UA / RU
Підтримати ZN.ua

Ціна «європейськості»

До нового статусу «члена ЄС» пересічний польський громадянин уже, здається, почав звикати. У будь-якому разі цей новий статус вже не викликає особливих емоцій...

Автор: Володимир Павлів

До нового статусу «члена ЄС» пересічний польський громадянин уже, здається, почав звикати. У будь-якому разі цей новий статус вже не викликає особливих емоцій. Правда, серед різних верств населення вступ Польщі до ЄС викликає різні асоціації. У представників еліти — з «ціною значних змін», а в простих поляків — зі «значною зміною цін». Утім, подорожчання низки продуктів, товарів та послуг — факт очевидний і незаперечний. Інша річ, що євроскептики трактують його як явище негативне, а євроентузіасти — як позитивне. Як би курйозно це прозвучало, але й одні, й інші мають рацію.

Ціни і ЄС

Пов’язані з наближенням до єдиного європейського ринку цінові нововведення у Польщі почалися ще задовго до формального вступу в Європейський Союз, 1 травня 2004 року. Вже з першого дня нинішнього року поляки відчули цінові зміни і сприйняли як прелюдію того, що на них незабаром очікує. Делікатно кажучи — сподобалося не всім.

Усе почалося зі зміни звичної напруги в електромережі — з 220 на 230 вольт. Унаслідок цього переходу було зафіксоване згоряння старих телевізорів тільки в шести будинках у провінції. Але усвідомлення того, що за «світло» відтепер доведеться платити більше, прийшло до всіх.

Новий рік також «привітав» поляків підвищенням цін на автомобільне пальне та поштові марки. І хоч мова йшла про «копійки», «привітання» було малоприємним. Тим більше що невдовзі очікувалися й інші подорожчання.

Але більше за все польських громадян лякало навіть не те, що було відомо про зростання цін, а те, що про них було невідомо, але про що можна було здогадуватися. Приводи для таких «здогадок» час від часу підкидала польська преса. Наприклад, що буде з цінами, коли значна частина вітчизняних виробників м’ясної або молочної продукції припинить своє існування через невідповідність вимогам ЄС (санітарним, екологічним тощо), або просто не витримає конкуренції з європейськими концернами, які уже давно працюють згідно з вимогами ЄС? Чи будуть їхні товари в тій же ціні? Правда, визначена кількість польських підприємств (майже 300 — м’ясних і майже 100 — молочних) одержала до 2006 року так званий «захисний перехідний період», щоб привести своє виробництво у відповідність із нормами Євросоюзу, але чи їм це вдасться — гарантій немає.

На відміну від простих громадян і приватних підприємців, користь від членства в ЄС для польської держави теоретично була гарантована. Напередодні вступу Польщі до європейської спільноти відомо, що польський внесок у загальну європейську скарбницю у 2004 році становитиме 1,344 млрд. євро (168 млн. євро на місяць). За цей же час із бюджету ЄС Польща теоретично зможе одержати в різних формах на 1,55 млрд. євро більше, ніж у нього внесе.

Однак у польській пресі з’являються сумніви з приводу розмірів очікуваної фінансової допомоги. І не тому, що «ЄС обдурить»: вітчизняні чиновники часто не в змозі виконати умов, що дають Польщі можливість використовувати призначені для неї сотні мільйонів європейських грошей.

Цей аспект євроінтеграції можна буде по-справжньому оцінити тільки по завершенні фінансового року.

Ціни і німці

Напередодні формального вступу Польщі до Європейського Союзу соціологи і політологи представляли повний спектр настроїв польського суспільства, пов’язаних із цим фактом. Діапазон оцінок був дуже широким: від «нічого особливо не зміниться» до «прийдуть німці і скуплять нас на корені». Правда, як зазвичай, виявилася посередині.

Насправді жителі прикордонних регіонів Німеччини стали першими європейцями, що почали явочним методом «інтегрувати» прикордонні польські міста та їхніх мешканців до ЄС. Утім, поляки із західних регіонів цьому аж ніяк не заперечували.

