Цього тижня самопочуття євровалюти трохи поліпшилося — такою є думка Європейської комісії. Грунтується вона на тому, що індекс економічних очікувань зміцнився на кінець червня на 0,3 відсоткового пункту і досягнув 98,7. А національні бюджетні дефіцити показують тенденцію до зниження. Таким чином, в апологетів євро з’явилася надія на відновлення єврозони після найтяжчої фінансової кризи.
Водночас критики євро не засмучуються. Вони роблять ставки на тривалість «життя» єдиної європейської валюти.
Про майбутнє євровалюти
Весь червень у фінансово-експертному середовищі звучали прогнози, аргументи, думки на тему — чи є взагалі майбутнє в євровалюти. Опитування головних експертів та фінансових аналітиків провели всі економічні видання й фінансові організації.
Євро за всі роки свого існування не вражало особливим здоров’ям, але багато «хвороб» списувалося на проблеми зростання. Довіра дуже похитнулася в грудні 2009-го, коли в Євросоюзі раптом (і це за стільки років!) поставили під сумнів достовірність статистичних даних грецької економіки. А сама Греція опинилася на межі дефолту. Євровалюта стала катастрофічно падати в ціні, наближаючись до вартості долара, чого не було за всі роки її існування. Дійшло до того, що аналітики BNP Paribas SA припустили, що на кінець 2011-го один євро коштуватиме менше одного долара — мінімум на три центи.
Лави критиків євровалюти очолюють дві потужні у фінансовому світі постаті — американці Нуріель Рубіні й Пол Кругман.
Професор економіки Нью-Йоркського університету Нуріель Рубіні, котрий прославився як провісник нинішньої фінансової кризи, ще в січні 2010-го в Давосі в усіх інтерв’ю за кожного зручного випадку відводив євро два роки життя, не більше. Нині він критикує дії ЄЦБ і закликає його до більш адекватних і прозорих заходів. Наприклад, до зниження відсоткової ставки до нуля, ослаблення курсу євро і розширення програми стимулювання слабких економік Європи.
Причому вчений наполягає, що заходи ці потрібні як економічний важіль і як політичний сигнал. Ринок має розуміти, що зниження курсу європейської валюти — це процес упорядкований і контрольований, а не панічний. Крім того, він вважає, що стабілізаційний пакет у 750 млрд. євро, прийнятий Євросоюзом у травні, може виявитися недостатнім: «Ця сума дасть можливість Греції, Іспанії та Португалії не вдаватися до допомоги ринків протягом трьох років для залучення коштів, але якщо до них додати Італію, то обсяг стане недостатнім».
Пол Кругман, лауреат Нобелівської премії з економіки за 2008 рік, на початку червня опублікував статтю в New York Times, де подав найбільш песимістичні оцінки. Він вважає, що дефолт Греції неминучий, що борг країни зростатиме до 2015 року і сягне 150% ВВП, що призведе до її виходу з єврозони, а цей крок, своєю чергою, може дати поштовх до розвалу цієї самої зони.
Газета британських консерваторів Daily Telegraph провела своє опитування серед мешканців лондонського Сіті. Більшість із них вважають максимальним терміном життя євро 2015 рік, а половина з 25 головних економістів Сіті відводять євро не більш як п’ять років.
Агентство Bloomberg також опитало своїх передплатників — керівників великих компаній на предмет «грецьких» проблем, і три чверті опитаних вважають високою можливість дефолту країни за борговими зобов’язаннями. І тільки чверть респондентів упевнена, що пакет екстрених заходів із порятунку слабких економік єврозони — у загальному обсязі в 1 трлн. дол. — здатен запобігти дефолтам усередині зони євро і зберегти її цілісність.
Водночас прогнози європейських аналітиків не такі песимістичні. Так, на запитання журналу Economist, чи проіснує єврозона в її нинішньому вигляді протягом п’яти років, більшість європейських експертів дають позитивну відповідь.
Ганс-Вернер Сінн, професор економіки Мюнхенського університету, вважає, що євро проіснує й набагато довше — щоправда, лише у разі запровадження нової фіскальної політики для кардинального реформування євро, зокрема, чіткого визначення умов і часу для надання пакета рятувальних заходів.
