Бліцкриг-приватизація «Укртелекому» - і переможці п’ють шампанське. Однак після того, як телекомунікаційний монополіст перейде в приватні руки, його доля не залишиться приватною справою.
Очевидно, що роль і масштаб впливу «Укртелекому» на ринок електрозв’язку України не зменшиться. Деякі нюанси приватизації та ціноутворення на конкурсі з одним учасником уже сьогодні викликають запитання: чи уявляють собі інвестори майбутнє проекту, за який вони взялися? Якщо реформа «Укртелекому» і схема управління будуть такими ж непрозорими, як і сама приватизація, то компанія з ласого бізнесу перетвориться на загальнодержавну проблему. Тому що «Укртелеком» - це не тільки гроші, це і становий хребет системи державного управління.
Невеличка довідка. 45 млрд. грн. - такий приблизний оборот ринку зв’язку в Україні за підсумками 2010 року. І, попри всі кризи, послуги зв’язку продовжують бурхливе зростання: за прогнозами, зростання ринку на 10-20% збережеться як мінімум на найближче десятиліття. «Укртелеком» на цьому ринку займає ключове становище.
Фахівці це чудово розуміють, але для наших читачів пояснимо. Так, стаціонарні лінії зв’язку, 89% яких контролює «Укртелеком», - це сегмент, який втратив перспективу. Так, «Укртелеком» не володіє власною мережею мобільного зв’язку. Але комунікації майбутнього будуватимуться на основі Інтернету. І тут «Укртелеком» має у своєму розпорядженні унікальні можливості. Це - магістральні канали зв’язку, які пролягають під усіма містами та більшістю населених пунктів України. Тисячі кілометрів цих магістралей пролягають під землею, і всередині в них начинка - пучок кабелів, якими відбувається передача даних.
Широкосмуговий доступ до Інтернету через станції мобільного оператора на порядок поступається можливостям передачі даних оптоволоконним кабелем. Мине чимало років, і телебачення, телефонія, державні послуги, платіжні системи, бізнес-процесинг - усе це буде зав’язано більшою мірою на оптоволоконну мережу.
Той, хто контролює цю мережу, диктує правила гри на ринку зв’язку. Тому що прокласти під сучасними містами, будинками та вулицями альтернативні підземні канали зв’язку, отримати десятки тисяч дозволів і узгоджень для їхнього функціонування - сізіфова праця. Висновок: у міру розвитку технологій капіталізація активів «Укртелекому» неухильно зростатиме, і ринковий потенціал компанії вищий, ніж у будь-якого нашого мобільного оператора.
Формально доступ до магістральних каналів відкритий для всіх і регламентується Національною комісією з питань регулювання зв’язку. І приватні компанії теж можуть прокладати свої оптоволоконні мережі куди їм заманеться. Але є одне але. Технічний контроль, канальну місткість ліній зв’язку та доступ до них контролює одна структура. І для впливу на будь-якого незговірливого користувача може знайтися чимало об’єктивних технічних причин. Впливати можна на все. Контроль над «Укртелекомом» дає прямі важелі впливу на ринок Інтернету. Наприклад, провайдер, який забезпечує трафік сайтів із продукцією небажаного змісту, може дуже швидко одержати такі проблеми, які змусять його відмовити в хостингу будь-якому порталу.
Канали зв’язку «Укртелекому» мають ключове значення для найголовнішої реформи, яку зобов’язана здійснити українська влада, - побудова електронної держави. Тільки «Укртелеком» може технологічно забезпечити будь-які проекти впровадження електронної соціальної картки, здавання будь-яких видів фінансової звітності, закупівлю будь-яких видів послуг. Ліквідація паперового документообігу приведе до цілковитої перебудови всієї держави і зробить абсолютну захищеність і безперебійність каналів зв’язку життєво важливою умовою повсякденної роботи держави та суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, запитаємо: наскільки обґрунтованою є ціна приватизації «Укртелекому»? Визначення ціни в цьому разі має визначатися не тільки ринковими чинниками, а й інтересами держави загалом.
