Про це у своїй статті для ZN.UA доктори сільськогосподарських наук, професори Валерій та Тетяна Глазко.
Вчені пояснюють, що до Чорнобильської катастрофи людська популяція, яка проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, ніколи не стикалася з такими дозами. Тоді як у світі відомо чимало місць, де природний радіаційний фон у десятки, а то й у сотні разів вищий за середньосвітовий, як, наприклад, у провінції Рамзар в Ірані.
Дослідження популяцій людей, які живуть у таких місцевостях, свідчать, що у них з покоління в покоління відбувається селекція на підвищення радіорезистентності. Ті, хто чутливий до високих доз, там поступово вимерли. Очевидно, що зміна умов середовища проживання може призвести до зникнення з генофонду радіочутливих особин і, відповідно, до зміни генетичної структури популяцій.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Валерія і Тетяни Глазко «Не такі страшні мутанти... Наукові дослідження у зоні відчуження ЧАЕС і „закони Чорнобиля“».