Як стверджують експерти, сучасні американці надто багато витрачають на ресторани, розваги, подорожі, охорону здоров’я і недостатньо — на холодильники, шарикопідшипники та джинси. Іншими словами, вони вважають за краще купувати враження, а не матеріальні цінності. Хоча ця тенденція виникла нещодавно, проте вже встигла істотно вплинути на структуру ринку праці в США, їхню демографію та політику.
Ще 1959 року середній американець витрачав на послуги 40% свого доходу. У 2000-му — 58%. Проте останню величину економісти вважають явно заниженою, оскільки дуже часто складно відокремити товари від послуг. Взяти хоча б харчування. 1959 року на цю статтю витрат йшло 25% доходу, 2000-го — 14. Та при цьому саме на продукти харчування, тобто на товар, 1959 року американці витрачали 19%, проти нинішніх 8%. Відповідно до інших даних, із кожного долара, витраченого на їжу, 1987 року американці залишали в ресторані 29 центів, а 2000-го — 41.
Ходити в ресторани американці люблять не тільки через те, щоб уникнути вдома кухонної метушні. Відвідувачі ресторанів платять не стільки за калорії, скільки за враження. Приємна обстановка, нові страви приваблюють відвідувачів сильніше, ніж просто якісна їжа та добре вимитий посуд. У результаті емоційна складова товару перевершує його матеріальну цінність.
Ця тенденція характерна не лише для США, а й для всіх країн із високим рівнем доходу. Коли людині не вистачає грошей на найнеобхідніше, їй хочеться мати більше. Проте якщо грошей стає достатньо, вона більшого значення надає своїм враженням. Ліф ван Бовен і Томас Гілович у своїй статті в Journal of Personality and Social Psychology вводять поняття «матеріальні надбання» і «почуттєві придбання». Роль останніх зростає дедалі більше й більше. Проте для «виробництва» цих вражень звичайно не потрібні ні заводи, ні конвеєри, ні багатотисячні трудові колективи. У результаті зайнятість у сфері виробництва стрімко падає, причому не лише через зростання продуктивності праці та переміщення заводів до країн з більш дешевою робочою силою. А от у сфері послуг попит на робочу силу зростає далеко не такими швидкими темпами, як цього вимагає американська економіка.
Більш того, порівняльний аналіз економічного життя окремих американських штатів показує, що нині динамічніше розвиваються не ті з них, що багаті на природні копалини чи мають гарну інфраструктуру, потужне виробництво. Чинником зростання, хоч як це дивно, стає гарна місцевість і сприятлива погода. За оцінками демографа Пітера Френсіза, щомісяця з цих причин місце проживання змінюють 30 тис. американців, в основному молодих. Отже, надалі, судячи з усього, «почуттєва» економіка набуде дедалі більшого значення.