Відсутність у держави та інвестора бізнес-плану з розвитку «Укртелекому» також викликає запитання. Один із експертів ринку так сказав DT.UA: «Держава і власники мають бачити, як вони збираються розвивати цей бізнес. Приватизація може стати успішною для держави, а мільярд доларів на рік «Укртелеком» може приносити бюджету тільки у вигляді податку на прибуток. Інакше проект обвалиться, і збитків зазнають усі».
Зрозуміти вагу 1,31 млрд. дол. можна в порівнянні. Державну телекомунікаційну компанію Грузії було продано всього за 5 млн. дол. Причина: необхідність швидкого залучення інвесторів у напівзруйновану галузь, швидкий доступ до передових технологій, необхідність погашення боргів, які держава не мала можливості виплатити, відсутність необхідної нормативної бази.
Протилежний приклад. Телекомунікаційна компанія TDS у Данії, країні з населенням 5,5 млн. чоловік, у 2005 році була приватизована за 14 млрд. дол. Зрозуміло, таку суму бюджет крихітної країни отримав тільки в результаті системної підготовки до приватизації з боку держави. Права та обов’язки інвестора чітко виписані і підлягають публічному контролю.
Якщо дивитися на «Укртелеком» за балансовою оцінкою майна, то ціну в 1,3 млрд. складно визнати об’єктивною. «Укртелеком» володіє в престижних центральних районах Києва принаймні сімома великими багатоповерховими адміністративними комплексами загальною площею в десятки тисяч квадратних метрів. Має десятки гектарів землі по всій країні, сотні об’єктів нерухомості. На балансі значаться 24 бази відпочинку під Києвом, Одесою, у найбільш ласих для девелоперів місцях. Наскільки розумно для держави продавати чимало нетехнологічних об’єктів разом із основним бізнесом? Чи буде компанію захищено від швидкого розпродажу об’єктів соціальної сфери, або ж усе це бонус для організаторів приватизації?
Як компанію, «Укртелеком» у фінансовому плані доведено до жалюгідного стану і, судячи зі звітності, що швидше вона потрапить до рук грамотного інвестора, то краще для бюджету. Колишній голова держадміністрації зв’язку та екс-голова наглядової ради «Укртелекому» Микола Гончар на своєму прес-брифінгу для журналістів обвинуватив голову правління «Укртелекому» впродовж останніх шести років Георгія Дзекона в навмисному доведенні компанії до банкрутства. Факти показують, що держава так і не навчилася управляти своєю монополією.
У 2008-му чистий збиток «Укртелекому» становив 1,5 млрд. грн., у 2009-му - 650, у 2010-му збитки перевищили 1,5 млрд. М.Гончар заявляв: «Підприємство, яке має розвинену первинну мережу, підприємство, яке має доступ практично до кожного району, підприємство, яке має унікальну можливість розвивати мобільний зв’язок третього покоління і чотири роки розвиває, підприємство, яке має чудовий широкосмуговий доступ і 800 тис. абонентів цього доступу, підприємство, в якому працюють чудові фахівці, працює нерентабельно. Оце було незрозуміло».
Настільки незрозуміло, що Гончара давно зняли з посади, а Дзекон знову благополучно пережив зміну влади і зараз повністю керував процесом оцінювання та приватизації доведеної ним до жалюгідного стану компанії. Судячи зі слів Дзекона «проведіть ви сотню шоу і голим виступіть на сцені - це не завищить ціни «Укртелекому», у нинішнього голови правління дещо обмежене уявлення про можливості підвищення капіталізації ввіреної йому державної компанії.