Ще в березні до ц.р. у польському місті Щецін почав діяти перший вікендовий транскордонний автобусний маршрут до прикордонних міст ФРН. Розкішний автобус марки «мерcедес» забирає німецьких пасажирів у вихідні дні з їхніх містечок і привозить прямо під найбільші гіпермаркети Щеціна. Ця послуга набула такої популярності, що автобусові в кожний із двох вихідних днів доводиться робити по чотири рейси туди і назад. Сама ж необхідність такого автобусного сполучення виникла через те, що жителі східних німецьких земель, а часом і Берліна, дедалі частіше приїжджали до Польщі по дешеві товари та послуги.

Переїзд із найближчого німецького містечка Швед до польського Щеціна коштує всього 11 євро. Цю витрату німці компенсують собі в десятикратному розмірі за рахунок різниці цін на товари і послуги в них на батьківщині й у східного сусіда. Відтоді, як німецькі громадяни зорієнтувалися, що всього в ста кілометрах на схід, у польських прикордонних містах послуги або товари не гірші, ніж у них, зате в середньому вчетверо дешевші, почався справжній вікендовий бум німецьких поїздок до Польщі, стверджують німецькі журналісти.

Клієнтами з ФРН задоволені і польські продавці, адже, на відміну від поляків, закордонні гості купують не найдешевші, а найдорожчі товари і замовляють найдорожчі послуги, на які місцевим мешканцям найчастіше просто бракує грошей. При цьому розрахунок німців дуже простий: якщо дорожчі послуги або товари вони замовляють, то більше заощаджують. Наприклад, технічний огляд на сервісній станції автомобілів «Опель» у Щеціні коштує 140 євро, а в Берліні — 300. Зачіску на урочистість у німецькому місті перукарі зроблять у середньому за 40 євро, а в польських містах — за 10. У таких же пропорціях різняться ціни і на товари побутової техніки, і на послуги стоматологів. При цьому якість послуг і матеріали, що для цього застосовуються вже кілька років, ідентичні.

Польські приватні стоматологічні клініки виграють на тім, що в Польщі поки що більш дешеві, ніж у ЄС, комунальні послуги, а також нижча вартість оренди приміщень і зарплати медперсоналу. Як зізнаються директори деяких приватних клінік Щеціна, Вроцлава і навіть розташованих далі від кордону Познані чи Кракова, іноземці (переважно німці) становлять уже 30—50%, а в деяких і 80% пацієнтів.

Ця ситуація особливо динамічно розвивається й після того, як Польща стала державою—членом ЄС, що дозволяє польським медичним закладам підписувати контракти з лікарняними касами з будь-якої євросоюзної країни на відшкодування вартості лікування клієнтів цих кас.

Німці поспішають використовувати польську дешевизну ще й через те, що побоюються: невдовзі після вступу Польщі до Європейського Союзу ціни тут виростуть до середньоєвропейського рівня. Польські бізнесмени стверджують, що слідом за німцями до польських магазинів і салонів потягнулися й інші сусіди: у вихідні дедалі частіше на вулицях польських міст можна зустріти групи так званих шоп-туристів з Данії, Швеції та Голландії.

Іноземні клієнти почали також з’являтися й у віддаленіших від кордону польських містах, де вибір товарів і послуг ще ширший, а продавці поки що менш розбещені. Також, що ідея з автобусом виявилася дуже вдалою, тішаться власники щецінського транскордонного автобусного маршруту. Оскільки раніше німці приїжджали в Польщу за покупками своїм транспортом, але завжди боялися польських автомобільних злодіїв, а тепер доводиться пильнувати тільки за кишенями і сумками.

Але приватні поїздки західних сусідів до Польщі — це тільки частина «явних інтеграційних» процесів.

Ціни і свобода

Починаючи з червня, польська преса почала бити на сполох, що на заході країни раптово зросли ціни на ряд продуктів — більше, ніж в інших регіонах. Наприклад, «Газета виборча» 17 червня написала, що в західних регіонах Польщі після 1 травня масло подорожчало на 30%, сметана — на 20%, а інші молочні продукти — на 5—10%, і процес триває. З м’ясних продуктів найбільше подорожчала яловичина — на 30, а свинина — приблизно на 20%.

Причиною такого подорожчання стало те, що виробники м’ясних та молочних продуктів з Німеччини та Голландії почали масово скуповувати сировину в польських фермерів, пропонуючи їм вищі, ніж вітчизняні підприємства, ціни. Фермери охоче продають молоко і м’ясо іноземним корпораціям і, відповідно, піднімають ціну на свою продукцію для вітчизняних виробників.