Роберто Перотті, професор економіки Університету Бокконі (Мілан), дотримується думки, що євро однозначно існуватиме наступні п’ять років. А щодо його подальшої життєздатності, то це питання політичної волі, а не економічної необхідності. Як аргумент він закликає пригадати причини створення єдиної європейської валюти та її «батьків-засновників». Для Гельмута Коля, останнього з канцлерів Німеччини, який пам’ятав період нацизму, вступ у зону євро, як, утім, і створення Європейського Союзу було єдиним способом звільнитися від ганебного минулого й міцно пов’язати майбутнє Німеччини з Європою. Ті самі причини, вважає Перотті, спонукали й французького президента Франсуа Міттерана до створення потужного монетарного й економічного союзу Європи.
Ті, хто пророкує швидку смерть євро, вважають, що валютний союз Європи розвалиться через відсутність координації податково-бюджетної політики серед 16 країн — членів зони євро. Ті, хто пророкує євровалюті подальше життя, крім усього іншого, як один з головних висувають аргумент ціни: відмовитися від євро буде набагато дорожче, ніж зберегти його.
Є ще група фінансистів, які вважають, що євро збережеться до того моменту, поки замість нього не з’явиться інша альтернатива долару.
Уже зрозуміло, що євро справді стає дедалі менш привабливим як світова резервна валюта. Однак, з’явившись 1999 року, воно було покликане не лише зблизити Європу фінансово, а й перетворитися на гідну альтернативу американському долару. За десять років (до кінця 2009 року) частка євро у світових резервах збільшилася до 27,5%, але частка долара залишається на рівні 62%. На думку переважної більшості банкірів і керуючих фінансових компаній, долар США в найближчі три роки залишиться головною резервною валютою для всіх країн світу.
Сьогодні, щоб диверсифікувати валютні запаси, багато центробанків звернули свої погляди на канадський і австралійський долари. Оскільки економіки цих двох держав не так сильно постраждали від фінансової кризи, відновлюватимуться вони, за прогнозами, швидко. До того ж якість боргових зобов’язань Канади та Австралії не викликає побоювань. Очікується, що вже наприкінці поточного року МВФ, планово (раз на п’ять років) переглядаю структуру своєї розрахункової валюти — SDR, може цілком виправдано додати до неї дві нові валюти — австралійський і канадський долари.
«Відмінники» і «двієчники»
Перший посткризовий період поділив європейські країни — і передусім членів єврозони — на хороших і поганих учнів, на «відмінників» і «двієчників». Саме останні тягнуть «успішність» єврозони вниз і ставлять під сумнів її існування.
Головним «двієчником» є Греція. Навіть попри безпрецедентну допомогу від Євросоюзу і Міжнародного валютного фонду в розмірі 110 млрд. євро, Афіни навряд чи здатні здійснити необхідні структурні реформи. На думку міжнародного рейтингового агентства Moody’s, яке знизило рейтинг Греції до «сміттєвого» (відразу на чотири сходинки — від «А3» до «Ва1»), сам пакет допомоги хоч і усуває ризик дефолту на короткострокову перспективу, але несе в собі великі макроекономічні ризики.
Греція, в особі уряду, щосили намагається вискочити хоча б у «трієчники». Вона погодилася запровадити низку заходів суворої економії, до яких входять: обов’язкове скорочення бюджетного дефіциту, підвищення податків, стабілізація держборгу, різке скорочення видатків у суспільному секторі (пенсії, субсидії), скасування премій для держслужбовців. Зрозуміло, що в країні, де кожен третій зайнятий на державній службі, складно було уявити собі консолідацію суспільства навіть у ситуації загрози дефолту країни. Уже не перший місяць Греція страйкує.
А в останній день червня відбувся загальний страйк проти пенсійної реформи. На роботу не вийшли працівники держсектору, муніципалітетів, транспорту, лікарень, банків і навіть журналісти, що залишило країну без новин. Цього ж дня у парламенті Греції почалися дебати про запровадження в країні жорсткої фінансової політики, яка передбачає скорочення соціальних виплат, підвищення пенсійного віку і спрощення процедури звільнення.
На думку переважної більшості експертів, Греція навряд чи зможе реалізувати заявлені обмеження. Проте Пол Кругман вважає, що навіть «якби грецький уряд оголосив повний дефолт за всіма боргами, то цей крок все одно не врятував би країну від необхідності вживати заходів економії».
Взагалі по ЄС справи з бюджетним дефіцитом погані. Станом на червень 2010-го тільки чотири країни з 27 не порушили умов пакту про зростання і стабільність. Тривідсотковий рівень бюджетного дефіциту примудрилися перевищити навіть такі «хорошисти», що донедавна показували профіцит, як Фінляндія, Данія, Кіпр. Єврокомісія включає їх до зони особливого контролю, із можливим застосуванням штрафних санкцій.