DT.UA отримало неофіційний коментар експерта однієї з українських консалтингових компаній, який два роки тому за контрактом з одним з європейських телекомунікаційних гігантів провів юридичний та
аудиторський аналіз чинників, які впливають на вартість приватизації «Укртелекому»:
«Отримати в нинішніх умовах реальну ринкову ціну «Укртелекому» було з самого початку неможливо. По-перше, 60% вартості національного оператора зв’язку залежить від стану нормативної бази, що регламентує його роботу. Оскільки стратегія розвитку електрозв’язку та законодавча база в Україні перебувають в хаотичному стані, і перспективи туманні, більша частина ринкової вартості «Укртелекому» просто не підлягає оцінюванню. По-друге, для великих телекомунікаційних компаній інвестиція в бізнес, який потребує реорганізації та великих додаткових вкладень, завжди буде ризикованою справою, і інтерес буде значно знижений. Великі акціонерні компанії не можуть собі дозволити погіршити консолідовану фінансову звітність і брати непрозорі та погано прогнозовані зобов’язання. По-третє, має бути чітко заявлена політична воля влади провести прозору приватизацію і гарантувати дотримання прав інвесторів у довгостроковій перспективі. Жодної із цих умов не виконано.
По-четверте, насправді ніякої реальної передпродажної підготовки «Укртелеком» не проходив узагалі. Кредитні ресурси компанії невиправдано дорогі: позичальник не переймався отриманням кредитного рейтингу в міжнародному рейтинговому агентстві. Міжнародні стандарти бухгалтерії GAP не застосовуються - і всі аудиторські перевірки «Укртелекому» мають, м’яко кажучи, символічний характер. Управління просто архаїчне: на одного співробітника припадає приблизно 80 обслуговуючих ліній зв’язку, і ні про яку рентабельність не йдеться. Які зарплати і премії нараховує собі начальство - це взагалі далеко від здорового глузду. Тепер людина, при якій усі ці проблеми шість років поглиблювалися, проводить приватизацію. Тому інтерес до приватизації «Укртелекому» в західних компаній, звичайно, був, але вони не стали його навіть артикулювати».
Хто ж узяв на себе тягар управління «Укртелекомом»?
За даними джерела DT.UA, приватизацію «Укртелекому» посередницька австрійська компанія здійснила в інтересах Сім’ї. Найвпливовішої і найзаможнішої на цей момент сім’ї в Україні.
Джерела повідомляють, що найближчими наслідками приватизації можуть стати:
1. Реструктуризація компанії та організація нормального управлінського обліку.
2. Розробка нової нормативної бази роботи.
3. Перехід на дешевші кредитні ресурси.
4. Концентрація всіх активів та фінансових потоків підприємств, пов’язаних з «Укртелекомом».
5. Упорядкування в інтересах «Укртелекому» механізму взаєморозрахунків між операторами.
6. Врегулювання проблеми із соціальною сферою компанії.
7. Виведення на IPO.
8. Підвищення капіталізації.
9. Залучення стратегічних інвесторів.
Виконання програми вимагатиме не менше двох-трьох років, і вона цілком може бути звершена до найближчих президентських виборів, поки нові власники зберігатимуть повний контроль над ситуацією. Проте головною умовою реалізації реструктуризації «Укртелекому» та організації передпродажної підготовки є правильне розуміння значення цієї компанії як на ринку зв’язку, так і в державі загалом. Чи є в нових власників розуміння масштабу завдань?
Для того щоб продати «Укртелеком» за реальні гроші, нинішнім власникам доведеться не тільки побудувати комерційно успішну схему управління, а й стимулювати державу, щоб вона чітко визначила свої цілі, завдання та перспективи на ринку електрозв’язку, визначила нарешті чіткі й зрозумілі довгострокові правила гри, порядок контролю за «Укртелекомом» з боку держави та порядок взаємодії.
Якщо цього не станеться, то капіталізація компанії буде обмежена побоюваннями інвесторів, що зміна влади в Україні призведе або до радикальної зміни нормативної бази в бік посилення контролю держави, або до реприватизації.