Усі ці фірми добре знають національні особливості приватизаційного процесу в країні й уже встигли пристосуватися до поводження місцевих усемогутніх чиновників. Регулярні конференції та семінари, що проводяться в п’ятизіркових готелях найпопулярніших курортів світу для не дуже звичних до цього китайських держслужбовців, вельми сприяють «налагодженню корисних контактів», а без останніх, як стало зрозуміло уже всьому світові, у посттоталітарних країнах і кроку не ступиш.
І все ж підвищений інтерес іноземних оглядачів викликають саме китайські учасники цього тендера на право участі у великій китайській приватизації. Зокрема, навіть найвпливовіші західні фірми охоче погоджуються на рівне партнерство з China International Capital Corp. (CICC), яка і так є спільним підприємством Morgan Stanley та China Construction Bank. Це підприємство вже стало символом серйозності намірів Пекіна щодо створення власного інвестиційного банківського сектора. І досить символічним є факт безпосередньої участі в діяльності цієї структури сина китайського прем’єр-міністра.
Утім, не менший інтерес викликає і вихід на фондовий ринок дрібних приватних компаній. Адже донедавна необхідний для інвестицій капітал китайські підприємці могли зібрати лише зі своїх родичів і знайомих. Саме так і вчинив 14 років тому Вань Шунсань, вирішивши відкрити невелику текстильну фабрику. Тоді сума стартового капіталу в 6 тисяч доларів здавалася йому дуже значною. Нині ж на компанію Chengde Dixian Textile Co. працюють 10 тисяч чоловік, а її активи оцінюються в 53 мільйони доларів. І коли постало питання про необхідність додаткових інвестицій для розширення виробництва, пан Вань не став вже звертатися до родичів, а випустив власні акції, які і принесли йому 31 мільйон доларів.
У Китаї є дуже багато підприємців, котрі із задоволенням наслідували б його приклад. Проте вдається це далеко не кожному. Бо дозволяти компанії випуск цінних паперів чи ні, вирішують ті самі державні чиновники. А для них ринкові критерії діяльності компаній відступають перед питаннями коли політичної, а коли й особистої вигоди. Зокрема стала широковідомою історія компанії Kangsai Group, випуск акцій якої закінчився одним із найбільших провалів на китайському фондовому ринку. Як показало недавнє розслідування, для того щоб отримати право на випуск акцій, керівництво компанії робило чиновникам такі пропозиції, від яких ті не могли відмовитися. Так, приміром, чиновник, який ставив вирішальний підпис, отримував 100 тисяч акцій заповзятливої компанії, чиновник, який безпосередньо свій підпис не ставив, але сприяв отриманню необхідної візи, одержував 50 тисяч акцій, і, нарешті, дрібні клерки, що самі нічого не вирішували, але могли дуже суттєво загальмувати або ускладнити процес отримання дозволу, одержували по одній тисячі акцій. У результаті акції цієї компанії потрапили на фондовий ринок вже в середині 1996 року зі стартовою ціною в 1,33 долара. Ціна на них дуже швидко піднялася до 3,61 долара, і це принесло радість причетним до цього чиновникам. Однак після того, як приплив свіжих інвестицій закінчився, компанія зіштовхнулася з дуже серйозними труднощами, і тепер ціна на її акції встигла скотитися до 1,50 долара за штуку. У цьому, власне, і полягає основна небезпека такого «індивідуального» підходу до вирішення питання про випуск акцій компанією: вихід на фондовий ринок явно слабких, неконкурентоспроможних підприємств може підірвати довіру до будь-яких цінних паперів. І тоді справжні підприємці не зможуть зібрати достатніх інвестиційних коштів.
А потенціал китайського фондового ринку дуже великий. На сьогоднішній день цінні папери випустили вже понад тисячу китайських компаній, а загальна ринкова капіталізація Шеньженської та Шанхайської бірж перевищує 500 мільярдів доларів. Якщо злиття цих бірж, яке намічено на найближчі роки, таки станеться, то в результаті виникне третя за розміром біржа Азії (після Токіо й Гонконгу). А 50 мільйонів китайців, які вже стали власниками акцій, за своєю чисельністю поступаються лише армії американських акціонерів.
Стрімке зростання обсягів торгів, що спостерігається на китайському фондовому ринку в останні дев’ять місяців, неспроможні стримати навіть корупційні прояви. Зате їх самих допоможе подолати впровадження справді ринкових механізмів перетворення будь-якої компанії на акціонерну.
За матеріалами International Herald Tribune