У 1973 р. впала Бреттон-Вудська система. На її руїнах спонтанно виникла сучасна світова грошово-кредитна система, яка базується на доларовому стандарті. На відміну від золотовалютного стандарту, який пішов у минуле, основна відмінність нинішньої системи полягає в тому, що в першому випадку за імпорт потрібно платити, в остаточному підсумку, золотом, а в другому - доларом. Саме перехід від золотовалютного стандарту до доларового став причиною глобалізації, тому що зумовив можливість країнам-експортерам зростати набагато швидше, ніж це було можливо при золотовалютному стандарті, адже запаси золота в країн-імпортерів завжди обмежені, а запаси доларів, принаймні в США, необмежені...
Основним бенефіціаром доларового стандарту, крім самих Сполучених Штатів, стали Китай, а також країни-експортери нафти та газу - Росія, арабські та латиноамериканські держави. Ці країни переконані на сто відсотків, що доларів у світі завжди вистачить насамперед для того, щоб оплатити рахунки за нафту та газ при будь-якому рівні цін! Ця необмеженість доларового ресурсу й провокувала підняття цін на нафту та газ основними експортерами енергоресурсів. Отже, ціни на енергоносії зростали в останнє десятиліття неймовірними темпами на радість нафтогазодобувачам, але ще більш приголомшливими темпами США друкували долари, щоб розплатитися за ці невиправдано дорогі ресурси. Хто розумніший у цьому шаленому змаганні, всім ясно: все ж таки друкувати гроші легше, ніж видобувати нафту і газ. Але навіть така геніальна країна, як США, не змогла на сто відсотків убезпечити себе, інші країни та світ загалом від дисбалансів, викликаних гонитвою цін на енергоресурси.
Американці створили світову фінансову систему, суть якої полягає в необхідності країн нетто-експортерів створювати для свого розвитку величезні золотовалютні резерви. Йдеться про трильйони доларів. Наприклад, загальносвітові золотовалютні резерви сягнули 3,44 трлн дол., Японії - 1,24 трлн, Росії -
0,51 трлн. Це дає можливість Сполученим Штатам одержувати назад ці доларові ресурси у вигляді кредитів під найнижчі у світі відсотки! Американці платять за короткостроковими облігаціями від 0 до 1%, а за довгостроковими, наприклад, 10-річними облігаціями, - 2,62% річних. Повернувшись у Штати, долари допомагають вирішувати безліч економічних проблем, наприклад, збалансувати платіжний баланс. У США дефіцит поточного рахунку платіжного балансу (чистий імпорт товарів і послуг) величезний - за останні 12 місяців він досягнув 413 млрд дол. і практично завжди дорівнює профіциту фінансового рахунку, тобто припливу іноземних інвестицій з-за кордону. Це дуже важливо зрозуміти: майже все, що заробили від експорту Китай, Росія та інші країни, вони змушені віддати США у вигляді кредитів та інвестицій практично з нульовою дохідністю! Причому ці країни фінансують не лише дефіцит торгівлі, а й дефіцит бюджету США, який у 2013 р. очікується на рівні 4% ВВП країни.
Мені можуть заперечити: можна всі долари перетворити на готівку та тримати в сейфах, але тоді навіть 0,5% доходу вони не даватимуть. Понад те, така операція буде збитковою, адже є витрати на зберігання валюти, не кажучи вже про втрати від інфляції. У принципі в центральних банків альтернатива інвестуванню в американські активи - це зберігання готівкових доларів чи продаж їх на грошовому ринку комерційним банкам. Але якщо центральні банки продаватимуть багато доларів, то курс національних валют почне зростати. А це знизить експортний потенціал цих країн і призведе не до профіциту, а до дефіциту зовнішньої торгівлі, що означатиме кризу для таких економік, як Китай, Росія та інші. Коло замкнулося. Весь світ став заручником США. Якщо Сполучені Штати виграють, то виграють, хоча й набагато менше, всі експортери та не програє решта країн. Якщо США програють, то програють передусім і набагато більше, ніж США, всі нетто-експортери та не виграє решта країн.
Це - дуже спрощений опис контурів світової фінансово-кредитної системи, що базується на доларовому стандарті. А тепер спробуймо змоделювати ситуацію, якої всі зі страхом очікують: президент Барак Обама та Конгрес не домовилися про збільшення ліміту запозичення. Зазначимо, що бюджет США не тільки у 2013-му, а практично завжди хронічно дефіцитний, його фінансування залежить від продажу урядом державних облігацій. Немає нової планки запозичення - немає нових доларів, причому не лише для бюджету США, а й для економіки як цієї країни, так і всього світу.
Річ у тім, що 90% усіх емітованих Федеральним резервом доларів прийшли в економіку через бюджетний канал, тобто були випущені спочатку для фінансування дефіциту США! Тому вже в жовтні 2013 р. виникне дефіцит долара. Дефіцит будь-якої валюти й навіть будь-якого товару завжди призводить до зростання його ціни, і теоретично дефолт США приведе спочатку не до падіння курсу долара, а до його зростання за інших однакових умов. Тому нині багато банків запасаються доларами, а не продають їх. Сховища найуспішніших банків просто заповнені доларовою готівкою! Однак уже в листопаді ситуація може кардинально змінитися.
У силу того, що американські урядові облігації дуже ліквідні (а не тільки малодохідні), вони, по суті, прирівнюються до грошей, широко використовуючись як застава в банківських операціях усього світу. Тому у разі навіть часткового дефолту, квазідефолту, рейтингові агентства знизять, причому радикально, як рейтинг США, так і рейтинги американських цінних паперів. І почнуться нові банкрутства банків чи, краще сказати, настане новий момент істини, подібний до того, що розпочався з банкрутства Lehman Brothers, а точніше, коли 29 вересня 2008 р. Конгрес США відхилив 700-мільярдний план порятунку економіки, запропонований міністром фінансів США Генрі Полсоном. Індекс Доу-Джонса впав на 778 пунктів. В усьому світі обрушилися фондові ринки. І несподівано перспектива повторення Великої депресії, яка здавалася досить малоймовірною та віддаленою, стала цілком реальною.
Вважаю, руйнівні наслідки дефолту США за силою дорівнюватимуть кризі 2008 р. Це й буде та друга хвиля, якої всі так побоювалися. Падіння економіки США призведе до ослаблення американської валюти. Потім потрібно буде домовлятися про нові правила гри. Постраждалі, а це насамперед країни нетто-експортери, пропонуватимуть свої підходи до конструювання резервних валют. Однак, на мою думку, навіть після дефолту США ослаблений долар залишиться однією з резервних валют. І, звичайно, китайський юань у 2014 р. стане новою резервною валютою. Російський же рубль падатиме, попри тимчасове зростання цін на нафту та газ.
А що буде з Україною після дефолту Сполучених Штатів? Як показує досвід, українська економіка завжди потерпає від світових фінансових криз і виграє від поліпшення зовнішніх умов торгівлі. Тому замість зростання ВВП у 2014 р. на 1–1,5% ми матимемо спад 5–10%. Тому дефолт США нам (як, утім, і решті країн) не вигідний (і, найшвидше, він не відбудеться). Однак проблема неконтрольованого зростання цін на нафту та газ і неконтрольованої швидкості друкування доларів залишається.
Лише світовий контроль над цінами на нафту та газ, а також емісією резервних валют може запобігти новим фінансовим потрясінням у світі. Тільки на таких принципах можна побудувати фундамент нової світової фінансово-кредитної системи, актуальність якої, судячи із щорічного "боргового серіалу з Вашингтона", зростає з кожним 12-місячним циклом дедалі більше й більше.