У західній пресі важко знайти відповідь на запитання, що таке Китай і як із ним боротися. Втім, як і саме запитання. І не лише тому, що Схід — справа тонка. Головна причина — це складність із визначенням місця розташування країни з найбільшим у світі населенням на політекономічній карті світу.
Чого можна чекати від 1,3 млрд. китайців, які нині живуть бідно, але дуже хочуть жити краще? Захід не проти й надалі розраховувати на їхню дешеву робочу силу, обмежуючи Китай у розвитку наукомістких технологій. Проте запуск у космос першого тайконавта став, у певному сенсі, насторожуючим сигналом. Американська адміністрація навіть заговорила про загрозу нового витка гонки озброєнь і терміново почала лаштуватися на Марс. Проте навіть втеча на Червону планету не врятує певну частину людства від необхідності шукати відповідь на запитання, кому китайська економіка, що бурхливо розвивається, несе загрозу, а кому — надію?
Проаналізувати нинішній вплив китайської економіки на світову взявся Роберт Самюельсон, авторитетний американський оглядач. Зокрема він зазначає: потреба Китаю в металах викликала торік зростання цін на мідь на 40 відсотків, а на свинець — на 55. Імпорт сталі становив 36 млн. тонн, і щодо цього в Китаю конкурентів немає. Зате за споживанням нафти американські показники для нього поки що недосяжні, хоча й 35 відсотків усього світового попиту на «чорне золото» — далеко не остаточний результат. Приріст економіки Китаю дорівнює фантастичним 9,1 відсотка ВВП, навіть попри SARS та інші дрібні капості на кшталт загального спаду світової економіки. А робоча сила цієї країни щорічно поповнюється 10 млн. чоловік. І 500 млрд. доларів, вкладені в американську економіку зарубіжними інвесторами, забезпечити всі ці мільйони роботою явно не в змозі.
Утім, основну небезпеку Самюельсон вбачає не в тому, що китайська економіка виявилася занадто серйозним конкурентом для інших азіатських країн і готується в найближчому майбутньому на рівних конкурувати з західними країнами. На його думку, нинішнє зростання економіки КНР є наслідком «мильної бульки» легких кредитів. Що відбувається з економікою після того, як настає час луснути такій черговій бульці, не треба пояснювати навіть нефахівцеві. Зате навіть спеціалісти поки що так і не придумали способу «санувати» ці бульки ще до того, як вони луснуть.