Єврокомісар з економічних і фінансових питань Оллі Рен вважає, що «відкриття процедури за перевищення дефіциту щодо навіть благополучних країн свідчить про серйозність економічної та фінансової кризи».
Відповідно до Пакту про економічне зростання і стабільність Євросоюзу (1997 рік), якщо бюджетний дефіцит країни перевищує 3% ВВП, Єврокомісія починає контроль над податковою політикою, і після кількох попереджень запроваджуються штрафні санкції. Цікаво, що сьогодні лише одна країна повністю відповідає умовам пакту — це Люксембург. Ще три — Швеція, Естонія, Болгарія — не будучи членами єврозони, утримують свої бюджетні дефіцити в межах 3%. Щоправда, аналітики вважають, що Болгарія незабаром також поповнить лави штрафників.
Пакт було прийнято у 1997 році, проте весь наступний період країни ЄС, з одного боку, порушували його вимоги, з іншого — примудрялися уникати штрафних санкцій. Поки криза не підірвала ситуацію в єврозоні, й ті, хто не втратив пильності, згадали про штрафні санкції як про спосіб відновлення бюджетної дисципліни. Перша п’ятірка з 23 країн-порушниць виглядає так: Греція — із бюджетним дефіцитом у 12,9%, Великобританія — 11,8, Ірландія — 11,7, Іспанія — 11,4, Португалія — 9,4%.
Як це завжди буває, спільна небезпека примушує до адекватних дій. Тому всі країни Євросоюзу наприкінці травня погодилися з жорсткістю санкцій за порушення вимог пакту. Таким чином, Євросоюз створюватиме дієвий механізм з профілактики бюджетних криз і посилить економічне управління в рамках ЄС.
Сьогодні обговорюється проект документа, в якому прописане запровадження штрафу за недотримання бюджетної дисципліни — у вигляді спеціального збору з випуску державних боргових облігацій. Сам документ міністри фінансів ЄС розглянуть 12 липня.
Чи допоможе економіці «економічний уряд»
Усупереч різноманітним прогнозам, колапсу євро в найближчому майбутньому не буде. Дві найбільші економіки ЄС — Німеччина та Франція — у важких переговорних муках усе-таки знайшли компроміс, а це означає, що було прийняте політичне рішення про збереження проекту.
В Європейському Союзі з’явиться новий орган — «економічний уряд». Франція вже давно пропонувала створити окремий робочий орган для регулювання економічної політики 16 країн єврозони. Та Німеччина почула пропозицію тільки зараз, у розпал найбільшої кризи. І під час непростих переговорів канцлер Німеччини Ангела Меркель зуміла переконати президента Франції Ніколя Саркозі створити «економічний уряд» для всього Євросоюзу, а не тільки для єврозони.
Німеччина також наполягає на залізній дисципліні, суворих штрафних заходах, зокрема, на блокуванні союзних субвенцій тим країнам, які допускають роздування бюджетного дефіциту, і позбавленні таких учасників права голосу в Раді ЄС. Крім того, вважає за доцільне, щоб проекти бюджетів усіх країн ЄС проходили експертизу ЄЦБ і незалежних експертів.
Цікаво, що Німеччина, яка виступає в ролі «куратора» єврозони і бореться за залізну дисципліну, сама опинилася серед порушників. Насамперед — за обсягом держборгу. Маастрихтські угоди позначили верхній поріг держборгу країни—члена Євросоюзу — не більш як 60% ВВП. Нині лише шість країн із 16 членів єврозони дотримуються визначеного рівня. Сьогодні держборг Німеччини сягнув 66% ВВП. (Заради справедливості слід зазначити, що рекордсменом з перевищення показника держборгу є Італія з 115,8% ВВП.)
У Німеччині заходи для порятунку економічної стабільності, запропоновані коаліційним урядом Меркель, викликали швидше негативну оцінку, ніж позитивну. У червні канцлер ФРН внесла до німецького парламенту пакет заходів, спрямований на економію 80 млрд. євро до 2014 року, і наголосила, що сьогодні — це єдиний метод для контролю над бюджетним дефіцитом. Заходи економії передбачали скорочення 10 тис. робочих місць на федеральному рівні, зменшення видатків на підтримку безробітних і глибокий секвестр бюджету збройних сил. Водночас, зменшуючи соціальні виплати, уряд відмовився підвищити податки на багатих, що призвело до невдоволення виборців усередині країни.