Цей факт, зрозуміло, став позитивним для польських виробників молока і м’яса, але негативним для споживачів.

Віце-президент Національної спілки молочних кооперативів Польщі Вальдемар Брось визнав, що аж настільки агресивної експансії західних конкурентів у Польщі ніхто не очікував. «Якщо ми не зупинимо цей процес, — говорив Вальдемар Брось в одному з коментарів для польської преси, — то нашим молокозаводам може не вистачити сировини».

Однак ця інформація є сумною не для всіх. Розвитком подій задоволені ті польські підприємства, яким вдається експортувати свої товари за кордон. Деякі польські виробники молочних продуктів за перші кілька місяців членства країни в ЄС збільшили свої експортні можливості на 1—20%. А рекордсмени навіть 60% продукції виробляють на експорт.

— Керівник молокозаводу в невеликому містечку Гостин біля міста Бидгощ Гжегож Гжешков’як говорив, що його підприємство вже збільшило ціну на експортні товари приблизно на 25%, і це ще не кінець. «Попит у Європейському Союзі такий великий, що ми могли б збільшити виробництво навіть у два-три рази», — стверджує пан Г.Гжешков’як.

У зв’язку з цим на польському ринку харчової продукції відбуваються певні переміщення. Фірми з центральних і східних регіонів Польщі, де сільськогосподарської продукції вдосталь, усе частіше продають свої товари в торговельні мережі на заході країни і чекають, поки представники західних концернів доберуться й до них. Того ж самого, зі зрозумілих причин, очікують і прості польські покупці. Тільки з побоюванням, а не з надією.

Підбиваючи у серпні підсумки перших ста днів із моменту розширення Європейського Союзу, свою оцінку його наслідків дали практично всі політичні сили у Польщі. Майже всі погоджувалися, визнаючи головні події першої стоденки, але відрізнялися у їхній оцінці. Серед головних подій цього періоду поляки називали ухвалення спільної Конституційної угоди ЄС та подорожчання низки продуктових та промислових товарів у Польщі.

Немає нічого дивного в тому, що польські євроентузіасти оцінювали перші сто днів членства в ЄС в цілому позитивно, а євроскептики — в цілому негативно. Роман Ґєртих, лідер Ліги польських родин — партії, що від самого початку виступала проти вступу Польщі до Європейського Союзу, — наголошував, що, згідно з опитуваннями, за два місяці членства країни в ЄС 93% поляків відчули зростання цін на продуктові та промислові товари. За цей же період, за словами пана Ґєртиха, Польща заплатила до спільної каси Євросоюзу внесок у 750 млн. євро, а натомість отримала лише 250 млн.євро.

Представники ж правлячої лівої коаліції твердили, що закиди опозиції — це лише половина правди. Друга частина, на їхню думку, полягає в тому, що разом із підвищенням цін на продукти зросли закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину, на чому передусім виграли польські фермери. А що стосується надходжень до Польщі зі спільного європейського бюджету, то головні позитиви все ще попереду і їх оцінювати не можна за результатами перших місяців.

Радник колишнього вже прем’єра Лешека Міллера Тадеуш Івінський вважає, що за перші місяці поляки ані захоплені членством в ЄС, ані розчаровані. На його думку, за цей час люди більше зрозуміли, в чому полягає інтеграція, які вона дає їм шанси, а які — обмеження.

Різницю поглядів між політиками віддзеркалює і розбіжність думок пересічних громадян Польщі. На зростання цін нарікають ті, хто купує, але тішаться ним ті, хто виробляє і продає. По-різному поляки з різних соціальних верств ставляться й до більшої відкритості їхньої країни в інших сферах. Одні скаржаться, що «німці вивозять до польських лісів своє сміття», а інші радіють з того, що можуть знайти добре оплачувану роботу в західноєвропейських країнах.

Тому газета «Жицє», що українською перекладається як «Життя», дала нещодавно в певному сенсі узагальнюючий коментар до цієї дискусії.

«Польща не втратила суверенітету, фермери не збанкротували, а з неба не посипалася манна, обрахована в євро. Отже, не збулися ні обіцянки прихильників євроінтеграції, ані погрози її противників. Однак це не означає, що нічого не сталося».