знаєте, що чим більше грошей в бюджеті, тим менше шансів на прискорене економічне зростання, тим менше шансів на те, що люди вийдуть зі злиднів? Ви що, не знаєте, що одна частина грошей у державному бюджеті завжди явно і неявно розтягується чиновниками по своїх кишенях, а друга частина витрачається на те, щоб придушити здорову економічну конкуренцію і уповільнити підвищення рівня життя людей? Ви ж казали, що ви "нові обличчя". Що ви прийдете до влади і припините цю злочинну діяльність державних чиновників - ваших попередників. То навіщо вам додаткові гроші в бюджеті? Ви хочете продовжувати робити те саме, що й ваші попередники? Тільки хочете робити це в іще більшому масштабі? Хочете домогтися економічного зростання? Приберіть податки, перестаньте стежити за людьми, перестаньте рахувати їхні гроші та не вказуйте, як їм жити. Ви негайно побачите таке економічне зростання, про яке ви нині навіть і мріяти не можете".
Наш експерт узагалі дуже емоційно відреагував на саму ідею, що виходила від Данила Гетманцева, - намагатися порахувати і спрогнозувати, скільки мільярдів доларів повернеться в Україну завдяки податковій амністії.
"Ви ж усе одно не знаєте, скільки (грошей) треба. Скільки економіка зможе "перетравити", і з якою швидкістю вона це зможе зробити, стільки й повернеться. Немає жодної людини в світі, яка зможе порахувати, "скільки треба щоб повернулося капіталу". Якщо ж ви вважаєте, що це можна порахувати, тоді ви нічим не відрізняєтеся від Леніна, Сталіна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, - переконаний Михайло Чернишов. - Ще мене особливо "радує" прагнення нової влади вивести малий і середній бізнес із "тіні". Якби хтось із них був хоча б поверхово знайомий з економічною теорією - з законами економіки, то він мав би знати, що нині економіка України хоч якось дихає (тобто люди живуть), тільки завдяки цій самій тіньовій економіці. Щойно держава візьме все під свій контроль (у т.ч. повністю детінізує економіку) і всіх змусить жити суворо за наказами (за законами) влади, економіка відразу помре. Ось тому я і не відчуваю якогось особливого натхнення з приводу можливої податкової амністії та амністії капіталів. При цьому я вже навіть не кажу про практичний бік цього питання. Не кажу про те, що, як завжди, вдало і безпроблемно легалізують свої капітали ті, хто сьогодні близький до влади, і сама влада, а простому бізнесу (який владі повірить) влаштують справжнє пекло. За принципом "спочатку підкоряйся, а потім оскаржуй".
Виникає запитання: справді, з чого логічніше розпочинати, чи саме з амністії капіталів (політично красиве дійство) чи все-таки попередньо з податкової реформи (справа важка і невдячна, яка не дає швидкої віддачі)? Найшвидше, нині Україні потрібні системні, комплексні заходи з поліпшення бізнес-клімату. Якщо ж брати амністію саму по собі як акцію, вирвану з контексту системних дій, то вона, швидше за все, не дасть ефекту.
"Я думаю, що в будь-якому разі амністія капіталів буде корисна. Але чи дасть вона ефект, це залежатиме від того, що зробить влада. Однак її все одно потрібно проводити, - вважає віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова наглядової ради компанії "МТ-Інвест" Мирослав Табахарнюк. - Тільки не треба при цьому ставити на перше місце фінансовий ефект, наповнення бюджету. Амністія матиме системний ефект для поліпшення бізнес-клімату. Комусь вона дасть можливість розпочати все з чистого аркуша, комусь поверне довіру до влади, а когось душитиме жаба чесного платника, який чесно платив усі податки... Тобто однозначного сприйняття амністії не буде".
Насправді сьогодні українське суспільство втратило довіру до інститутів влади і бізнесу, бізнес - до влади і навпаки, ми бачимо загальний дефіцит довіри. У цьому ключі амністія капіталів при правильному її проведенні цілком може стати місією відновлення довіри. Однак це стане можливим лише в тому разі, якщо нова економічна влада розпочне з реалізації системного підходу до відновлення спокійного бізнес-клімату в країні. Влада повинна показати, що вона перестає красти гроші платників податків. Якщо бізнес повірить, він буде змінюватися, і тоді амністія капіталів дасть ефект. Але цей ефект "у грошах" для бюджету або у вигляді розширення бази оподаткування буде в будь-якому випадку набагато меншим, ніж той ефект, який дасть поліпшення бізнес-клімату в країні.