Президент Франції Ніколя Саркозі досить скептично відреагував на заходи економії, заявлені Німеччиною на початку червня: французькі аналітики вважають, що їхня реалізація може застопорити процес відновлення європейської економіки, що розпочався. Однак через два тижні в Парижі було оприлюднено план уряду з економії 45 млрд. євро — для зниження бюджетного дефіциту впродовж трьох років. До наступного року Франція розраховує скоротити свій бюджетний дефіцит із нинішніх 8 до 6% ВВП.
Крім того, на розгляді французького уряду перебуває план із
150 пунктів, які включають заходи для урізання державних видатків на 10 млрд. євро за три роки. Серед них — скорочення 100 тис. робочих місць у бюджетній сфері, 10-відсоткове скорочення видатків на субсидії та іншу соціальну допомогу.
Французи обгрунтовано побоюються, що політика «затягування пасків» призведе до зниження рівня життя. Проте саме економіка змушує владу робити непопулярні кроки, навіть незважаючи на те, що в 2012 році Францію очікують президентські вибори.
Тим часом практично всі європейські країни переходять на режим жорсткої економії. Спеціальні заходи для бюджетів підготували не тільки «проблемні» Португалія, Ірландія, Іспанія, Італія та Греція, а й найбільші економіки.
Наприклад, новий уряд консерваторів Великобританії, сформований на початку травня, через 50 днів подав до парламенту екстрений бюджет. Отримавши в спадок дефіцит бюджету в 11% ВВП (231 млрд. дол.), торі планують скоротити його вдесятеро за п’ять років. Також у новому бюджеті заплановане збільшення ставки ПДВ до 20% (проти існуючих 17,5%), а із січня 2011 року запровадать податок на банки, щорічні доходи скарбниці від якого становитимуть 2 млрд. фунтів стерлінгів.
Водночас, як вважають у британському мінфіні, зростанню економіки допоможе розвиток корпоративного сектору: за рахунок зниження податку на доходи корпорацій із 28 до 24%, що зробить рівень податків у Британії найнижчим серед найбільших економік.
З кола малого — у велике
Незакінчені розмови в Євросоюзі, нерозв’язані проблеми в єврозоні — усе плавно перемістилося на інший континент. У Канаді в останній уїк-енд червня відбулося двоє найважливіших у світі зборів — саміти великої «вісімки» і великої «двадцятки». І хоча «вісімка» націлена переважно на обговорення політичних проблем світу, а «двадцятка» покликана вирішувати економічні, підсумкові комюніке вийшли практично ідентичними. Бо головною темою для обговорення стало питання бюджетних дефіцитів.
Лідери провідних держав світу прийняли рішення про негайний початок зниження бюджетних дефіцитів своїх країн, але за умови збереження економічного зростання. У Декларації G20 записано: «До 2013 року скоротити дефіцити бюджетів удвічі, до 2016 року — стабілізувати чи вивести на чітку траєкторію зниження відношення державного боргу до ВВП».
Напередодні самітів лідери США і країн Європи висловлювали різні думки. Меркель і Саркозі, наприклад, написали спільного листа голові G20 прем’єр-міністру Канади Стефану Харперу, в якому наголошували, що для протидії глобальним фінансовим кризам лідери «двадцятки» мають визначитися з податком на фінансові операції і з глобальним банківським податком. Як відомо, у результаті G20 не змогла погодити питання про запровадження єдиного податку на банки, на якому наполягали Франція, Німеччина і Великобританія. Проти виступили Росія та Китай. Як вважають аналітики, банківське лобі тут спрацювало дуже ефективно.
Водночас у США викликають певні побоювання плани Європи зі зниження рівня бюджетних дефіцитів. Раніше представники Білого дому застерігали інші розвинені країни від надто швидкого згортання стимулюючих антикризових програм. Міністр фінансів США Тімоті Гайтнер і радник президента з економіки Лоуренс Саммерс закликали перед самітом лідерів «двадцятки» діяти обережно, щоб не зашкодити крихкому початку відновлення світової економіки. У спільній заяві двох американських чиновників йшлося про те, що необхідно «демонструвати рішучість скоротити дефіцити в довгостроковій перспективі, але не за рахунок економічного зростання в короткостроковій. Тому що без економічного зростання триватиме зростання бюджетних дефіцитів».
Учасникам канадських самітів рішення зі зниження дефіцитів бюджетів далося непросто. У результаті зійшлися на компромісному варіанті: «Заходи щодо економії державних видатків мають розпочатися не пізніше 2011 року, але вони не повинні впливати на перспективи зростання економіки».
Реформи у фінансовому секторі зовсім не завершено. На наступному саміті G20, який пройде в Сеулі в листопаді, мають бути узгоджені вимоги до капіталу банків.