В Україні так і не почав діяти закон про амністію до 25 річниці проголошення незалежності. 17 серпня президент Петро Порошенко ветував його.
Чи цей крок виправданий, чи краще було б президентові підписати закон, а потім - вносити до документа зміни? Українські правозахисники усвідомлюють, що Україна вже кілька років не вдавалася до акту гуманізму (власне, амністія і є одним з актів гуманізму), та водночас жалкують, що депутати не звертали увагу на очевидні вади законопроекту.
Звільнення від кримінальної відповідальності
Закон небезпечний, зокрема, й тим, що амністією пропонується звільняти від кримінальної відповідальності. Це суперечить базовому закону про застосування амністії в Україні. А відтак, закон стимулюватиме громадянина вчиняти нові злочини та прикриватися посвідченням учасника бойових дій.
"Упродовж кількох років, працюючи в Науково-експертному управлінні Верховної Ради, я писав у своїх висновках, що не можна за амністією звільняти від кримінальної відповідальності. Бо коли законопроект про амністію підготовлено, але ще не прийнято, схильні до вчинення злочинів люди бачать, на які злочини амністія поширюватиметься, і можуть вчиняти їх з упевненістю у своїй безкарності. Тим часом слідчі буквально вмивають руки і не розслідують тих злочинів, які підпадають під майбутню амністію. Права потерпілих порушуються", - пояснює директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.
"Так, державо, якщо ти хочеш бути милосердною, звільняй, але виключно від покарання, а не від кримінальної відповідальності. Спочатку засуди, хоча б поясни людині, що вона винна і в чому її вина, а лише потім звільни від покарання. Неприпустимо, щоб у процесі слідства розслідування припинялося, права потерпілих не забезпечувались, і щоб усі чекали, коли той закон нарешті буде підписаний президентом", - додає він і наголошує: помилки в документі могли з'явитися через низький рівень нормотворчості законодавців.
Закон про амністію у 2016 р. звільняє від відповідальності навіть тих учасників бойових дій, які вчинили злочин поза зоною АТО.
"Ветований закон пропонує таку модель: людина вчинила злочин не в зоні АТО, а вдома. Але якщо вона потім воювала, то буде також амністована, бо закон не звужує рамки до конкретизації, де й коли він украв ту курку - до чи під час бойових дій", - пояснює колишній урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Борис Бабін.
Крайня необхідність під час АТО
Норма про звільнення від відповідальності виникла під впливом резонансних кримінальних справ проти учасників добровольчих батальйонів в Україні. Тоді народні депутати вирішили знайти просту відповідь на складне запитання, яке неможливо вирішити на рівні закону, вважають правозахисники.
"Уявіть, що зараз зима і треба вирішувати проблему з опаленням, а депутати виходять і кажуть: "Приймаємо закон "Нехай буде літо". Замість того, щоб примусити правоохоронців та суди розбиратися, чи було вчинене діяння у стані крайньої необхідності (наприклад, у цивільного забрали авто, щоб урятувати пораненого), чи ми маємо справу з банальним злочином (авто забрали, щоби продати й збагатитися), - депутати вирішили всіх амністувати. Всіх - і невинних людей, щодо яких насправді мусили просто закрити провадження, і тих, хто вчинив злочини", - коментує голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
Але проблема в тому, що амністія надається лише винним у злочинах, а учасників АТО, які, відповідно до 39 ст. КК України, вчиняли шкоду у стані крайньої необхідності, не можна вважати злочинцями.
У цьому переконана адвокат Тетяна Матяш. Вона захищає добровольця, котрий спільно з товаришами виконував наказ про відновлення правопорядку в Артемівську, Красному Лимані та Слов'янську (Донеччина) після визволення від російських військ і незаконних збройних формувань.
Її клієнт патрулював вулиці, вилучав зброю, затримував людей, аби не допустити, на його думку, ще жорсткіших злочинів. Вона розповідає, що під час зачистки на визволених територіях не було прокурорів, поліцейських та суддів, які б мали врегульовувати терміни затримання громадян.
"У 2014 р. хлопці не могли передавати в СБУ затриманих. Тому що, наприклад, у найближчому від Донецька Ізюмі на Харківщині працювало лише два співробітники СБУ на дві області. Ви можете уявити, які в них були обсяги роботи? Працівники СБУ відмовлялися брати людей і відкладали все на потім. І ось минуло два роки, і хлопців закривають за ст. 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу). Бо поліцейські батальйони незаконно по п'ять днів тримали у себе людей, хоча за законом про боротьбу з тероризмом - у них було п'ять днів", - розповідає Тетяна Матяш.
"Вони затримували реально людей зі зброєю. Були підстави вважати цих людей терористами, адже вони стояли на блок-постах. Так, траплялися помилки, коли затримували громадян, які не були бойовиками. Сусіди вказували на певну людину як бойовика. Однак вони усували ризики", - додає адвокат.
Такі учасники АТО навіть після амністії житимуть із наслідками судимості. Адже, за словами Тетяни Матяш, вони платитимуть родинам затриманих людей кошти, не матимуть права обіймати певні посади, володіти мисливською зброєю тощо.
"А військові опинилися в ситуації з простріленою машиною з пробитим колесом, у машині вони везли пораненого. Тому військові зупинили цивільного і забрали в нього машину. Подивіться, скільки зараз вироків за 289 ст. КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Ця машина була потрібна для порятунку життя людини. Це було вкрай необхідно", - пояснює адвокат.
Вона нагадує, що 289 ст. особливо тяжка, а тяжкі і особливо тяжкі злочини не потрапляють навіть під дію закону про амністію 2016 р.
