Доля старих європейських грошових знаків, які із уведенням євро мають повністю вийти з обігу до 28 лютого, виявилася досить складною. В усіх 12 країнах єврозони в центральних національних банках щодня збирають тонни паперових франків, драхм, марок. Спеціальні сортувальні машини відокремлюють справжні банкноти від підроблених, які відразу передаються в розпорядження компетентних органів. А ось що робити з рештою купюр, поки невідомо. Вже до середини січня по всій єврозоні накопичилося 2800 тонн дуже дорогої в минулому макулатури, яка, з урахуванням проблеми її утилізації, продовжує дорожчати буквально на очах.
Найбільш простим й очевидним рішенням здається спалити ці величезні запаси. Однак у багатьох європейських країнах, насамперед у Німеччині, вартові довкілля давно вже змусили відмовитися від подібної тактики.
Не менше заперечень із боку екологів викликає й ідея використовувати старі купюри за сільськогосподарське добриво. Металеві нитки, захисні голограми, спеціальне чорнило, на думку фахівців, зовсім не сприятимуть підвищенню родючості земель. Хоча в деяких країнах, де «зелені» виявляють трохи меншу активність, наприклад, в Ірландії, у компостні ями вже закладено кілька тонн подрібнених купюр.
Зате ідея використовувати продукти переробки старих банкнот у будівництві здається перспективнішою. У Баварії ці продукти відправляють на цементні заводи, в Австрії їх застосовують при виготовленні ізоляційних прокладок для підлоги і стелі. Ширшому розповсюдженню цієї практики перешкоджають спеціальні постанови, прийняті в Німеччині, Бельгії, Іспанії та Нідерландах, які гарантують, що національні купюри, котрі вийшли з ужитку, не будуть використані для виготовлення «чогось негідного».
«Ніякого туалетного паперу», — заявляє голландець Рубен Келерс, співзасновник компанії Money-Notes. Це підприємство, яке налічує усього вісім чоловік, розробило спеціальну технологію, що дозволяє одержувати зі старих банкнот килимки для комп’ютерних мишок, поштові конверти, нотний папір. Спеціальні чани, що наповнюються сумішшю купюр зі звичайною макулатурою в співвідношенні 1:1, улаштовані таким чином, що самі купюри опиняються у верхньому прошарку одержуваного продукту. Тому вони залишаються досить добре помітними в кінцевому продукті. Сам технологічний процес притягує на виробництво чимало відвідувачів, і деякі центральні банки вже укладають контракти, турбуючись про долю новеньких євро, які теж колись доведеться утилізувати в міру їхнього зносу.
А центральний банк Німеччини донедавна відправляв великі кількості продуктів переробки старих німецьких марок у Франкфуртський музей монет. Там їх закорковували в пляшки і продавали як сувеніри.
за матеріалами зарубіжної преси