Словосполучення «японський банк, що приносить прибуток» для сучасних економістів уже не перший рік звучить цілковитим оксюмороном, або, кажучи зовсім уже по-українськи, поєднанням протилежних за змістом понять. Цілком можливо, що незабаром до цієї ж категорії потраплять японські цінні папери, адже рівень дохідності за ними загрожує опуститися нижче нуля.
На сьогоднішній день дохідність японських державних облігацій зафіксована на позначці 0,49%. Для порівняння: у США цей показник становить 3,3%, у Німеччині — 3,66, у Франції — 3,72, в Австралії — 4,89 (про 7,65% купонного доходу за українськими єврооблігаціями не варто й казати). Проте попит на японські держоблігації залишається досить жвавим. І цей попит, на думку економістів, відображає рівень економічного песимізму в країні.
Японські банки вже прославилися своїми практично безпроцентними депозитами, проте навіть ці відчайдушні заходи навряд чи зможуть вивести їх із-під загрози банкрутства. Тому вкладники, які на одержання відсотків уже і не сподіваються, всерйоз побоюються втратити й основний капітал. Припускається, що з держоблігаціями такого не станеться. Тому банки, пенсійні фонди, страхові компанії та окремі громадяни досить активно скуповують ці папери. До того ж гра на їхніх котируваннях, нехай навіть і за ціною, нижчою за номінальну, цього року принесла вельми відчутний дохід у розмірі 5—8%. Західні аналітики, які не втомлювалися цікавитися, чи може дохідність за держоблігаціями мати негативні значення, нарешті і для себе усвідомили: може. Карл Вайнберг, який очолює відділ глобальної економіки High Frequency Economics, вважає, що нижньої межі в дохідності немає. Більш того, чим нижче падатиме рівень дохідності за японськими держоблігаціями, тим більше буде бажаючих зіграти на рівнях їхніх котирувань. Правда, скільки коштуватимуть ці захоплюючі ігри японській економіці загалом, мало хто наважується замислитися.
Про необхідність реформування японської фінансової системи не говориться хіба що в попередженнях міністерства охорони здоров’я. Шість із семи найбільших банків відзвітували про коефіцієнти достатності основного капіталу, абсолютно не адекватні міжнародним стандартам. І це попри 80 млрд. єн, виділених п’ять років тому на їхню реструктуризацію. Вираз «занадто великі, щоб падати» перетворився на пануючу ідеологію японських фінансистів. Не випадково тенденція до злиття японських банків набирає дедалі більших обертів. Ці злиття призводять до рекордного зростання збитків, зате підвищують можливість того, що уряд буде змушений підтримувати нежиттєздатні махини на плаву. З 1991 року 171 японський банк припинив своє існування, та лише три з них належать до більш-менш великих.
Тим часом дрібні й середні банки поступово починають пристосовуватися до складних економічних умов і навіть одержувати перший за останні роки прибуток. Так, приміром, Shizuoka Bank Ltd. , вельми скромний за своїми масштабами, одержав торік 13 млрд. ієн прибутку. Вражають результати ще, як мінімум, десяти невеликих регіональних банків, успіхам яких могли б позаздрити чимало банківських монстрів. Могли б, але, очевидно, не позаздрять. Адже уряд уже підготував програму допомоги дрібним банкам, спрямовану на їхнє збільшення. І навіть виділив на ці цілі трильйон єн...