"Але той військовий, який мародерствував, укравши телевізор, підпаде під амністію... Цим законом військовим кажуть на майбутнє: "Хлопці, от ви головне - не воюйте, бо вас посадять за це. Але ви можете розбирати будинки, розкрадайте майно, і вам це вибачать", - резюмує захисниця.
Правозахисники й експерти одразу роблять застереження. Факти тривалого можливого утримання та катування проросійськи налаштованих громадян у "таємних тюрмах СБУ", описані в доповіді Amnesty International i Human Rights Watch, мають бути належним чином розслідувані, а винні - притягнуті до відповідальності.
Голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров погоджується зі станом крайньої необхідності у військових, але водночас акцентує, що частина цих кримінальних справ обґрунтована.
"Якщо уважно подивитися на кримінальні провадження добровольців, то частина їх цілком обґрунтована. Вони ґрунтуються на тому, що деякі добровольці справді катували полонених, страчували їх і викрадали людей. За такі злочини вони мають бути заслужено покарані", - каже правозахисник, додаючи, що при особливо тяжких злочинах учасника бойових дій амністувати неможливо.
"Тяжкі злочини взагалі не підпадають під амністію, відповідно до основного закону "Про застосування амністії". Закон про амністію за той чи інший рік є похідним від основного закону і не може виходити за його рамки. А закон про амністію 2016 р. саме це й робить. У законі про застосування амністії учасники АТО не внесені як категорія осіб, до яких амністія застосовується", - пояснює Тетяна Матяш.
Правозахисники та фахівці переконані, що наявність або відсутність стану крайньої необхідності щоразу має визначатися в суді індивідуально.
Професор Микола Хавронюк, вважає, що для справедливого вирішення таких справ у слідчого, прокурора й судді має бути розуміння ст. 39 КК України, аби вони могли зважити й визначити, чи справді була крайня необхідність.
"Проблема українських суддів у тому, що вони переважно керуються буквою закону, на відміну від західних, які керуються насамперед верховенством права", - каже професор.
Щоб уникнути неправильних обвинувачень, правозахисники радять проводити навчання для суддів, слідчих та прокурорів, вищим судовим інстанціям - підготувати роз'яснення про застосування ст. 39 та змінити підсудність у такого роду справах.
Тетяна Матяш переконана, що в тих областях судді переважно є прихильниками "русской весны" і не зважатимуть на ст. 39 КК України.
Правозахисники пропонують внести до закону про застосування амністії категорію "учасники бойових дій", а також створити мотиваційні механізми для залучення найкращих спеціалістів у правоохоронну та судову системи на визволених територіях.
На межі
Закон унеможливлює амністію для людей, кримінальні справи стосовно яких суд розглянув, однак вироки у них ще не набрали законної сили.
"Вирок набирає законної сили протягом 30 днів, якщо він не оскаржений в апеляційному порядку. Закон про амністію 2016 р. виключив цих осіб із процесу", - пояснює Микола Хавронюк.
Більше того - амністія може не стосуватися людини, розгляд кримінальних справ якої з різних причин затягнувся.
"Уявімо, закон набере чинності 1 жовтня. Він діятиме три місяці, тобто до 1 січня. Злочин буде вчинено за один день до набрання чинності, тобто 30 вересня, а особу засудять 2 січня - після того, як закон має бути виконаний. Тоді виходить, що стосовно цієї людини закон не треба виконувати? Це ж несправедливо! Слідчий може довго зволікати зі справою, суддя так само довго може розглядати, або банально може статися затримка в роботі секретаря", - пояснює професор Микола Хавронюк.
Юридична невизначеність
Експерти нарікають, що закон неоднозначно окреслює коло осіб, на яких має поширюватися амністія.
Так, у ст. 2 закону про амністію йдеться:
"Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі... осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров'я особи…".
Професор Микола Хавронюк зауважує, що в статті достеменно не прописано - мається на увазі сукупність цих умов, чи для амністії достатньо виконати одну умову?
"І повірте, кожен суд читатиме цю норму по-своєму", - коментує він.
Таке неоднозначне розширення кола громадян, на яких поширюється амністія, можна тлумачити навіть на користь бойовиків незаконних збройних формувань Донеччини та Луганщини. Ба навіть більше, така норма провокуватиме безкарність в Україні в майбутньому.
"Що дає глобальна амністія у такому воєнному конфлікті без покарання та відповідальності? Ми повністю амністуємо право сили. Не силу права, а право сили. Тобто будь-який регіон завтра почне влаштовувати свою республіку, а післязавтра їх амністують, і буде автономія чи місця для незаконних збройних формувань у парламенті. Ми породимо безкарність", - каже Тетяна Матяш.
Корупційні ризики
Експерти зазначають, що закон матиме й інші недобрі стимули для громадян.
Зокрема, у ст. 15 закону йдеться, що не стягується штраф або майно не конфіскується як вид покарання, якщо на момент набуття чинності законом штраф не був сплачений чи майно не було конфісковане. Це стимулюватиме громадян, які бачитимуть текст закону, до корупційних діянь з метою відтермінувати сплату штрафу чи конфіскацію майна.
Микола Хавронюк вбачає майбутні зловживання у нормі про амністію для людей з інвалідністю, а також тих засуджених, хто має дітей з інвалідністю.
"Це стимулює до того, щоб за хабар купити собі інвалідність або зробити себе інвалідом. Наприклад, відрубати палець. А чому б ні? Дехто так робив", - каже він.
Оскільки Блок Петра Порошенка - одна з найбільших фракцій у парламенті, то без врахування зауважень президента вето не буде подолане, каже Олександра Матвійчук. Але закон про амністію у 2016 р. має бути належним чином виписаний, бо на нього, як на "акт прояву гуманізму держави у сфері виконання покарань", чекали тисячі людей.